Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Фадеева Евгения.

ЛИТУРГИЧЕСКИЕ ПОКРОВЦЫ

Господь Иисус Христос, устанавливая таинство Евхаристии, сказал: «сие творите в мое воспоминание». С самых первых дней исторического бытия Церкви воспоминание жизни Спасителя положено в основу богослужения.

Вся история развития христианского богослужения наглядно свидетельствует о том, что Божественная литургия и содержанием своих молитв, и символическим значением своих действий стремится к наиболее полному воспроизведению земной жизни Господа.

Литургические покровцы издревле имели символическое значение, которое не утратилось за время развития богослужения.

ИСТОРИЯ ВОЗНИКНОВЕНИЯ ЛИТУРГИЧЕСКИХ

ПОКРОВЦОВ

Происхождение покровцов древнее. Ранее всего вошли в употребление малые покровцы : - покровцы для дискоса и потира. Они первоначально были используемы из практических целей, чтобы на Свв. Дары не садились насекомые, которых много в странах Востока. Воздух был введен в церковное употребление позднее, в V веке в Иерусалиме, как полагают, преимущественно из символических соображений. Его изобретение приписывается преп. Савве Освященному. Так в Типике св.

Саввы упоминается, что священник снимает покровцы со Святых Даров и покрывает их возношением, т. е. воздухом.

Свое название воздух получил потому, что во время чтения Символа Веры священнослужители колеблют им над Св. Дарами и этим производят веяние воздуха. Воздух осеняет и покрывает оба Свв. сосуда и тем охраняет Их, о чем говорится в одной из молитв проскомидии: «покрый нас,- отжени от нас».

О покровцах и воздухах в писании отцов Церкви. Их богослужебное значение. Св. патриарх Герман в «Тайнозрении вещей Церкви» пишет: «Покров или воздух есть и глаголется вместо камня, имже заградил Иосиф гроб, егоже запечатле кустодия».

И в другом месте: «Ибо чего ради наречен сей воздухом, чтобы через сокрытый им земной воздух, представить мрак реченной ночи, в которую Петр вне дверей стоя, был приглашен внутрь двора и стоящие у огня его изобличали, что привело к отвержению его».

Симеон Солунский так пишет о покровцах и воздухе: «Иерей берет покров дискоса, означающий с другими покровами пелены, и читает стихи псалма, где говорится о вочеловечении Слова, потом другой покров полагает только на чашу и произносит также слова, относящиеся до вочеловечения Господня. Наконец иерей полагает и последний воздух, который означает и твердь, и звезды, и все вместе плащаницу. Поэтому на воздухе иногда и пишется умерший Христос, помазуемый ароматами, и иерей читает надгробные песни».

При переносе сосудов с жертвенника на престол на великом входе, изображается шествие Христа на Крестные страдания, смерть и погребение. В это время покровец на дискосе означает сударь, которым повязали голову Христа при положении во гроб, а покровец над потиром - плащаницу, обвившую тело Спасителя. Когда сосуды ставятся на престол, малые покровцы снимаются с них, и они покрываются воздухом.

Это по толкованию Симеона Солунского означает, «что Иисус Христос с начала Своего явления не всеми был признан, яко Он есть Сын Божий, и хотя в плоть человеческую облекся, но Божество с Ним неразлучно сопребывало и всегда есть непостижим и неизследим, и столько познаваем бывает, сколько Сам благоизволит открыть кому Свое величество». Воздух при этом означает плащаницу, в которую было завернуто тело Спасителя и все вообще погребальные пелены, а также камень, приваленный к дверям.

При пении Символа веры открывается завеса царских врат и большой воздух снимается с сосудов. Священник, читая сам Символ веры, неспешно колеблет этим воздухом над дискосом и чашей. Эти действия знаменуют собою Воскресение Христово, когда ангел отвалил камень от дверей гроба и произошло землетрясение, изображаемое колебанием воздуха.

В то же время это колебание при чтении и пении Символа веры означает веяние, то есть участие и наитие благодатной силы Духа Святого и всех ангельских небесных сил в тайнах Домостроительства Божия о спасении мира, в деле распространения веры в распятого и воскресшего Господа Иисуса Христа. После этого большой воздух складывается, и сосуды остаются открытыми до причащения священнослужителей включительно.

При выносе чаши для причащения мирян она покрывается малым покровцем, который снимается перед самым причащением, означая тем самым, что смерть и Воскресение Христа всем людям открыли возможность общения с Богом в наследие Царства Небесного.

При переносе чаши с престола на жертвенник, который изображает Вознесение Христа на небо, она вновь покрывается покровцем, знаменующим то облако, которое сокрыло от глаз апостолов возносящегося Господа, и в широком смысле вообще окончание деяний Христа на земле в Его первом пришествии и сокрытие Его в пренебесных сферах.

Во всех этих символических действиях, включая воспоминание о смерти и погребении Господа, содержится понятие о величии славы Христа Вседержителя, подвигом Своим искупившего грехи мира. Поэтому воздухи, даже тогда, когда они изображают смертные пелены, остаются особо украшенными в соответствии с понятием о Божественных ризах Христа, как Царя славы.

ИЗОБРАЖЕНИЯ И НАДПИСИ НА ПОКРОВЦАХ И ВОЗДУХАХ. Во многих исследованиях малые покровцы называются сударями, а в некоторых встречается разделение на «покровцы» и «судари». Сударь обозначает собой повязку, обвивающую голову Христа во время положения во гроб. В Древней Руси (в церковных описях и на самих произведениях) сударями называли покровцы на священные сосуды (причем, как правило, название «сударь» относилось к покровцу на дискос), а также на главу святого в его гробнице (по аналогии с сударем, покрывавшим лицо Спасителя).

Возможно, что и в Византии, и в Древней Руси были судари, использовавшиеся для покрытия панагиаров и ковчегов с мощами. Можно предположить, что они шились специально на конкретный ковчег или также использовались покровцы из литургического комплекта по каким-либо причинам утратившие свои пары. К сожалению, далеко не все шитые покровцы имеют на своих каймах литургические надписи, по которым можно безошибочно определить точное назначение того или иного покровца.

В византийской и русской традициях покровцы и воздухи богато украшались. После рассмотрения множества сохранившихся образцов, наиболее вероятным представляется следующее распределение сюжетов: - На воздухах наиболее часто употреблялись изображения «Положения во гроб», «Тайная вечеря» и «Снятие со креста» т.к. именно эти сюжеты соответствуют символическому значению воздуха. Достаточно редкими изображениями для воздуха являются «Благовещение», «Херувим с символами евангелистов», «Причащение апостолов».

Наиболее частая надпись на воздухе – «Благообразный Иосиф…», вероятнее всего литургического происхождения.

Другие надписи – «Егда от древа…», «Во гробе плотски…», «Да молчит всяка плоть…» очевидно, имеют отношение к изображаемому событию и имеют свое обьяснение в литургии. В XVIII-XIX вв.

По-украински

Фадєєва Євгенія.

ЛІТУРГІЙНІ ПОКРОВЦЫ

Господь Ісус Христос, встановлюючи таїнство Євхаристії, сказав: "це творите в мій спогад". З найперших днів історичного буття Церкви спогад життя Спасителя покладений в основу богослужіння.

Уся історія розвитку християнського богослужіння наочно свідчить про те, що Божественна літургія і змістом своїх молитов, і символічним значенням своїх дій прагне до якнайповнішого відтворення земного життя Господа.

Літургійні покровцы спрадавна мали символічне значення, яке не втратилося за час розвитку богослужіння.

ПОКРОВЦОВ

Походження покровцов древніше. Раніше усього увійшли до вживання малі покровцы:

- покровцы для дискосу і потиру. Вони спочатку були використовувані з практичних цілей, щоб на Свв. Дари не сідали комахи, яких багато в країнах Сходу. Повітря було введене в церковне вживання пізніше, в V столітті в Єрусалимі, як вважають, переважно з символічних міркувань. Його винахід приписується преп. Савві Освяченому. Так в Типі св. Савви згадується, що священик знімає покровцы зі Святих Дарів і покриває їх вознесенням, т. е. повітрям.

Свою назву повітря дістало тому, що під час читання Символу Віри священнослужителі коливають їм над Св. Дарами і цим роблять віяння повітря. Повітря осяває і покриває обоє Свв. посудини і тим охороняє Їх, про що говориться в одній з молитов проскомидии : "покрый нас,- отжени від нас".

Про покровцах і воздухах в писанні батьків Церкві. Їх богослужебне значення. Св. патріарх Герман в "Тайнозрении віщої Церкви" пише: "Покрив або повітря є і глаголить замість каменю, имже загородив Йосип труна, егоже запечатле кустодия".

І у іншому місці: "Бо чого ради наречений цей повітрям, щоб через приховане їм земне повітря, представити морок реченной ночі, в яку Петро поза дверима стоячи, був запрошений всередину двору і що стоять у вогню його викривали, що привело до відкидання його".

Сімеон Солунский так пише про покровцах і повітря : "Ієрей бере покрив дискосу, що означає з іншими покривами пелени, і читає вірші псалму, де говориться об вочеловечении Слова, потім інший покрив вважає тільки на чашу і вимовляє також слова, що відносяться до вочеловечения Господня. Нарешті ієрей вважає і останнє повітря, яке означає і твердь, і зірки, і всі разом плащаницю. Тому на повітрі іноді і пишеться Христос, що помер, помазуемый ароматами, і ієрей читає надгробні пісні".

При перенесенні посудин з жертовника на престол на великому вході, зображається хід Христа на Хресні страждання, смерть і поховання. В цей час покровец на дискосі означає добродій, яким пов'язали голову Христа при положенні в труну, а покровец над потиром - плащаницю, що обвила тіло Спасителя. Коли посудини ставляться на престол, малі покровцы знімаються з них, і вони покриваються повітрям.

Це по тлумаченню Сімеона Солунского означає, "що Ісус Христос з початку Свого явища не усіма був визнаний, яко Він є Син Божий, і хоча в плоть людську вдягався, але Божество з Ним нерозлучно сопребывало і завжди незбагненний і неизследим, і стільки пізнаваний буває, скільки Сам благоизволит відкрити кому Свою величність". Повітря при цьому означає плащаницю, в яку було загорнуте тіло Спасителя і усі взагалі похоронні пелени, а також камінь, привалений до дверей.

При співі Символу віри відкривається завіса царських воріт і велике повітря знімається з посудин. Священик, читаючи сам Символ віри, неквапом коливає цим повітрям над дискосом і чашею. Ці дії знаменують собою Воскресіння Христово, коли ангел відвалив камінь від дверей труни і стався землетрус, що зображується коливанням повітря.

В той же час це коливання при читанні і співі Символу віри означає віяння, тобто участь і натхнення благодатної сили Духу Святого і усіх ангельських небесних сил в таємницях Домобудівництва Божа про порятунок світу, у справі поширення віри в розіпнутого і воскреслого Господа Ісуса Христа. Після цього велике повітря складається, і посудини залишаються відкритими до причащання священнослужителів включно.

При винесенні чаші для причащання мирян вона покривається малим покровцем, який знімається перед самим причащанням, означаючи тим самим, що смерть і Воскресіння Христа усім людям відкрили можливість спілкування з Богом в спадщину Царства Небесного.

При перенесенні чаші з престолу на жертовника, який зображує те, що Вознесло Христа на небо, вона знову покривається покровцем, що знаменує ту хмару, яка приховала від очей апостолів Господа, що возноситься, і в широкому сенсі взагалі закінчення діянь Христа на землі в Його першому пришесті і приховання Його в пренебесных сферах.

У усіх цих символічних діях, включаючи спогад про смерть і поховання Господа, міститься поняття про велич слави Христа Вседержителя, подвигом Своїм світу, що спокутує гріхи. Тому воздухи, навіть тоді, коли вони зображують смертні пелени, залишаються особливо прикрашеними відповідно до поняття про Божественні ризи Христа, як Царя слави.

ЗОБРАЖЕННЯ І НАПИСИ НА ПОКРОВЦАХ І ВОЗДУХАХ.

У багатьох дослідженнях малі покровцы називаються добродіями, а в деяких зустрічається розділення на "покровцы" і "добродії". Добродій означає собою пов'язку, що обвиває голову Христа під час положення в труну. У Древній Русі (у церковних описах і на самих творах) добродіями називали покровцы на священні посудини (причому, як правило, назва "добродій" відносилося до покровцу на дискос), а також на главу святого в його гробниці (по аналогії з добродієм, що покривав обличчя Спасителя).

Можливо, що і у Візантії, і в Древній Русі були добродії, що використалися для покриття панагиаров і ковчегів з мощами. Можна припустити, що вони шилися спеціально на конкретний ковчег або також використовувалися покровцы з літургійного комплекту з яких-небудь причин свої пари, що втратили. На жаль, далеко не усе шиті покровцы мають на своїх облямівках літургійні написи, по яких можна безпомилково визначити точне призначення того або іншого покровца.

У візантійській і російській традиціях покровцы і воздухи багато прикрашалися. Після розгляду безлічі зразків, що збереглися, найбільш вірогідним видається наступний розподіл сюжетів :

- На воздухах найчастіше вживалися зображення "Положення в труну", "Таємна вечеря" і "Зняття з хреста" оскільки саме ці сюжети відповідають символічному значенню повітря. Досить рідкісними зображеннями для повітря є "Благовіщення", "Херувим з символами євангелістів", "Причащання апостолів". Найбільш частий напис на повітрі - "Благовидий Йосип"., найімовірніше літургійного походження.

Інші написи - "Егда від дерева"., "У труні плотски"., "Та мовчить усяк плоть". очевидно, мають відношення до зображуваної події і мають своє обьяснение в літургії. У XVIII - XIX вв.