Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Иногда таким детям удается стать лидером. Они ретиво следят за тем, чтобы никто не пренебрегал своими обязанностями, не укло¬нялся от малоприятного дела.

«Террорист». Такого подростка можно об¬наружить, пожалуй, в любом классе школы, в ПТУ. Разумеется, эта роль только условно может быть названа лидерской. Как правило, «террорист» не пользуется ни авторитетом, ни уважением сверстников. Однако он может за¬ставить себя бояться, и потому можно гово¬рить о его определенной власти над одноклас¬сниками.

«Террористами» практически не бывают де¬ти с высоким интеллектом, коммуникабель¬ные, хорошо адаптированные к школе, Чаще все¬го это мальчики, не обладающие никакими иными способами повышения самооценки, кро¬ме физического насилия над другими.

В школе может возникнуть феномен, подоб¬ный «дедовщине» в армии, имеющий те же кор¬ни. В старших классах «террористы-исполните¬ли» — обычно туповатые , непопулярные в клас¬се подростки — выполняют волю «террориста- законодателя», которым может оказаться под¬росток с неплохим интеллектом, но с садист¬скими наклонностями.

В случае, когда педагогу приходится сталки¬ваться с ребенком-«террористом», надо отда¬вать себе отчет, что на помощь родителей та¬кого ребенка можно рассчитывать только в ред¬ких случаях. Как правило, «террористы» про¬исходят из неблагополучных семей, где у них не было возможности научиться другим фор¬мам самоутверждения. В большинстве таких слу¬чаев необходима консультация специалиста — психолога или психотерапевта.

«Частичный лидер». Это наиболее рас¬пространенная лидерская роль в детских и под¬ростковых группах. «Частичным лидером» обыч¬но являются дети, чья компетентность при¬знается в определенной области или неболь¬шой группой ребят. Например, лучший мате¬матик класса (если во время контрольных он помогает другим), лучший рассказчик и т. п.

В каждой группе в зависимости от инте¬ресов и свойств характера ее членов выде¬ляется свой лидер, а иногда и несколько. Обыч¬но это наиболее активные дети с хорошей само¬оценкой, достаточно успешно справляющие-ся с превратностями жизни. Они не претен¬дуют на безусловную власть, легко уступают бразды правления другим в той области, в ко¬торой не чувствуют себя достаточно уверенно. Такая позиция, как нам кажется,— одна из наиболее гармоничных .

Она позволяет чело¬веку сохранить уважение одноклассников, обхо¬дясь без агрессивности или конформизма.

«Несбывшиеся лидеры». Существует несколь¬ко типичных ролей, исполнители которых не имеют устойчивых позиций в детском коллек¬тиве.

«Ф а в о р и т». Эта роль в чистом виде встре¬чается в младших классах: любимчик учителя, мальчик, а чаще девочка, обладающие таки¬ми качествами, как послушание, аккуратность и обаяние.

В отличие от «правой руки» «фаворит» необя¬зательно используется учителем как постоян¬ный помощник. Такой ребенок, как правило, получает послабление там, где для дру¬гих действует строгое правило. Учительница его чаще хвалит, ее особые чувства к этому ре¬бенку проявляются нередко неосознанно, обыч¬но на нем чаще останавливается одобряю¬щий взгляд, ему она чаще улыбается. «Фаво¬рит» может и не демонстрировать блестящих успехов в учебе, чрезвычайной исполнитель-ности.

Какие-то качества такого ребенка могут быть притягательны для учителя вне зависи¬мости от его успехов в учебе.

В младших классах «фаворит» является притя¬гательной фигурой для других детей, которым кажется, что близость к нему приблизит и их к учителю. Кроме того, дети младшего воз¬раста редко могут критично оценить мнение учи¬теля. Они считают, что, если учитель любит ре¬бенка, значит, он того заслуживает.

Однако постепенно отношение к «фавориту» становится все более двойственным, И то, что привлекало к нему, начинает отталкивать, Де¬ти относятся к нему все более отстраненно, а иногда и презрительно.

«Пример для класса» — чересчур (как ни странно это звучит) добросовестен и по¬слушен, что бывает результатом слишком высо¬ких требований, в первую очередь родитель¬ских, и соответственно высокой тревожности у ребенка («меня будут любить только в том слу¬чае, если я буду хорошим — послушным, ум¬ным, вежливым...»).

Такое отношение к себе ставит ребенка в слиш¬ком тесную зависимость от отношения к не¬му окружающих — сначала взрослых, а потом и сверстников. Такой ребенок трудно переносит даже незначительные огорчения, а серьезные неудачи могут вызвать у него невротическое заболевание.

«Ш е с т е р к а» — так называют слабого маль¬чика, который чаще всех состоит при «терро¬ристе». В школе он ходит гоголем, потому что знает, что, если его кто-либо обидит, то будет иметь дело с учеником — грозой клас¬са. Реже «шестерка» пристраивается при «фаво¬рите».

Эти дети обычно низкого мнения о своих си¬лах и способностях, перед взрослыми чув¬ствуют себя беззащитными и интуитивно ищут сильного покровителя. Но, чувствуя себя защи¬щенными, опекаемыми, нередко начинают отыгрываться на одноклассниках за все пре¬дыдущие обиды, задираются, становятся гру¬быми, наглыми. За покровительство они пла¬тят безусловным обожанием и всевозможными мелкими услугами. Потеряв покровителя, утра¬чивают почву под ногами и легко становятся «аутсайдерами» («изгоями»).

Роль, которую выполняет мальчик-«шестерка», нужно отличать от дружбы ребенка со сверстником, обладающим чертами лидера. Многим робким, скованным детям необходим такой друг на определенном этапе их разви¬тия. Подобная дружба позволяет им стать более свободными, раскрепощенными. В отличие от ребят-«шестерок» эти дети не ведут себя агрес¬сивно по отношению к другим ребятам, их дружба носит более партнерский характер. Лидер в такой паре прислушивается к мнению ведомого, а не помыкает им.

Исполнение ребенком роли «шестерки» свиде¬тельствует о глубоком неблагополучии. Такой ребенок нуждается в консультации психолога.

По-украински

Позиція школяра в класі

Умовно можна виділити декілька груп школярів, що займають різні "ніші" у внутрішній ієрархії класу. Це "лідери", "більшість", "камчатка", "аутсайдери" ("ізгої").

Розглянемо "кожну з таких груп підроб¬її.

Лідери. Більшість людей чи¬розцінюють дерство, уміння стати на чолі групи і вести за собою інших як гідність. Мно¬гие батьки і педагоги вільно або мимоволі культивують у своїх дітей прагнення до лідер¬ству.

Існує декілька різних типів лідерів.

"Лідер мимоволі". Учитель призначає когось, скажімо, старостою класу. У школяра мо¬жет виникнути до цього різне відношення.

У кожній групі залежно від инте¬ресов і властивостей характеру її членів выде¬ляется свій лідер, а іноді і декілька. Обыч¬але це найбільш активні діти з хорошою саме¬оцінкою, досить успішно справляющие-ся з негараздами життя. Вони не претен¬дмуть на безумовну владу, легко поступаються кермо влади іншим в тій області, в до¬торою не почувають себе досить упевнено. Така позиція, як нам здається,- одна з найбільш гармонійних .

Вона дозволяє чоло¬повіці зберегти повагу однокласників, обхо¬дясь без агресивності або конформізму.

Другий варіант. Лідерові, призначеному учите¬лем, починає подобатися, що однокласники вимушені підкорятися йому. Ця ситуація згубна для ще не зміцнілої особи ре¬бенка, формування його характеру і далекою¬ший життя. Ставши старше, однокласники відноситимуться до свого товариша вороже, йому буде важко знайти друзів серед своїх будучи¬ших "підлеглих".

"Права рука". Це тип лідера, зовні близький до тільки що описаного. Проте у від¬личие від нього "права рука" учителя - обыч¬але учень, у якого дійсно є опре¬ділені організаторські здібності. Иног¬та з таких дітей виходять "беззмінні" громадські діячі.

Наділений сильною волею, умінням психо¬логічно впливати на дітей (боязкого - підбадьорити, сильному - виразити солидар¬ность, де прикрикнути, де прохати), такий учень може непогано організувати коллек¬тив для досягнення різних цілей. Проте слід придивитися до того, що виявляє¬ця головним мотивом вчинків такого ребен¬но. Чи дійсне це бажання организо¬вать дітей для корисної, цікавої, творче¬ской роботи?

Якщо це так, то такого лиде¬ра діти поважатимуть, до його думки ста¬нут прислухатися і в неофіційній обста¬новке. Проте такий стан речей встре¬чается нечасто.

Наприклад, класний керівник зажадав від старости класу організувати суботник вчасно канікул. Староста може вступити в конфлікт з учителем, вимагаючи перенести субот¬нік на якийсь час, зручне для класу, або прагнутиме "натиснути" на дітей, бажаючи догодити учителеві, погрожувати вимовою тим, хто не явить¬ця на суботник, і т. п. Таким чином, ста¬росту або вибирає позицію дійсно¬го представника колективу, або ж втрачає своє реальне лідерство, утримуючи за собою положення "правої руки" адміністрації.

По¬нятно, що в останньому випадку действитель¬ний мотивацією організаторської діяльності старости являється своєрідний кар'єризм, прагнення виділитися серед однолітків або "вислужитися" перед шкільним начальством.

"Володар власної думки". Ця роль далеко не завжди лідерська. Майже в кожному класі є хлопчик або де¬вочка, а іноді і декілька дітей, які незалежно від того, доречно це або ні, вы-ражают (нерідко дуже активно, навіть агрессив¬але) власна думка, у тому числі і йду¬щее врозріз з думкою класу або учителя.

Це звичайно діти з дуже розвиненим чувст¬вом власної гідності. Іноді вони ока¬зываются виразниками як би пригніченої думки колективу. В цьому випадку у них є шанс стати принаймні на якийсь час "не¬формальним лідером". Проте такі діти пло¬хо пристосовані до лідерства у великих груп¬пах, оскільки їх нонконформізм і загострений¬ное почуття власної гідності не позво¬ляют їм миритися з відсутністю таких якостей у інших. Але вони можуть бути стійкими лідерами в невеликих групах

"З таким характером ти собі багато шишок наб'єш",- зазвичай говорять таким дітям родіа¬телі (таємно гордившись ними). В принципі тут є чим гордитися. Сміливість, незалежність суджень, самостійність вчинків, розумі¬ние відстояти власні переконання - качест¬ва високорозвиненої особи.

Проте потрібно придивитися до мотивів по¬ступков дитину. Чи не стала боротьба за убежде¬ния для нього самоціллю. Чи не насолоджується він своєю роллю "гнаного"? Чи не відноситься до однолітків, як до стада баранів? Чи не стр¬мится до ролі "мученика" за ідею неза¬висимо від її змісту? Якщо це так, то повинно йтися не про почуття власної гідності, а про своєрідний спосіб саме¬твердження.

"Поборник справедливості". Ця роль дуже близька до попередньої, але отли¬чается тим, що частіше приймає потворні фори¬ми. Наприклад, такий "поборник справедли¬вости" може бути завзятим ябедою. Донось¬тельство для нього - своєрідна форма борь¬би за справедливість. Наведемо приклад.

У шкільному кросі треба було пробігти шість кругів. Один з учнів зійшов з дистан¬ции і, почекавши, коли пробіжать інші, приєднався до них у фінішу. В результаті він пробіг тільки п'ять кругів. Це ви¬подів один "поборник справедливості" і при усіх сказав учителеві: "Петров пробіг на круг менше". В цьому випадку підліток, прагнучи відновити справедливість, пішов на конфлікт з товаришами, став виглядати в їх гла¬зах як донощик.