Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Антисептика, Асептика

Реферат

Выполнил студент 3курса 1 группы факультета ветеринарной медицины Ливощенко Тарас Михайлович

Харьковская Государственная Зооветеринарная Академия

Харьков 2008

Антисептика

Антисептика - это комплекс лечебно-профилактических мероприятий, направленных на уничтожение микробов в ране или в организме человека.

Многие врачи древности независимо друг от друга пришли к выводу о необходимости обеззараживания раны. Позднее пришли к выводу, что все случайные раны первично производили раскаленным железом, прижигали уксусом, известью, накладывались на рану бальзамические мази и т. д.

И лишь в 1843 г. Холмс (О. W. Holmes), а в 1847 г. Земмельвейс (J. Semmelweis) предложили для обеззараживания рук акушеров раствор хлорной извести. Н. И. Пирогов для обеззараживания ран при их лечении применял настойку йода, раствор азотнокислого серебра на винном спирте и др.

Понятие "антисептика" введено в повседневную практику французом Л. Пастером. Его работы послужили основанием для разрешения проблемы о причинах нагноения ран и мерах борьбы с инфекцией. Он доказал, что процессы брожения и гниения в ране обусловливаются попаданием микробов и их жизнедеятельностью.

Английский хирург Д. Листер, основываясь на работах Л. Пастера о роли микроорганизмов в развитии нагноения ран, пришел к заключению, что в рану они попадают из воздуха. Для профилактики нагноения ран Листер предложил обработку воздуха операционной распылением карболовой кислоты. Позднее руки хирурга перед операцией и операционное поле также орошались карболовой кислотой, равно как и рана после операции, после чего покрывалась марлей, смоченной в растворе карболовой кислоты.

Антисептический метод позволил хирургии проникнуть во все органы тела человека. Однако антисептический метод Листера имел ряд существенных недостатков. Начались новые изыскания, что и привело к асептическому методу лечения ран.

Метод Листера имел такие недостатки, как:

карболовая кислота вызывала некрозы тканей в области раны;

после мытья рук хирурга раствором карболовой кислоты возникали дерматиты;

вдыхание карболовой кислоты приводило к отравлению больных и хирурга.

Применялись и другие антисептические средства - раствор сулемы 1 : 1000, 1 : 2000, хлористый цинк, салициловая кислота, борная кислота, марганцовокислый калий и др. Но они, убивая бактерий, убивали и клетки тканей. Фагоцитоз при их применении уменьшается или прекращается вовсе.

Виды антисептики

В настоящее время антисептика является составной частью хирургической науки и включает в себя следующие виды: механическую, физическую, химическую, биологическую и смешанную антисептику.

Механическая антисептика - это механическое удаление инфицированных и нежизнеспособных тканей. По существу - первичная хирургическая обработка раны. Своевременно сделанная, она превращает инфицированную рану в асептическую операционную рану, заживающую первичным натяжением.

Механическая антисептика применяется в виде хирургического туалета раны, при котором удаляются инородные тела, некротизированные и нежизнеспособные ткани, производится вскрытие затеков и карманов, промывание раны и другие манипуляции, направленные на очищение инфицированной раны.

Физическая антисептика - профилактика и лечение раневой инфекции путем применения физических факторов, обеспечивающих гибель микробов или значительное уменьшение их числа, а также разрушение их токсинов.

К физической антисептике относятся гигроскопические повязки, отсасывающие раневой секрет с массой бактерий и их токсинов; применение гипертонических растворов, вытягивающих из раны ее содержимое в повязку. Однако следует знать, что гипертонические растворы оказывают химическое и биологическое воздействие на рану и на микроорганизмы. К физической антисептике относятся также действие света, сухого тепла, ультразвука, ультрафиолетовых лучей на микробы. Механизм их действия не только физический, но и физико-химический и биологический.

Химическая антисептика - воздействие на микроорганизмы химическими веществами, обладающими бактерицидным или бактериостатическим действием. Лучше, если эти вещества пагубно влияют на микрофлору и не оказывают отрицательного действия на клетки и ткани организма человека.

Биологическая антисептика - применение биопрепаратов, действующих как непосредственно на микроорганизмы и их токсины, так и действующих через макроорганизм.

К таким препаратам относятся:

антибиотики, оказывающие бактерицидное или бактериостатическое действие;

бактериофаги - пожиратели бактерий;

антитоксины - специфические антитела, образующиеся в организме человека под действием сывороток. Антитоксины являются одним из факторов иммунитета при столбняке, дифтерии, ботулизме, газовой гангрене и других заболеваниях.

Смешанная антисептика - это воздействие на микробную клетку, равно как и на организм человека, нескольких видов антисептики. Чаще их действие комплексное. Например, первичная хирургическая обработка раны (механическая и химическая антисептика) дополняется биологической антисептикой (введением противостолбнячной сыворотки, антибиотиков) и назначением физиотерапевтических процедур (физическая антисептика).

В зависимости от метода применения антисептических средств различают антисептику местную и общую; местная, в свою очередь, делится на поверхностную и глубокую. При поверхностной антисептике препарат используется в виде присыпок, мазей, аппликаций, для промывания ран и полостей, а при глубокой - препарат инъецируется в ткани раневого воспалительного очага (обкалывания, пенициллин-новокаиновая блокада и т. д.).

Под общей антисептикой подразумевают насыщение организма антисептическими средствами (антибиотиками, сульфаниламидами и др.). В очаг инфекции они заносятся током крови или лимфы и таким образом воздействуют на микрофлору.

При назначении антисептиков надо всегда помнить о предельно допустимых дозах взаимодействия препаратов, о возможных побочных действиях и аллергических реакциях у больных.

Есть несколько антисептических способов:

Ультразвуковая антисептика

Сорбентная антисептика

Лазерная антисептика

Ренгенотерапическая антисептика

1 . Ультразвук используется при лечении гнойных ран. В рану наливают раствор антисептика и вводят наконечник прибора с низкочастотными ультразвуковыми колебаниями. Метод называется "ультразвуковая кавитация раны", Колебания жидкости способствуют улучшению микроциркуляции в стенках раны, быстрее отторгаются некротические ткани, кроме того, происходит ионизация воды, а ионы водорода и гидроксил-ионы нарушают окислительно-восстановительные процессы в микробных клетках.

2. В последнее время все чаще применяется сорбционный способ лечения ран, когда в рану вводят вещества, которые адсорбируют на себе токсины и микроорганизмы. Обычно это углеродсодержащие вещества в виде порошка или волокон. Наиболее часто используется полифепан и различные угли, предназначенные для гемосорбции и гемодиализа, например СМУС-1.

3. Лазерное излучение малой мощности (обычно используется газовый углекислый лазер) активно применяется в гнойной

По-украински

Антисептика, Асептика

Реферат

Виконав студент 3курса 1 групи факультету ветеринарної медицини Ливощенко Тарас Михайлович

Харківська Державна Зооветеринарна Академія

Харків 2008

Антисептика

Антисептика - це комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на знищення мікробів в рані або в організмі людини.

Багато лікарів старовини незалежно один від одного дійшли висновку про необхідність знезараження рани. Пізніше дійшли висновку, що усі випадкові рани первинно робили розжареним залізом, припікали оцтом, вапном, накладалися на рану бальзамні мазі і т. д.

І лише в 1843 р. Холмс (О. W. Holmes), а в 1847 р. Земмельвейс (J. Semmelweis) запропонували для знезараження рук акушерів розчин хлорного вапна. Н. І. Пирогів для знезараження ран при їх лікуванні застосовував настоянку йоду, розчин азотнокислого срібла на винному спирті та ін.

Поняття "антисептика" введене в повсякденну практику французом Л. Пастером. Його роботи послужили основою для вирішення проблеми про причини нагноєння ран і заходи боротьби з інфекцією. Він довів, що процеси бродіння і гниття в рані обумовлюються попаданням мікробів і їх життєдіяльністю.

Англійський хірург Д. Лістер, грунтуючись на роботах Л. Пастера про роль мікроорганізмів в розвитку нагноєння ран, дійшов висновку, що в рану вони потрапляють з повітря. Для профілактики нагноєння ран Лістер запропонував обробку повітря операційною таким, що розпиляло карболової кислоти. Пізніше за руку хірурга перед операцією і операційне поле також зрошувалися карболовою кислотою, так само як і рана після операції, після чого покривалася марлею, змоченою в розчині карболової кислоти.

Антисептичний метод дозволив хірургії проникнути в усі органи тіла людини. Проте антисептичний метод Лістера мав ряд істотних недоліків. Почалися нові дослідження, що і привело до асептичного методу лікування ран.

Метод Лістера мав такі недоліки, як:

карболова кислота викликала некрози тканин в області рани;

після миття рук хірурга розчином карболової кислоти виникали дерматити;

вдихання карболової кислоти призводило до отруєння хворих і хірурга.

Застосовувалися і інші антисептичні засоби - розчин сулеми 1: 1000, 1: 2000, хлористий цинк, саліцилова кислота, борна кислота, марганцевокислий калій та ін. Але вони, вбиваючи бактерій, вбивали і клітини тканин. Фагоцитоз при їх застосуванні зменшується або припиняється зовсім.

Види антисептики

Нині антисептика є складовою частиною хірургічної науки і включає наступні види: механічну, фізичну, хімічну, біологічну і змішану антисептику.

Механічна антисептика - це механічне видалення інфікованих і нежиттєздатних тканин. По суті - первинна хірургічна обробка рани. Своєчасно зроблена, вона перетворює інфіковану рану на асептичну операційну рану, що гоїться первинним натягненням.

Механічна антисептика застосовується у вигляді хірургічного туалету рани, при якому віддаляються чужорідні тіла, некротизовані і нежиттєздатні тканини, робиться розтин набряків і кишень, промивання рани і інші маніпуляції, спрямовані на очищення інфікованої рани.

Фізична антисептика - профілактика і лікування раневої інфекції шляхом застосування фізичних чинників, що забезпечують загибель мікробів або значне зменшення їх числа, а також руйнування їх токсинів.

До фізичної антисептики відносяться гігроскопічні пов'язки, що відсисають раневий секрет з масою бактерій і їх токсинів; застосування гіпертонічних розчинів, що витягають з рани її вміст в пов'язку. Проте слід знати, що гіпертонічні розчини чинять хімічну і біологічну дію на рану і на мікроорганізми. До фізичної антисептики відносяться також дія світла, сухого тепла, ультразвука, ультрафіолетових променів на мікроби. Механізм їх дії не лише фізичний, але і фізико-хімічний і біологічний.

Хімічна антисептика - дія на мікроорганізми хімічними речовинами, що мають бактерицидну або бактеріостатичну дію. Краще, якщо ці речовини згубно впливають на мікрофлору і не чинять негативної дії на клітини і тканини організму людини.

Біологічна антисептика - застосування біопрепаратів, діючих як безпосередньо на мікроорганізми і їх токсини, так і діючих через макроорганізм.

До таких препаратів відносяться:

антибіотики, що чинять бактерицидну або бактеріостатичну дію;

бактеріофаги - пожирачі бактерій;

антитоксини - специфічні антитіла, що утворюються в організмі людини під дією сироваток. Антитоксини є одним з чинників імунітету при правці, дифтерії, ботулізмі, газовій гангрені і інших захворюваннях.

Змішана антисептика - ця дія на мікробну клітину, так само як і на організм людини, декількох видів антисептики. Частіше їх дія комплексна. Наприклад, первинна хірургічна обробка рани (механічна і хімічна антисептика) доповнюється біологічною антисептикою (введенням протиправцевої сироватки, антибіотиків) і призначенням фізіотерапевтичних процедур (фізична антисептика).

Залежно від методу застосування антисептичних засобів розрізняють антисептику місцеву і загальну; місцева, у свою чергу, ділиться на поверхневу і глибоку. При поверхневій антисептиці препарат використовується у вигляді присипок, мазей, аплікацій, для промивання ран і порожнин, а при глибокій - препарат ін'єктується в тканині раневого запального вогнища (обколювання, пенициллин-новокаиновая блокада і т. д.).

Під загальною антисептикою мають на увазі насичення організму антисептичними засобами (антибіотиками, сульфаніламідами та ін.). У осередок інфекції вони заносяться потоком крові або лімфи і таким чином впливають на мікрофлору.

При призначенні антисептиків потрібно завжди пам'ятати про гранично допустимі дози взаємодії препаратів, про можливі побічні дії і алергічні реакції у хворих.

Є декілька антисептичних способів:

Ультразвукова антисептика

Сорбентная антисептика

Лазерна антисептика

Ренгенотерапическая антисептика

1 . Ультразвук використовується при лікуванні гнійних ран. У рану наливають розчин антисептика і вводять наконечник приладу з низькочастотними ультразвуковими коливаннями. Метод називається "Ультразвукова кавітація рани", Коливання рідини сприяють поліпшенню мікроциркуляції в стінках рани, швидше відторгаються некротичні тканини, крім того, відбувається іонізація води, а іони водню і гидроксил-ионы порушують окислювально-відновні процеси в мікробних клітинах.

2. Останнім часом все частіше застосовується сорбційний спосіб лікування ран, коли в рану вводять речовини, які адсорбують на собі токсини і мікроорганізми. Звичайно це вуглецьвмісні речовини у вигляді порошку або волокон. Найчастіше використовується поліфепан і різне вугілля, призначені для гемосорбції і гемодіалізу, наприклад СМУС-1.

3. Лазерне випромінювання малої потужності (зазвичай використовується газовий вуглекислий лазер) активно застосовується в гнійній