Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

В начале 90-х г.г. украинский социум сталкивается с резким ростом кримино¬генной обстановки, который стал следствием общего экономического кризиса, разбалансированностью экономики, спадом производства, низкой эффективностью контроля за хозяйственной деятельностью со стороны специальных государственных органов, падением жизненного уровня населения, инфляцией и т.д. Фактором масштабного кризиса стало падение основных экономических показателей в первые годы становления независимости. Так, к примеру, национальный доход Украины в 1990 г.

уменьшился на 3,6%, в 1991 г. — на 11,2%, в 1992 г. — на 14,0%, а в 1993 г. — уже на 15%. Снижение производительности обще¬ственного труда составило, соответственно , по годам 3,7%, 9,6%, 15,0% и 13%, Показатели инфляции (9000% за 1993 г.) с полным правом позволяют именовать ее гиперинфляцией. Спад промышленного производства составил 30%, угрожая параличом целым отраслям экономики.

Вышеуказанные факторы в значительной мере повлияли на рост преступлений в сфере экономики, а в частности на преступные посягательства, причиняющие ущерб общественным отношениям в производственной, кредитно финансовой и торговой сферах, кражи государственного и коллективного имущества [1, с.39].

Согласно статистическим данным, одно из первых мест по удельному весу в группе корыстных посяга¬тельств в это время занимали кражи государственного и коллективного имущества. Так, если в период с 1972 по 1987 гг. число краж данного вида колебалось в пределах от 12 тыс. до 27 тыс., то за период с 1988 по1993 гг. количество данных преступлений увеличилось в шесть раз. В 1993 г. каждое пятое от общего числа преступлений, зарегистрированных в Украине, относилось к данному составу преступления. [2, с.15].

С учетом того, что степень латентности краж данного вида очень высока, можно предположить, что в условиях систематической нерентабельности и остановки предприятий, задержек в выплате заработной платы, снижения покупательной способно¬сти национальной валюты и возрастания притягательности конкретных материальных ценностей, падения трудовой дисциплины и ос¬лабления ведомственного и вневедомственного контроля реаль¬ный уровень краж государственного и коллективного имущества намного выше.

Особую структурную подгруппу посягательств корыстной направленности составляют преступления в сфере экономики. Составы этих преступлений в свое время были сформулированы так, чтобы эффективно защищать господствовавшие в обществе социалистические экономические отношения. До 1987—1988 гг. соответствующие статьи уголовного законо¬дательства в целом отвечали социально-экономическим услови¬ям жизни общества и достаточно активно применялись на практике.

С началом утверждения рыночных отношений, развития различных форм предпринимательской, в том числе торгово-посреднической, деятельности, либерализа¬ции законодательства о порядке осуществления валютных опе¬раций и т.д. в практике борьбы с экономической преступностью возникли большие проблемы. Своевременно не были внесены соответствующие коррективы в закон, не была должным образом перенаправлена система борьбы с этой разновидностью корыстных посягательств.

В результате, как показывают статистические данные, деятельность по одним направлениям была практически свернута, по другим -оставалась в лучшем случае на прежнем уровне.

По-украински

На початку 90-х г.г. український соціум стикається з різким зростанням кримино¬генної обстановки, який став наслідком загальної економічної кризи, розбалансованістю економіки, спадом виробництва, низькою ефективністю контролю за господарською діяльністю з боку спеціальних державних органів, падінням життєвого рівня населення, інфляцією і так далі. Чинником масштабної кризи стало падіння основних економічних показників в перші роки становлення незалежності. Так, приміром, національний доход України в 1990 р.

зменшився на 3,6в 1991 р. - на 11,2в 1992 р. - на 14,0а в 1993 р. - вже на 15Снижение продуктивності загально¬ственного праці склало, відповідно, по роках 3,79,615,0 13Показатели інфляції(9000а 1993 р.) з повним правом дозволяють іменувати її гіперінфляцією. Спад промислового виробництва склав 30угрожая паралічем цілим галузям економіки.

Вищезгадані чинники значною мірою вплинули на зростання злочинів у сфері економіки, а зокрема на злочинні посягання, що заподіюють збиток громадським стосункам у виробничій, кредитній фінансовій і торговій сферах, крадіжки державного і колективного майна [1, с.39].

Згідно із статистичними даними, одно з перших місць по питомій вазі в групі корисливих посяга¬тельств в цей час займали крадіжки державного і колективного майна. Так, якщо в період з 1972 по 1987 рр. число крадіжок цього виду коливалося в межах від 12 тис. до 27 тис., то за період з 1988 по1993 рр. кількість цих злочинів збільшилася в шість разів. У 1993 р. кожне п'яте від загального числа злочинів, зареєстрованих в Україні, відносилося до цього складу злочину. [2, с.15].

З урахуванням того, що міра латентності крадіжок цього виду дуже висока, можна припустити, що в умовах систематичної нерентабельності і зупинки підприємств, затримок у виплаті заробітної плати, зниження купівельною здатне¬сти національної валюти і зростання привабливості конкретних матеріальних цінностей, падіння трудової дисципліни і ос¬лабления відомчого і позавідомчого контролю реаль¬ный рівень крадіжок державного і колективного майна набагато вищий.

Особливу структурну підгрупу посягань корисливої спрямованості складають злочини у сфері економіки. Склади цих злочинів свого часу були сформульовані так, щоб ефективно захищати соціалістичні економічні стосунки, що панували в суспільстві. До 1987-1988 рр. відповідні статті кримінального законо¬дательства в цілому відповідали соціально-економічним услови¬ям життя суспільства і досить активно застосовувалися на практиці.

З початком затвердження ринкових стосунків, розвитку різних форм підприємницької, у тому числі торгово-посередницької, діяльності, либерализа¬ции законодавства про порядок здійснення валютних опе¬рацій і так далі в практиці боротьби з економічною злочинністю виникли великі проблеми. Своєчасно не були внесені відповідні корективи в закон, не була належним чином перенаправлена система боротьби з цим різновидом корисливих посягань.

В результаті, як показують статистичні дані, діяльність по одних напрямах була практично згорнута, по інших -оставалась у кращому разі на колишньому рівні.