Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

ХВОРОБИ

ОИДИУМ

(настоящая мучнистая роса, OIDIUM TUCKERI BERK. или UNCINULA NECATOR)

Наряду с ложной мучнистой росой возбудитель настоящей мучнистой росы, называемой также оидиумом, наносит наибольший ущерб виноградарству. Болезнь была завезена из Северной Америки сначала в Англию и там впервые была обнаружена в теплице садоводом Тукером в 1845 г. С 1850 г. она распространилась по европейским виноградарским странам. Уже в 1852-1854 гг. был нанесен катастрофический ущерб виноградарству Франции. Болезнь смогли остановить, только когда обнаружили, что сера - эффективное средство для борьбы с ней.

Описание болезни

Вскоре после начала роста побегов винограда можно найти среди них такие, которые отстают в росте, их листья выглядят курчавыми, и они покрыты полностью или частично серовато-белой пылью. С июня этот серовато-белый налет чаще заметен на верхней и нижней сторонах листьев. Все соцветия и грозди винограда и верхушки побегов могут выглядеть, как будто обсыпанные золой или мукой. Пораженные соцветия отмирают, рано зараженные ягоды высыхают, а ягоды размером с горошину лопаются и разрушаются плесневыми грибами или высыхают в сухую погоду.

Оидиум причиняет большой ущерб, прежде всего в результате уничтожения гроздей винограда. Сильно поврежденные грозди винограда необходимо отсортировать, чтобы виноградный сок и вино не приобрели привкус плесени.

Возбудитель болезни

Гриб-возбудитель настоящей мучнистой росы, как и его многочисленные сородичи, вызывающие опасные болезни мучнистой росы яблонь, зерновых культур, крыжовника и роз, живет на поверхности растения-хозяина. Серо-белый налет образуется исключительно тонкими гифами, которые прикрепляются к поверхности растения особыми присосками - апрессориями. Для поглощения пищи гриб внедряет под аппрессориями свои гаустории в клетки эпидермиса органов винограда. Клетки хозяина со временем отмирают и образуют темно-бурую мозаику.

У ягод винограда кожица под давлением растущей мякоти ягод разрывается, становятся видны семена. В качестве органов распространения на особых вверх-направленных гифах появляются массы отшнурованных цепочками клеток (конидий), которые легко переносятся ветром на здоровые части кустов. Они прорастают уже при высокой влажности воздуха (примерно 80%), но еще быстрее в воде.

Инкубационный период, т. е. время от оседания конидий до появления грибного налета, составляет в зависимости от температуры 7-14 дней. Конидии прорастают уже при 5 °С, но лучше всего при 20 °С. Однако мицелий лучше всего растет при 25-35 °С. Гриб появляется большей частью при умеренно-теплой и сырой погоде, но может также быстро распространяться и в периоды с высоким давлением. Плохо вентилируемые местоположения, а также грозди внутри сильнооблиственных кустов винограда особенно подвержены поражению.

Гриб перезимовывает, судя по его первому появлению, вероятно, в виде мицелия в почках винограда. Хотя гриб в некоторые годы к осени образует массы зимующих форм (перитеций), пока не удалось доказать, что 5-8 аскоспор, образующихся в каждой из 4-8 булавовидных сумок (асках), прорастают весной и вызывают первичное заражение.

Мучнистая роса поражает все сорта европейского винограда. Среди европейских сортов относительно устойчивыми к оидимуму являются Алиготе, Семильон, Сояки, Мальбек, Кара Джанджал, Кишмиш ваткана, Мерло и др. Сильно поражаются Шардонне, Карабурну, Каберне-Совиньон, Ркацители и др. Мучнистая роса может поражать также и подвойные сорта, но это не имеет экономического значения.

Меры борьбы

Хорошо проветриваемая формировка винограда предотвращает сильное развитие грибов. На возбудителя мучнистой росы сера действует особо токсично, Медь и органические фунгициды, применяемые для борьбы с мильдью, в этом случае неэффективны. Сера в самой тонкой форме поглощается клетками гриба и, превращаясь здесь в сероводород, приводит к отмиранию гриба. Для эффективного действия твердая сера должна быть переведена в парообразную форму, что происходит в достаточной степени только при температуре выше 18-20 °С.

Таким образом, опыливание серой при холодной погоде не помогает. Эффективность серы достигается тем быстрее, чем больше ее поверхность, т. е. чем мельче ее частицы. Поэтому так называемая сера для виноградников бывает мелко размолота и просеяна сквозь самые мелкие сита. Чтобы сохранить первоначальную тонину помола, серу необходимо всегда хранить в сухом помещении. При распыливании серы серное облако должно проникать внутрь куста с тем, чтобы тонкий слой ее покрывал все зеленые части куста.

При жаркой погоде на листьях и ягодах могут возникать ожоги. Поэтому не следует опыливать серой при сильной жаре, а по возможности в утренние или вечерние часы. Иногда достаточно также обработать серой теневую сторону куста или сухую почву.

Борьбу с мучнистой росой можно упростить и проводить одновременно с борьбой против мильдью, если вместо серы для опыливания применять препараты для опрыскивания, содержащие серу в тончайшей, почти коллоидной форме, которые имеются в продаже в виде пасты или смачивающегося порошка. Из них получается хороший рабочий раствор, и их можно смешивать с другими фунгицидами, а также с ядами для личинок и гусениц.

На настоящую и ложную мучнистую росу вместе эффективно действуют также комбинированные препараты, содержащие, кроме серы, еще органический фунгицид или медь. Растворы с добавлением препаратов серы не так легко смываются дождем, как пылевидная сера, так что на их действие вряд ли влияют осадки. Кроме серы, для борьбы с мучнистой росой разрешены препараты динокапа (например, каратан), байлетон, топсин М 70% смачивающийся порошок, рубиган. Однако их можно применять только после цветения.

При любой мере борьбы с мучнистой росой очень важно, чтобы гриб не смог появиться наружу. Определять срок первой обработки лучше всего по степени поражения в прошлом году. Если поражение грибом было сильным, то рекомендуется проводить интенсивную обработку уже вскоре после начала роста весной. Часто эту обработку совмещают с обработкой против других вредителей.

При слабом или неявном поражении на виноградниках в предшествующем году профилактические мероприятия проводят вместе с первой обработкой против мильдью, повторяя их при каждой следующей обработке против мильдью. Расход серы при обработке до 100-200 г. Первые относительно большие дозы серы в сочетании с современными средствами борьбы против мильдью, не содержащими меди, виноград переносит хорошо.

Если на еще несозревших ягодах появятся хотя бы следы мучнистой росы, нужно срочно провести опыливание серой в сухую и теплую погоду или при холодной и сырой погоде 0,2%-ной суспензией коллоидной серы или органическими фунгицидами с последующим обмыванием гроздей. Во всех случаях должно быть выдержано время ожидания, т. е. период между последней обработкой и временем предполагаемой уборки урожая. Он составляет для препаратов серы 56 дней и для фунгицидов, согласно инструкции.

Кусты винограда на приусадебном участке, часто сильно и упорно поражаемые мучнистой росой, следует опыливать или

По-украински

ХВОРОБИ

ОіДІУМ

(справжня борошниста роса, OIDIUM TUCKERI BERK. чи UNCINULA NECATOR)

Разом з неправдивою борошнистою росою збудник справжньої борошнистої роси, що називається також оїдіумом, завдає найбільшого збитку виноградарству. Хвороба була завезена з Північної Америки спочатку в Англію і там уперше була виявлена в теплиці садівником Тукером в 1845 р. З 1850 р. вона поширилася по європейських виноградарських країнах. Вже в 1852-1854 рр. був нанесений катастрофічний збиток виноградарству Франції. Хворобу змогли зупинити, тільки коли виявили, що сірка - ефективний засіб для боротьби з нею.

Опис хвороби

Незабаром після початку росту пагонів винограду можна знайти серед них такі, які відстають в рості, їх листя виглядає кучерявим, і вони покриті повністю або частково сірувато-білим пилом. З червня цей сірувато-білий наліт частіше помітний на верхній і нижній сторонах листя. Усі суцвіття і грона винограду і верхівки пагонів можуть виглядати, неначе обсыпанные золою або борошном. Уражені суцвіття відмирають, рано заражені ягоди висихають, а ягоди розміром з горошину лопаються і руйнуються плісневими грибами або висихають в суху погоду.

Оїдіум заподіює великий збиток, передусім в результаті знищення грон винограду. Сильно пошкоджені грона винограду необхідно відсортувати, щоб виноградний сік і вино не придбали присмак плісняви.

Збудник хвороби

Гриб-збудник справжньої борошнистої роси, як і його численні родичі, що викликають небезпечні хвороби борошнистої роси яблунь, зернових культур, агрусу і троянд, живе на поверхні рослини-хазяїна. Сіро-білий наліт утворюється виключно тонкими гифами, які прикріпляються до поверхні рослини особливими присосками - апрессориями. Для поглинання їжі гриб впроваджує під аппрессориями свої гаустории в клітини епідермісу органів винограду. Клітини хазяїна з часом відмирають і утворюють темно-буру мозаїку.

У ягід винограду шкірка під тиском зростаючого м'якуша ягід розривається, стають видно насіння. В якості органів поширення на особливих вгору-спрямованих гифах з'являються маси отшнурованных ланцюжками клітин (конідій), які легко переносяться вітром на здорові частини кущів. Вони проростають вже при високій вологості повітря (приблизно 80%), але ще швидше у воді.

Інкубаційний період, т. е. час від осідання конідій до появи грибного нальоту, складає залежно від температури 7-14 днів. Конідії проростають вже при 5 °З, але краще всього при 20 °С. Проте міцелій краще всього росте при 25-35 °С. Гриб з'являється переважно при помірно-теплій і сирій погоді, але може також швидко поширюватися і в періоди з високим тиском. Погано вентильовані місця розташування, а також грона усередині сильнооблиственных кущів винограду особливо схильні до поразки.

Гриб зимує, судячи з його першої появи, ймовірно, у вигляді міцелія у бруньках винограду. Хоча гриб в деякі роки до осені утворює маси зимуючих форм (перитецій), поки не вдалося довести, що 5-8 аскоспор, що утворюються в кожній з 4-8 булавоподібних сумок (асках), проростають навесні і викликають первинне зараження.

Борошниста роса вражає усі сорти європейського винограду. Серед європейських сортів відносно стійкими до оидимуму є Алиготе, Семильон, Сояки, Мальбек, Кара Джанджал, Кишмиш ваткана, Мерло та ін. Сильно вражаються Шардонне, Карабурну, Каберне-Совіньйон, Ркацители та ін. Борошниста роса може вражати також і підщепні сорти, але це не має економічного значення.

Заходи боротьби

Добре провітрюване формування винограду запобігає сильному розвитку грибів. На збудника борошнистої роси сера діє особливо токсично, Мідь і органічні фунгіциди, вживані для боротьби з мильдью, в цьому випадку неефективні. Сірка в найтоншій формі поглинається клітинами гриба і, перетворюючись тут на сірководень, призводить до відмирання гриба. Для ефективної дії тверда сірка має бути переведена в пароподібну форму, що відбувається достатньою мірою тільки при температурі вище 18-20 °С.

Таким чином, обпилювання сіркою при холодній погоді не допомагає. Ефективність сірки досягається тим швидше, чим більше її поверхня, т. е. чим дрібніше її частки. Тому так звана сірка для виноградників буває дрібно розмолота і просіює крізь найдрібніші сита. Щоб зберегти первинну тонину помелу, сірку необхідно завжди зберігати в сухому приміщенні. При розпилюванні сірки сірчана хмара повинна проникати всередину куща з тим, щоб тонкий шар її покривал усі зелені частини куща.

При жаркій погоді на листі і ягодах можуть виникати опіки. Тому не слідує опыливать сіркою при сильній жарі, а по можливості в уранішні або вечірні години. Іноді досить також обробити сіркою тіньову сторону куща або сухий грунт.

Боротьбу з борошнистою росою можна спростити і проводити одночасно з боротьбою проти мильдью, якщо замість сірки для обпилювання застосовувати препарати для обприскування, що містять сірку в щонайтоншій, майже колоїдній формі, які є у продажу у вигляді пасти або порошку, що змочується. З них виходить хороший робочий розчин, і їх можна змішувати з іншими фунгіцидами, а також з отрутами для личинок і гусениць.

На справжню і неправдиву борошнисту росу разом ефективно діють також комбіновані препарати, що містять, окрім сірки, ще органічний фунгіцид або мідь. Розчини з додаванням препаратів сірки не так легко змиваються дощем, як пилоподібна сірка, так що на їх дію навряд чи впливають опади. Окрім сірки, для боротьби з борошнистою росою дозволені препарати динокапа (наприклад, каратан), байлетон, топсин М 70% порошок, що змочується, рубиган. Проте їх можна застосовувати тільки після цвітіння.

При будь-якій мірі боротьби з борошнистою росою дуже важливо, щоб гриб не зміг з'явитися назовні. Визначати термін першої обробки краще всього по ступеню ураження минулого року. Якщо поразка грибом була сильною, то рекомендується проводити інтенсивну обробку вже незабаром після початку росту навесні. Часто цю обробку поєднують з обробкою проти інших шкідників.

При слабкій або неявній поразці на виноградниках в попередньому році профілактичні заходи проводять разом з першою обробкою проти мильдью, повторюючи їх при кожній наступній обробці проти мильдью. Витрата сірки при обробці до 100-200 р. Перші відносно великі дози сірки у поєднанні з сучасними засобами боротьби проти мильдью, що не містять міді, виноград переносить добре.

Якщо на ще недозрілих ягодах з'являться хоч би сліди борошнистої роси, треба терміново провести обпилювання сіркою в суху і теплу погоду або при холодній і сирій погоді 0,2% -ной суспензією колоїдної сірки або органічними фунгіцидами з подальшим обмиванням грон. У усіх випадках має бути витриманий час очікування, т. е. період між останньою обробкою і часом передбачуваного збирання врожаю. Він складає для препаратів сірки 56 днів і для фунгіцидів, згідно інструкції.

Кущі винограду на присадибній ділянці, часто сильно і що наполегливо вражаються борошнистою росою, слідує опыливать або