Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

На песчаных наносах вместе с малой крачкой, но, не образуя с ней смешанных колоний, гнездится самая крупная крачка - чеграва с большим красным клювом и черной шапочкой. Она откладывает в неглубокую ямку 2-3 крупных пестрых яйца, из которых вылупляются белоснежные малыши, с алым клювом и большими темными глазами. У этой крупной и сильной птицы нет врагов среди пернатых.

Одной из первых приступает к гнездованию пестроносая крачка, прилетающая обычно во второй декаде марта. Численность этого вида на островах Черноморского заповедника колеблется в среднем от 15 000 до 20 000 пар. Колонии ее чрезвычайно плотные: на квадратном метре помещается 4-12 гнезд-ямок, в которых лежат 1-2 заостренных продолговатых с темными пятнами яйца самой различной окраски-голубоватых, беловатых, зеленоватых и даже розовых. В конце мая - начале июня дружно вылупляются птенцы.

На клюве у них белый яйцевой зуб - специальное роговое образование для пробивания скорлупы. Птенцы пестроносой крачки малоподвижны, они самые спокойные из всех птенцов чайковых. Крикливыми и шумными становятся только в своеобразных "клубах", куда собирается подросшая молодежь. Обычно эти "клубы" расположены на самом берегу внутреннего озера или залива. Здесь птенцы в ожидании родителей с кормом тренируют крылья, подпрыгивая на месте, пробуют самостоятельно охотиться в водоеме, иногда ссорятся. Очень забавное зрелище - кормежка.

Увидев прилетевшую с рыбкой взрослую птицу, птенцы стремительно и плотно атакуют ее. Однако родители безошибочно узнают своих птенцов: молниеносным движением крачка сует в клюв птенца рыбку, а тот сразу же отбегает в сторону, чтобы спокойно проглотить её.

Птенцы морского голубка и черноголовой чайки, которые часто образуют смешанные "клубы" с крачками, обычно усиленно выпрашивают пищу: бегут навстречу прилетевшей птице, сгибаются, вытягивают шею, жалобно пищат. Родители не всегда сразу отдают корм (им надо сначала отрыгнуть его), поэтому начинается погоня птенцов за взрослыми, и продолжается она довольно долго.

Интересно протекает жизнь в колониях чайковых. У каждой птицы свой характер, свой темперамент. Чайконосые крачки, например, любят гнездиться в пониженных местах островов, заросших сведой, бескильницей, солеросом травянистым, или по берегам внутренних озер. Они избегают смешанных колоний и обычно поселяются изолированно. Как и у всех чайковых, участие в насиживании и выкармливании потомства принимают оба родителя. Но как различны они по характеру!

Есть очень спокойные - с удовольствием сидят на гнездах, своевременно привстают, переворачивают яйца, дремлют в полуденные часы и очень неохотно уступают место прилетевшему партнеру, которому иногда приходится даже сталкивать с гнезда чрезмерно усердную наседку. А есть и другие: непоседливые, словно речные крачки, при каждом шорохе или громком звуке вскакивают с гнезда, не дожидаются, пока партнер, прилетевший на смену, приблизится, а бегут навстречу, бросив кладку, и сразу же удаляются "по своим делам".

По-разному относятся и к человеку, и к своим соседям. Но всех чайковых объединяет заботливое отношение к своему потомству.

В большом количестве обитают на островах утиные. На первом месте по численности стоит длинноносый крохаль, затем серая утка, пеганка, кряква и др. Пеганка - единственная типичная обитательница солоноводных бассейнов. Крупная, броско и пестро окрашенная, с ярким красным клювом и наростом у переносицы, она видна издали. В степи пеганка предпочитает гнездиться в старых норах лисиц. На островах основная масса пеганок устраивает гнезда в зарослях высоких трав - лебеды, тростника, щавеля ложносолончакового, подмаренника Вайланта.

Крупные молочной белизны яйца пеганки в период насиживания покрывает, пышная шапка чуть голубоватого пуха, который самка выдергивает из груди и брюшка. Этот пух почти не уступает по своим ценным качествам пуху гаги. Самец пеганки охраняет насиживающую самку и делит с нею заботы по воспитанию птенцов.

Гнездование утиных на островах Тендровского и Ягорлыцкого заливов представляет огромный интерес. Орнитологи заповедника изучают экологию этой важнейшей охотничье-промысловой группы. Выяснено, что на небольших по площади островах плотность поселений утиных во много раз больше, чем на материке и больших островах.

Так, на сравнительно крупном острове Орлове на одном гектаре отмечается по 48-63 гнезда различных утиных, а на маленьком (6 га) острове Бабине до 170 пар пеганок, 70 пар серых уток, около 380 пар крохалей длинноносых, кроме того, с каждым годом здесь увеличивается численность гнезд кряквы, регулярно стала встречаться широконоска и даже шилохвость.

Сам факт гнездования в Причерноморье такого количества крохаля длинноносого, птицы обычной для северных и северо-восточных областей нашей страны, очень интересен. Самка крохаля во вторую половину насиживания очень неохотно покидает гнездо, ее легко можно поймать и окольцевать. Кольцевание птенцов и взрослых самок помогло ученым ответить на многие вопросы - о сезонном размещении уток, их привязанности к местам гнездования, времени наступления половой зрелости, продолжительности жизни и т.д.

За годы существования Черноморского заповедника здесь окольцовано свыше 400 000 птиц более чем 100 видов. До 1956 г. почти 90 % окольцованных птиц составляли чайки и крачки, позднее стали отлавливать и кольцевать пролетных воробьиных, гнездящихся утиных, линных лебедей-шипунов, хищных птиц, куликов, голенастых. Массовые кольцевания чайковых птиц дали интересные сведения о жизни черноголовой чайки, морского голубка, чайки-хохотуньи и пестроносой крачки.

Теперь стало известно, что гнездящаяся у нас черноголовая чайка живет не менее 22 лет, зимует в основном: на побережье Средиземного моря, некоторые - на европейском и африканском побережьях Атлантического океана. Морской голубок тоже зимует в основном у южных берегов Средиземного моря, но отдельные особи залетают и в Персидский залив. Продолжительность его жизни свыше 18 лет.

Из гнездящихся на островах куликов первое место по численности занимает травник, затем шилоклювка и кулик-сорока. Травника можно встретить и в тростниках, и в зарослях бескильницы, и среди невысокой полыни. Шилоклювка предпочитает понижения у внутренних озер. Кулик-сорока, наоборот, тяготеет к возвышенным песчаным берегам или песчано-ракушечниковым косам.

Приморские участки Черноморского заповедника Ягорлыцкий кут и Потиевка представляют собой участки солонцевато-солончаковой степи с многочисленными понижениями. По всей степи растет мятлик и типчак, типичны также заросли ромашки и кресса пронзеннолистного. Большие площади покрыты пыреем, клевером луговым и подмаренником.

Возвышенные участки степи, которые имеют слегка волнистый рельеф, занимает растительность солонцового комплекса. Пониженные равнинные участки заняты пыреем солончаковым, лебедой татарской, бекманией обыкновенной, сведой морской. Низинная полоса приморских участков изрезана многочисленными заливчиками и озерцами, куда воду нагоняет шторм. На самых низких местах с многочисленными

По-украински

На піщаних наносах разом з малим крячком, але, не утворюючи з нею змішаних колоній, гніздиться найбільший крячок - чеграва з великим червоним дзьобом і чорною шапочкою. Вона відкладає в неглибоку ямку 2-3 великих строкатих яйця, з яких вилуплюються білосніжні малюки, з яскраво-червоним дзьобом і великими темними очима. У цього великого і сильного птаха немає ворогів серед пернатих.

Однією з перших приступає до гніздування пестроносая крячок, що прилітає зазвичай в другій декаді березня. Чисельність цього виду на островах Чорноморського заповідника коливається в середньому від 15 000 до 20 000 пар. Колонії її надзвичайно щільні: на квадратному метрі поміщається 4-12 гнізд-ямок, в яких лежать 1-2 загострених довгастих з темними плямами яйця найрізноманітнішої окраски-голубоватых, білуватих, зеленуватих і навіть рожевих. У кінці травня - початку червня дружно вилуплюються пташенята.

На дзьобі у них білий яєчний зуб - спеціальна рогова освіта для пробиття шкаралупи. Пташенята пестроносой крячка малорухомі, вони найспокійніші з усіх пташенят чайок. Галасливими і шумними стають тільки у своєрідних "клубах", куди збирається молодь, що підросла. Зазвичай ці "клуби" розташовані на самому березі внутрішнього озера або затоки. Тут пташенята в очікуванні батьків з кормом тренують крила, підстрибуючи на місці, пробують самостійно полювати у водоймі, іноді сваряться. Дуже забавне видовище - годування.

Побачивши дорослого птаха, що прилетів з рибкою, пташенята нестримно і щільно атакують її. Проте батьки безпомилково упізнають своїх пташенят: блискавичним рухом крячок суне в дзьоб пташеняти рибку, а той відразу ж відбігає убік, щоб спокійно проковтнути її.

Пташенята морського голубка і чорноголової чайки, які часто утворюють змішані "клуби" з крячками, зазвичай посилено випрошують їжу: біжать назустріч птахові, що прилетів, згинаються, витягають шию, тужливо пищать. Батьки не завжди відразу віддають корм (їм потрібно спочатку відригнути його), тому починається гонитва пташенят за дорослими, і триває вона досить довго.

Цікаво протікає життя в колоніях чайках. У кожного птаха свій характер, свій темперамент. Чайконосые крячка, наприклад, люблять гніздитися в знижених місцях островів, зарослих сведой, безкильницею, солеросом трав'янистим, або по берегах внутрішніх озер. Вони уникають змішаних колоній і зазвичай поселяються ізольовано. Як і у усіх чайок, участь в насиджуванні і вигодовуванні потомства беруть обидва батьки. Але як різні вони за характером!

Дуже спокійні - із задоволенням сидять на гніздах, своєчасно підводяться, перевертають яйця, дрімають в полуденні години і дуже неохоче поступаються місцем партнерові, що прилетів, якому іноді доводиться навіть зіштовхувати з гнізда надмірно старанну квочку. А є і інші: непосидючі, немов річкові крячки, при кожному шереху або гучному звуці схоплюються з гнізда, не чекають, поки партнер, що прилетів на зміну, наблизиться, а біжать назустріч, кинувши кладку, і відразу ж віддаляються "у своїх справах".

По-різному відносяться і до людини, і до своїх сусідів. Але усіх чайок об'єднує дбайливе відношення до свого потомства.

У великій кількості мешкають на островах качині. На першому місці за чисельністю стоїть довгоносий крохаль, потім сіра качка, пеганка, кряква та ін. Пеганка - єдина типова мешканка солоноводных басейнів. Велика, помітно і строкато забарвлена, з яскравим червоним дзьобом і наростом у перенісся, вона видно здалека. У степу пеганка вважає за краще гніздитися в старих норах лисиць. На островах основна маса пеганок влаштовує гнізда в заростях високих трав - лободи, очерету, щавлю ложносолончакового, підмаренника Вайланта.

Великі молочної білизни яйця пеганки в період насиджування покриває, пишна шапка трохи блакитнуватого пуха, який самиця висмикує з грудей і черевця. Цей пух майже не поступається за своїми цінними якостями пуху гаги. Самець пеганки охороняє насиджуючу самицю і ділить з нею турботи по вихованню пташенят.

Гніздування качиних на островах Тендровского і Ягорлыцкого заток представляє величезний інтерес. Орнітологи заповідника вивчають екологію цієї найважливішої охотничье-промысловой групи. З'ясовано, що на невеликих по площі островах щільність поселень качиних у багато разів більше, ніж на материку і великих островах.

Так, на порівняно великому острові Орлові на одному гектарі відзначається по 48-63 гнізда різних качиних, а на маленькому (6 га) острові Бабине до 170 пар пеганок, 70 пар сірих качок, близько 380 пар крохалів довгоносих, крім того, з кожним роком тут збільшується чисельність гнізд кряквы, регулярно стала зустрічатися широконоска і навіть шилохвость.

Сам факт гніздування в Причорномор'ї такої кількості крохаля довгоносого, птаха звичайної для північних і північно-східних областей нашої країни, дуже цікавий. Самиця крохаля в другу половину насиджування дуже неохоче покидає гніздо, її легко можна упіймати і окільцювати. Кільцювання пташенят і дорослих самиць допомогло ученим відповісти на багато питань - про сезонне розміщення качок, їх прихильності до місць гніздування, часу настання статевої зрілості, тривалості життя і так далі

За роки існування Чорноморського заповідника тут окільцьовані понад 400 000 птахів більш ніж 100 видів. До 1956 р. майже 90 % окільцьованих птахів складали чайки і крячки, пізніше стали відловлювати і кільцювати пролітних гороб'ячих, качиних, що гніздяться, линных лебедей-шипунов, хижих птахів, куликів, голінастих. Масові кільцювання птахів чайок дали цікаві відомості про життя чорноголової чайки, морського голубка, чайки-реготухи і пестроносой крячки.

Тепер стало відомо, що чорноголова чайка, що гніздиться у нас, живе не менше 22 років, зимує в основному: на узбережжі Середземного моря, деякі - на європейському і африканському узбережжях Атлантичного океану. Морський голубок теж зимує в основному у південних берегів Середземного моря, але окремі особини залітають і в Персидську затоку. Тривалість його життя понад 18 років.

З куликів, що гніздяться на островах, перше місце за чисельністю займає травник, потім шилодзьобка і кулик-сорока. Травника можна зустріти і в очеретах, і в заростях безкильниці, і серед невисокого полину. Шилодзьобка віддає перевагу пониженням у внутрішніх озер. Кулик-сорока, навпаки, тяжіє до піднесених піщаних берегів або песчано-ракушечниковым кіс.

Приморські ділянки Чорноморського заповідника Ягорлыцкий кут і Потиевка є ділянками солонцювато-солончакового степу з численними пониженнями. По усьому степу росте тонконіг і типчак, типові також зарості ромашки і хрінниці пронизанолистої. Великі площі покриті пирієм, конюшиною луговим і підмаренником.

Піднесені ділянки степи, які мають злегка хвилястий рельєф, займає рослинність солонцевого комплексу. Знижені рівнинні ділянки зайняті пирієм солончаковим, лободою татарською, бекманією звичайною, сведой морською. Низовинна смуга приморських ділянок порізана численними затоками і озерцями, куди воду доганяє шторм. На найнижчих місцях з численними