Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

ОБЩИЕ ПРАВИЛА ИССЛЕДОВАНИЯ

Клинический диагноз •— необходимое условие правильного лечения. Несмотря на то что специализация принесла с собой большие успехи в диагностике и терапии, диагноз всегда должен быть поставлен путем общего полного исследования больного. Особое внимание при этом обра¬щают на области, вызывающие появление симптомов и отдельных при¬знаков заболевания. Прогресс современной медицинской техники во¬влек в свою орбиту и ортопедию.

Как распознавание заболеваний, так и лечение не могут в настоящее время обойтись без технических вспомога¬тельных средств, отвечающих требованиям, предъявляемым к современ¬ному врачебному искусству. Техническая оснащенность, однако, не должна отодвигать на задний план клиническое исследование больного.

Некоторые врачи, ослепленные доступностью удивительного оборудова¬ния и аппаратуры, склонны обходиться без необходимого клинического исследования больного; такое развитие клинической медицины нельзя считать прогрессивным — скорее, это шаг назад, чем вперед.

Клиницист при исследовании больного всякий раз должен решать, насколько необходимы дополнительные исследования и какое место мо¬гут занять результаты этих исследований в диагностическом плане.

Медицинская информация, документация и интерпретация. Пред¬ставление или сведения о каком-либо процессе или о положении вещей обозначают как и н ф о р м а ц и ю . Например, запись содержит опреде¬ленное количество информации, определенную сумму информации. Д о^ к у м е н т а ц и е й называют учет, протоколирование, аккумуляцию об¬стоятельств (Steinbuch, 1971). Собирание информации и документация представляют собой основу, фундамент врачебной деятельности. Уменье выбрать из собранной информации главное служит показателем врачеб¬ного искусства.

Принципиально следует собирать как можно больше информации, так как она является основой для заключений не только при первичном обращении больного, но и при повторных его исследованиях, проводимых иногда другими врачами. Опытный врач с помощью схематического описания может проинформировать лучше, чем неопытный, использо¬вавший для описания целые страницы.

Поэтому нужно упражняться в точности наблюдений, в схватывании наиболее существенных особенно¬стей, а также в четких и в литературном отношении безупречных фор¬мулировках, в составлении схематического описания отдельных данных. При точной и четкой информации интерпретация проста, в противном случае она становится невозможной.

Д о к у м е н т а ц и я . В ортопедии и травматологии правильная до¬кументация имеет особенно важное значение. В тех случаях, когда диаг¬ноз не ясен и должен быть уточнен наблюдением или течение заболевания в до- и послеоперационном периодах трудно предугадать, неточная и неполная документация обезоруживает врача. Документация имеет решающее значение для оценки эффективности ортопедической терапии.

И н т е р п р е т а ц и я . Интерпретацию, истолковывание собранной информации, т. е. оценку, постановку диагноза, следует отличать от соб¬ственно документации. В настоящей книге изложены главным образом указания о собирании информации и даны некоторые сведения об ин¬терпретации.

Собирание информации для распознавания заболевания — д и а г -н о з представляет собой сложный познавательный процесс, который складывается из ряда последовательных этапов. В ответственном и иногда трудном процессе установления диагноза врач должен придер¬живаться определенной последовательности и четкого плана.

Первый и основной этап в диагностической работе врача — собира¬ние с помощью существующих методов исследования фактических дан¬ных, выяснение симптомов болезненного состояния, на основании кото¬рых решаются вопросы диагноза в каждом отдельном случае. Исследо¬вание больных, несмотря на его разнообразие и особенности, типичные для различных специальностей, в обычной практике проводится клини¬ческим, рентгенологическим и лабораторным методами. Все эти три ме¬тода являются важными и ценными в диагностическом их значении.

Ве¬дущим и решающим методом должно считаться клиническое исследование •больного. Рентгенологическое и лабораторное исследования, допол¬няющие и подтверждающие результаты клинического исследования, неотделимы от последнего.

При заболеваниях и повреждениях опорно-двигательного аппарата прибегают к тем же клиническим методам исследования больных, что и при всех других заболеваниях, т. е. к расспросу и данным «объективно¬го» исследования. Но наряду с этим в области ортопедии, как и в дру¬гих отраслях практической медицины, имеются особые вопросы, отве¬тить на которые можно, применяя методы исследования, свойственные только этой специальности.

Отдельные виды клинического исследования ортопедических боль¬ных, при помощи которых врач собирает симптомы заболевания для установления диагноза, располагаются в определенной последователь¬ности: 1) выяснение жалоб больного; 2) расспрос больного и его близ¬ких; 3) осмотр-инспекция; 4) ощупывание-пальпация; 5) выслушивание-аускультацкя; 6) определение объема движений в суставах, производимых самим больным (активных) и исследующим его врачом (пассив-ных); 7) определение мышечной силы; 8) измерения; 9) определение функции.

В некоторых случаях при кратковременном исследовании больного нельзя получить полной и ясной картины заболевания или решить вопрос о степени функциональных нарушений у больного. Значительную помощь врачу может тогда оказать наблюдение, представляющее собой также один из видов клинического исследования больного.

В других случаях наблюдение и повторное исследование бывают не¬обходимы по иным причинам. У взрослых к частым повторным иссле¬дованиям приходится прибегать в случаях тяжелого их состояния, вы¬нужденного положения, возбуждения и нарастания симптомов, угрожаю¬щих жизни или поврежденному органу. Иногда у тяжело больных при первом ознакомлении собрать анамнез не удается; тогда приходится в целях установления диагноза основываться исключительно на данных

«объективного» исследования, которое в этих случаях должно быть про¬ведено всесторонне, особенно тщательно и полно. У беспокойных малень¬ких детей даже при легких повреждениях и безболезненных ортопеди¬ческих деформациях всестороннее исследование при первом знакомстве с ними бывает крайне затруднительным и малоэффективным. Поэтому не следует избегать повторных исследований там, где не удалось полу¬чить ясного представления о самом больном, о характере болезненных изменений при первом ознакомлении с ним.

Иногда можно успокоить ребенка, исследуя в его присутствии другого, спокойного больного тако¬го же приблизительно возраста. Известно, что дети из страха перед вра¬чом отрицают иногда боли или преуменьшают их; врач, для того чтобы получить правильный ответ, должен уметь войти в доверие своего ма¬ленького пациента.

Если врач располагает соответствующими возможностями, то дан¬ные клинического исследования дополняются сведениями других мето¬дов исследования, требующих особой аппаратуры и инструментария. Некоторые ортопедические заболевания можно распознать только с по¬мощью

По-украински

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ДОСЛІДЖЕННЯ

Клінічний діагноз -- необхідна умова правильного лікування. Незважаючи на те що спеціалізація принесла з собою великі успіхи в діагностиці і терапії, діагноз завжди має бути поставлений шляхом загального повного дослідження хворого. Особлива увага при цьому звертають на ділянки, що викликають появу симптомів і окремих ознак захворювання. Прогрес сучасної медичної техніки втягнув у свою орбіту і ортопедію.

Як розпізнавання захворювань, так і лікування не можуть нині обійтися без технічних допоміжних засобів, що відповідають вимогам, що пред'являються до сучасного лікарського мистецтва. Технічна оснащеність, однак, не повинна відсовувати на задній план клінічне дослідження хворого.

Деякі лікарі, засліплені доступністю дивовижного обладнання і апаратури, схильні обходитися без необхідного клінічного дослідження хворого; такий розвиток клінічної медицини не можна вважати прогресивним - швидше, це крок назад, ніж вперед.

Клініцист при дослідженні хворого всякий раз повинен вирішувати, наскільки потрібні додаткові дослідження і яке місце можуть зайняти результати цих досліджень в діагностичному плані.

Медична інформація, документація і інтерпретація. Уява або відомості про який-небудь процес або про стан речей позначають як інформацію.Наприклад, запис містить визначену кількість інформації, певну суму інформації. документацією називають облік, протоколювання, акумуляцію обставин (Steinbuch, 1971). Збирання інформації і документація є основою, фундаментом лікарської діяльності. Уміння вибрати із зібраної інформації головне служить показником лікарського мистецтва.

Принципово слід збирати якомога більше інформації, оскільки вона є основою для висновків не лише при первинному зверненні хворого, але і при повторних його дослідженнях, що проводяться іноді іншими лікарями. Досвідчений лікар за допомогою схематичного опису може проінформувати краще, ніж недосвідчений, використовуючи для опису цілі сторінки.

Тому треба тренуватися в точності спостережень, в схоплюванні найбільш суттєвих особливостей, а також в чітких і в літературному відношенні бездоганного формулювання, в складанні схематичного опису окремих даних. При точній і чіткій інформації інтерпретація проста, інакше вона стає неможливою.

Документація . У ортопедії і травматології правильна документация має особливо важливе значення. У тих випадках, коли діагноз не ясний і має бути уточнений спостереженням або перебіг захворювання в до- і післяопераційному періодах важко передбачити, неточна і неповна документація обеззброює лікаря. Документація має вирішальне значення для оцінки ефективності ортопедичної терапії.

І н т е р п р е т а ц і я . Інтерпретацію, тлумачення зібраної інформації, топто оцінку, постановку діагнозу, слід відрізняти від власне документації. У справжній книзі викладені головним чином вказівки про збирання інформації і дані деякі відомості про интерпретации.

Збирання інформації для розпізнавання захворювання - діагноз є складним пізнавальним процесом, який складається з ряду послідовних етапів. У відповідальному і іноді важкому процесі встановлення діагнозу лікар повинен дотримуватися певної послідовності і чіткого плану.

Перший і основний етап в діагностичній роботі лікаря - собира¬ние за допомогою існуючих методів дослідження фактичних дан¬ных, з'ясування симптомів хворобливого стану, на підставі кото¬рых вирішуються питання діагнозу у кожному окремому випадку. Исследо¬вание хворих, незважаючи на його різноманітність і особливості, типові для різних спеціальностей, в звичайній практиці проводиться клини¬ческим, рентгенологічним і лабораторним методами. Усі ці три ме¬тода є важливими і цінними в діагностичному їх значенні.

Ве¬дущим і вирішальним методом повинне вважатися клінічне дослідження -больного. Рентгенологічне і лабораторне дослідження, допол¬няющие і підтверджувальні результати клінічного дослідження, невід'ємні від останнього.

При захворюваннях і ушкодженнях опорно-рухового апарату прибігають до тих же клінічних методів дослідження хворих, що і при усіх інших захворюваннях, т. е. до розпитування і даних "об'єктивно¬го" дослідження. Але разом з цим в області ортопедії, як і в дру¬гих галузях практичної медицини, є особливі питання, отве¬тить на які можна, застосовуючи методи дослідження, властиві тільки цій спеціальності.

Окремі види клінічного дослідження ортопедичних біль¬ных, за допомогою яких лікар збирає симптоми захворювання для встановлення діагнозу, розташовуються у визначеній послідовник¬ности : 1) з'ясування скарг хворого; 2) розпитування хворого і його біля¬ких; 3) огляд-інспекція; 4) обмацування-пальпація; 5) выслушивание-аускультацкя; 6) визначення об'єму рухів в суглобах, вироблюваних самим хворим (активних) і лікарем (пассив-ных), що досліджує його; 7) визначення м'язової сили; 8) вимірів; 9) визначення функції.

В деяких випадках при короткочасному дослідженні хворого не можна отримати повної і ясної картини захворювання або вирішити питання про міру функціональних порушень у хворого. Значну допомогу лікареві може тоді надати спостереження, що є також один з видів клінічного дослідження хворого.

У інших випадках спостереження і повторне дослідження бувають не¬обходимы з інших причин. У дорослих до частих повторних иссле¬дованиям доводиться прибігати у випадках важкого їх стану, ви¬нужденного положення, збудження і наростання симптомів, погрожую¬щих життю або пошкодженому органу. Іноді у важко хворих при першому ознайомленні зібрати анамнез не вдається; тоді доводиться в цілях встановлення діагнозу грунтуватися виключно на даних

Іноді можна заспокоїти дитину, досліджуючи в його присутності іншого, спокійного хворого тако¬го ж приблизно віку. Відомо, що діти із страху перед вра¬чом заперечують іноді болі або зменшують їх; лікар, для того, щоб отримати правильну відповідь, повинен уміти увійти до довіри свого ма¬ленького пацієнта.

Якщо лікар має в розпорядженні відповідні можливості, то дан¬ные клінічного дослідження доповнюються відомостями інших мето¬дов дослідження, що вимагають особливої апаратури і інструментарію. Деякі ортопедичні захворювання можна розпізнати тільки з по¬потужністю