Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-украински

Олександр КУМАНСЬКИЙ

ТОТАЛІЗАТОР

Соціальна трагікомедія на 2 дії

За однойменним романом О.Куманського

«Народе ти Мій, -

твої провідники вчинили блудячим тебе

і дорогу стежок твоїх сплутали!»

(Книга пророка Ісаї, 3-12)

«Від правди не втечеш і не сховаєшся»,

(нар. мудр.)

ДІЙОВІ ОСОБИ

СІМ’Я ВОЛОВИКІВ

Василь – 55 р., сільський підприємець

Раїса – 55 р., його дружина

Явдоха Хомівна – 75 р., мати Василя й Миколи - молодшого сина

СЕРДЮКИ – запеклі вороги Воловиків

Сердючка (76) – мати Віктора Сердюка

ТУПЕНКИ - покидьки

Петро (м.б. без імені), (41) – потворний чоловік

Тетяна (44) – потворна істота, дружина Петра, надзвичайно товста жінка

МЕШКАНЦІ села Весела Пасіка

Хуторянський, (56) – колишній учитель математики

Водовоз (51) – підспівувач чужих думок

Саламашенко (65) – філософ, арбітр у суперечках

Василина (70) – самогонниця

Катерина, (70) – самогонниця, фельдшерка на пенсії

Дурна Берта (76) – найчорніший рот села

Конюшенко (62) – перший переможець тоталізатора

Іван Сергійович (72) – всюди приходить останнім

Федоришин (36) – завжди на велосипеді

Баба Ганна (70) – одна з противниць тоталізатора

Топтуненко (51) – п’яниця, збирач металобрухту

Денисович (71) – нерухомий хворий, роль виконує той же актор, що й роль Топтуненка

ЗАЇЖДЖІ ПЕРСОНАЖІ

Дільничний (59) – міліціонер, майор, згодом полковник

Батюшка (за 60) – проповідник

Глава району – (вік не має значення) набундючений виродок

Холуй (вік не має значення) - холуй на побігеньках у Глави району

ВІРТУАЛЬНІ ПЕРСОНАЖІ

Микола Воловик (44) - самогубця

Віктор Сердюк (55) – хворий серцем

Сторожучка (69) - всі давно знають, що вона вже ледь дихає

Йосипівна (71)– каже, що в неї рак

Артамоненко Клавдія Аврамівна, Артамониха (81) - весь час однією ногою в могилі

Пересунько Григорій Адамович (43) – курець у ліжку

Льонька (6), Ванька (10) – знедолені діти Гнидачки

ГЛЯДАЧІ В ЗАЛІ – співучасники дійства

ДІЯ ПЕРША

ДІМ ВАСИЛЯ

Видно, що в будинку траур: завішані дзеркала, біля ікон (Ісус; Богородиця; Трійця) горять свічки…

Фоном з двору чути нерозбірливі голоси, зрідка проскакують виразні репліки: «Земля йому пухом», «Царство йому небесне», «Яким би не був, а жалко».

У будинок входять Василь і Дільничний Деревяник у формі, майор.

ВАСИЛЬ

Не чекав, що ви приїдете із співчуттями. Дякуємо.

ДІЛЬНИЧНИЙ

Не вгадав! Окремо будеш винен…

ВАСИЛЬ

Скільки років ви вже не бували у нас у Веселій Пасіці?

ДІЛЬНИЧНИЙ

До вас в село їхати - печінку на кисіль розтрусиш.

ВАСИЛЬ

А як дізналися про смерть Миколи?

ДІЛЬНИЧНИЙ

Не задавай ідіотських питань… Упав він мені твій брат! Давай-но ми краще наші питання повирішуємо. Ти коли повинен був мені дань завезти?

ВАСИЛЬ

Так похорон же!

ДІЛЬНИЧНИЙ

Хто заробляє, повинен ділитися з державою! І робити це треба вовремя. Інакше: була б людина, компромат знайдемо.

ВАСИЛЬ

Я це вже на пам'ять знаю. Мене ще батько вчив: ніколи не комизися, а знаходь спільну мову з властями. Ще жодного ж разу не підвів вас – вираховував десятину із заробленого й відвозив… Місяць в місяць, день в день, копійка в копійку…

ДІЛЬНИЧНИЙ

І правильно робив… А чого зараз примушуєш мене до вимушених дій?

Василь дістає конверта й дає його Дільничному. Той зважує його в руці.

ДІЛЬНИЧНИЙ

Я можу не перераховувати?

ВАСИЛЬ

Можете перерахувати, але від того сума не зміниться.

ДІЛЬНИЧНИЙ

Як домовлялися?

ВАСИЛЬ

Тут все по-чесному! Як завжди.

Дільничний засовує конверта в кишеню, стає поблажливішим.

ДІЛЬНИЧНИЙ

Ну, як? У селі все нормально?

ВАСИЛЬ

Живемо – не тужимо.

ДІЛЬНИЧНИЙ

Як мама? Як Рая?

ВАСИЛЬ

Та все нормально! Самі ж бачили: мама жива, Рая від онуки на похорон повернулася, Миколу поховали…

ДІЛЬНИЧНИЙ

Все до того йшло. Металісти, як з глузду з’їхали. Підбирають весь брухт, який бачать і не бачать. Спочатку йому руку снарядом відірвало. А тепер і його самого закопали. Ну нічого, (хлопає Василя по плечу) без руки його в труні легше було нести…

ВАСИЛЬ

Я би не хотів про це говорити.

ДІЛЬНИЧНИЙ

Не хочеш – не говори. Міліція вміє поважати права громадян.

Дільничний направляється на вихід, Василь проводжає його.

Заходять Явдоха Хомівна і Раїса.

ЯВДОХА

Ну, наче, всім усього вистачило. Голодним ніхто не пішов.

РАЇСА

Ще й свиням з собаками на тиждень лишилося їжі.

ЯВДОХА

А ти хотіла, щоб люди казали, ніби Воловики стіл поминальний не змогли накрити?! Ти цього хотіла?

РАЇСА

Мамо, не будьте ви такою свекрухою! Я знаю: краще половину їжі в помиї викинути, ніж потім розмови селом підуть.

ЯВДОХА

Ти віриш – оце сина поховала й сльози не видушила?

РАЇСА

Здається, ви більше сумували, коли лисиця квочку загризла.

ЯВДОХА

Не лисиця, а куниця… (глибоко вдихає-видихає) Ох і попив же Микола з нас крові. Добре, що батько не бачив, як він опускався, не дожив. Він би його своїми руками задушив. Воловики завжди були в пошані…

РАЇСА

Бачили, як Гнидачка котлети за пазуху пхала?

ЯВДОХА

Та нехай. Може, й дітям її щось дістанеться. Вони жерли, як перед смертю.

РАЇСА

Тільки й поїдять, як хто помре…

Чути завивання міліцейської сирени.

Заходить Василь.

ВАСИЛЬ

(голосно бубнить)

«Ти ж знаєш – я будь-якої миті можу навідатися у Пасіку, тоді нікому не буде весело! І тобі буде не до сміху».

РАЇСА

Васильку, ти ж наче не пив…

ВАСИЛЬ

Та це дільничний свою пісню вкотре на прощання проспівав.

РАЇСА

Хрін ми його тут ще колись побачимо.

ЯВДОХА

Синку, хочу якесь кіно про любов подивитися. Включи мені тидиви.

ВАСИЛЬ

Мамо! Не тидиви, а дівіді, скільки разів повторювати?!

РАЇСА

Ходімо, мамо. Біля труни не вийшло, так хоч біля екрану поридаємо.

Явдоха Хомівна виходить разом з Раїсою.

Хтось грюкає в двері.

ВАСИЛЬ

Відкрито!

Заходять Хуторянський і Водовоз. На них брудна одежа, руки вимазані.

ХУТОРЯНСЬКИЙ

Ми ще встигли, щоб висловити співчуття?

ВОДОВОЗ

Скорблю разом з вами!

ВАСИЛЬ

На вас це не схоже – наливали, а вас не було.

ВОДОВОЗ

Натрапили на золоту жилу. Копали.

ХУТОРЯНСЬКИЙ

То ти нам зараз за упокой душі раба Божого Миколи наллєш?

ВОДОВОЗ

І металобрухт від нас прийми, бо його вночі хтось точно стибрить.

ВАСИЛЬ

Ви свої залізяки під ліжками сховайте. Я сьогодні вихідний.

ХУТОРЯНСЬКИЙ

А ми ж Миколою по-справжньому дружили.

ВАСИЛЬ

Ідіть у літню кухню, там жінки вам наллють.

Парочка виходить. На виході зіштовхуються з Раїсою, вона озирається на візитерів.

РАЇСА (до Василя)

То ж мене здивувало: наливають, а Хуторянського з Водовозом немає. На них це не схоже… (пауза) Мама всоте те ж саме кіно хоче дивитися. Мене від нього вже давно знудило.

ВАСИЛЬ

То піди телевізор увімкни.

РАЇСА

А що там дивитися?! Дурнуваті Хацапетівки з причепом?

ВАСИЛЬ

Про акул чи вовків по тарілці дивися…

РАЇСА

Як загризають собі подібних? Та ну його – самі тільки смерті.

ВАСИЛЬ

А я оце думаю, хто ж наступним помре у Веселій Пасіці? Кого нам на цвинтарі зустрічати?

РАЇСА

Знаєш, Васильку… Стільки років живу у вашому селі…

ВАСИЛЬ

Нашому…

РАЇСА

Ну, в нашому… І все дивуюся: що це за традиція тут така – щоб родичі того, хто помер останнім,

По-русски

Александр КУМАНСЬКИЙ

ТОТАЛИЗАТОР

Социальная трагикомедия на 2 действия

За одноименным романом О. Куманського

"Народе ты Мой, -

твои проводники совершили блудячим тебя

и дорогу троп твоих спутали"!

(Книга пророка Исае, 3-12)

"От правды не убежишь и не спрячешься"

(нар. мудр.)

ДЕЙСТВУЮЩИЕ ЛИЦА

СЕМЬЯ ВОЛОВИКОВ

Василий - в 55 г., сельский предприниматель

Раиса - в 55 г., его жена

Явдоха фомич - в 75 г., иметь Василия и Николая - младшего сына

СЕРДЮКИ - ожесточенные враги Воловиков

Сердючка (76) - иметь Виктора Сердюка

ТУПЕНКИ - отбросы

Петр (м.б. без имени), (41) - уродливый мужчина

Татьяна (44) - уродливое существо, жена Петра, чрезвычайно толстая женщина

ЖИТЕЛИ села Веселая Пасека

Хуторянский, (56) - бывший учитель математики

Водовоз (51) - подпевала чужих мыслей

Саламашенко (65) - философ, арбитр в спорах

Василиса (70) - самогонниця

Екатерина, (70) - самогонниця, фельдшерица на пенсии

Конюшенко (62) - первый победитель тотализатора

Иван Сергеевич (72) - везде приходит последним

Федоришин (36) - всегда на велосипеде

Баба Анна (70) - одна из противниць тотализатора

Топтуненко (51) - пьяница, собиратель металлолома

Денисович (71) - неподвижный больной, роль исполняет тот же актер, что и роль Топтуненка

ЗАЕЗЖИЕ ПЕРСОНАЖИ

Участковый (59) - милиционер, майор, впоследствии полковник

Батечко (за 60) - проповедник

Глава района - (возраст не суть важно) набундючений выродок

Холуй (возраст не суть важно) - холуй на побегушках у Главы района

ВИРТУАЛЬНЫЕ ПЕРСОНАЖИ

Николай Воловик (44) - самоубийцы

Виктор Сердюк (55) - больной сердцем

Сторожучка (69) - все давно знают, что она уже едва дышит

Иосифовна (71) - говорит, что у нее рак

Артамоненко Клавдия Авраамовна, Артамониха (81) - все время одной ногой в могиле

Пересунько Григорий Адамович (43) - курильщик в кровати

Льонька (6), Ванька (10) - обездолены дети Гнидачки

ЗРИТЕЛИ В ЗАЛЕ - соучастники действа

ДЕЙСТВИЕ ПЕРВОЕ

ДОМ ВАСИЛИЯ

Видно, что в доме траур: завешенные зеркала, около икон (Иисус; Богородиця; Троица) горят свечи.

Фоном из двора слышно неразборчивые голоса, изредка проскакивают выразительные реплики: "Земля ему пухом", "Царство ему небесно", "Которым бы не был, а жалоба".

В дом входят Василий и Участковый Деревяник в форме, майор.

ВАСИЛИЙ

Не ожидал, что вы приедете с сочувствиями. Благодарим.

УЧАСТКОВЫЙ

Не угадал! Отдельно будешь виноват.

ВАСИЛИЙ

Сколько лет вы уже не бывали у нас в Веселой Пасеке?

УЧАСТКОВЫЙ

К вам в село ехать - печенку на кисель протрусишь.

ВАСИЛИЙ

А как узнали о смерти Николая?

УЧАСТКОВЫЙ

Не задавай идиотских вопросов. Упал он мне твой брат! Давай-ка мы лучше наши вопросы повирішуємо. Ты когда должен был мне дань завезти?

ВАСИЛИЙ

Так похороны же!

УЧАСТКОВЫЙ

Кто зарабатывает, должен делиться с государством! И делать это надо вовремя. Иначе: был бы человек, компромат найдем.

ВАСИЛИЙ

Я это уже на память знаю. Меня еще отец учил: никогда не комизися, а находи общий язык с властями. Еще ни одного же раза не подвел вас - высчитывал десятину из заработанного и отвозил. Месяц в месяц, день в день, копейка в копейку.

И правильно делал. А чего сейчас заставляешь меня к вынужденным действиям?

Василий достает конверта и дает его Участковому. Тот взвешивает его в руке.

УЧАСТКОВЫЙ

Я могу не перечислять?

ВАСИЛИЙ

Можете перечислить, но от того сумма не изменится.

УЧАСТКОВЫЙ

Как договаривались?

ВАСИЛИЙ

Здесь все по-честному! Как всегда.

Участковый засовывает конверта в карман, становится снисходительнее.

УЧАСТКОВЫЙ

Ну, как? В селе все нормально?

ВАСИЛИЙ

Живем - не скорбим.

УЧАСТКОВЫЙ

Как мама? Как Рая?

ВАСИЛИЙ

Но все нормально! Сами же видели: мама жива, Рая от внучки на похороны вернулась, Николая похоронили.

УЧАСТКОВЫЙ

ВАСИЛИЙ

Я бы не хотел об этом говорить.

УЧАСТКОВЫЙ

Не хочешь - не говори. Милиция умеет уважать права граждан.

Участковый направляется на выход, Василий провожает его.

Заходят Явдоха фомич и Раиса.

ЯВДОХА

РАИСА

Еще и свиньям с собаками на неделю осталось еде.

ЯВДОХА

А ты хотела, чтобы люди говорили, будто Воловики стол поминальный не смогли накрыть?! Ты этого хотела?

РАИСА

Мамо, не будьте вы такой свекровью! Я знаю: лучше половину еды в помои выбросить, чем потом разговора селом пойдут.

ЯВДОХА

Ты веришь - вот сына похоронила и слезу не выдавила?

РАИСА

Кажется, вы больше грустили, когда лиса наседку загрызла.

ЯВДОХА

Не лиса, а куница. (глубоко вдихає-видихає) Ох и попил же Николай из нас крови. Хорошо, что отец не видел, как он опускался, не дожил. Он бы его своими руками задушил. Воловики всегда были в почете.

РАИСА

Видели, как Гнидачка котлеты за пазуху пихала?

ЯВДОХА

Но пусть. Может, и детям ее что-то достанется. Они жрали, как перед смертью.

РАИСА

Только и поедят, как кто умрет.

Слышно завывание милицейской сирены.

(громко бубнит)

"Ты же знаешь - я любого мгновения могу наведаться в Пасеку, тогда никому не будет весело! И тебе будет не к смеху".

РАИСА

Васильку, ты же как будто не пил.

ВАСИЛИЙ

Но это участковый свою песню в который раз на прощание пропел.

РАИСА

Хрен мы его здесь еще когда-то увидим.

ЯВДОХА

Сынку, хочу какое-то кино о любви посмотреть. Включи мне тидиви.

ВАСИЛИЙ

Мамо! Не тидиви, а дівіді, сколько раз повторять?!

РАИСА

Ходим, мамо. Около гроба не вышло, так хоть около экрана порыдаем.

Явдоха фомич выходит вместе с Раисой.

Кто-то громыхает в двери.

ВАСИЛИЙ

Открыто!

Заходят Хуторянский и Водовоз. На них грязная одежда, руки измазаны.

ХУТОРЯНСКИЙ

Мы еще успели, чтобы выразить сожаление?

ВОДОВОЗ

Скорблю вместе с вами!

ВАСИЛИЙ

На вас это не похоже - наливали, а вас не было.

ВОДОВОЗ

Натолкнулись на золоту жилу. Копали.

ХУТОРЯНСКИЙ

То ты нам сейчас за упокой души раба Божьего Николая нальешь?

ВОДОВОЗ

И металлолом от нас прийми, потому что его ночью кто-то точно стибрить.

ВАСИЛИЙ

Вы свои железяки под кроватями спрячьте. Я сегодня исходный.

ХУТОРЯНСКИЙ

А мы же Николаем по-настоящему дружили.

ВАСИЛИЙ

Идите в летнюю кухню, там женщины вам нальют.

Парочка выходит. На выходе сталкиваются с Раисой, она оглядывается на визитеров.

РАИСА (к Василию)

То же меня удивило: наливают, а Хуторянского с Водовозом нет. На них это не похоже. (пауза) Мама в сотый раз то же кино хочет смотреть. Меня от него уже давно знудило.

ВАСИЛИЙ

То пойди телевизор включи.

РАИСА

А что там смотреть?! Глуповатые Хацапетівки с прицепом?

ВАСИЛИЙ

Об акулах или волках по тарелке смотри.

РАИСА

Как загрызают себе подобных? Но ну его - сами только смерти.

ВАСИЛИЙ

А я вот думаю, кто же следующим умрет в Веселой Пасеке? Кого нам на кладбище встречать?

РАИСА

Знаешь, Васильку. Столько лет живу в вашем селе.

ВАСИЛИЙ

Нашему.

РАИСА

Ну, в нашем. И все удивляюсь: что это за традиция здесь такая -, чтобы родственники того, кто умер последним, встречали похороны следующего покойника с хлебом-солью?

ВАСИЛИЙ