Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Ядов В.А.

Социологическое исследование: методология программа методы

Взято с сайта http://www.socioline.ru

Оглавление

Ядов В.А. 1

Социологическое исследование: методология программа методы 1

2. ПОНЯТИЕ СОЦИАЛЬНОГО ФАКТА 3

3. МЕТОДОЛОГИЯ 9

4. МЕТОДЫ, ТЕХНИКА, ПРОЦЕДУРЫ 17

II. ПРОГРАММА ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНОГО СОЦИОЛОГИЧЕСКОГО ИССЛЕДОВАНИЯ 22

1. ПРОБЛЕМА, ОБЪЕКТ И ПРЕДМЕТ ИССЛЕДОВАНИЯ 23

2. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ЦЕЛИ И ЗАДАЧ ИССЛЕДОВАНИЯ 27

5. ВЫДВИЖЕНИЕ РАБОЧИХ ГИПОТЕЗ 41

6. ПРИНЦИПИАЛЬНЫЙ (СТРАТЕГИЧЕСКИЙ) ПЛАН ИССЛЕДОВАНИЯ 45

7. ПРОГРАММНЫЕ ТРЕБОВАНИЯ К ВЫБОРКЕ 50

8. ОБЩИЕ ТРЕБОВАНИЯ К ПРОГРАММЕ 57

III. ПЕРВИЧНОЕ ИЗМЕРЕНИЕ СОЦИАЛЬНЫХ ХАРАКТЕРИСТИК 63

1. КОНСТРУИРОВАНИЕ ЭТАЛОНА ИЗМЕРЕНИЯ - ШКАЛЫ 64

ПОИСК ЭТАЛОНА ИЗМЕРЕНИЯ 64

СПОСОБЫ ПРОВЕРКИ ПРОЦЕДУРЫ ПЕРВИЧНОГО ИЗМЕРЕНИЯ НА НАДЕЖНОСТЬ 66

2. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ШКАЛ 80

ПРОСТАЯ НОМИНАЛЬНАЯ ШКАЛА 81

ЧАСТИЧНО УПОРЯДОЧЕННАЯ ШКАЛА 83

ПОРЯДКОВАЯ ШКАЛА 84

МЕТРИЧЕСКАЯ ШКАЛА РАВНЫХ ИНТЕРВАЛОВ 89

ШКАЛА ПРОПОРЦИОНАЛЬНЫХ ОЦЕНОК 90

3. ПОИСК ОДНОНАПРАВЛЕННОГО КОНТИНУУМА В ШКАЛАХ ГУТТМАНА (УПОРЯДОЧЕННАЯ НОМИНАЛЬНАЯ ШКАЛА) 92

4. ИСПОЛЬЗОВАНИЕ СУДЕЙ ДЛЯ ОТБОРА ПУНКТОВ В ШКАЛУ РАВНЫХ ИНТЕРВАЛОВ ТЕРСТОУНА 97

5. ЧЕТЫРЕ ВАЖНЕЙШИХ ОГРАНИЧЕНИЯ КВАНТИФИКАЦИИ ПЕРВИЧНЫХ СОЦИАЛЬНЫХ ХАРАКТЕРИСТИК 100

IV. МЕТОДЫ СБОРА ДАННЫХ 105

1. ПРЯМОЕ НАБЛЮДЕНИЕ 105

2. ДОКУМЕНТАЛЬНЫЕ ИСТОЧНИКИ 114

3. АНКЕТНЫЕ ОПРОСЫ И ИНТЕРВЬЮ 127

4. НЕКОТОРЫЕ ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОЦЕДУРЫ 168

V. АНАЛИЗ ЭМПИРИЧЕСКИХ ДАННЫХ 183

1. ГРУППИРОВКА И ТИПОЛОГИЗАЦИЯ 183

2. ПОИСК ВЗАИМОСВЯЗЕЙ МЕЖДУ ПЕРЕМЕННЫМИ 191

3. СОЦИАЛЬНЫЙ ЭКСПЕРИМЕНТ - МЕТОД ПРОВЕРКИ НАУЧНОЙ ГИПОТЕЗЫ 202

4. АНАЛИЗ ДАННЫХ ПОВТОРНЫХ И СРАВНИТЕЛЬНЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ 213

5. ПОСЛЕДОВАТЕЛЬНОСТЬ ДЕЙСТВИЙ ПРИ АНАЛИЗЕ ДАННЫХ 219

VI. ОРГАНИЗАЦИЯ ИССЛЕДОВАНИЯ 224

1. ОСОБЕННОСТИ ОРГАНИЗАЦИИ ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНОГО ИССЛЕДОВАНИЯ 224

2. ОСОБЕННОСТИ МЕТОДИКИ И ЭТАПОВ РАЗВЕРТЫВАНИЯ ПРИКЛАДНОГО ИССЛЕДОВАНИЯ 232

ПРИЛОЖЕНИЕ 242

ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЙ КОДЕКС СОЦИОЛОГА 242

2. ПОНЯТИЕ СОЦИАЛЬНОГО ФАКТА

Что же представляет собой фактуальная основа социологического знания, что означает понятие "социальный факт"?

Факты можно рассматривать в онтологическом (не зависящем от сознания) и логико-гносеологическом планах. В онтологическом смысле факты суть любые, не зависящие от наблюдателя состояния действительности или свершившиеся события. В логико-гносеологическом плане фактами называют обоснованное знание, которое получено путем описания отдельных фрагментов реальной действительности в некотором строго определенном пространственно-временном интервале. Это — элементарные компоненты системы знания.

В качестве социальных фактов могут выступать: (а) поведение индивидов или целых социальных общностей, (б) продукты человеческой деятельности (материальные или духовные) или же (в) вербальные действия людей (суждения, мнения, взгляды и т.д.).

В гносеологическом плане социальные факты обретают смысл благодаря той или иной системе понятий, в которых мы описываем фрагменты социальной действительности. Как это ни парадоксально, научный факт есть определенный итог познавательного процесса, а не его начало. Разумеется, это предварительный, промежуточный итог на уровне эмпирического обобщения [141, с. 178; 151,с. 36].

Рассмотрим эту проблему. Предположим, что социолог дает "фактуальное описание" социально-политической активности работников промышленного предприятия, используя внешне хорошо различимые признаки такой активности, например выступления на собрании, участие в разнообразных инициативах и т.п. Суммируя полученные данные, наш социолог установил, что наибольшую активность обнаруживают руководители, наименьшую - малоквалифицированные рабочие.

Является ли такое утверждение "фактом"? Как будто бы да. Вникнув в эти вещи глубже, мы найдем, что достоверность данного описания весьма сомнительна. Почему? Правда, что мастера и технологи цехов намного чаще выступали на собраниях, почти все они входят в какие-то общественные организации, многие из них выступают инициаторами полезных начинаний. Они социально активны. Но ведь определенный уровень социальной инициативы вменяется в обязанности руководящего персонала.

Что вы скажете о директоре или мастере цеха, который отмалчивается на собраниях? - "Плохой руководитель". И это будет справедливо. Что мы скажем о подсобном рабочем, который всего лишь однажды выступил на собрании с серьезной критикой и анализом организационных неполадок в цехе? Скажем: "активный" рабочий. Никто не обязывал его выступать. В его производственные функции это вовсе не входило. Больше того, он мог побояться это сделать, опасаясь "нажима" со стороны своего прямого руководителя, которого резко критиковал.

Так что же в фактуальных описаниях нашего социолога достоверно, а что не достоверно?

Отдельные события социальной действительности, как правило, являются элементарными "частичками" массового процесса. Задача социолога — отделить индивидуальные различия, имеющие систематический характер, от случайных и тем самым описать устойчивые свойства данного процесса. Для этого применяется аппарат вероятностной статистики, основа которой — закон больших чисел.

По определению B.C. Немчинова, закон больших чисел - "это общий принцип, в силу которого совокупное действие большого числа индивидуальных причин и условий, содержащих в себе элементы случайного характера, при некоторых весьма общих условиях приводит к результату, почти не зависящему от случая" [169, с. 105]. Необходимые предпосылки действия этого закона: достаточное число наблюдений и независимость отдельных событий от некоторой общей причины (в смысле динамической зависимости).

Не останавливаясь на специальных проблемах, связанных с понятием случайности в социальных явлениях, укажем, что вторая предпосылка действия закона соблюдается всюду, где мы имеем дело с поведением достаточно больших масс индивидов, если их действия не являются жестко регламентированными, что исключает всякие возможности личной инициативы, т.е. индивидуального уклонения от заданной программы действий.

Поэтому наряду с понятием "социальный факт" В.И. Ленин употреблял выражение "статистический факт" [10, с. 142], который можно определить как типические сводные числовые характеристики, основанные на специально организованном массовом наблюдении социальных явлений.

Теперь мы знаем, что (а) социальные факты — абстракции, коль скоро они — описания некоторых событий в общих понятиях, и (б) что по преимуществу это социально-статистические обобщения.

Следовательно, включение фактического знания в систему науки предполагает определенную концептуальную схему ("систему соотнесения"), в которой мы регистрируем наблюдения множества событий. Как же выбрать научно обоснованную "систему соотнесения" для описания элементарных "кусочков" действительности?

Обратимся к известному рассуждению В.И. Ленина о диалектическом определении понятия в отличие от эклектического. В дискуссии о профсоюзах в 1921 г. он высмеивал эклектический подход к определению предмета, когда ограничивается перечислением разных его признаков: признаки стакана — сосуд для питья и

По-украински

Отрут В.А.

Соціологічне дослідження: методологія програма методи

Узято з сайту http://www.socioline.ru

Зміст

Отрут В.А. 1

Соціологічне дослідження: методологія програма методи 1

2. ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОГО ФАКТУ 3

3. МЕТОДОЛОГІЯ 9

4. МЕТОДИ, ТЕХНІКА, ПРОЦЕДУРИ 17

II. ПРОГРАМА ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНОГО СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 22

1. ПРОБЛЕМА, ОБ'ЄКТ І ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ 23

2. ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ І ЗАВДАНЬ ДОСЛІДЖЕННЯ 27

5. ВИСУНЕННЯ РОБОЧИХ ГІПОТЕЗ 41

6. ПРИНЦИПОВИЙ (СТРАТЕГІЧНИЙ) ПЛАН ДОСЛІДЖЕННЯ 45

7. ПРОГРАМНІ ВИМОГИ До ВИБІРКИ 50

8. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ До ПРОГРАМИ 57

III. ПЕРВИННИЙ ВИМІР СОЦІАЛЬНИХ ХАРАКТЕРИСТИК 63

1. КОНСТРУЮВАННЯ ЕТАЛОНУ ВИМІРУ - ШКАЛИ 64

ПОШУК ЕТАЛОНУ ВИМІРУ 64

СПОСОБИ ПЕРЕВІРКИ ПРОЦЕДУРИ ПЕРВИННОГО ВИМІРУ НА НАДІЙНІСТЬ 66

2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ШКАЛ 80

ПРОСТА НОМІНАЛЬНА ШКАЛА 81

ЧАСТКОВО ВПОРЯДКОВАНА ШКАЛА 83

ПОРЯДКОВА ШКАЛА 84

МЕТРИЧНА ШКАЛА РІВНИХ ІНТЕРВАЛІВ 89

ШКАЛА ПРОПОРЦІЙНИХ ОЦІНОК 90

3. ПОШУК ОДНОНАПРЯМЛЕНОГО КОНТИНУУМУ В ШКАЛАХ ГУТТМАНА (ВПОРЯДКОВАНА НОМІНАЛЬНА ШКАЛА) 92

4. ВИКОРИСТАННЯ СУДДІВ ДЛЯ ВІДБОРУ ПУНКТІВ В ШКАЛУ РІВНИХ ІНТЕРВАЛІВ ТЕРСТОУНА 97

5. ЧОТИРИ НАЙВАЖЛИВІШІ ОБМЕЖЕННЯ КВАНТИФІКАЦІЇ ПЕРВИННИХ СОЦІАЛЬНИХ ХАРАКТЕРИСТИК 100

IV. МЕТОДИ ЗБОРУ ДАНИХ 105

1. ПРЯМЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ 105

2. ДОКУМЕНТАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА 114

3. АНКЕТНІ ОПИТУВАННЯ І ІНТЕРВ'Ю 127

4. ДЕЯКІ ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОЦЕДУРИ 168

V. АНАЛІЗ ЕМПІРИЧНИХ ДАНИХ 183

1. УГРУПУВАННЯ І ТИПОЛОГИЗАЦИЯ 183

2. ПОШУК ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКІВ МІЖ ЗМІННИМИ 191

3. СОЦІАЛЬНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ - МЕТОД ПЕРЕВІРКИ НАУКОВОЇ ГІПОТЕЗИ 202

4. АНАЛІЗ ЦИХ ПОВТОРНИХ І ПОРІВНЯЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 213

5. ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ ПРИ АНАЛІЗІ ДАНИХ 219

VI. ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 224

1. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 224

2. ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ І ЕТАПІВ РОЗГОРТАННЯ ПРИКЛАДНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 232

ДОДАТОК 242

ПРОФЕСІЙНИЙ КОДЕКС СОЦІОЛОГА 242

2. ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОГО ФАКТУ

Що ж є фактуальная основа соціологічного знання, що означає поняття "Соціальний факт"?

Факти можна розглядати в онтологічному (не залежному від свідомості) і логико-гносеологическом планах. У онтологічному сенсі факти суть будь-хто, не залежні від спостерігача стани дійсності або події, що відбулися. У логико-гносеологическом плані фактами називають обгрунтоване знання, яке отримане шляхом опису окремих фрагментів реальної дійсності в деякому строго певному просторово-часовому інтервалі. Це - елементарні компоненти системи знання.

В якості соціальних фактів можуть виступати: (а) поведінка індивідів або цілих соціальних спільностей, (б) продукти людської діяльності (матеріальні або духовні) або ж (в) вербальні дії людей (судження, думки, погляди і так далі).

У гносеологічному плані соціальні факти набувають сенсу завдяки тій або іншій системі понять, в яких ми описуємо фрагменти соціальної дійсності. Як це ні парадоксально, науковий факт є певний підсумок пізнавального процесу, а не його початок. Зрозуміло, це попередній, проміжний підсумок на рівні емпіричного узагальнення [141, с. 178; 151, с. 36].

Розглянемо цю проблему. Припустимо, що соціолог дає "фактуальное опис" соціально-політичній активності працівників промислового підприємства, використовуючи зовні добре помітні ознаки такої активності, наприклад виступи на зборах, участь в різноманітних ініціативах і тому подібне. Підсумовуючи отримані дані, наш соціолог встановив, що найбільшу активність виявляють керівники, найменшу - малокваліфіковані робітники.

Чи є таке твердження "фактом"? Нібито так. Вникнувши в ці речі глибше, ми знайдемо, що достовірність цього опису дуже сумнівна. Чому? Правда, що майстри і технологи цехів набагато частіше виступали на зборах, майже усі вони входять в якісь громадські організації, багато хто з них виступає ініціаторами корисних починів. Вони соціально активні. Але ж певний рівень соціальної ініціативи ставиться в обов'язки керівного персоналу.

Що ви скажете про директора або майстра цеху, який відмовчується на зборах? - "Поганий керівник". І це буде справедливо. Що ми скажемо про підсобного робітника, який усього лише одного разу виступив на зборах з серйозною критикою і аналізом організаційних неполадок в цеху? Скажімо: "активний" робітник. Ніхто не зобов'язував його виступати. У його виробничі функції це зовсім не входило. Більш того, він міг побоятися це зробити, побоюючись "натиску" з боку свого прямого керівника, якого різко критикував.

Так що ж у фактуальных описах нашого соціолога достовірно, а що не достовірно?

Окремі події соціальної дійсності, як правило, є елементарними "частинками" масового процесу. Завдання соціолога - відокремити індивідуальні відмінності, що мають систематичний характер, від випадкових і тим самим описати стійкі властивості цього процесу. Для цього застосовується апарат імовірнісної статистики, основа якої - закон великих чисел.

За визначенням B.C. Немчинова, закон великих чисел - "це загальний принцип, в силу якого сукупна дія великого числа індивідуальних причин і умов, що містять в собі елементи випадкового характеру, за деяких дуже загальних умов призводить до результату, майже не залежного від випадку" [169, с. 105]. Необхідні передумови дії цього закону : достатнє число спостережень і незалежність окремих подій від деякої загальної причини (у сенсі динамічної залежності).

Не зупиняючись на спеціальних проблемах, пов'язаних з поняттям випадковості в соціальних явищах, вкажемо, що друга передумова дії закону дотримується усюди, де ми маємо справу з поведінкою досить великих мас індивідів, якщо їх дії не є жорстко регламентованими, що виключає всякі можливості особистої ініціативи, тобто індивідуального ухилення від заданої програми дія.

Тому разом з поняттям "Соціальний факт" В.И. Ленін вживав вираз "статистичний факт" [10, с. 142], який можна визначити як типові звідні числові характеристики, грунтовані на спеціально організованому масовому спостереженні соціальних явищ.

Тепер ми знаємо, що (а) соціальні факти - абстракції, якщо вони - описи деяких подій в загальних поняттях, і (б) що по перевазі це соціально-статистичні узагальнення.

Отже, включення фактичного знання в систему науки припускає певну концептуальну схему ("систему співвідношення"), в якій ми реєструємо спостереження безлічі подій. Як же вибрати науково обгрунтовану "систему співвідношення" для опису елементарних "шматочків" дійсності?

Звернемося до відомого міркування В.И. Ленина про діалектичне визначення поняття на відміну від еклектичного. У дискусії про профспілки в 1921 р. він висміював еклектичний підхід до визначення предмета, коли обмежується перерахуванням різних його ознак : ознаки склянки - посудина для питва і