Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Симптомы. Для чумы плотоядных характерна весьма разнообразная клиническая картина болезни, обусловленная многими факторами: вирулентностью (степенью патогенности) данного штамма возбудителя, наличием или отсутствием ассоциированных и вторичных инфекций, а также физиологическими особенностями зараженных животных (состоянием иммунной системы, наличием в организме других патологических факторов, в том числе незаразных болезней и т.п.).

В первую очередь при чуме поражаются слизистые оболочки верхних дыхательных путей, пищеварительной системы, глаз, что вызывает острые катаральные воспаления и лихорадку.

Чума может протекать сверхостро (молниеносно), остро, подостро, хронически, а также типично и атипично.

Сверхострое течение болезни характеризуется внезапным подъемом температуры тела до 40-41°С, значительным угнетением животного, отказом от корма, острым ринитом и конъюнктивитом. Затем резко наступает коматозное состояние, и животное погибает на 2-3-й день.

Острое и подострое течение болезни продолжается 2-4 недели и характеризуется большим разнообразием симптомов. У взрослых собак с сильной иммунной системой чума может проявиться только лихорадкой и угнетением общего состояния, в таких случаях болезнь продолжается 3-5 дней и заканчивается выздоровлением.

Многие авторы и ветеринарные врачи-практики в зависимости от локализации и степени выраженности наиболее характерных клинических признаков различают: легочную, кишечную, нервную, кожную и смешанную формы болезни (В.А. Чижов и др., 1992 г.; Н.А. Масимов, А.И. Белых, 1996 г.; И.А. Бакулов, 1997 г. и др.). Однако, как мы уже отмечали, чума плотоядных характеризуется полисистемным поражением организма, поэтому указанное выше разделение болезни на отдельные формы является условным.

При всем многообразии симптомов клинический период (разгар болезни) начинается у большинства животных, как правило, резким подъемом температуры тела на 1-3°С и острым катаральным воспалением слизистых оболочек дыхательной, пищеварительной, мочеполовой и других систем организма. При острой форме болезни высокая температура удерживается 2-3 дня, при подострой (умеренная лихорадка) - 3-5 дней; затем температура несколько понижается, но остается выше нормы на 0,5-°С (у разных пород собак она может составлять 39,5-40,5°С).

В этот период больные животные вялые, в основном лежат, отказываются от корма, но пьют воду. У собак наблюдается сильный озноб, общая депрессия. Слизистые оболочки глаз, верхних дыхательных путей - покрасневшие, сильно набухшие, вначале появляются слизистые, а затем обильные слизисто-гнойные истечения из глаз и носа, которые постепенно склеивают веки и закупоривают носовые отверстия. Кожа на носу сухая, трескается и на ней образуются глубокие морщины, покрытые сухими гнойными корками. Собаки фыркают, часто чихают, чешут лапами нос.

Дыхание становится затрудненным (свистящим или сопящим), учащенным и составляет у крупных пород собак 40-60 дых./мин, а у мелких - 60-80.

Частота пульса у больных животных также значительно увеличивается и составляет у крупных пород собак 100-130 уд./мин, а у мелких - 130-170 (у щенков эти показатели соответственно значительно выше). В дальнейшем, если животные имеют высокую естественную резистентность, болезнь принимает доброкачественное течение, и собаки постепенно выздоравливают.

При пониженной естественной резистентности животных, если их лечение не проводится, острые катаральные воспаления слизистых и других оболочек нарастают, вызывая в организме глубокие патологические изменения, и болезнь переходит в следующую стадию клинического развития.

Именно в этой стадии, в зависимости от вирулентности возбудителя и его локализации, индивидуальной, иммунологической и возрастной реактивности организма, а также от наличия указанных выше ассоциированных и (или) секундарных инфекций, наблюдаются новые - "вторичные" клинические признаки болезни, которые проявляются в перечисленных ниже условных формах.

Легочная (респираторная) - характеризуется тяжелыми поражениями дыхательной системы: сначала верхних, а затем нижних дыхательных путей. При этом последовательно развиваются ринит, трахеит, бронхит, пневмония или их смешанные формы (острый катар верхних дыхательных путей, трахеобронхит, бронхопневмония), которые можно диагностировать при тщательной аускультации и перкуссии.

Кишечная (гастроинтестинальная) - проявляется серьезными поражениями пищеварительной системы, в том числе острым гастроэнтеритом, и сопровождается отказом от корма, рвотой, а также запорами и поносами, что приводит к обезвоживанию и быстрому истощению животных. Каловые массы содержат мною слизи, нередко с примесью крови. Нервная - характеризуется тяжелыми, часто необратимыми поражениями нервной системы, которые наиболее ярко проявляются в конце болезни.

В начальной стадии заболевания наблюдают кратковременное возбуждение, болезненный, длительный лай, судорожные сокращения, параличи передних и (или) задних конечностей, нарушение координации движения. В дальнейшем при благоприятном течении болезни нервные симптомы постепенно ослабевают, проявляются реже или полностью проходят.

Однако у некоторых животных параличи конечностей или отдельные нервные тики могут продолжаться несколько месяцев или остаться на всю жизнь. В случае злокачественного течения болезни, когда поражается одновременно и спинной, и головной мозг, у животных наблюдают длительные тонико-клонические судороги с частичной или полной потерей "сознания", т.е. малые или большие эпилептические припадки, частота и продолжительность которых быстро нарастает, и животные погибают.

Кожная (экзантематозная) - характеризуется кроме общих клинических симптомов болезни появлением мелких красных пятен на внутренней и (или) наружной поверхности бедер, брюшной стенке, ушных раковинах. В дальнейшем на месте пятен образуются пузырьки, наполненные прозрачным или гнойным содержимым, которые затем лопаются, засыхают и отпадают.

Смешанная - проявляется у животных большим разнообразием клинических признаков, перечисленных выше. Однако при смешанной форме болезни, так же как и при нервной форме, основное патогенетическое значение имеет степень поражения центральной нервной системы.

Диагноз. Многообразие форм проявления болезни нередко затрудняет своевременный диагноз. Его устанавливают на основании эпизоотологических данных, клинических признаков, результатов лабораторных исследований, а также патологоанатомических изменений, характерных для данной болезни.

При гематологических исследованиях в начальной стадии болезни обнаруживают выраженную лейкопению, продолжительность которой ярко свидетельствует о степени тяжести поражения лимфатической ткани, ее истощении и разрушении.

Важное значение имеют подробный анамнез и эпизоотологический анализ болезни. При их проведении от владельцев животного получают сведения: об иммунопрофилактике конкретных болезней (тип и состав вакцин, сроки и условия вакцинации), возможные источники инфекции и механизм передачи возбудителя болезни, когда, как и

По-украински

Симптоми. Для чуми м'ясоїдних характерна дуже різноманітна клінічна картина хвороби, обумовлена багатьма чинниками : вірулентністю (мірою патогенності) цього штаму збудника, наявністю або відсутністю асоційованих і вторинних інфекцій, а також фізіологічними особливостями заражених тварин (станом імунної системи, наявністю в організмі інших патологічних чинників, у тому числі незаразних хвороб і тому подібне).

В першу чергу при чумі вражаються слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, травної системи, очей, що викликає гострі катаральні запалення і лихоманку.

Чума може протікати сверхостро (блискавично), гостро, подостро, хронічно, а також типово і атиповий.

Надгострий перебіг хвороби характеризується раптовим підйомом температури тіла до 40-41°З, значним пригнобленням тварини, відмовою від корму, гострим ринітом і кон'юнктивітом. Потім різко настає коматозний стан, і тварина гине на 2-3-й день.

Гострий і підгострий перебіг хвороби триває 2-4 тижні і характеризується великою різноманітністю симптомів. У дорослих собак з сильною імунною системою чуму може проявитися тільки лихоманкою і пригнобленням загального стану, в таких випадках хвороба триває 3-5 днів і закінчується одужанням.

Багато авторів і ветеринарні лікарі-практики залежно від локалізації і міри вираженості найбільш характерних клінічних ознак розрізняють: легеневу, кишкову, нервову, шкірну і змішану форми хвороби (В. А. Чижов та ін., 1992 р.; Н.А. Масимов, А.И. Білих, 1996 р.; И.А. Бакулов, 1997 р. та ін.). Проте, як ми вже відмічали, чума м'ясоїдних характеризується полисистемным поразкою організму, тому вказане вище розділення хвороби на окремі форми є умовним.

При усьому різноманітті симптомів клінічний період (розпал хвороби) починається у більшості тварин, як правило, різким підйомом температури тіла на 1-3°З і гострим катаральним запаленням слизових оболонок дихальної, травної, сечостатевої і інших систем організму. При гострій формі хвороби висока температура утримується 2-3 дні, при підгострій (помірна лихоманка) - 3-5 днів; потім температура дещо знижується, але залишається вище за норму на 0,5 -°З (у різних порід собак вона може складати 39,5-40,5°С).

У цей період хворі тварини в'ялі, в основному лежать, відмовляються від корму, але п'ють воду. У собак спостерігається сильний озноб, загальна депресія.

Слизові оболонки очей, верхніх дихальних шляхів - почервоніли, сильно набряклі, спочатку з'являються слизові оболонки, а потім щедрі слизово-гнійні витікання з очей і носа, які поступово склеюють повіки і закупорюють носові отвори. Шкіра на носі суха, тріскається і на ній утворюються глибокі зморшки, покриті сухими гнійними кірками. Собаки пирхають, часто чхають, чешуть лапами ніс. Дихання стає ускладненим (свистячим або таким, що сопе), прискореним і складає у великих порід собак 40-60 дых./мин, а у дрібних - 60-80.

Частота пульсу у хворих тварин також значно збільшується і складає у великих порід собак 100-130 уд./мин, а у дрібних - 130-170 (у цуценят ці показники відповідно значно вище).

Надалі, якщо тварини мають високу природну резистентність, хвороба приймає доброякісну течію, і собаки поступово видужують. При зниженій природній резистентності тварин, якщо їх лікування не проводиться, гострі катаральні запалення слизових оболонок і інших оболонок наростають, викликаючи в організмі глибокі патологічні зміни, і хвороба переходить в наступну стадію клінічного розвитку.

Саме у цій стадії, залежно від вірулентності збудника і його локалізації, індивідуальної, імунологічної і вікової реактивності організму, а також від наявності вказаних вище асоційованих і (чи) секундарных інфекцій, спостерігаються нові - "вторинні" клінічні ознаки хвороби, які проявляються в перерахованих нижче умовних формах.

Легенева (респіраторна) - характеризується важкими поразками дихальної системи : спочатку верхніх, а потім нижніх дихальних шляхів. При цьому послідовно розвиваються риніт, трахеїт, бронхіт, пневмонія або їх змішані форми (гострий катар верхніх дихальних шляхів, трахеобронхіт, бронхопневмонія), які можна діагностувати при ретельній аускультації і перкуссии.

Кишкова (гастроинтестинальная) - проявляється серйозними поразками травної системи, у тому числі гострим гастроентеритом, і супроводжується відмовою від корму, блювотою, а також замками і проносами, що призводить до обезводнення і швидкого виснаження тварин. Калові маси містять мною слиз, нерідко з домішкою крові.

Нервова - характеризується важкими, часто безповоротними ураженнями нервової системи, які найяскравіше проявляються у кінці хвороби. У початковій стадії захворювання спостерігають короткочасне збудження, хворобливий, тривалий гавкіт, судорожні скорочення, паралічі передніх і (чи) задніх кінцівок, порушення координації руху. Надалі при сприятливому перебігу хвороби нервові симптоми поступово слабшають, проявляються рідше або повністю проходять.

Проте у деяких тварин паралічі кінцівок або окремі нервові тики можуть тривати декілька місяців або залишитися на все життя. У разі злоякісного перебігу хвороби, коли вражається одночасно і спинний, і головний мозок, у тварин спостерігають тривалі тонико-клонические судоми з частковою або повною втратою "свідомості", тобто малі або великі епілептичні припадки, частота і тривалість яких швидко наростає, і тварини гинуть.

Шкірна (екзантематозна) - характеризується окрім загальних клінічних симптомів хвороби появою дрібних червоних плям на внутрішній і (чи) зовнішній поверхні стегон, черевній стінці, вушних раковинах. Надалі на місці плям утворюються бульбашки, наповнені прозорим або гнійним вмістом, які потім лопаються, засихають і відпадають.

Змішана - проявляється у тварин великою різноманітністю клінічних ознак, перелічених вище. Проте при змішаній формі хвороби, так само як і при нервовій формі, основне патогенетичне значення має ступінь ураження центральної нервової системи.

Діагноз. Різноманіття форм прояву хвороби нерідко утрудняє своєчасний діагноз. Його встановлюють на підставі эпизоотологических цих, клінічних ознак, результатів лабораторних досліджень, а також патологоанатомічних змін, характерних для цієї хвороби.

При гематологічних дослідженнях в початковій стадії хвороби виявляють виражену лейкопенію, тривалість якої яскраво свідчить про ступінь тяжкості ураження лімфатичної тканини, її виснаження і руйнування.

Важливе значення мають детальний анамнез і эпизоотологический аналіз хвороби. При їх проведенні від власників тварини отримують відомості: про імунопрофілактику конкретних хвороб (тип і склад вакцин, терміни і умови вакцинації), можливі джерела інфекції і механізм передачі збудника хвороби, коли, як і за яких обставин