Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Страхование рисков, основной прием снижения риска. Страхование вероятных потерь служит не только надежной защитой от неудачных решений, но и повышает ответственность лиц, принимающих решения, принуждая их серьезнее относится к разработке и принятию решений, регулярно проводить защитные мероприятия в соответствии со страховыми контрактами.

Правда, трудно использовать механизм страхования при освоении новой продукции или новых технологий, так как страховые компании не располагают в таких случаях достаточными данными для проведения расчетов.

Страхование (хеджирование) означает действие по уменьшению или компенсации подверженности риску.

Основная задача хеджирования - защита от неблагоприятных изменений процентных ставок. Более узкой задачей является получение прибыли вследствие благоприятных изменений процентных ставок. Решение о хеджировании риска принимается на уровне правления компанией.

На данный момент хеджирование различными финансовыми инструментами является наиболее распространенным методом на Западе.

Мы знаем, что риск имеет две стороны: благоприятную и неблагоприятную. В связи с этим необходимость в хеджировании возникает в двух случаях:

- когда риск неблагоприятных изменений больше риска благоприятных изменений;

- когда неблагоприятные изменения окажут сильное воздействие на доходы компании.

Вместо хеджирования своих рисков компания может "играть" на будущих изменениях процентных ставок. С помощью спекулятивных займов и вложений она может получить более высокую прибыль в связи с изменением процентных ставок.

Существует два основных метода хеджирования процентного риска. Это структурное хеджирование и рыночные инструменты.

Структурное хеджирование представляет собой снижение или устранение процентных рисков с помощью приведения в соответствие процентных доходов активов компании с расходами по выплате процентов. Многие компании в одно и то же время делают вложения и берут займы на большие суммы. Такая политика чужда структурному хеджированию.

Структурное хеджирование является самым простым и дешевым средством страхования процентных рисков путем благоразумных займов и кредитов на денежных рынках. Методы структурного хеджирования могут помочь компаниям с крупными займами снизить, но не устранить процентные риски.

Методы хеджирования с помощью рыночных инструментов включают продукты денежного рынка (займы, фьючерсы, опционы и др.).

Одним из наиболее распространенных методов нейтрализации процентных рисков является покупка и продажа финансовых фьючерсных контрактов и опционов.

Фьючерс – контракт на покупку или продажу какого-либо финансового актива на срок по заранее установленной цене. Купить фьючерс - означает заключить контракт на покупку через некоторое время определенного количества актива по согласованной заранее цене, продать фьючерс – значит заключить срочный контракт на продажу актива.

Опцион – право на покупку или продажу финансового актива. За это право уплачивается премия.

Процентный опцион представляет собой финансовый инструмент, созданный и используемый как способ хеджирования процентных рисков и средство получения прибыли от изменения процентных ставок. Его держатель может решить, выполнять его или нет. И это очень выгодно для владельца опциона. Опцион защищает держателя от самого худшего варианта изменения процентной ставки и вместе с тем обеспечивает выигрыш от благоприятного изменения ставки на рынке. Главный недостаток опциона - его высокая стоимость.

Но, вообще говоря, вследствие взаимосвязи цены актива и процентной ставки по нему защита от процентного риска может быть произведена путем купли-продажи и других производных финансовых инструментов (фьючерсов и опционов на ценные бумаги и валюту, валютных свопов, фьючерсов на индексы деловой активности и т. д.).

Хеджирование можно условно разделить на два вида в зависимости от масштабов применения:

1. Микрохеджирование - хеджирование прибыли по отдельным требованиям и обязательствам либо определенной комбинации из них.

2. Макрохеджирование - хеджирование прибыли в целом либо чистого процентного дохода.

Хеджирование любого вида (микро- и макро-) может быть произведено с использованием одних и тех же производных финансовых инструментов.

Микрохеджировние - удобный способ защиты прибыли банка по отдельным крупным позициям и сделкам. Макрохеджирование - может быть использовано как вспомогательный метод для преодоления инерционности методов управления структурой обязательств и требований (метод GPA). В то же время есть определенное предубеждение против макрохеджирования как основного способа защиты совокупной прибыли или собственного капитала банка от риска процентной ставки.

Фактически банк - хеджер, уплачивая спекулянту премию за переданный риск, расплачивается за собственную неспособность управлять структурой своих требований и обязательств, за неэффективность своей стратегии.

Кроме того, структура обязательств и требований банка является заведомо более гибким инструментом защиты от риска по сравнению с производными финансовыми инструментами. И наконец, хеджирование несет в себе дополнительный набор рисков.

Ниже сформулированы достоинства и недостатки хеджирования как метода контроля процентного риска.

Достоинство:

• низкая инерционность управления.

Недостатки метода:

• макрохеджирование (в отличии от микрохеджирования) в качестве основного метода -- принципиально менее эффективный способ, нежели ограничение риска;

• привнесение дополнительных существенных рисков, трудно поддающихся оценке и вне сферы контроля банка;

• сложность применения на долгосрочный период (вследствие низкой ликвидности долгосрочных производных финансовых инструментов).

Основные принципы хеджирования.

1. Эффективная программа хеджирования не ставит целью полностью устранить риск; она разрабатывается для того, чтобы трансформировать риск из неприемлемых форм в приемлемые. Целью хеджирования является достижение оптимальной структуры риска, т.е., соотношения между преимуществами хеджирования и его стоимостью.

2. При принятии решения о хеджировании важно оценить величину потенциальных потерь, которые компания может понести в случае отказа от хеджа. Если потенциальные потери несущественны (например, мало влияют на доходы фирмы), выгоды от хеджирования могут оказаться меньше, чем затраты на его осуществление; в этом случае компании лучше воздержаться от хеджирования.

3. Как и любая другая финансовая деятельность, программа хеджирования требует разработки внутренней системы правил и процедур.

4. Эффективность хеджирования может быть оценена только в контексте (бессмысленно говорить о доходности операции хеджирования или об убытках по операции хеджирования в отрыве от основной деятельности на спот - рынке - рынок, на котором товары продаются за наличные и поставляются немедленно.)

Что дает хеджирование.

Несмотря на издержки, связанные с хеджированием, и многочисленные трудности, с которыми компания может встретиться при разработке и реализации стратегии

По-украински

Страхування ризиків, основний прийом зниження ризику. Страхування вірогідних втрат служить не лише надійним захистом від невдалих рішень, але і підвищує відповідальність осіб, що приймають рішення, змушуючи їх серйозніше відноситься до розробки і ухвалення рішень, регулярно проводити захисні заходи відповідно до страхових контрактів.

Правда, важко використати механізм страхування при освоєнні нової продукції або нових технологій, оскільки страхові компанії не мають в розпорядженні в таких випадках достатніх даних для проведення розрахунків.

Страхування(хеджування) означає дію зі зменшення або компенсації схильності ризику.

Основне завдання хеджування - захист від несприятливих змін процентних ставок. Вужчим завданням є отримання прибутку внаслідок сприятливих змін процентних ставок. Рішення про хеджування ризику приймається на рівні правління компанією.

На даний момент хеджування різними фінансовими інструментами є найбільш поширеним методом на заході.

Ми знаємо, що ризик має дві сторони: сприятливу і несприятливу. У зв'язку з цим необхідність в хеджуванні виникає в двох випадках:

- коли ризик несприятливих змін більше ризику сприятливих змін;

- коли несприятливі зміни зроблять сильну дію на доходи компанії.

Замість хеджування своїх ризиків компанія може " грати" на майбутніх змінах процентних ставок. За допомогою спекулятивних позик і вкладень вона може отримати більш високий прибуток у зв'язку зі зміною процентних ставок.

Існує два основні методи хеджування процентного ризику. Це структурне хеджування і ринкові інструменти.

Структурне хеджування є зниженням або усуненням процентних ризиків за допомогою приведення у відповідність процентних доходів активів компанії з витратами по виплаті відсотків. Багато компаній в один і той же час роблять вкладення і беруть позики на великі суми. Така політика чужа структурному хеджуванню.

Структурне хеджування є найпростішим і дешевшим засобом страхування процентних ризиків шляхом розсудливих позик і кредитів на грошових ринках. Методи структурного хеджування можуть допомогти компаніям з великими позиками понизити, але не усунути процентні риски.

Методи хеджування за допомогою ринкових інструментів включають продукти грошового ринку(позики, ф'ючерси, опціони та ін.).

Одним з найбільш поширених методів нейтралізації процентних ризиків є купівля і продаж фінансових ф'ючерсних контрактів і опціонів.

Ф'ючерс - контракт на купівлю або продаж якого-небудь фінансового активу на термін за заздалегідь встановленою ціною. Купити ф'ючерс - означає укласти контракт на купівлю через деякий час певної кількості активу за погодженою заздалегідь ціною, продати ф'ючерс - означає укласти терміновий контракт на продаж активу.

Опціон - право на купівлю або продаж фінансового активу. За це право сплачується премія.

Процентний опціон є фінансовим інструментом, створеним і використовуваним як спосіб хеджування процентних ризиків і засіб отримання прибутку від зміни процентних ставок. Його утримувач може вирішити, виконувати його або ні. І це дуже вигідно для власника опціону. Опціон захищає утримувача від самого гіршого варіанту зміни процентної ставки і в той же час забезпечує виграш від сприятливої зміни ставки на ринку. Головний недолік опціону - його висока вартість.

Але, взагалі кажучи, внаслідок взаємозв'язку ціни активу і процентної ставки по ньому захист від процентного ризику може бути зроблений шляхом купівлі-продажу і інших похідних фінансових інструментів(ф'ючерсів і опціонів на цінні папери і валюту, валютних свопів, ф'ючерсів на індекси ділової активності і т. д.).

Хеджування можна умовно розділити на два види залежно від масштабів застосування :

1. Мікрохеджування - хеджування прибутку за окремими вимогами і зобов'язаннями або певною комбінацією з них.

2. Макрохеджування - хеджування прибутку в цілому або чистого процентного доходу.

Хеджування будь-якого виду(мікро- і макро-) може бути зроблене з використанням одних і тих же похідних фінансових інструментів.

Микрохеджировние - зручний спосіб захисту прибутку банку по окремих великих позиціях і угодах.

Макрохеджування - може бути використано як допоміжний метод для подолання інерційності методів управління структурою зобов'язань і вимог(метод GPA).

В той же час є певне упередження проти макрохеджування як основного способу захисту сукупного прибутку або власного капіталу банку від ризику процентної ставки. Фактично банк - хеджер, сплачуючи спекулянтові премію за переданий ризик, розплачується за власну нездатність управляти структурою своїх вимог і зобов'язань, за неефективність своєї стратегії.

Крім того, структура зобов'язань і вимог банку є свідомо гнучкішим інструментом захисту від ризику в порівнянні з похідними фінансовими інструментами. І нарешті, хеджування несе в собі додатковий набір ризиків.

Ниже сформулированы достоинства и недостатки хеджирования как метода контроля процентного риска.

Гідність:

- низька інерційність управління.

Недоліки методу :

- макрохеджування(у відмінності від мікрохеджування) в якості основного методу -- принципово менш ефективний спосіб, ніж обмеження ризику;

- привнесення додаткових істотних ризиків, що важко піддаються оцінці і поза сферою контролю банку;

- складність застосування на довгостроковий період(внаслідок низької ліквідності довгострокових похідних фінансових інструментів).

Основні принципи хеджування.

1. Ефективна програма хеджування не ставить метою повністю усунути ризик; вона розробляється для того, щоб трансформувати ризик з неприйнятних форм в прийнятні. Метою хеджування є досягнення оптимальної структури ризику, тобто, співвідношення між перевагами хеджування і його вартістю.

2. При ухваленні рішення про хеджування важливо оцінити величину потенційних втрат, які компанія може понести у разі відмови від хеджу. Якщо потенційні втрати несуттєві(наприклад, мало впливають на доходи фірми), вигоди від хеджування можуть виявитися менше, ніж витрати на його здійснення; в цьому випадку компанії краще утриматися від хеджування.

3. Як і будь-яка інша фінансова діяльність, програма хеджування вимагає розробки внутрішньої системи правил і процедур.

4. Ефективність хеджування може бути оцінена тільки в контексті(безглуздо говорити про доходність операції хеджування або про збитки по операції хеджування у відриві від основної діяльності на спот - ринок - ринок, на якому товари продаються за готівку і поставляються негайно.)

Що дає хеджування.