Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

учреждений, с крайне низкими возможностями мобилизации и концентрации денежных ресурсов, недостатком собственного капитала;

• резким несоответствием территориального распределения банковского и производственного капитала (к 1996 г. 70% банковского капитала было сконцентрировано в Москве);

• недостаточным (по сравнению с масштабами экономики) объемом совокупных ресурсов, мобилизуемых и размещаемых банковской системой страны;

• формированием доходов банковской системы с опорой на перераспределение добавленной стоимости и капиталов реального сектора и домашних хозяйств в сферу финансового посредничества (на фоне сокращающегося объема ВВП);

• преобладанием двух типов банковских структур: банка-предприятия (ориентированного на обслуживание одного/нескольких крупных предприятий) и банка-посредника (ориентированного на совершение посреднических сделок);

• ориентация, в первую очередь, на узкий круг корпоративных клиентов;

• опора крупнейших банков на государственные бюрократические структуры;

• широкое использование «дешевых ресурсов»: бюджетных средств, кредитов ЦБ, международных кредитов, доходов от перераспределения собственности через приватизацию;

• сокращение ресурсной базы, т.е. реальных доходов населения;

• работа в условиях гиперинфляции;

• катастрофически широкое распространение т. наз. финансовых пирамид.

В целом, можно констатировать, что банковская система России носила крайне несовершенный характер, что и привело к ее кризису в 1994 - 1996 гг. Кризис привел к закрытию многих банков и потере вкладов их клиентами. Резко упал уровень доверия населения к банкам. Вместе с тем, в известной мере, кризис означал начало оздоровления банковской системы России. Выжили наиболее надежные банки, начался процесс постепенной концентрации банковского капитала, совершенствовалась законодательная база.

Этот процесс был приостановлен, но не прекращен августовским кризисом 1998 г. В настоящее время из 2,3 тыс. кредитных организаций, существовавших в 1996 г. осталось 1319 (по состоянию на 1 января 2002 г.), идет процесс слияния крупных банков, причем не только в Москве, но и в регионах («Уралсиб»), многие из крупных и средних банков объявили об увеличении собственного капитала за 2001 г., крупнейшие банки используют международные стандарты финансовой отчетности (МСФО), не дожидаясь соответствующего решения правительства.

Вместе с тем, до сих пор банки инвестировали в реальную российскую экономику всего лишь от 3 до 5% средств. Всего 230 банков (чуть более 17%) имеют заведомо больший капитал (свыше 150 млн. руб.). Еще 171 банк (13%) находится в опасной переходной зоне, соответствующей капиталу от 60 до 150 млн. руб. (от 2,2 до 5,5 млн. евро), а остальные (почти 70%) абсолютно не удовлетворяют этому требованию.

Для дальнейшего улучшения состояния российской банковской системы предполагается провести банковскую реформу. В начале января правительство и Центробанк утвердили Стратегию развития банковского сектора на среднесрочную перспективу (5 лет). Во главу угла поставлено повышение его устойчивости, укрепление доверия вкладчиков и других кредиторов. Как отмечено в Стратегии, направление и характер развития реформы во многом будут определяться ее ходом. Что касается конкретных намеченных этапов, то они таковы:

• переход банковской системы, как и экономики в целом, на международные стандарты бухгалтерского учета (МСФО) с 1 января 2004 г.;

• создание механизма гарантирования вкладов и цивилизованной ликвидации обанкротившихся банков;

• повышение капитализации жизнеспособных банков;

• стимулирование процессов консолидации и сокращение количества функционирующих коммерческих банков;

• создание механизма содержательного (а не формального) контроля над операциями банков;

• выход Центробанка из капиталов ВТБ и Сбербанка и создание, тем самым, нормальной конкурентной среды;

• совершенствование структуры финансовых рынков.

Формы сотрудничества банков с аптеками

К основным формам сотрудничества между банками и аптечными предприятиями относятся:

• кредитования деятельности аптек;

• осуществление безналичных расчетов через банк.

Некоторые банковские услуги можно отнести к обоим видам деятельности банков. Так, факторинг можно рассматривать и как форму кредитования закупок товара, и как форму безналичного расчета с поставщиками.

Сущность и формы банковского кредитования

Денежная ссуда (кредит) - это банковская операция, при которой банк предоставляет заемщику некоторую сумму денег на определенное время. При этом должны выполняться основные принципы банковского кредитования, которые принято подразделять на две группы:

1) общеэкономические принципы, присущие всем экономическим категориям (целенаправленность, дифференцированность);

2) принципы, отражающие сущность и функции кредита (срочность, обеспеченность и платность).

Целенаправленность кредитования. Смысл этого принципа заключается в том, что ссуды должны выдаваться лишь на определенные цели, а именно на удовлетворение временной потребности заемщика в дополнительных средствах. В этом состоит отличие кредитования от финансирования (финансирование таких жестких целей не имеет).

Целью кредитования выступают товарно-материальные ценности, затраты производства, средства в расчетах, потребность в средствах для текущих платежей при временных финансовых затруднениях, недостаток собственных оборотных средств и т.д.

Дифференциация кредитования. Она заключается в предоставлении кредита на различных условиях в зависимости от характера заемщика, направленности кредита, кредитного риска, срока кредитования, своевременности возврата и некоторых других обстоятельств.

Срочность кредитования. Этот принцип означает, что в кредитном договоре должен устанавливаться срок кредитования и этот срок должен заемщиком соблюдаться. Конкретный срок возврата кредита в конечном счете определяется скоростью кругооборота средств заемщика.

Обеспеченность кредита. Согласно этому принципу ссудами должно обслуживаться только движение реально существующей стоимости или создание новой. Иными словами, каждому рублю банковских средств, находящихся в хозяйственном обороте, должен противостоять рубль соответствующих материальных ценностей или полезных затрат. Возврат ссуд должен осуществляться за счет завершения тех хозяйственных операций, для проведения которых они были выданы.

Платность кредита. Принцип платности заключается в том, что за пользование заемными средствами заемщик, как правило, уплачивает кредитору ссудный процент.

Переход к банковскому сообществу, ориентирующемуся на рынок, на коммерческий успех, обусловил многообразие методов и форм кредитования.

Краткосрочные ссуды, т.е. ссуды на срок до 1,5 лет - самая распространенная форма кредита на российском рынке. Ее популярность обусловлена нестабильностью экономической ситуации в стране, что ориентирует кредиторов на скорейший возврат вложенных средств.

Долгосрочные ссуды (сроком свыше 1,5 года) в настоящее время предоставляются коммерческим банком очень редко.

В зависимости от особенностей кредитуемого

По-украински

установ, з украй низькими можливостями мобілізації і концентрації грошових ресурсів, недоліком власного капіталу;

- різкою невідповідністю територіального розподілу банківського і виробничого капіталу (до 1996 р. 70% банківського капіталу було сконцентровано в Москві);

- недостатнім (в порівнянні з масштабами економіки) об'ємом сукупних ресурсів, мобилизуемых і розміщуваних банківською системою країни;

- формуванням доходів банківської системи з опорою на перерозподіл доданої вартості і капіталів реального сектора і домашніх господарств в сферу фінансового посередництва (на тлі об'єму ВВП, що скорочується);

- переважанням двох типів банківських структур : банку-підприємства (орієнтованого на обслуговування одного/декількох великих підприємств) і банку-посередника (орієнтованого на здійснення посередницьких угод);

- орієнтація, в першу чергу, на вузький круг корпоративних клієнтів;

- опора найбільших банків на державні бюрократичні структури;

- широке використання "дешевих ресурсів" : бюджетних коштів, кредитів ЦБ, міжнародних кредитів, доходів від перерозподілу власності через приватизацію;

- скорочення ресурсної бази, тобто реальних доходів населення;

- робота в умовах гіперінфляції;

- катастрофічно широке поширення т. наз. фінансових пірамід.

В цілому, можна констатувати, що банківська система Росії носила украй недосконалий характер, що і привело до її кризи в 1994 - 1996 рр. Кризу привів до закриття багатьох банків і втрати вкладів їх клієнтами. Різко впав рівень довіри населення до банків. В той же час, певною мірою, криза означала початок оздоровлення банківської системи Росії. Вижили найбільш надійні банки, почався процес поступової концентрації банківського капіталу, удосконалювалася законодавча база.

Цей процес був призупинений, але не припинений серпневою кризою 1998 р. Нині з 2,3 тис. кредитних організацій, що існували в 1996 р. залишилося 1319 (за станом на 1 січня 2002 р.), йде процес злиття великих банків, причому не лише в Москві, але і в регіонах ("Уралсиб"), багато хто з великих і середніх банків оголосив про збільшення власного капіталу за 2001 р., найбільші банки використовують міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФО), не чекаючи відповідного рішення уряду.

В той же час, досі банки інвестували в реальну російську економіку усього лише від 3 до 5% засобів. Всього 230 банків (трохи більше 17%) мають свідомо більший капітал (понад 150 млн. крб.). Ще 171 банк (13%) знаходиться в небезпечній перехідній зоні, що відповідає капіталу від 60 до 150 млн. крб. (від 2,2 до 5,5 млн. євро), а інші (майже 70%) абсолютно не задовольняють цій вимозі.

Для подальшого поліпшення стану російської банківської системи передбачається провести банківську реформу. На початку січня уряд і Центробанк затвердили Стратегію розвитку банківського сектора на середньострокову перспективу (5 років). У главу кута поставлено підвищення його стійкості, зміцнення довіри вкладників і інших кредиторів. Як відмічено в Стратегії, напрям і характер розвитку реформи багато в чому визначатимуться її ходом. Що стосується конкретних намічених етапів, то вони такі:

- перехід банківської системи, як і економіки в цілому, на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСФО) з 1 січня 2004 р.;

- створення механізму гарантування вкладів і цивілізованої ліквідації збанкрутілих банків;

- підвищення капіталізації життєздатних банків;

- стимулювання процесів консолідації і скорочення кількості функціонуючих комерційних банків;

- створення механізму змістовного (а не формального) контролю над операціями банків;

- вихід Центробанку з капіталів ВТБ і Ощадбанку і створення, тим самим, нормального конкурентного середовища;

- вдосконалення структури фінансових ринків.

Форми співпраці банків з аптеками

До основних форм співпраці між банками і аптечними підприємствами відносяться:

- кредитування діяльності аптек;

- здійснення безготівкових розрахунків через банк.

Деякі банківські послуги можна віднести до обох видів діяльності банків. Так, факторинг можна розглядати і як форму кредитування закупівель товару, і як форму безготівкового розрахунку з постачальниками.

Суть і форми банківського кредитування

Грошова позика (кредит) - це банківська операція, при якій банк надає позичальникові деяку суму грошей на певний час. При цьому повинні виконуватися основні принципи банківського кредитування, які прийнято підрозділяти на дві групи :

1) загальноекономічні принципи, властиві усім економічним категоріям (цілеспрямованість, диференційована);

2) принципи, що відбивають суть і функції кредиту (терміновість, забезпеченість і платність).

Цілеспрямованість кредитування. Сенс цього принципу полягає в тому, що позики повинні видаватися лише на певну мету, а саме на задоволення тимчасової потреби позичальника в додаткових коштах. У цьому полягає відмінність кредитування від фінансування (фінансування таких жорстких цілей не має).

Метою кредитування виступають товарно-матеріальні цінності, витрати виробництва, засоби в розрахунках, потреба в засобах для поточних платежів при тимчасових фінансових утрудненнях, недолік власних обігових коштів і так далі

Диференціація кредитування. Вона полягає в наданні кредиту на різних умовах залежно від характеру позичальника, спрямованості кредиту, кредитного ризику, терміну кредитування, своєчасності повернення і деяких інших обставин.

Терміновість кредитування. Цей принцип означає, що в кредитному договорі повинні встановлюватися термін кредитування і цей термін повинен позичальником дотримуватися. Конкретний термін повернення кредиту кінець кінцем визначається швидкістю кругообігу засобів позичальника.

Забезпеченість кредиту. Згідно з цим принципом позиками повинні обслуговуватися тільки рух реально існуючої вартості або створення нової. Іншими словами, кожному рубаю банківських засобів, що знаходяться в господарському обороті, повинен протистояти рубель відповідних матеріальних цінностей або корисних витрат. Повернення позик повинне здійснюватися за рахунок завершення тих господарських операцій, для проведення яких вони були видані.

Платність кредиту. Принцип платності полягає в тому, що за користування позиковими коштами позичальник, як правило, сплачує кредиторові позиковий відсоток.

Перехід до банківського співтовариства, що орієнтується на ринок, на комерційний успіх, зумовив різноманіття методів і форм кредитування.

Короткострокові позики, тобто позики на строк до 1,5 років - найпоширеніша форма кредиту на російському ринку. Її популярність обумовлена нестабільністю економічної ситуації в країні, що орієнтує кредиторів на швидке повернення вкладених коштів.

Довгострокові позики (терміном понад 1,5 року) нині надаються комерційним банком дуже рідко.

Залежно від особливостей кредитованого