Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Введение

Одной из самых характерных особенностей нашей духовной жизни является тот факт, что, находясь под постоянным наплывом все новых и новых впечатлений, мы отмечаем и замечаем лишь самую малую, ничтожную их часть . Только эта часть внешних впечатлений и внутренних ощущений выделяется нашим вниманием, выступает в виде образов, фиксируется память, становиться содержанием размышлений.

Все процессы познания – будь то восприятие или мышление или иной объект, который в них отражается: мы воспринимаем что-то, думаем о чем-то, что-то себе представляем или воображаем. Вместе с тем воспринимаем не восприятие само по себе, и мыслит не сама мысль; воспринимает и мыслит человек – воспринимающая и мыслящая личность. Поэтому в каждом из изученных до сих пор процессов всегда имеется какое-то отношение личности к миру, субъекта к субъекту, сознания к предмету. Это отношение находит себе выражение во внимании.

Внимание своего содержания не имеет; оно проявляется внутри восприятия, мышления. Оно - сторона всех познавательных процессов сознания, и при том та их сторона, в которой они выступают как деятельность, направленная на объект. Во внимании находит себе заостренное выражение связь сознания с предметом; чем активнее сознательная деятельность, тем отчетливее выступает объект; чем более отчетливо выступает в сознании объект, тем интенсивнее и само сознание. Внимание проявление этой связи сознания и предмета, который в нем осознается.

Говорить о внимании, его наличии или отсутствии можно только применительно к какой-нибудь деятельности практической или теоретической. Человек внимателен, когда направленность его мыслей регулируется направленностью его деятельности, и оба направления при этом совпадают.

Внимание – один из тех познавательных процессов человека, в отношении сущности и права, на самостоятельное рассмотрение которых среди психологов до сих пор нет. Согласия, несмотря на то, что его исследования ведутся уже много веков.

Одно учения утверждают, что как особого, независимого процесса внимания не существует, что оно выступает лишь как сторона или момент любого другого патологического процесса или деятельности человека. Другие полагают, что внимание представляет собой вполне независимое психическое состояние человека, специфический внутренний процесс, имеющий свои особенности, несводимые к характеристикам других познавательных процессов.

Действительно, в системе патологических феноменов внимание занимает особое положение. Оно включено во все остальные психические процессы, выступает как их необходимый момент, и отделить его от них, выделить и изучать в «чистом» виде не представляется возможным. Поэтому часто внимание изучают как бы через призму других познавательных процессов.

Проблемами исследования внимания занимались такие великие ученые как Ухтомский А.А., Бродбент Д.Е., Павлов И.П., Ланге Н.Н., Узнадзе Д.Н., они выдвигали множество теорий внимания, но несмотря на значительное количество исследований, проблема внимания не стала менее значимой. По-прежнему продолжаются споры о природе внимания. Но практически все исследования подчеркивают индивидуальность внимания. Темой моего исследования является индивидуальные особенности внимания человека. Исходя из анализа исследований, я определила цель работы.

Цель работы: Определение индивидуальных особенностей внимания (продуктивности и устойчивости внимания).

Объект исследования: внимание человека.

Предмет исследования: продуктивность и устойчивость внимания.

Задачи исследования:

1. Изучить теорию внимания;

2. Проанализировать исследования по проблеме выявления индивидуальных особенностей внимания;

3. Разработать программу исследования;

4. Выявить индивидуальные особенности внимания (продуктивность и устойчивость внимания);

Курсовая работа выполнена в опытническо-экпериментальной форме. Для решения поставленных задач были использованы следующие методы исследования:

1. Анализ психологической литературы на данную тему;

1. Методика определения продуктивности и устойчивости внимания у старших дошкольников ( Методика Ландольта );

Исследования индивидуальных особенностей внимания мною проводились в старших группах дошкольного образовательного учреждения. В качестве основного материала для определения устойчивости внимания были выбраны кольца Ландольта, потому что они являются универсальным средством, которое можно применять для изучения детей раннего возраста. Изучение качественных характеристик внимания дошкольника особенно актуальный вопрос, т.к. особенности внимания определяются с целью установления степени готовности к обучению в школе.

По результатам обследования были даны рекомендации родителям и педагогам по развитию внимания детей дошкольного возраста. При изучении индивидуальных особенностей внимания была использована литература: Немов Р.С., Психология : в 3 кн.: кн.3: Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика.-М.;1995г., стр.208. А по способам развития внимания: Немов Р.С., Психология : в 3 кн.: кн.2: Возрастная психология.-М.;1995г., стр.208.

I. Обзор психологических исследований изучения внимания

1. Понятие внимания

Психическую жизнь личности нередко сравнивают с потоком из образов воспринимаемых предметов и явлений, мыслей и чувств, впечатлений от них, воспоминаний о том, что было, и образов представляемого будущего. В этот поток беспрерывно вливаются все новые и новые ручейки, порожденные нашей деятельностью в окружающем мире, общением с другими людьми, изменением в собственном психическом и физическом состоянии.

Почему же наша психическая деятельность не превращается в половодье, а течет по определенному руслу, удерживается на том или ином направлении? Эта упорядоченность достигается благодаря особому свойству психики, которое называется вниманием.

Внимание обычно не считают особым психическим процессом, как восприятие, память, мышление. Зато оно обеспечивает успешную и четкую работу нашего сознания. Каждый познавательный процесс есть единство образа и деятельности. Внимание своего особого содержания не имеет, оно проявляется внутри восприятия, мышления. Оно- сторона всех познавательных процессов сознания, и при том та их сторона, в которой они выступают как деятельность, направленная на объект.

Нельзя быть внимательным вообще, внимание всегда проявляется в определенных, конкретных психических процессах: мы всматриваемся, вслушиваемся, принюхиваемся, решаем задачу, пишем сочинения, т.е. когда повышена активность познавательной деятельности в процессе познания или отражения объективной реальности.

Внимание – это в первую очередь динамическая характеристика протекания познавательной деятельности, оно выражает преимущественную связь психической деятельности с определенным объектом, на котором она как в фокусе сосредоточена. Внимание – это избирательная направленность на тот или иной объект и сосредоточенность на нем, углубленность в направленную на объект познавательную деятельность.

По-украински

Вступ

Однією з найхарактерніших особливостей нашого духовного життя є той факт, що, знаходячись під постійним напливом усе нових і нових вражень, ми відмічаємо і помічаємо лише найменшу, нікчемнішу їх частину . Тільки ця частина зовнішніх вражень і внутрішніх відчуттів виділяється нашою увагою, виступає у вигляді образів, фіксується пам'ять, ставати змістом роздумів.

Усі процеси пізнання - будь то сприйняття або мислення або інший об'єкт, який в них відбивається : ми сприймаємо щось, думаємо про щось, щось собі уявляємо або уявляємо. В той же час сприймаємо не сприйняття саме по собі, і мислить не сама думка; сприймає і мислить людина - сприймаюча і мисляча особа. Тому в кожному з вивчених досі процесів завжди є якесь відношення особи до світу, суб'єкта до суб'єкта, свідомість до предмета. Це відношення знаходить собі вираження в увазі.

Увага свого змісту не має; воно проявляється усередині сприйняття, мислення. Воно - сторона усіх пізнавальних процесів свідомості, і при тому та їх сторона, в якій вони виступають як діяльність, спрямована на об'єкт. У увазі знаходить собі загострене вираження зв'язок свідомості з предметом; чим активніше свідома діяльність, тим виразніше виступає об'єкт; чим виразніше виступає у свідомості об'єкт, тим інтенсивніше і сама свідомість. Увага прояв цього зв'язку свідомості і предмета, який в нім усвідомлюється.

Говорити про увагу, його наявність або відсутність можна тільки стосовно якої-небудь діяльності практичної або теоретичної. Людина уважна, коли спрямованість його думок регулюється спрямованістю його діяльності, і обидва напрями при цьому співпадають.

Увага - один з тих пізнавальних процесів людини, відносно суті і права, на самостійний розгляд яких серед психологів досі немає. Згоди, попри те, що її дослідження ведуться вже багато віків.

Одне навчання затверджують, що як особливого, незалежного процесу уваги не існує, що воно виступає лише як сторона або момент будь-якого іншого патологічного процесу або діяльності людини. Інші вважають, що увага є цілком незалежним психічним станом людини, специфічним внутрішнім процесом, що має свої особливості, що не зводяться до характеристик інших пізнавальних процесів.

Дійсно, в системі патологічних феноменів увага займає особливе положення. Воно включене в усі інші психічні процеси, виступає як їх необхідний момент, і відокремити його від них, виділити і вивчати в "чистому" вигляді не представляється можливим. Тому часто увагу вивчають як би через призму інших пізнавальних процесів.

Проблемами дослідження уваги займалися такі великі учені як Ухтомский А.А., Бродбент Д.Е., Павлов И.П., Ланге Н.Н., Узнадзе Д.Н., вони висували безліч теорій уваги, але незважаючи на значну кількість досліджень, проблема уваги не стала менш значимою. Як і раніше тривають суперечки про природу уваги. Але практично усі дослідження підкреслюють індивідуальність уваги. Темою мого дослідження є індивідуальні особливості уваги людини. Виходячи з аналізу досліджень, я визначила мету роботи.

Мета роботи : Визначення індивідуальних особливостей уваги (продуктивності і стійкості уваги).

Об'єкт дослідження : увага людини.

Предмет дослідження : продуктивність і стійкість уваги.

Завдання дослідження :

1. Вивчити теорію уваги;

2. Проаналізувати дослідження з проблеми виявлення індивідуальних особливостей уваги;

3. Розробити програму дослідження;

4. Виявити індивідуальні особливості уваги (продуктивність і стійкість уваги);

Курсова робота виконана в опытническо-экпериментальной формі. Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи дослідження :

1. Аналіз психологічної літератури на цю тему;

1. Методика визначення продуктивності і стійкості уваги у старших дошкільнят ( Методика Ландольта );

Дослідження індивідуальних особливостей уваги мною проводилися в старших групах дошкільної освітньої установи. В якості основного матеріалу для визначення стійкості уваги були вибрані кільця Ландольта, тому що вони є універсальним засобом, який можна застосовувати для вивчення дітей раннього віку. Вивчення якісних характеристик уваги дошкільника особливо актуальне питання, оскільки особливості уваги визначаються з метою встановлення міри готовності до навчання в школі.

За результатами обстеження були дані рекомендації батькам і педагогам по розвитку уваги дітей дошкільного віку. При вивченні індивідуальних особливостей уваги була використана література: Немов Р. С., Психологія: в 3 кн.: кн.3: Експериментальна педагогічна психологія і Психодиагностика.-м.;1995г., стр.208. А по способах розвитку уваги : Немов Р. С., Психологія: в 3 кн.: кн.2: Вікова Психология.-м.;1995г., стр.208.

I. Огляд психологічних досліджень вивчення уваги

1. Поняття уваги

Психічне життя особи нерідко порівнюють з потоком з образів сприйманих предметів і явищ, думок і почуттів, вражень від них, спогадів про те, що було, і образів майбутнього, що представляється. У цей потік безперервно вливаються усі нові і нові струмочки, породжені нашою діяльністю у навколишньому світі, спілкуванням з іншими людьми, зміною у власному психічному і фізичному стані.

Чому ж наша психічна діяльність не перетворюється на повінь, а тече по певному руслу, утримується на тому або іншому напрямі? Ця впорядкованість досягається завдяки особливій властивості психіки, яка називається увагою.

Увагу зазвичай не вважають особливим психічним процесом, як сприйняття, пам'ять, мислення. Зате воно забезпечує успішну і чітку роботу нашої свідомості. Кожен пізнавальний процес є єдність образу і діяльності. Увага свого особливого змісту не має, воно проявляється усередині сприйняття, мислення. Воно- сторона усіх пізнавальних процесів свідомості, і при тому та їх сторона, в якій вони виступають як діяльність, спрямована на об'єкт.

Не можна бути уважним взагалі, увага завжди проявляється в певних, конкретних психічних процесах: ми вдивляємося, вслухуємося, принюхуємося, вирішуємо задачу, пишемо твори, тобто коли підвищена активність пізнавальної діяльності в процесі пізнання або відображення об'єктивної реальності.

Увага - це в першу чергу динамічна характеристика протікання пізнавальної діяльності, воно виражає переважний зв'язок психічної діяльності з певним об'єктом, на якому вона як у фокусі зосереджена. Увага - це виборча спрямованість на той або інший об'єкт і зосередженість на нім, поглиблена в спрямовану на об'єкт пізнавальну діяльність.