Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Заседание комиссии по приватизации уникального для Украины объекта — Николаевского глиноземного завода, состоявшееся 12 марта в Киеве, было в некотором роде историческим: журналистам впервые разрешили поприсутствовать на прениях. Самый острый разговор шел вокруг аудита, поэтому для лучшего понимания проблем на приватизационной «кухне» остановимся лишь на этом аспекте, набросав голую схему и однозначно избежав каких-либо оценок качества работы аудиторских фирм.

Итак, аудит НГЗ, выполненный по его же заказу в середине 1995 года харьковской фирмой «МАС» (назовем ее А), был с самого начала воспринят неоднозначно, что послужило если не причиной, то поводом для затягивания сроков утверждения инвентаризации целостного имущественного комплекса. Вплоть до 31 октября, когда приказом по Фонду госимущества заместитель председателя А.

Тимошенко протокол инвентаризационной комиссии утвердил, хоть и с оговорками по трем позициям (дебиторская и кредиторская задолженность, долгосрочные вложения НГЗ в совместные предприятия, источники и сроки образования собственности трудового коллектива и организации арендаторов), по которым был предписан дополнительный аудит.

Как его результаты удастся «вмонтировать» в уже утвержденные итоги инвентаризации — «ЗН» такой вопрос ставило еще в ноябре (см. № 44 за 1995 год), но ФГИ дипломатично не отвечал. Возможно, уже тогда предполагалось, что никак. Что и доказало мартовское заседание комиссии по приватизации НГЗ. Однако не будем опережать события...

Дабы не связывать себя выбором нового аудитора и избежать упреков в предвзятости, ФГИ обращается в Аудиторскую палату Украины с просьбой такового назначить. Одна фирма под благовидным предлогом в алюминиевые дела ввязываться отказалась. Тогда аудит поручается фирме «Истина» (для простоты обозначим ее Б), о чем 15 ноября 1995 года заключается договор между ней и ФГИ за № 29.

Специалисты работают и приходят к некоторым выводам. В частности, о том, что взаиморасчеты завода с поставщиками и заказчиками велись с нарушением установленных нормативов и правил и что валюту баланса необходимо увеличить почти на 2 трлн. карбованцев. А это даже для такого гиганта, как НГЗ, — довольно солидная сумма.

Однако в силу неизвестных «ЗН» причин сведения из аудиторского заключения, едва ли не на третий день после официальной передачи в ФГИ, обнародуются в депутатских кругах, вызывая законное возмущение проверяемых и их сторонников. В результате, отвечая на последовавший депутатский запрос, уже другой зампред ФГИ — С. Бабич обращается (почему-то к Кабмину) с предложением об отмене фирме Б лицензии.

Здесь мы можем лишь гадать: то ли аудиторская палата Украины подсунула Фонду «свинью», причем, как оказалось, дорогостоящую (по некоторым данным, аудит фирмы Б обойдется в 3,5 млрд. крб.), то ли, наступив на чью-то больную мозоль, изначально хорошая и добросовестная фирма Б сразу же стала плохой и недобросовестной. То ли вся система украинского аудита настолько слаба и определенным образом ангажирована, что рассчитывать на нее было бы опрометчиво...

Но события развиваются своим чередом. На последнем заседании комиссии по приватизации НГЗ представители Б начисто проигрывали... представителю А. Да-да, не удивляйтесь: А вновь в игре. Более того, руководительница этой фирмы, молодая и обаятельная Инна Германовна, очень активно защищала интересы завода и спорила с несогласными членами комиссии, ежеминутно рискуя оказаться выставленной за дверь.

В чем причина метаморфозы? По словам Инны Германовны, возглавляемая ею фирма выполняла дополнительный аудит по определенным ФГИ направлениям, причем не выборочный, а сплошной. И, в частности, выявила, что в балансе НГЗ не отражена сумма 1 тыс. 30 долларов. На фоне многомиллионного (если брать в долларах) оборота завода это такой мизер, что аудитор с чувством заявляла: дай Бог, чтобы так учет велся везде.

Ну, а возникающие проблемные вопросы, типа курсовой разницы при бартерных операциях, — сплошь из числа не урегулированных украинским законодательством.

Но позвольте, кем заказывался (а следовательно, будет оплачиваться) второй дополнительный аудит? По словам руководительницы А, таково было пожелание ФГИ, вылившееся в договор от 21 ноября прошлого года, подписанный лично Ю.Ехануровым. Ни подтвердить, ни опровергнуть это заявление нам пока не удалось. В материалах комиссии по приватизации НГЗ такого договора нет, номер его неизвестен, о нем не знает исполняющий обязанности ее председателя.

Возможно, говорят, знает сам председатель комиссии, ныне болеющий, да вот незадача — вплоть до 3 января он комиссию не возглавлял и отношения к приватизации НГЗ не имел. Ну, а тогдашний председатель не столь категоричен, сколь ироничен: «Да не было такого. Вы что, всерьез полагаете, что Фонд, в котором уже наблюдаются задержки с выплатой зарплаты, мог бы раскошелиться на второй дополнительный аудит?

Вот уж воистину, если что и спасет наш ФГИ в сложной алюминиевой интриге, так это только большое количество ответственных работников, позволяющее максимально распылить ответственность, и еще большее количество бумаг...

Впрочем, над тем, кто же заказывал музыку, ломали голову в основном журналисты. Сами же члены комиссии по приватизации — то ли более умудренные опытом, то ли более осведомленные — десятью голосами «за» при двух воздержавшихся проголосовали, образно говоря, за доверие к аудиту А, предпочтя больше не выяснять, сколько же недосчиталось государство — двух триллионов карбованцев или одной тысячи долларов.

Теперь вмешаться может разве что Генеральная прокуратура: судя по оглашенному на заседании комиссии президентскому поручению от 7 февраля с.г., при ней должна быть создана группа по проверке фактов, изложенных в материалах аудиторской проверки фирмы «Истина», которые могут быть истолкованы как нарушение действующего законодательства. Уж не надвигается ли на НГЗ очередной аудит?

Если даже нет, то никуда не уйти от раздумий о роли нашего аудита в приватизации — недорогого по мировым меркам, но не очень дешевого по украинским. Казалось бы, для торжества истины никаких денег не жалко. Но вот по заказу одной и той же организации выполняются две аудиторские проверки одного и того же предприятия по одним и тем же направлениям, а «расхождения» — во многие миллиарды карбованцев, если не в триллион. Снова тупик...

Не лучше ли в условиях, позволяющих (со ссылками на противоречивость нашей законодательной базы) манипулировать миллиардами на бухгалтерских счетах, направить миллиарды, затрачиваемые на аудиторские формальности, на другие цели? Тем более, что нравы в нашей стране таковы, что выводы практически любой отечественной фирмы этого профиля довольно просто взять под сомнение, а саму фирму подвергнуть остракизму — было бы, как говорится, желание.

А количество стратегически важных объектов, споры вокруг которых грозят продлиться до тех пор, когда уже не останется ни победителей, ни побежденных, увы, все не сокращается.

Было бы наивно думать, что завершены споры и в контексте приватизации НГЗ. Комиссия пока не пришла

По-украински

Засідання комісії з приватизації унікального для України об'єкту - Миколаївського глиноземного заводу, що відбулося 12 березня в Києві, було в деякому роді історичним: журналістам уперше дозволили присутність на дебатах. Найгостріша розмова йшла навколо аудиту, тому для кращого розуміння проблем на приватизаційній "кухні" зупинимося лише на цьому аспекті, накидавши голу схему і однозначно уникнувши яких-небудь оцінок якості роботи аудиторських фірм.

Отже, аудит НГЗ, виконаний по його ж замовленню в середині 1995 року харківською фірмою "МАС" (назвемо її А), був із самого початку сприйнятий неоднозначно, що послужило якщо не причиною, то приводом для затягування термінів затвердження інвентаризації цілісного майнового комплексу. Аж до 31 жовтня, коли наказом по Фонду держмайна заступник голови А.

Тимошенко протокол інвентаризаційної комісії затвердив, хоч і з обмовками по трьох позиціях (дебіторська і кредиторська заборгованість, довгострокові вкладення НГЗ в спільні підприємства, джерела і терміни утворення власності трудового колективу і організації орендарів), по яких був наказаний додатковий аудит.

Як його результати вдасться "вмонтувати" у вже затверджені підсумки інвентаризації - "ЗН" таке питання ставило ще в листопаді (см № 44 за 1995 рік), але ФГИ дипломатично не відповідав. Можливо, вже тоді передбачалося, що ніяк. Що і довело березневе засідання комісії з приватизації НГЗ. Проте не випереджатимемо події...

Щоб не зв'язувати себе вибором нового аудитора і уникнути докорів в упередженості, ФГИ звертається в Аудиторську палату України з проханням такого призначити. Одна фірма під слушним приводом в алюмінієві справи вплутуватися відмовилася. Тоді аудит доручається фірмі "Істина" (для простоти позначимо її Б), про що 15 листопада 1995 року укладається договір між нею і ФГИ за № 29.

Фахівці працюють і приходять до деяких висновків. Зокрема, про те, що взаєморозрахунки заводу з постачальниками і замовниками велися з порушенням встановлених нормативів і правил і що валюту балансу необхідно збільшити майже на 2 трлн. карбованців. А це навіть для такого гіганта, як НГЗ, - досить солідна сума.

Проте в силу невідомих "ЗН" причин зведення з аудиторського укладення, чи не на третій день після офіційної передачі у ФГИ, оприлюдняться в депутатських кругах, викликаючи законне обурення тих, що перевіряються і їх прибічників. В результаті, відповідаючи на депутатський запит, що послідував, вже інший зампред ФГИ - С. Бабич поводиться (чомусь до Кабміну) з пропозицією про відміну фірмі б ліцензії.

Тут ми можемо лише гадати: чи то аудиторська палата України підсунула Фонду "свиню", причому, як виявилося, дорогу (за деякими даними, аудит фірми б обійдеться в 3,5 млрд. крб.), чи то, наступивши на чиюсь хвору мозоль, спочатку хороша і добросовісна фірма б відразу ж стала поганою і недобросовісною. Чи то уся система українського аудиту настільки слабка і певним чином ангажована, що розраховувати на неї було б необачно...

Але події розвиваються своєю чергою. На останньому засіданні комісії з приватизації НГЗ представники б начисто програвали... представникові А. Так-так, не дивуйтеся: А знову в грі. Більше того, керівниця цієї фірми, молода і приваблива Інна Германівна, дуже активно захищала інтереси заводу і сперечалася з незгодними членами комісії, щохвилини ризикуючи виявитися виставленою за двері.

У чому причина метаморфози? За словами Інни Германівни, очолювана нею фірма виконувала додатковий аудит по певних ФГИ напрямах, причому не вибірковий, а суцільний. І, зокрема, виявила, що у балансі НГЗ не відбита сума 1 тис. 30 доларів. На тлі багатомільйонного (якщо брати в доларах) обороту заводу це такий мізер, що аудитор з почуттям заявляла: дай Бог, щоб так облік вівся скрізь.

Ну, а виникаючі проблемні питання, типу курсової різниці при бартерних операціях, - суцільно з числа не врегульованих українським законодавством.

Але дозвольте, ким замовлявся (а отже, оплачуватиметься) другий додатковий аудит? За словами керівниці А, таке було побажання ФГИ, що вилилося в договір від 21 листопада минулого року, підписаний особисто Ю.Ехануровым. Ні підтвердити, ні спростувати цю заяву нам доки не вдалося. У матеріалах комісії з приватизації НГЗ такого договору немає, номер його невідомий, про нього не знає той, що виконує обов'язки її голови.

Можливо, говорять, знає сам голова комісії, що нині хворіє, та ось невдача - аж до 3 січня він комісію не очолював і відношення до приватизації НГЗ не мав. Ну, а тодішній голова не такий категоричний, наскільки іронічний: "Та не було такого. Ви що, серйозно вважаєте, що Фонд, в якому вже спостерігаються затримки з виплатою зарплати, міг би розщедритися на другий додатковий аудит?

Ось вже воістину, якщо що і врятує наш ФГИ в складній алюмінієвій інтризі, так ця тільки велика кількість відповідальних працівників, що дозволяє максимально розпорошити відповідальність, і ще більшу кількість паперів...

Втім, над тим, хто ж замовляв музику, сушили голову в основному журналісти. Самі ж члени комісії з приватизації - чи то більше навчені досвідом, чи то обізнаніші - десятьма голосами "за" при двох що утрималися проголосували, образно кажучи, за довіру до аудиту А, вважає за краще більше не з'ясовувати, скільки ж недолічилася держава - двох трильйонів карбованців або однієї тисячі доларів.

Тепер втрутитися може хіба що Генеральна прокуратура: судячи з оголошеного на засіданні комісії президентському дорученню від 7 лютого ц.р., при ній має бути створена група по перевірці фактів, викладених в матеріалах аудиторської перевірки фірми "Істина", які можуть бути представлені як порушення чинного законодавства. Вже чи не насувається на НГЗ черговий аудит?

Якщо навіть немає, то нікуди не піти від роздумів про роль нашого аудиту в приватизації - недорогого за світовими мірками, але не дуже дешевого по українських. Здавалося б, для урочистості істини ніяких грошей не не жаль. Але ось за замовленням однієї і тієї ж організації виконуються дві аудиторські перевірки одного і того ж підприємства по одних і тих же напрямах, а "розбіжності" - у багато мільярдів карбованців, якщо не в трильйон. Знову безвихідь...

Чи не краще в умовах, що дозволяють (з посиланнями на суперечність нашої законодавчої бази) маніпулювати мільярдами на бухгалтерських рахунках, направити мільярди, що витрачаються на аудиторські формальності, на інші цілі? Тим паче, що устої в нашій країні такі, що виводи практично будь-якої вітчизняної фірми цього профілю досить просто узяти під сумнів, а саму фірму піддати остракізму - було б, як мовиться, бажання.

А кількість стратегічно важливих об'єктів, спори навколо яких загрожують продовжитися доти, коли вже не залишиться ні переможців, ні переможених, на жаль, все не скорочується.

Було б наївно думати, що завершені спори і в контексті приватизації НГЗ. Комісія доки не прийшла