Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Социально-экономические и политические рефор¬мы, проводимые шахом и его новым окружением, так называемыми «технократами» с референдума 1963 г., и направленные на ликвидацию полуфеодальных отноше¬ний в деревне, модернизацию Ирана и его интеграцию в современ¬ный капиталистический мир, получили официальное название «бе¬лой революции» или «революции шаха и народа».

Из 19 реформ важнейшей была аграрная, которая проводилась в три этапа. Закон ограничивал размер земельной собственности 500 га при условии, что земля обрабатывалась с помощью техники и наемного труда, и предусматривал раздел и продажу излишков земель крестьянам-арендаторам за выкуп в рассрочку на 15 лет.

Для Ирана земельная реформа явилась прогрессом. В целом она привела к ликвидации полуфеодального землевладения и земле¬пользования, к превращению большинства крестьян в собственни¬ков, ведущих самостоятельное мелкотоварное хозяйство. По офи¬циальным данным, к концу 1971 г. примерно 2,5 млн крестьянских хозяйств стали собственниками земельных участков. Вырос удель¬ный вес крупных предпринимательских хозяйств (более 20% всей пахотной земли) и мелких собственников капиталистического типа (около половины всех хозяйств).

Вместе с тем множество семей землевладельцев не смогли адаптироваться к новым условиям, ра¬зорялись и устремлялись в города, пополняя ряды неквалифици¬рованных рабочих, безработных, люмпенов.

Помимо аграрной реформы был осуществлен целый ряд других преобразований: национализация лесов и пастбищ, продажа госу¬дарственных предприятий частным лицам, участие рабочих в доходах промышленных предприятии, создание «корпуса просвеще¬ния» для борьбы с неграмотностью (из молодых людей, призван¬ных на военную службу и после шестимесячного обучения направ¬ляемых представителями в села), предоставление избирательных прав женщинам.

Впоследствии были созданы «корпуса здравоох¬ранения» для оказания медицинской помощи сельскому населению, «корпуса благоустройства и развития» для внедрения современных методов ведения сельского хозяйства и благоустройства деревень; организовывались «дома правосудия» — общественные суды в сель¬ской местности; проводилась национализация водных ресурсов и др.

Особый упор шах сделал на развитие промышленности, желая превратить Иран к концу века в «пятую индустриальную державу мира». Этой цели в огромной мере способствовал постоянный спрос на нефть, многократно возросший в 70-е гг. вследствие энергети¬ческого кризиса. К 1972 г. поступления от нефти в иранскую казну в 40-45 раз возросли по сравнению с 1950 г. Всего же за период с 1972 по 1977 г. страной было получено 90 млрд долл.

К концу 60-х гг. в Иране уже имелись современные крупные предприятия не только легкой промышленности, но и новых для страны отраслей, таких, как машиностроительная, автомобильная, алюминиевая, нефтехимическая, завершалось создание металлур¬гической промышленности. Иран стал превращаться из аграрной в аграрно-индустриальную страну. В годы осуществления третьего пятилетнего плана вступило в строй около 300 новых электростан¬ций. ВНП возрастал ежегодно более чем на 10% и составил на 1970 г. 15 млрд долл., в 4 раза больше, чем в 1960 г.

Безусловно, реформы помогли стране преодолеть ее социально-экономическую отсталость. Однако они имели целый ряд негатив¬ных черт. Хотя по темпам роста экономики Иран занимал в 70-е гг. второе место в Азии после Японии, а порой даже обгонял ее, его развитие не было органичным и равномерным. Одни отрасли раз¬вивались ускоренно, в других наблюдался застой. На всех уровнях имели место такие пагубные явления, как расточительность, бес¬хозяйственность, коррупция, жажда наживы, перекрывающие во многом положительные стороны реформ.

В политической жизни страны проявлялась дальнейшая тенден¬ция усиления личной власти шаха, что, с одной стороны, объясня¬лось ослаблением оппозиционных настроений в среде буржуазных националистов, а с другой — целенаправленными усилиями само¬го шаха и его окружения. В 1975 г., заменив многопартийную сис¬тему однопартийной, шах создал партию Растахиз (Возрождение), имевшую цель консолидировать иранское общество вокруг динас¬тии Пехлеви.

Тем не менее шах недооценил возможности шиитского духовен¬ства, ущемленного реформами, — фактически единственной оппо¬зиции, находящейся к середине 70-х гг. на легальном положении.

Борьбу духовенства против реформ еще в начале 60-х гг. возгла¬вил аятолла (обладатель высшего религиозного звания) Хомейни (1900—1989).Он проповедовал, что земельная реформа и другие за¬коны противоречат предписаниям Корана и нормам мусульманской морали. Особенно резко он выступал против уравнения женщин в правах с мужчинами. Такие же идеи распространяли и другие ши¬итские лидеры — Бехбехани, Шариат-Мадари, Талегани. Не огра¬ничиваясь проповедями, духовенство организовывало антиправи¬тельственные выступления.

Многие лидеры, в том числе Хомейни, были высланы из страны. Но и в эмиграции Хомейни через посред¬ство 200 тысяч иранских мулл, культивировавших в стране анти¬шахские настроения, продолжал борьбу с «продажным» шахским режимом. Его проповеди, записанные на магнитофонные кассеты, распространялись по всему Ирану.

Простые и понятные лозунги духовенства — ликвидация шах¬ского режима, преодоление пропасти между богатыми и бедными, изгнание из страны иностранного, особенно американского, капи¬тала, прекращение чуждого иранцам западного влияния — привлек¬ли самые широкие слои населения, уставшего приспосабливаться к быстрой капиталистической модернизации страны.

По-украински

Соціально-економічні і політичні рефор¬ми, що проводяться шахом і його новим оточенням, так званими "технократами" з референдуму 1963 р., і спрямовані на ліквідацію напівфеодальних отноше¬ний в селі, модернізацію Ірану і його інтеграцію в современ¬ный капіталістичний світ, дістали офіційну назву "Бе¬лой революції" або "революції шаху і народу".

З 19 реформ найважливішої була аграрна, яка проводилася в три етапи. Закон обмежував розмір земельної власності 500 га за умови, що земля оброблялася за допомогою техніки і найманої праці, і передбачав розділ і продаж надлишків земель селянам-орендарям за викуп на виплат на 15 років.

Для Ірану земельна реформа стала прогресом. В цілому вона привела до ліквідації напівфеодального землеволодіння і землі¬користування, до перетворення більшості селян на собственни¬ков, що ведуть самостійне дрібнотоварне господарство. По офи¬циальным даним, до кінця 1971 р. приблизно 2,5 млн селянських господарств стали власниками земельних ділянок. Виросла удель¬ный вага великих підприємницьких господарств (більше 20% усієї орної землі) і дрібних власників капіталістичного типу (близько половини усіх господарств).

В той же час безліч сімей землевласників не змогли адаптуватися до нових умов, ра¬зорялись і спрямовувалися в міста, поповнюючи ряди неквалифици¬рованных робітників, безробітних, люмпенів.

Окрім аграрної реформи були здійснені цілий ряд інших перетворень : націоналізація лісів і пасовищ, продаж госу¬дарчих підприємств приватним особам, участь робітників в доходах промислових підприємстві, створення "корпусу просвеще¬ния" для боротьби з неписьменністю (з молодих людей, покликаний¬ных на військову службу і після шестимісячного навчання направ¬ляемых представниками в села), надання виборчих прав жінкам.

Згодом були створені "корпуси здравоох¬поранення" для надання медичної допомоги сільському населенню, "корпусу благоустрою і розвитку" для впровадження сучасних методів ведення сільського господарства і благоустрою сіл; організовувалися "будинки правосуддя" - громадські суди в сель¬ской місцевості; проводилася націоналізація водних ресурсів та ін.

Особливий упор шах зробив на розвиток промисловості, бажаючи перетворити Іран до кінця століття в "п'яту індустріальну державу світу". Цій меті у величезній мірі сприяв постійний попит на нафту, багаторазово збільшений в 70-і рр. внаслідок энергети¬ческого кризи. До 1972 р. надходження від нафти в іранську казну в 40-45 разів зросли в порівнянні з 1950 р. Усього ж за період з 1972 по 1977 р. країною було отримано 90 млрд дол.

До кінця 60-х рр. в Ірані вже були сучасні великі підприємства не лише легкої промисловості, але і нових для країни галузей, таких, як машинобудівна, автомобільна, алюмінієва, нафтохімічна, завершувалося створення металлур¬гической промисловості. Іран став перетворюватися з аграрної в аграрно-індустріальну країну. У роки здійснення третього п'ятирічного плану вступило в лад близько 300 нових електростан¬ций. ВНП зростав щорічно більш ніж на 10% і склав на 1970 р. 15 млрд дол., в 4 рази більше, ніж в 1960 р.

Безумовно, реформи допомогли країні здолати її соціально-економічну відсталість. Проте вони мали цілий ряд негатив¬ных рис. Хоча по темпах росту економіки Іран займав в 70-і рр. друге місце в Азії після Японії, а іноді навіть обганяв її, його розвиток не був органічним і рівномірним. Одні галузі разів¬вивались прискорено, в інших спостерігався застій. На усіх рівнях мали місце такі згубні явища, як марнотратство, біс¬господарність, корупція, спрага наживи, що перекривають багато в чому позитивні сторони реформ.

У політичному житті країни проявлялася подальша тенден¬ция посилення особистої влади шаху, що, з одного боку, объясня¬лось послабленням опозиційних настроїв в середовищі буржуазних націоналістів, а з іншої - цілеспрямованими зусиллями саме¬го шаху і його оточення. У 1975 р., замінивши багатопартійну сис¬тему однопартійною, шах створив партію Растахиз (Відродження), мету консолідувати іранське суспільство навкруги динас¬тии Пехлеві, що мала.

Проте шах недооцінив можливості шиїта духовний¬ства, ущемленого реформами, - фактично єдиною оппо¬зиции, що знаходиться до середини 70-х рр. на легальному положенні.

Боротьбу духовенства проти реформ ще на початку 60-х рр. возгла¬вив аятола (володар вищого релігійного звання) Хомейни (1900-1989).Він проповідував, що земельна реформа і інші за¬кони суперечать приписам Корану і нормам мусульманської моралі. Особливо різко він виступав проти рівняння жінок в правах з чоловіками. Такі ж ідеї поширювали і інші ши¬итские лідери - Бехбехани, Шариат-Мадари, Талегани. Не огра¬ничиваясь проповідями, духовенство організовувало антиправи¬тельственные виступи.

Багато лідерів, у тому числі Хомейни, було вислано з країни. Але і в еміграції Хомейни через посред¬ство 200 тисяч іранських мулл, що культивували в країні анти¬шахські настрої, продовжував боротьбу з "продажним" шахським режимом. Його проповіді, записані на магнітофонні касети, поширювалися по усьому Ірану.

Прості і зрозумілі гасла духовенства - ліквідація шах¬ского режиму, подолання пропасти між багатими і бідними, вигнання з країни іноземного, особливо американського, капи¬тала, припинення чужого іранцям західного впливу - чи притягнув¬найширші верстви населення, втомленого пристосовуватися до швидкої капіталістичної модернізації країни.