Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-украински

Розглянемо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання).

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість.

Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством. Протягом 1996 р. Постановами Кабінету Міністрів України були затверджені «Типові положення з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт».

На основі «Типових положень» розроблено галузеві, відомчі положення, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг).

Витрати виробництва, що включаються в собівар¬тість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

• відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безро-біття);

• амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

• витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;

• інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби, відрахування в Державний інноваційний фонд, комунальний податок).

Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак і він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування.

У Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року і прийнятих до нього доповненнях не згадується категорія «собівартість», бо розрахунок оподаткованого при-бутку базується на обчисленні валового доходу і його наступно-му коригуванні. Однак з цього не слід робити висновку про ліквідацію собівартості як показника діяльності підприємства, що поспішили оголосити деякі економісти після прийняття названо-го закону.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво продукції. Для цього необхідно знати: повний перелік указаних витрат; особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності в прийнятті рішень щодо форму-вання собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема за положенням бухгал-терського обліку 9 «Запаси»), собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:

— прямі матеріальні витрати;

— прямі витрати на оплату праці;

— інші прямі витрати;

— загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством.

Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на:

— адміністративні витрати,

— витрати на збут;

— інші операційні витрати.

По-русски

Рассмотрим влияние на формирование прибыли себестоимости продукции (работ, услуг). Себестоимость является обобщающим, качественным показателем деятельности предприятий, показателем ее эффективности. Есть определенные особенности в формировании себестоимости продукции (работ, услуг) в зависимости от сферы деятельности, отрасли хозяйства.

Обобщенно можно дать такое определение себестоимости.

Себестоимость продукции (работ, услуг) - это выраженные в денежной форме текущие расходы предприятия на их производство (выполнение).

Расходы на производство продукции образуют производственную себестоимость.

Как уже было сказано, предприятие может существенно влиять на формирование себестоимости. Однако при этом необходимо принять во внимание такое.

Во-первых, состав (перечень) расходов, что их можно относить на себестоимость, регламентированный законодательством. В течение 1996 г. Постановлениями Кабинета Министров Украины были утверждены "Типичные положения по вопросам планирования, учета и калькулирования себестоимости продукции (работ, услуг), в промышленности, сельском хозяйстве, строительстве, торговле, себестоимости научно-исследовательских и опытно-конструкторских работ".

На основе "Типичных положений" разработаны отраслевые, ведомственные положения, инструкции, которые определяют порядок определения плановой и фактической себестоимости продукции (работ, услуг).

Расходы производства, которые включаются в собівар¬тість продукции (работ, услуг), группируются за такими элементами: материальные расходы, расходы на оплату труда, отчисления на социальные мероприятия, амортизация основных фондов и нематериальных активов, другие расходы.

Во-вторых, в составе расходов, которые включаются в себестоимость, размер некоторых из них также регулируется государством установлениям нормативов отчислений. Это прежде всего касается таких элементов расходов :

- отчисление на социальные мероприятия (государственное пенсионное страхование, социальное страхование, страхование на случай безро-біття);

- амортизация основных средств и нематериальных активов;

- расходы на финансирование ремонта и улучшение основных фондов;

- другие расходы (налоги на землю и на транспортные средства, отчисление в Государственный инновационный фонд, коммунальный налог).

Влияние предприятий на названные элементы расходов является ограниченным. Однако и он возможен через надлежащее управление показателями, к которым применяются установленные нормативы отчислений, : расходы на оплату труда, структура и источники ее выплаты; стоимость основных производственных фондов, которые принадлежат предприятию, их структура и источники формирования.

В Законе "О налогообложении прибыли предприятий" от 22 мая 1997 года и принятых к нему дополнениях не вспоминается категория "себестоимость", потому что расчет обложенного налогом при-бутку базируется на вычислении валового дохода и его наступно-му корректировке. Однако из этого не следует делать вывода о ликвидации себестоимости как показателя деятельности предприятия, которые поспешили объявить некоторые экономисты после принятия названо-го закона.

Без вычисления себестоимости невозможно определить финансовый результат производственно-хозяйственной деятельности предприятия. Сокращение расходов на производство продукции, то есть снижение ее себестоимости, является важным фактором увеличения прибыли от реализации. Этого можно достичь за счет использования многочисленных факторов, которые влияют на сокращение расходов на производство продукции. Для этого необходимо знать: полный перечень указанных расходов; особенности состава и формирования расходов с учетом сферы и отрасли деятельности предприятия.

Следует отметить, что в настоящее время предприятия всех форм собственности получили больше самостоятельности в принятии решений относительно форму-вання себестоимости. Однако они не могут нарушать действующих законодательных и нормативных документов, которые регламентируют эти вопросы.

В соответствии с положениями (стандартов) бухгалтерского учета, которые вступили в силу с 2000 года (в частности за положением бухгал-терського учета 9 "Запасы"), себестоимость реализованной продукции состоит из производственной себестоимости продукции, которая была реализована в течение отчетного периода, нераспределенных постоянных общепроизводственных расходов и сверхнормативных производственных расходов.

К производственной себестоимости продукции (работ, услуг) включают:

- прямые материальные расходы;

- прямые расходы на оплату труда;

- другие прямые расходы;

- общепроизводственные расходы.

Перечень и состав статей калькулирования производственной себестоимости продукции (работ, услуг) устанавливается предприятием.

Расходы, связанные с операционной деятельностью, которые не включаются в производственную себестоимость реализованной продукции (товаров, работ, услуг), разделяются на:

- административные расходы

- расходы на сбыт;

- другие операционные расходы.