Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

ВВЕДЕНИЕ

В условиях рыночной экономики эффективность производственной, инвестиционной и финансовой деятельности выражается в финансовых результатах.

В условиях рынка каждый хозяйствующий субъект выступает как обособленный товаропроизводитель, который экономически и юридически самостоятелен. Хозяйствующий субъект самостоятельно выбирает сферу бизнеса, формирует товарный ассортимент, определяет затраты, формирует цены, учитывает выручку от реализации, а следовательно, выявляет прибыль или убыток по результатам деятельности. В условиях рынка получение прибыли является непосредственной целью производства субъекта хозяйствования.

Реализация данной цели возможна только в том случае, если субъект хозяйствования производит продукцию (работы, услуги), которые по своим потребительским свойствам соответствуют потребностям общества. Обществу нужны не гривневые эквиваленты, а конкретные товарно-материальные ценности. Акт реализации продукта (работ, услуг) означает и общественное признание. Получение выручки за произведённую и реализованную продукцию ещё не означает получение прибыли.

Суть деятельности каждого предприятия определяет особенности его функционирования, содержание и структуру активов, в особенности основных средств; формирует существенную часть конечного финансового результата.

Таким образом, рассмотрение вопроса о сущности и формировании финансовых результатов хозяйствующего субъекта является важным и актуальным в условиях рыночной экономики.

Актуальность данного вопроса определяет выбор темы и содержание данной работы.

Целью работы является изучение сущности, структуры и формирования финансовых результатов предприятия.

В соответствии с поставленной целью предстоит решить следующие задачи:

- рассмотреть теоретические основы экономического содержания финансовых результатов.

- проанализировать формирование финансовых результатов на отдельном предприятии.

- разработать предложения по повышению финансовых результатов деятельности на предприятии.

Объектом исследования являются финансовые результаты деятельности кредитного союза «Кредитсталь»

В работе использовались материалы и данные годовых отчётов кредитного союза «Кредитсталь».

РАЗДЕЛ 1

ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ФИНАНСОВОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ

1.1. Доход предприятия, его сущность и значение

Эффективность производственной, инвестиционной и финансовой деятельности выражается в финансовых результатах. Для выявления финансового результата необходимо выручку сопоставить с затратами на производство и реализацию: когда выручка превышает затраты, тогда финансовый результат свидетельствует о получении прибыли. При равенстве выручки и затрат удается лишь возмещать затраты — прибыль отсутствует, а следовательно, отсутствует и основа развития хозяйствующего субъекта.

Когда затраты превышают выручку, субъект хозяйствования получает убытки — это область критического риска, что ставит хозяйствующего субъекта в критическое финансовое положение, не исключающее банкротство. Убытки высвечивают ошибки, просчеты в направлениях использования финансовых средств организации производства, управления и сбыта продукции. Прибыль отражает положительный финансовый результат. Стремление к получению прибыли ориентирует товаропроизводителей на увеличение объема производства продукции, снижение затрат.

Это обеспечивает реализацию не только цели субъекта хозяйствования, но и цели общества — удовлетворение общественных потребностей. Прибыль сигнализирует, где можно добиться наибольшего прироста стоимости, создает стимул для инвестирования в эти сферы.

Прибыль представляет собой произведенный и обязательно реализованный прибавочный продукт. Она создается на всех стадиях воспроизводственного цикла, но свою специфическую форму получает на стадии реализации. Прибыль является основной формой чистого дохода (наряду с акцизами и НДС). На величину прибыли, ее динамику воздействуют факторы как зависящие, так и не зависящие от усилий хозяйствующего субъекта. Факторы внутренней среды изучаются и учитываются в хозяйственной практике, на них можно воздействовать в плане увеличения прибыли.

К внутренним факторам относят: уровень хозяйствования, компетентность менеджера, конкурентоспособность продукции, зарплату, уровень цен на реализуемую продукцию, организации производства и труда.

Практически вне сферы воздействия находятся факторы внешней среды: уровень цен на потребляемые ресурсы, конкурентная среда, барьеры входа, налоговая система, государственные органы управления, политические, социальные, культурные, религиозные и другие.

Величина прибыли зависит от направлений деятельности хозяйствующего субъекта: производственного, коммерческого, технического, финансового и социального. Прибыль как результат, финансовой деятельности выполняет определенные функции. Прибыль отражает экономический эффект, полученный в результате деятельности субъекта хозяйствования. Она составляет основу экономического развития субъекта хозяйствования.

Рост прибыли создает финансовую базу для самофинансирования, расширенного воспроизводства, решения проблем социального и материального характера трудового коллектива. За счет прибыли выполняются обязательства предприятий (фирм) перед бюджетом, банками и другими организациями. Прибыль является не только финансовым результатом, но и основным элементом финансовых ресурсов. Отсюда следует, что прибыль выполняет воспроизводственную, стимулирующую и распределительную функции.

Она характеризует степень деловой активность и финансового благополучия предприятия. По прибыли определяют уровень отдачи авансированных средств в доходность вложений в активы. В условиях рыночных отношений субъект хозяйствования должен стремиться если не к получению максимальной величины прибыли, то к той величине прибыли, которая обеспечит динамичное развитие производства в условиях конкуренции, позволит ему удержать позиции на рынке данного товара, обеспечить его выживаемость.

Решение данных задач предполагает не только знание источников формирования прибыли, но и определение методов оптимального их использования. Управление прибылью выступает в качестве одного из двух базовых направлений финансовой политики и ставит своей задачей максимизацию доходов по имеющимся источникам финансовых результатов с одновременным расширением общей номенклатуры этих источников.

Получение прибыли возможно за счет монопольного положения или уникальности продукта на рынке того или иного товара. Реализация данного источника возможна за счет постоянного обновления продукта и удержания доли производства и сбыта. Однако следует учитывать влияние таких факторов, как растущая конкуренция со стороны других субъектов хозяйствования и антимонопольная политика государства. Получение прибыли, касающееся практически всех предприятий и фирм, связано с производственной и предпринимательской деятельностью.

По-украински

ВСТУП

В умовах ринкової економіки ефективність виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності виражається у фінансових результатах.

В умовах ринку кожен господарюючий суб'єкт виступає як відособлений товаровиробник, який економічно і юридично самостійний. Господарюючий суб'єкт самостійно вибирає сферу бізнесу, формує товарний асортимент, визначає витрати, формує ціни, враховує виручку від реалізації, а отже, виявляє прибуток або збиток за результатами діяльності. В умовах ринку отримання прибутку є безпосередньою метою виробництва суб'єкта господарювання.

Реалізація цієї мети можлива тільки у тому випадку, якщо суб'єкт господарювання робить продукцію(роботи, послуги), які за своїми споживчими властивостями відповідають потребам суспільства. Суспільству потрібні не гривневі еквіваленти, а конкретні товарно-матеріальні цінності. Акт реалізації продукту(робіт, послуг) означає і громадське визнання. Отримання виручки за зроблену і реалізовану продукцію ще не означає отримання прибутку.

Суть діяльності кожного підприємства визначає особливості його функціонування, зміст і структуру активів, особливо основних засобів; формує істотну частину кінцевого фінансового результату.

Таким чином, розгляд питання про суть і формування фінансових результатів господарюючого суб'єкта є важливим і актуальним в умовах ринкової економіки.

Актуальність цього питання визначає вибір теми і зміст цієї роботи.

Метою роботи є вивчення суті, структури і формування фінансових результатів підприємства.

Відповідно до поставленої мети належить вирішити наступні завдання:

- розглянути теоретичні основи економічного змісту фінансових результатів.

- проаналізувати формування фінансових результатів на окремому підприємстві.

- розробити пропозиції по підвищенню фінансових результатів діяльності на підприємстві.

Об'єктом дослідження є фінансові результати діяльності кредитної спілки "Кредитсталь"

У роботі використовувалися матеріали і дані річних звітів кредитної спілки "Кредитсталь".

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Доход підприємства, його суть і значення

Ефективність виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності виражається у фінансових результатах. Для виявлення фінансового результату необхідно виручку зіставити з витратами на виробництво і реалізацію : коли виручка перевищує витрати, тоді фінансовий результат свідчить про отримання прибутку. При рівності виручки і витрат вдається лише відшкодовувати витрати - прибуток відсутній, а отже, відсутня і основа розвитку господарюючого суб'єкта.

Коли витрати перевищують виручку, суб'єкт господарювання отримує збитки - це область критичного ризику, що ставить господарюючого суб'єкта в критичне фінансове становище, що не виключає банкрутство. Збитки висвічують помилки, прорахунки в напрямах використання фінансових коштів організації виробництва, управління і збуту продукції. Прибуток відбиває позитивний фінансовий результат. Прагнення до отримання прибутку орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, зниження витрат.

Це забезпечує реалізацію не лише мети суб'єкта господарювання, але і мети суспільства - задоволення громадських потреб. Прибуток сигналізує, де можна добитися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери.

Прибуток є зробленим і обов'язково реалізованим додатковим продуктом. Вона створюється на всіх стадіях відтворювального циклу, але свою специфічну форму отримує на стадії реалізації. Прибуток є основною формою чистого доходу(разом з акцизами і ПДВ). На величину прибутку, її динаміку впливають чинники як залежні, так і не залежні від зусиль господарюючого суб'єкта. Чинники внутрішнього середовища вивчаються і враховуються в господарській практиці, на них можна впливати в плані збільшення прибутку.

До внутрішніх чинників відносять: рівень господарювання, компетентність менеджера, конкурентоспроможність продукції, зарплату, рівень цін на продукцію, що реалізовується, організації виробництва і праці.

Практично поза сферою дії знаходяться чинники зовнішнього середовища : рівень цін на споживані ресурси, конкурентне середовище, бар'єри входу, податкова система, державні органи управління, політичні, соціальні, культурні, релігійні і інші.

Величина прибутку залежить від напрямів діяльності господарюючого суб'єкта : виробничого, комерційного, технічного, фінансового і соціального. Прибуток як результат, фінансовій діяльності виконує певні функції. Прибуток відбиває економічний ефект, отриманий в результаті діяльності суб'єкта господарювання. Вона складає основу економічного розвитку суб'єкта господарювання.

Зростання прибутку створює фінансову базу для самофінансування, розширеного відтворення, рішення проблем соціального і матеріального характеру трудового колективу. За рахунок прибутку виконуються зобов'язання підприємств(фірм) перед бюджетом, банками і іншими організаціями. Прибуток є не лише фінансовим результатом, але і основним елементом фінансових ресурсів. Звідси витікає, що прибуток виконує відтворювальну, стимулюючу і розподільну функції.

Вона характеризує міру діловою активність і фінансового благополуччя підприємства. По прибутку визначають рівень віддачі авансованих засобів в доходність вкладень в активи. В умовах ринкових стосунків суб'єкт господарювання повинен прагнути якщо не до отримання максимальної величини прибутку, то до тієї величини прибутку, який забезпечить динамічний розвиток виробництва в умовах конкуренції, дозволить йому утримати позиції на ринку цього товару, забезпечити його виживаність.

Рішення данних задач припускає не лише знання джерел формування прибутку, але і визначення методів оптимального їх використання. Управління прибутком виступає одним з двох базових напрямів фінансової політики і ставить своїм завданням максимізацію доходів за наявними джерелами фінансових результатів з одночасним розширенням загальної номенклатури цих джерел.

Отримання прибутку можливе за рахунок монопольного положення або унікальності продукту на ринку того або іншого товару. Реалізація цього джерела можлива за рахунок постійного оновлення продукту і утримання долі виробництва і збуту. Проте слід враховувати вплив таких чинників, як зростаюча конкуренція з боку інших суб'єктів господарювання і антимонопольна політика держави. Отримання прибутку, що стосується практично усіх підприємств і фірм, пов'язане з виробничою і підприємницькою діяльністю.