Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

1.Аналіз технологічних процесів деревини

Шлифованием называют обработку материалов закрепленными абразивными зернами. Древесину, древесные материалы и лакокрасочные покрытия на них шлифуют чаще всего абразивными инструментами в виде шкурок. Этот инструмент представляет собой специально подготовленную бумажную или тканевую основу с закрепленными на ней при помощи клеящих веществ абразивными зернами.

В деревообработки шлифование применяют для следующих технологических операций: чистовой обработки поверхностей (придание поверхности гладкости, необходимой для последующих технологических операций склеивания и отделки изделий из древесины); выравнивание поверхности с целью придания им плоского состояния; калибрование деталей (точной обработки деталей в размер по толщине).

Эффективность процесса шлифования оценивают следующими показателями: шероховатостью обработанной поверхности, плоскостью (для операций выравнивания) и точностью размера по толщине (для калибрования), производительностью процесса силовыми показателями, износостойкостью инструмента. На все оценочные показатели большое влияние оказывают свойства обрабатываемого метериала.

1.1.Шлифовальные станки применяются для шлифования деталей вращающимся абразивным инструментом. Основная область применения - чистовая обработка деталей. Точность снятие слоев металла в современных станках может составлять десятые доли микрометра. На таких них обычно обрабатываются наружные и внутренние цилиндрические, фасонные и конические поверхности и плоскости, затачивается режущий инструмент, режутся заготовки, шлифуются резьба и зубья зубчатых колес.

Основные требования к шлифовальному оборудованию:

- интенсивный отвод абразивной пыли;

- повышенная износостойкость;

- высокая виброустойчивость.

Основные виды шлифовальных станков:

- круглошлифовальные;

- бесцентрово-шлифовальные;

- плоскошлифовальные;

- внутришлифовальные;

- специализированные.

Круглошлифовальные станки применяют для наружного шлифования гладких и прерывистых цилиндрических, торцовых поверхностей тел вращения. Можно выполнять продольное и врезное шлифование. Изготавливаются как с ручным управлением, так и автоматическим. Бесцентрово-шлифовальные предназначены для шлифовки поверхностей тел вращения малого диаметра и большой длины, а также обработки деталей без центровых отверстий с высокой производительностью.

Есть три возможных варианта обработки: шлифование напроход, врезное шлифование, шлифование до упора. Бесцентрово-шлифовальные станки менее универсальны, но конструктивно проще и производительнее.

Обычно применяются для обработки гладких, ступенчатых, конических и фасонных поверхностей тел вращения методами продольного или врезного шлифования.

Для чистовой обработки поверхностей применяются плоскошлифовальные станки. Есть два типа подачи: продольная и круговая, в зависимости от того, как крепится заготовка. Есть установки с одновременным шлифованием двумя противоположно расположенными кругами.

Основная область применения внутришлифовальных станков – шлифование отверстий методами продольной и поперечной подачи. Конструктивно они исполняются с движущимся шлифовальным кругом и неподвижным (вращается образец).

Специализированные применяются для обработки деталей с заданной формой.

1.2. Оборудование Шлифование на деревообрабатывающих стан¬ках представляет собой технологический про¬цесс абразивной обработки древеси¬ны чаще всего шлифовальной лен¬той, являющейся гибким режущим многолезвийным инструментом. Процесс шлифования может реализовываться по различным схемам: либо бесконечной (закольцованной) движущейся шкуркой (рис. 1, а, б, в), либо шкуркой, закрепленной на ци¬линдре или диске (рис. 1, г, д). Лен¬точное шлифование может осущест¬вляться свободной лентой (рис. 1, а), контактным прижимом ленты (рис.

1, б) либо прижимом рабочей частью шкива (рис. 1, в), что и предопределя¬ет существующие конструкции стан¬ков. Характер взаимодействия шкур¬ки с обрабатываемым материалом при цилиндровом шлифовании и лен-точном шлифовании шкивной частью аналогичен.

В основном в качестве режущего инструмента применяется абразив¬ная шлифовальная лента с нанесен¬ным на основу большим числом ре¬жущих элементов - микрорезцов из зерен абразивных материалов.

Рис. 1. Схемы шлифования на деревообрабатывающих станках:

а - со свободной лентой;

б - лентой с контактным прижимом;

в - лентой со шкивной рабочей частью;

г - шлифовальной лентой, закрепленной на цилиндре;

д - шлифовальной лентой, закрепленной на диске

При производстве абразивных материалов используются различные виды электрокорунда и карбида кремния, причем последние целесообразно применять для наиболее тя¬желых условий шлифования, напри¬мер древесностружечных плит.

Основой шлифовальной ленты являются чаще всего бумага специ¬альных сортов или ткань, обладаю¬щие высокой прочностью (рис. 2).

Рис. 2. Конструкция шлифовальной ленты:

а - поперечный разрез абразивной ленты;

б - лента с программированным расположением абразивного слоя;

1 - основа;

2 - первый слой связующего;

3 - абразивные зерна;

4 - второй (закрепляющий) слой связующего;

5 - участок с засыпкой абразивом; 6 - участок без абразива

Иногда применяют комбинированную основу, когда на бумагу наклеивается упрочняющий слой из хлопчатобу¬мажной ткани. Связующее, удержи¬вающее зерна на основе ленты, должно обладать хорошей адгезией к основе и зернам, требуемой теплопроводностью и эластичностью. При недостаточной прочности связующе¬го зерна усиленно осыпаются, а при завышенной прочности - лента те¬ряет работоспособность вследствие засаливания (заполнения микро¬стружкой пространства между абра¬зивными зернами).

Абразивные зерна крепятся на основе с помощью мездровых клеев или синтетических смол, причем зер¬на наносятся на основу чаще всего в электростатическом поле, что позво¬ляет получить равномерную засыпку абразива и заданную ориентацию его зерен относительно поверхности ос¬новы.

По структуре нанесенного абра¬зивного слоя различают шкурки с плотной насыпкой абразивных зерен, когда зерна покрывают всю поверх¬ность основы, а также открытую структуру, когда зерна на основе раз¬мещаются на заданном расстоянии друг от друга, покрывая 30-70% ее площади.

В первом случае шкурка обладает низкой стойкостью вслед¬ствие быстрого ее засаливания, по¬скольку расстояние между зернами мало и недостаточно для размещения микростружек, которые в ходе шли¬фования уплотняются, забиваясь в пространство между зернами и не позволяя им срезать новые стружки. Во втором случае засаливание шкур¬ки менее интенсивно, так как про¬странство между зернами позволяет разместиться стружке, а также спо¬собствует ее выносу из впадин между зернами.

Еще более эффективный метод борьбы с засаливанием за¬ключается в использовании шкурок с прерывистой насыпкой зерен (рис. 2, б) по заданной программе (в виде простейшего периодического рисун¬ка в форме наклонных чередующихся полос, шевронов, ромбов и т. д.).

УЗКОЛЕНТОЧНЫЕ ШЛИФОВАЛЬНЫЕ СТАНКИ

В узколенточных

По-украински

1.Аналіз технологічних процесів деревини

Шліфуванням називають обробку матеріалів закріпленими абразивними зернами. Деревину, деревні матеріали і лакофарбні покриття на них шліфують найчастіше абразивними інструментами у вигляді шкірок. Цей інструмент є спеціально підготовленою паперовою або тканинною основою із закріпленими на ній за допомогою склеювальних речовин абразивними зернами.

У деревообробки шліфування застосовують для наступних технологічних операцій: чистової обробки поверхонь (надання поверхні гладкості, необхідній для подальших технологічних операцій склеювання і обробки виробів з деревини); вирівнювання поверхні з метою надання їм плоского стану; калібрування деталей (точної обробки деталей в розмір по товщині).

Ефективність процесу шліфування оцінюють наступними показниками: шорсткістю обробленої поверхні, площиною (для операцій вирівнювання) і точністю розміру по товщині (для калібрування), продуктивністю процесу силовими показниками, зносостійкістю інструменту. На усі оцінні показники великий вплив роблять властивості оброблюваного метериала.

1.1.Шлифовальные верстати застосовуються для шліфування деталей абразивним інструментом, що обертається. Основна сфера застосування - чистова обробка деталей. Точність зняття шарів металу в сучасних верстатах може складати десяті долі мікрометра. На таких них зазвичай обробляються зовнішні і внутрішні циліндричні, фасонні і конічні поверхні і площини, заточується різальний інструмент, ріжуться заготівлі, шліфуються різьблення і зуби зубчастих коліс.

Основні вимоги до шліфувального устаткування:

- інтенсивне відведення абразивного пилу;

- висока вібростійка.

Основні види шліфувальних верстатів :

- круглошлифовальные;

- безцентрово-шліфувальні;

- плоскошліфувальні;

- внутрішньошліфувальні;

- спеціалізовані.

Круглошлифовальные верстати застосовують для зовнішнього шліфування гладких і переривчастих циліндричних, торцевих поверхонь тіл обертання. Можна виконувати подовжнє і врізне шліфування. Виготовляються як з ручним управлінням, так і автоматичним.

Безцентрово-шліфувальні призначені для шліфовки поверхонь тіл обертання малого діаметру і великої довжини, а також обробки деталей без центрових отворів з високою продуктивністю. Є три можливі варіанти обробки : шліфування напроход, врізне шліфування, шліфування до упору. Безцентрово-шліфувальні верстати менш універсальні, але конструктивно простіше і производительнее.

Зазвичай застосовуються для обробки гладких, ступінчастих, конічних і фасонних поверхонь тіл обертання методами подовжнього або врізного шліфування.

Для чистової обробки поверхонь застосовуються плоскошліфувальні верстати. Є два типи подання : подовжня і кругова, залежно від того, як кріпиться заготівля. Є установки з одночасним шліфуванням двома протилежно розташованими кругами.

Основна сфера застосування внутрішньошліфувальних верстатів - шліфування отворів методами подовжнього і поперечного подання. Конструктивно вони виконуються з шліфувальним кругом, що рухається, і нерухомим (обертається зразок).

Спеціалізовані застосовуються для обробки деталей із заданою формою.

1.2. Устаткування

Шліфуванням на деревообробних стан¬ках є технологічний про¬цесс абразивної обробки древеси¬ны найчастіше шліфувальною льон¬тій, такою, що є гнучким різальним багатолезовим інструментом. Процес шліфування може реалізовуватися за різними схемами: або нескінченною (закольцованной) шкіркою (мал. 1, а, би, в), що рухається, або шкіркою, закріпленою на ци¬линдре або диску (мал. 1, г, д). Лен¬точне шліфування може осущест¬вляться вільною стрічкою (мал. 1, а), контактним притиском стрічки (мал.

1, б) або притиском робочою частиною шківа (мал. 1, в), що і предопределя¬ет існуючі конструкції стан¬ков. Характер взаємодії шкур¬ки з оброблюваним матеріалом при циліндровому шліфуванні і лен-точном шліфуванні шкивной частиною аналогічний.

В основному в якості різального інструменту застосовується абразив¬ная шліфувальна стрічка з нанесений¬ным на основу великим числом ре¬жущих елементів - мікрорізців із зерен абразивних матеріалів.

Мал. 1. Схеми шліфування на деревообробних верстатах:

а - з вільною стрічкою;

би - стрічкою з контактним притиском;

у - стрічкою з шкивной робочою частиною;

г - шліфувальною стрічкою, закріпленою на циліндрі;

д - шліфувальною стрічкою, закріпленою на диску

При виробництві абразивних матеріалів використовуються різні види електрокорунда і карбіду кремнію, причому останні доцільно застосовувати для найбільш тя¬желых умов шліфування, напри¬заходів деревностружкових плит.

Основою шліфувальної стрічки є найчастіше папір специ¬альных сортів або тканина, володію¬щие високою міцністю (мал. 2).

Мал. 2. Конструкція шліфувальної стрічки :

а - поперечний розріз абразивної стрічки;

би - стрічка з програмованим розташуванням абразивного шару;

1 - основа;

2 - перший шар єднального;

3 - абразивні зерна;

4 - другий (що закріплює) шар єднального;

5 - ділянка із засипкою абразивом; 6 - ділянка без абразиву

Іноді застосовують комбіновану основу, коли на папір наклеюється зміцнюючий шар з хлопчатобу¬мажной тканини. Єднальне, утримай¬вающее зерна на основі стрічки, повинно мати хорошу адгезію до основи і зерен, необхідною теплопровідністю і еластичністю. При недостатній міцності єднально¬го зерна посилено обсипаються, а при завищеній міцності - стрічка ті¬ряет працездатність внаслідок засалювання (заповнення мікро¬стружкою простору між абра¬зивными зернами).

Абразивні зерна кріпляться на основі за допомогою міздрових клеїв або синтетичних смол, причому зер¬на наносяться на основу найчастіше в електростатичному полі, що позво¬ляет отримати рівномірну засипку абразиву і задану орієнтацію його зерен відносно поверхні ос¬нові.

По структурі нанесеного абра¬зивного шару розрізняють шкірки з щільним насипанням абразивних зерен, коли зерна покривають усю поверх¬ность основи, а також відкриту структуру, коли зерна на основі разів¬мещаются на заданій відстані один від одного, покриваючи 30-70% її площі.

У першому випадку шкірка має низьку стійкість услід¬ствие швидкого її засалювання, по¬скольку відстань між зернами мало і недостатньо для розміщення мікростружок, які в ході йшли¬фования ущільнюються, забиваючись в простір між зернами і не дозволяючи їм зрізувати нові стружки. У другому випадку засалювання шкур¬ки менш інтенсивно, оскільки про¬странство між зернами дозволяє розміститися стружці, а також спо¬собствует її винесенню із западин між зернами.

Ще ефективніший метод боротьби із засалюванням за¬ключается у використанні шкірок з переривчастим насипанням зерен (мал. 2, б) за заданою програмою (у вигляді простого періодичного рисун¬но у формі похилих смуг, що чергуються, шевронов, ромбів і т. д.).

УЗКОЛЕНТОЧНЫЕ ШЛІФУВАЛЬНІ ВЕРСТАТИ

У узколенточных верстатах в качест¬ве різального інструменту