Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Введение.

С самого начала развития психологии как науки психологов интересовала проблема исследования поведения человека, причин и мотивов этого поведения. И так как человек является собой субъектом достаточно сложным для изучения, многими учеными предпринимались попытки изучения поведения животных с более низким развитием высших психических функций. Было предпринято множество различных попыток разъединения поведения на более простые детерминанты, с помощью которых далее можно было бы объяснить поведение животных и человека.

В данной работе мы подробно остановимся на нескольких авторах исследований по одной лишь простой причине. Более подробное описание различных процессов у разных авторов приводит к более точному пониманию данной проблемы, чем общее описание всех изысканий. По моему мнению, это самый рациональный подход при изучении интересующих нас вопросов.

Общая характеристика процесса научения.

Анализ поведения животных приводит к выводу, что все богатство и разнообразие полноценного психического отражения связаны с научением, накоплением индивидуального опыта.

При изучении процессов научения нужно исходить из того, что формирование поведения является процессом реализации видотипичных поведенческих актов, опыта. Поэтому формированием нового поведения, научение, является встраивание в инстинктивное поведение, заложенное генетически, новых элементов.

И справедливо было бы заметить, что существуют такие формы научения, внешне напоминающие инстинктивное поведение, но, тем не менее, представляющие собой накопление личного опыта, но в жестких рамках видотипичного поведения. Таковыми являются формы облигатного научения, опыта, необходимого для выживания данного вида вне зависимости от частных условий жизни.

В противоположенность облигатному, факультативное научение является формой сугубо индивидуального приспособления. По мнению Т.Темброка, факультативное научение является наиболее гибким, лабильным компонентом поведения животных. Но эта лабильность неодинакова в различных формах факультативного научения. Конкретизация видового опыта путем добавления в инстинктивное поведение индивидуального опыта присутствует на всех этапах поведенческого акта. Так американский этолог Р.А.

Хайд указывает на изменение инстинктивного поведения научением, через изменение сочетания раздражителей, выделения их из общего фона, усиление и т. д.

Существенно и то, что изменения охватывают как эффекторную, так и сенсорную сферу.

В эффекторной сфере примером научения могут являться как рекомбинации врожденных двигательных элементов, так и вновь приобретенные. У высших животных приобретенные движения эффекторов играют большую роль в процессе познавательной деятельности, интеллектуальной сфере функционирования.

Модификация поведения в сенсорной сфере значительно расширяют возможности ориентации животного, вследствие приобретения новых групп сигналов из внешнего мира. Таким примером является случаи, когда сигнал биологически не важный для животного в результате личного опыта в сочетании с биологически важным приобретает ту же степень важности. И этот процесс не является лишь простым образованием новых условных рефлексов.

Основой научения в этом случае являются динамические процессы в ЦНС, особенно во внешних ее отделах, где осуществляется афферентный синтез разнообразных реакций, обусловленных внешними и внутренними факторами. После эти раздражения сопоставляются с ранним индивидуальным опытом , и , в результате, формируется готовность к выполнению вариабельных ответных действий на ситуацию. Следующий за этим анализ результатов является пусковым механизмом нового афферентного синтеза и т.д.

Так, в дополнение к видовым программам, формируются индивидуальные программы, на которых основываются процессы научения. Важно заметить, что животное является в этом процессе не пассивным научаемым, а само активно участвует, обладая « свободой выбора» взаимодействия.

Подводя итог, можно сказать, что основой научения является формирования эффекторных программ предстоящих действий, в процессе которых происходит сопоставление и оценка внешних и внутренних раздражителей, видового и индивидуального опыта, регистрация параметров и проверка результатов совершаемых действий.

Как известно, реализация видового опыта в индивидуальном поведении в большей степени нуждается в процессах научения в начальных этапах поискового поведения, ведь реакции на единичные, случайные признаки каждой конкретной ситуации не могут быть запрограммированы в процессе эволюции. И поскольку без включения вновь приобретенных элементов в инстинктивное поведение реализация видового опыта неосуществима, а значит, эти включения наследственно закреплены, следовательно, диапазон научения является строго видотипичным.

Другими словами, представитель вида может быть научен только тем формам поведения, которое ведут к завершающим фазам видотипичных поведенческих актов.

Эти рамки диспозиции к научению у высших животных значительно шире, чем требуется в реальных условиях жизни, поэтому они обладают большими возможностями индивидуального приспособления к экстремальным ситуациям. Уровень пластичности поведения животного в реализации инстинктивного опыта может служить показателем общего психического развития.

И эти понятия являются взаимосвязанными, т.к. усложнение инстинктивного поведения в процессе эволюции требует расширения диапазона способности к научению; усиленное же в результате включения элементов научения, инстинктивное поведение становится более пластичным, т.е. поднимает его на более высокий уровень, что приводит к эволюции поведения как единого целого. И как мы видим, такие эволюционные преобразования охватывают как содержание врожденных поведенческих программ, так и возможности на обогащение их научением.

В этом процессе развития разницей в поведении между низшими и высшими животными является не смена простого поведения на более сложное, как может показаться с первого взгляда, а то, что к простейшим формам добавляются более сложные, что ведет к повышению вариабельности поведения.

Рассматривая поведение как процесс, можно заметить, что основным компонентом является навык.

НАВЫК

Навык - автоматическое действие,

совешаемое без заметного участия сознания,

рационально,достаточно быстро и правильно,

безлишних затрат физической и психической энергии

М.И. Дьяченко“Психология. Словарь –справочник”

Навык является важнейшей формой факультативного научения. Рассмотрим несколько основный особенностей навыка.

Первая особенность заключается в том, что способность к выработке навыка проявляется только лишь на определенном уровне филогенеза.

В процессе формирования навыка применяется врожденная двигательная реакция или новая на впервые предъявленную ситуацию. В последнем случае появляется новое, генетически не фиксированное поведение.

Вне зависимости от качества получаемого навыка, решающим для закрепления его является положительное подкрепление совершенного действия.

Еще одним отличительным признаком навыка служит то, что он формируется в результате

По-украински

Вступ.

З самого початку розвитку психології як науки психологів цікавила проблема дослідження поведінки людини, причин і мотивів цієї поведінки. І оскільки людина є собою суб'єктом досить складним для вивчення, багатьма ученими робилися спроби вивчення поведінки тварин з нижчим розвитком вищих психічних функцій. Було зроблено безліч різних спроб роз'єднання поведінки на простіші детермінанти, за допомогою яких далі можна було б пояснити поведінку тварин і людини.

У цій роботі ми детально зупинимося на декількох авторах досліджень з однієї лише простої причини. Детальніший опис різних процесів у різних авторів призводить до точнішого розуміння цієї проблеми, чим загальний опис усіх досліджень. На мою думку, це найраціональніший підхід при вивченні питань, що цікавлять нас.

Загальна характеристика процесу навчення.

Аналіз поведінки тварин призводить до висновку, що усе багатство і різноманітність повноцінного психічного відображення пов'язані з навченням, накопиченням індивідуального досвіду.

При вивченні процесів навчення треба виходити з того, що формування поведінки є процесом реалізації видотипичных поведінкових актів, досвіду. Тому формуванням нової поведінки, навчення, являється вбудовування в інстинктивну поведінку, закладену генетично, нових елементів.

І справедливо було б помітити, що існують такі форми навчення, що зовні нагадують інстинктивну поведінку, але, проте, що є накопиченням особистого досвіду, але в жорстких рамках видотипичного поведінки. Такими є форми облігатного навчення, досвіду, необхідного для виживання цього виду незалежно від приватних умов життя.

У противоположенность облігатному, факультативне навчення є формою суто індивідуального пристосування. На думку Т.Темброка, факультативне навчення є найбільш гнучким, лабільним компонентом поведінки тварин. Але ця лабільність неоднакова в різних формах факультативного навчення. Конкретизація видового досвіду шляхом додавання в інстинктивну поведінку індивідуального досвіду є присутньою на усіх етапах поведінкового акту. Так американський этолог Р.А.

Хайд вказує на зміну інстинктивної поведінки навченням, через зміну поєднання подразників, виділення їх із загального фону, посилення і т. д.

Істотно і те, що зміни охоплюють як ефекторну, так і сенсорну сферу.

У ефекторній сфері прикладом навчення можуть бути як рекомбінації природжених рухових елементів, так і знову придбані. У вищих тварин придбані рухи эффекторов грають велику роль в процесі пізнавальної діяльності, інтелектуальній сфері функціонування.

Модифікація поведінки в сенсорній сфері значно розширюють можливості орієнтації тварини, внаслідок придбання нових груп сигналів із зовнішнього світу. Таким прикладом є випадки, коли сигнал біологічно не важливий для тварини в результаті особистого досвіду у поєднанні з біологічно важливим придбаває ту ж міру важливості. І цей процес не є лише простим утворенням нових умовних рефлексів.

Основою навчення в цьому випадку є динамічні процеси в ЦНС, особливо в зовнішніх її відділах, де здійснюється аферентний синтез різноманітних реакцій, обумовлених зовнішніми і внутрішніми чинниками. Після ці роздратування зіставляються з раннім індивідуальним досвідом, і, в результаті, формується готовність до виконання варіабельних дій у відповідь на ситуацію. Аналіз результатів, що йде за цим, є пусковим механізмом нового аферентного синтезу і так далі

Так, на додаток до видових програм, формуються індивідуальні програми, на яких грунтуються процеси навчення. Важливо помітити, що тварина є в цьому процесі не пасивною навчаною, а саме активно бере участь, маючи " свободу вибору" взаємодії.

Підводячи підсумок, можна сказати, що основою навчення є формування ефекторних програм майбутніх дій, в процесі яких відбувається зіставлення і оцінка зовнішніх і внутрішніх подразників, видового і індивідуального досвіду, реєстрація параметрів і перевірка результатів здійснюваних дій.

Як відомо, реалізація видового досвіду в індивідуальній поведінці більшою мірою потребує процесів навчення в початкових етапах пошукової поведінки, адже реакції на одиничні, випадкові ознаки кожної конкретної ситуації не можуть бути запрограмовані в процесі еволюції. І оскільки без включення знову придбаних елементів в інстинктивну поведінку реалізація видового досвіду неосуществима, тобто ці включення спадково закріплені, отже, діапазон навчення являється строго видотипичным.

Іншими словами, представник виду може бути науковий тільки тим формам поведінки, яку ведуть до завершальних фаз видотипичных поведінкових актів.

Ці рамки диспозиції до навчення у вищих тварин значно ширше, ніж вимагається в реальних умовах життя, тому вони мають великі можливості індивідуального пристосування до екстремальних ситуацій. Рівень пластичності поведінки тварини в реалізації інстинктивного досвіду може служити показником загального психічного розвитку.

І ці поняття є взаємозв'язаними, оскільки ускладнення інстинктивної поведінки в процесі еволюції вимагає розширення діапазону здатності до навчення; посилене ж в результаті включення елементів навчення, інстинктивна поведінка стає пластичнішою, тобто піднімає його на більш високий рівень, що призводить до еволюції поведінки як єдиного цілого. І як ми бачимо, такі еволюційні перетворення охоплюють як утримування природжених поведінкових програм, так і можливості на збагаченні їх навченням.

У цьому процесі розвитку різницею в поведінці між нижчими і вищими тваринами являється не зміна простої поведінки на складніше, як може здатися з першого погляду, а то, що до простих форм додаються складніші, що веде до підвищення варіабельної поведінки.

Розглядаючи поведінку як процес, можна помітити, що основним компонентом є навичка.

НАВИЧКА

Навичка - автоматична дія

совешаемое без помітної участі свідомості

раціонально, досить швидко і правильно

безлишних витрат фізичної і психічної енергії

М.И. Дяченко" Психологія. Словник - довідник"

Навичка є найважливішою формою факультативного навчення. Розглянемо дещо основный особливостей навички.

Перша особливість полягає в тому, що здатність до вироблення навички проявляється тільки на певному рівні філогенезу.

В процесі формування навички застосовується природжена рухова реакція або нова на уперше пред'явлену ситуацію. У останньому випадку з'являється нова, генетично не фіксована поведінка.

Незалежно від якості отримуваної навички, вирішальним для закріплення його є позитивне підкріплення досконалої дії.

Ще однією відмітною ознакою навички служить те, що він формується в результаті