Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Диагностика психологической готовности к школе

Введение

Под психологической готовностью к школьному обучению понимается необходимый и достаточный уровень психического развития ребенка для освоения школьной учебной программы в условиях обучения в коллективе сверстников. Психологическая готовность ребенка к школьному обучению - это один из важнейших итогов психического развития в период дошкольного детства.

Высокие требования жизни к организации воспитания и обучения заставляют искать новые, более эффективные психолого - педагогические подходы, нацеленные на приведение методов обучения в соответствие требованиям жизни. В этом смысле проблема готовности дошкольников к обучению в школе приобретает особое значение. С ее решением связано определение целей и принципов организации обучения и воспитания в дошкольных учреждениях. В тоже время от ее решения зависит успешность последующего обучения детей в школе.

Основной целью определения психологической готовности к школьному обучению профилактика школьной дезадаптации. Для успешного решения этой цели в последнее время создаются различные классы, в задачу которых входит осуществление индивидуального подхода в обучении по отношению к детям как готовым, так и не готовым к школе, чтобы избежать школьной дезадаптации.

Подготовка детей к школе - задача комплексная, охватывающая все сферы жизни ребенка. Психологическая готовность к школе - только один из аспектов этой задачи, но внутри этого аспекта выделяются различные подходы:

1. Исследования, направленные на формирование у детей дошкольного возраста определенных умений и навыков, необходимых для обучения в школе.

2. Исследование новообразований и изменений в психике ребенка.

3. Исследование генезиса отдельных компонентов учебной деятельности и выявление путей их формирования.

4. Изучение умений ребенка сознательно подчинять свои действия заданному при последовательном выполнении словесных указаний взрослого. Это умение связывается со способностью овладения общим способом выполнения словесных указаний взрослого.

Определяя психологическую готовность к школьному обучению, детский практический психолог должен четко понимать, для чего он это делает. Можно выделить следующие цели, которым нужно следовать при диагностике готовности к школе :

1. понимание особенностей психологического развития детей с целью определения индивидуального подхода к ним в учебно-воспитательном процессе.

2. выявление детей, не готовых к школьному обучению, с целью проведения с ними развивающей работы, направленной на профилактику школьной неуспеваемости.

3. распределение будущих первоклассников по классам в соответствии с их “зоной ближайшего развития”, что позволит каждому ребенку развиваться в оптимальном для него режиме.

4. отсрочка на один год начала обучения детей, не готовых к школьному обучению (возможно лишь по отношению к детям шестилетнего возраста).

По итогам диагностического обследования могут создаваться спец.группы и классы развития, в которых ребенок сможет подготовиться к началу систематического обучения в школе.

Глава 1. Психологическая готовность к школьному обучению.

§ 1.1. Краткие итоги дошкольного развития ребенка.

К концу дошкольного возраста ребенок уже представляет собой в известном смысле личность. Он хорошо осознает свою половую принадлежность, находит себе место в пространстве и времени. Он уже ориентируется в семейно - родственных отношениях и умеет строить отношения со взрослыми и сверстниками: имеет навыки самообладания, умеет подчинить себя обстоятельствам, быть непреклонным в своих желаниях. У такого ребенка уже развита рефлексия.

В качестве важнейшего достижения в развитии личности ребенка выступает преобладание чувства “Я должен” над мотивом “Я хочу”. К концу дошкольного возраста особое значение приобретает мотивационная готовность к учению в школе.

Один из важнейших итогов психического развития в период дошкольного детства - психологическая готовность ребенка к школьному обучению. И.Ю.Кулашна выделяет два аспекта психологической готовности - личностную (мотивационную) и интеллектуальную готовность к школе. Оба аспекта важны как для того, чтобы учебная деятельность ребенка была успешной, так и для его скорейшей адаптации к новым условиям, безболезненного вхождения в новую систему отношений.

§ 1.2. Личностная готовность к школьному обучению. Формирование внутренней позиции школьника.

Чтобы ребенок успешно учился он, прежде всего, должен стремиться к новой школьной жизни, к “серьезным” занятиям, “ответственным” поручениям. На появление такого желания влияет отношение близких взрослых к учению, как к важной содержательной деятельности, гораздо более значимой, чем игра дошкольника. Влияет и отношение других детей, сама возможность подняться на новую возрастную ступень в глазах младших и сравняться в положении со старшими.

Стремление ребенка занять новое социальное положение ведет к образованию его внутренней позиции. Л.И.Божович характеризует это как центральное личностное новообразование, характеризующее личность ребенка в целом. Именно оно и определяет поведение и деятельность ребенка и всю систему его отношений к действительности, к самому себе и окружающим людям.

Образ жизни школьника в качестве человека, занимающегося в общественном месте общественно значимым и общественно оцениваемым делом, осознается ребенком как адекватный для него путь к взрослости - он отвечает сформировавшемуся в игре мотиву “стать взрослым и реально осуществлять его функции” (Д.Б.

Общее эмоциональное отношение к школе специально изучалось М.Р.Гинзбургом при помощи разработанной им оригинальной методики. Им были отобраны 11 пар прилагательных, положительно и отрицательно характеризующих человека (“хороший-плохой”, “чистый-грязный”, “быстрый-медленный” и т.п.), каждое из которых напечатано на отдельной карточке. Перед ребенком ставились две коробочки с наклеенными на них картинками : на одной - дети в школьной форме с портфелями, на другой - ребята, сидящие в игрушечном автомобиле.

“Вот это - школьники, они идут в школу; а это - дошкольники, они играют. Сейчас я буду давать тебе разные слова, а ты подумай, кому они больше подходят: школьнику или дошкольнику. Кому больше подходят, в ту коробочку и положишь”.

Далее экспериментатор зачитывал прилагательное и передавал карточку ребенку, который помещал ее в одну из коробочек. Прилагательные предлагались в случайном порядке.

По этой методике были обследованы 62 ребенка 6-ти лет - воспитанники подготовительной группы детского сада (24 чел.) и двух нулевых классов школы (38 чел.). Эксперимент проводился в конце учебного года. Анализ результатов показал, что 6-ти летние дети, как посещающие д/сад, так и обучающиеся в школе, относятся к школе положительно. И те и другие характеризовали школьников положительными прилагательными, а дошкольников - отрицательными. Исключение составили всего трое детей ( один - из д/с, двое - из школы).

С того момента, как в сознании ребенка представление о школе

По-украински

Діагностика психологічної готовності до школи

Вступ

Під психологічною готовністю до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної учбової програми в умовах навчання в колективі однолітків. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання - це один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства.

Високі вимоги життя до організації виховання і навчання примушують шукати нові, ефективніші психологотипу - педагогічні підходи, націлені на приведення методів навчання у відповідність вимогам життя. У цьому сенсі проблема готовності дошкільнят до навчання в школі набуває особливого значення. З її рішенням пов'язано визначення цілей і принципів організації навчання і виховання в дошкільних установах. У теж час від її рішення залежить успішність подальшого навчання дітей в школі.

Основною метою визначення психологічної готовності до шкільного навчання профілактика шкільної дезадаптації. Для успішного вирішення цієї мети останнім часом створюються різні класи, в завдання яких входить здійснення індивідуального підходу в навчанні по відношенню до дітей як готовим, так і не готовим до школи, щоб уникнути шкільної дезадаптації.

Підготовка дітей до школи - завдання комплексне, що охоплює усі сфери життя дитини. Психологічна готовність до школи - тільки один з аспектів цього завдання, але усередині цього аспекту виділяються різні підходи:

1. Дослідження, спрямовані на формування у дітей дошкільного віку певних умінь і навичок, необхідних для навчання в школі.

2. Дослідження новоутворень і змін в психіці дитини.

3. Дослідження генезису окремих компонентів учбової діяльності і виявлення шляхів їх формування.

4. Вивчення умінь дитини свідоме підпорядковувати свої дії заданому при послідовному виконанні словесних вказівок дорослого. Це уміння зв'язується із здатністю оволодіння загальним способом виконання словесних вказівок дорослого.

Визначаючи психологічну готовність до шкільного навчання, дитячий практичний психолог повинен чітко розуміти, для чого він це робить. Можна виділити наступні цілі, яким треба слідувати при діагностиці готовності до школи :

1. розуміння особливостей психологічного розвитку дітей з метою визначення індивідуального підходу до них в учбово-виховному процесі.

2. виявлення дітей, не готових до шкільного навчання, з метою проведення з ними розвиваючої роботи, спрямованої на профілактику шкільної неуспішності.

3. розподіл майбутніх першокласників по класах відповідно до їх "зони найближчого розвитку", що дозволить кожній дитині розвиватися в оптимальному для нього режимі.

4. відстрочення на один рік початку навчання дітей, не готових до шкільного навчання (можливо лише по відношенню до дітей шестирічного віку).

За підсумками діагностичного обстеження можуть створюватися спец.групи і класи розвитку, в яких дитина зможе підготуватися до початку систематичного навчання в школі.

Глава 1. Психологічна готовність до шкільного навчання.

§ 1.1. Короткі підсумки дошкільного розвитку дитини.

До кінця дошкільного віку дитина вже є у відомому сенсі особою. Він добре усвідомлює свою статеву приналежність, знаходить собі місце у просторі та часі. Він вже орієнтується в сімейно - споріднених стосунках і уміє будувати стосунки з дорослими і однолітками : має навички самовладання, уміє підпорядкувати себе обставинам, бути непохитним у своїх бажаннях. У такої дитини вже розвинена рефлексія.

В якості найважливішого досягнення в розвитку особистості дитини виступає переважання почуття "Я повинен" над мотивом "Я хочу". До кінця дошкільного віку особливого значення набуває мотиваційна готовність до вчення в школі.

Один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства - психологічна готовність дитини до шкільного навчання. И.Ю.Кулашна виділяє два аспекти психологічної готовності - особову (мотиваційну) і інтелектуальну готовність до школи. Обидва аспекти важливі як для того, щоб учбова діяльність дитини була успішною, так і для його швидкої адаптації до нових умов, безболісного входження в нову систему стосунків.

§ 1.2. Особова готовність до шкільного навчання. Формування внутрішньої позиції школяра.

Щоб дитина успішно вчилася він, передусім, повинен прагнути до нового шкільного життя, до "серйозних" занять, "відповідальних" доручень. На появу такого бажання впливає відношення близьких дорослих до вчення, як до важливої змістовної діяльності, набагато значимішої, ніж гра дошкільника. Впливає і відношення інших дітей, сама можливість піднятися на новий віковий ступінь в очах молодших і порівнятися в положенні із старшими.

Прагнення дитини зайняти нове соціальне положення веде до утворення його внутрішньої позиції. Л.И.Божович характеризує це як центральне особове новоутворення, що характеризує особу дитини в цілому. Саме воно і визначає поведінку і діяльність дитини і усю систему його стосунків до дійсності, до самого собі і навколишнім людям.

Спосіб життя школяра в якості людини, що займається в громадському місці суспільно значимою і суспільно оцінюваною справою, усвідомлюється дитиною як адекватний для нього шлях до дорослості - він відповідає мотиву, що сформувався в грі, "стати дорослим і реально здійснювати його функції" (Д.Б.

Загальне емоційне відношення до школи спеціально вивчалося М.Р.Гинзбургом за допомогою розробленої їм оригінальної методики. Їм було відібрано 11 пар прикметників, позитивно і що негативно характеризують людину ("хорошо-поганий", "чисто-брудний", "швидко-повільний" і тому подібне), кожне з яких надруковане на окремій картці. Перед дитиною ставилися дві коробочки з наклеєними на них картинками: на одній - діти в шкільній формі з портфелями, на іншій - діти, що сидять в іграшковому автомобілі.

"Ось це - школярі, вони йдуть в школу; а це - дошкільнята, вони грають. Зараз я даватиму тобі різні слова, а ти подумай, кому вони більше підходять: школяру або дошкільникові. Кому більше підходять, в ту коробочку і покладеш".

Далі експериментатор зачитував прикметник і передавав картку дитині, яка поміщала її в одну з коробочок. Прикметники пропонувалися у випадковому порядку.

За цією методикою були обстежені 62 дитина 6-ти років - вихованці підготовчої групи дитячого саду (24 чел.) і двох нульових класів школи (38 чел.). Експеримент проводився у кінці навчального року. Аналіз результатів показав, що 6-ти літні діти, що як відвідуючі д/сад, так і навчаються в школі, відносяться до школи позитивно. І ті і інші характеризували школярів позитивними прикметниками, а дошкільнят - негативними. Виняток становили усього троє дітей ( один - з д/з, двоє - з школи).

З тієї миті, як у свідомості дитини уявлення про школу