Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Исходный текст для перевода ДЕРМАТОЛОГИЯ. КОЖНЫЕ БОЛЕЗНИ. ЗАБОЛЕВАНИЯ КОЖИ. ПОРАЖЕНИЯ КОЖИ АКТИНОМИКОЗ КОЖИ - наиболее частая форма глубокого псевдомикоза. Возбудитель - лучистые грибки-актиномицеты. В зависимости от пути внедрения инфекции в кожу различают первичный и вторичный актиномикоз. Клинические проявления их сходны. При первичном актиномикозе происходит экзогенное инфицирование (через повреждения кожного покрова), при вторичном возбудитель заносится в кожу из других пораженных органов контактным или лимфогематогенным путем.

Актиномикоз чаще локализуется в подчелюстной и крестцово-ягодичной областях. При наиболее частой узловатой (узловато-гуммозной) форме образуются глубокие плотные малоподвижные безболезненные ограниченные инфильтраты, которые со временем приобретают синюшно-красную окраску, абсцедируют и вскрываются несколькими узкими свищами. Процесс протекает хронически с рубцеванием старых и образованием новых свищей и дочерних очагов.

Бугорковая форма отличается более поверхностным расположением мелких полушаровидных очагов, склонных к серпитнирующему росту. Язвенные формы возникают при обширном абсцедировании узловатых инфильтратов с образованием неправильных язв, имеющих мягкие синюшные подрытые края и неровное дно с некротическим налетом и вялыми грануляциями. Диагностика основана на клинической картине, обнаружении друз актиномицетов при микроскопии гноя и получении культуры возбудителя. Иногда требуется патогисто-логическое исследование.

Узловато-гуммозную форму акти-номикоза дифференцируют от сифилитических гумм, скро-фулодермы, атером. Лечение проводят в соответствии с общими принципами терапии актиномикоза. АЛОПЕЦИЯ (плешивость, облысение) - отсутствие или поредение волос (чаще на голове). Алопеция может быть тотальной (полное отсутствие волос), диффузной (резкое поредение волос) и очаговой (отсутствие волос на ограниченных участках). По происхождению и клиническим особенностям различают несколько разновидностей алопеции.

Врожденная апопеция, обусловленная генетическими дефектами, проявляется значительным поредением или полным отсутствием волос нередко в сочетании с другими экто-дермапьными дисплазиями. Прогноз плохой. Симптоматическая алопеция является осложнением тяжелых общих заболеваний (острые инфекции, диффузные болезни соединительной ткани, эндокринопатии, сифилис и др.). Она носит очаговый, диффузный или тотальный характер и является следствием токсических или аутоиммунных влияний на волосяные сосочки.

Прогноз зависит от исхода основного заболевания. Себореи мая алопеция-осложнение себореи, обычно носит диффузный характер. Прогноз зависит от успешности лечения себореи. Преждевременная алопеция наблюдается на голове у мужчин молодого и среднего возраста, носит диффузно-очаговый характер с образованием плеши и залысин. Основное значение имеет наследственная предрасположенность. Волосы не восстанавливаются. Гнездная алопеция (круговидное облысение) - приобретенное выпадение волос в виде округлых очагов различной величины.

Этиология неизвестна. Патогенез: местные нервно-трофические расстройства, возможно с аутоиммунным компонентом. Симптомы: внезапное появление на волосистой коже (чаще головы, лица) нескольких округлых очагов полного выпадения волос без каких-либо других изменений. Очаги могут расти, сливаться и приводить к тотальному облысению. Возможно спонтанное выздоровление, но нередки рецидивы. При тотальной форме волосы часто не восстанавливаются.

Лечение: седативные средства, витамины, фитин, раздражающие спиртовые втирания, кортикосте-роидные мази. В тяжелых случаях-фотосенсибилизаторы (аммифурин, бероксан) в сочетании с ультрафиолетовым облучением, кортикостероиды внутрь, фотохимиотерапия. АНГИИТЫ (ВАСКУЛИТЫ) КОЖИ - группа воспалительно-аллергических дерматозов, основным проявлением которых служит поражение дермогиподермальных кровеносных сосудов разного калибра. Этиология неизвестна.

Патогенез в большинстве случаев иммунокомплекс-ный (поражение сосудистых стенок иммунными депозитами с инфекционными, медикаментозными и другими антигенами). Основное значение придается фокальной (реже общей) хронической инфекции (стрептококки, стафилококки, туберкулезная папочка, дрожжевые и другие грибы), которая может локализоваться в любом органе (чаще в миндалинах, зубах).

Определенное значение в развитии ангиитов имеют хронические интоксикации (алкоголизм, курение), эндокринопатии (сахарный диабет), обменные нарушения (ожирение), переохлаждение, общие и местные сосудистые заболевания (гипертоническая болезнь, облитерирующий тромбангиит), диффузные болезни соединительной ткани.

Отличительные общие признаки ангиитов кожи: воспалительно-аллергический характер высыпаний с наклонностью к отеку, кровоизлияниям и некрозу; полиморфизм высыпных элементов; симметричность высыпаний; преимущественная или первичная локализация на нижних конечностях; острое или периодически обостряющееся течение; частое наличие сопутствующих сосудистых или аллергических заболеваний других органов. Клиническая картина.

В зависимости от калибра пораженных сосудов различают глубокие (гиподермальные) ангииты, при которых поражаются артерии и вены мышечного типа (узелковый периартериит, узловатый ангиит), и поверхностные (дермальные), обусловленные поражением ар-териол, венул и капилляров кожи (полиморфный дермаль-ный ангиит, хроническая пигментная пурпура). Описано около 5,0 клинических форм ангиитов кожи. Узелковый периартериит (кожная форма).

Наиболее характерны немногочисленные, величиной от горошины до грецкого ореха, узловатые высыпания, появляющиеся приступообразно по ходу сосудов нижних конечностей. Кожа над ними позднее может становиться синюшно-розовой. Высыпания болезненны, могут изъязвляться, существуют несколько недель или месяцев. Узловатый ангиитсм. Узловатая эритема. ?

ртикарный (стойкие волдыри), геморрагический (идентичен геморраги-ческомуваскулиту, проявляющемуся преимущественно геморрагической сыпью в виде петехий, пурпуры, экхимозов, пузырей с последующим образованием эрозий или язв), папу-лонекротический (воспалительные узелки с центральным некрозом, оставляющие вдавленные рубчики), пустулезно-язвенный (идентичен гангренозной пиодермии), некротически-язвенный (образование геморрагических некрозов с трансформацией в язвы), полиморфный (сочетание волдырей, узелков, пурпуры и других элементов).

Хроническая пигментная пурпура (прогрессирующая пигментная пурпура Шамберга, гемосидероз кожи) проявляется повторными множественными петехиями с исходом в буровато-коричневые пятна гемосидероза. Диагностика ангиитов кожи основана на характерной клинической симптоматике. В затруднительных случаях проводится патогистологическое исследование. Оно обычно бывает необходимым и при дифференциальном диагнозе с туберкулезными поражениями кожи (индуративная эритема и папулонекротический туберкулез).

По-украински

Початковий текст для перекладу

ДЕРМАТОЛОГІЯ. ШКІРНІ ХВОРОБИ. ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ. УРАЖЕННЯ ШКІРИ АКТИНОМІКОЗ ШКІРИ - найбільш часта форма глибокого псевдомікозу. Збудник - променисті грибки-актиноміцети. Залежно від шляху впровадження інфекції в шкіру розрізняють первинний і вторинний актиномікоз. Клінічні прояви їх схожі. При первинному актиномікозі відбувається екзогенне інфікування(через ушкодження шкірного покриву), при вторинному збудник заноситься в шкіру з інших уражених органів контактним або лимфогематогенным шляхом.

Актиномікоз частіше локалізується в підщелепній і крижово-сідничній областях. При найбільш частій вузлуватій(вузлувато-гумозною) формі утворюються глибокі щільні малорухомі безболісні обмежені инфильтраты, які з часом набувають синюшно-червоного забарвлення, абсцедируют і розкриваються декількома вузькими свищами. Процес протікає хронічно з рубцюванням старих і утворенням нових свищів і дочірніх вогнищ.

Горбкова форма відрізняється більше поверхневим розташуванням дрібних напівкулястих вогнищ, схильних до серпитнирующему зростання. Виразкові форми виникають при великому абсцедировании вузлуватих инфильтратов з утворенням неправильних виразок, що мають м'які синюшні підриті краї і нерівне дно з некротичним нальотом і в'ялою грануляцією. Діагностика грунтована на клінічній картині, виявленні друз актиноміцетів при мікроскопії гною і отриманні культури збудника. Іноді потрібно патогисто-логическое дослідження.

Вузлувато-гумозну форму акти-номикоза диференціюють від сифілітичних гум, скро-фулодермы, атером. Лікування проводять відповідно до загальних принципів терапії актиномікозу. АЛОПЕЦІЯ(плішивість, облисіння) - відсутність або порідшання волосся(частіше на голові). Алопеція може бути тотальною(повна відсутність волосся), дифузною(різке порідшання волосся) і осередковою(відсутність волосся на обмежених ділянках). За походженням і клінічним особливостям розрізняють декілька різновидів алопеції.

Природжена апопеция, обумовлена генетичними дефектами, проявляється значним порідшанням або повною відсутністю волосся нерідко у поєднанні з іншими экто-дермапьными дисплазіями. Прогноз поганий. Симптоматична алопеція є ускладненням важких загальних захворювань(гострі інфекції, дифузні хвороби сполучної тканини, ендокринопатії, сифіліс та ін.). Вона носить осередковий, дифузний або тотальний характер і є наслідком токсичних або аутоіммунних впливів на волосяні сосочки.

Прогноз залежить від результату основного захворювання. Себореи травня алопеція-ускладнення себореи, зазвичай носить дифузний характер. Прогноз залежить від успішності лікування себореи. Передчасна алопеція спостерігається на голові у чоловіків молодого і середнього віку, носить дифузно-осередковий характер з утворенням лисини і залисин. Основне значення має спадкова схильність. Волосся не відновлюється. Гніздова алопеція(кругоподібне облисіння) - придбане випадання волосся у вигляді округлих вогнищ різної величини.

Етіологія невідома. Патогенез: місцеві нервово-трофічні розлади, можливо з аутоіммунним компонентом. Симптоми: раптова поява на волосистій шкірі(частіше за голову, особу) декількох округлих вогнищ повного випадання волосся без яких-небудь інших змін. Вогнища можуть рости, зливатися і призводити до тотального облисіння. Можливе спонтанне одужання, але нерідкі рецидиви. При тотальній формі волосся часто не відновлюється.

Лікування: седативні засоби, вітаміни, фітин, дратівливі спиртові втирання, кортикосте-роидные мазі. У важких случаях-фотосенсибилизаторы(аммифурин, бероксан) у поєднанні з ультрафіолетовим опроміненням, кортикостероїди всередину, фотохіміотерапія. АНГИИТЫ(ВАСКУЛІТИ) ШКІРИ - група запально-алергічних дерматозів, основним проявом яких служить поразка дермогиподермальных кровоносних судин різного калібру. Етіологія невідома.

Патогенез у більшості випадків иммунокомплекс-ный(поразка судинних стінок імунними депозитами з інфекційними, медикаментозними і іншими антигенами). Основне значення надається фокальній(рідше за загальну) хронічній інфекції(стрептококи, стафілококи, туберкульозна течка, дріжджові і інші гриби), яка може локалізуватися у будь-якому органі(частіше в мигдалинах, зубах).

Певне значення в розвитку ангиитов мають хронічні інтоксикації(алкоголізм, паління), ендокринопатії(цукровий діабет), обмінні порушення(ожиріння), переохолодження, загальні і місцеві судинні захворювання(гіпертонічна хвороба, облітеруючий тромбангіїт), дифузні хвороби сполучної тканини.

Відмітні загальні ознаки ангиитов шкіри : запально-алергічний характер висипань з схильністю до набряку, крововиливів і некрозу; поліморфізм елементів, що висипали; симетричність висипань; переважна або первинна локалізація на нижніх кінцівках; гостра або періодично така, що загострюється течія; часта наявність супутніх судинних або алергічних захворювань інших органів. Клінічна картина.

Залежно від калібру уражених посудин розрізняють глибокі(гіподермальні) ангииты, при яких вражаються артерії і вени м'язового типу(вузликовий періартеріїт, вузлуватий ангіїт), і поверхневі(дермальні), обумовлені поразкою ар-териол, венул і капілярів шкіри(поліморфний дермаль-ный ангіїт, хронічна пігментна пурпуру). Описані близько 5,0 клінічних форм ангиитов шкіри. Вузликовий періартеріїт(шкірна форма).

Найбільш характерні нечисленні, величиною від горошини до волоського горіха, вузлуваті висипання, що з'являються нападоподібних по ходу посудин нижніх кінцівок. Шкіра над ними пізніше може ставати синюшно-рожевою. Висипання хворобливі, можуть покритися виразками, існують декілька тижнів або місяців. Вузлуватий ангиитсм. Вузлувата еритема.

ртикарный(стійкі пухирі), геморагічний(ідентичний геморраги-ческомуваскулиту, що проявляється переважно геморагічним висипом у вигляді петехій, пурпуры, екхімозів, пухирів з подальшим утворенням ерозій або виразок), папу-лонекротический(запальні вузлики з центральним некрозом, що залишають втиснуті рубчики), пустульозно-виразковий(ідентичний гангренозній піодермії), некротически-язвенный(утворення геморагічних некрозів з трансформацією у виразки), поліморфний(поєднання пухирів, вузликів, пурпуры і інших елементів).

Хронічна пігментна пурпуру(прогресуюча пігментна пурпуру Шамберга, гемосидероз шкіри) проявляється повторними множинними петехіями з результатом у буро-коричневі плями гемосидерозу. Діагностика ангиитов шкіри грунтована на характерній клінічній симптоматиці. У скрутних випадках проводиться патогистологическое дослідження. Воно зазвичай буває необхідним і при диференціальному діагнозі з туберкульозними ураженнями шкіри(индуративная еритема і папулонекротический туберкульоз).