Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

РЕФЕРАТ

по курсу «Философия»

Тема : «Немецкая классическая философия»

Выполнил

Проверила:

ПЛАН

ВВЕДЕНИЕ

1.Философская система трансцендентального идеализма И. Канта

2. Диалектический метод в философии Гегеля

3. Проблема «человек-общество» в антропологическом материализме Л. Фей¬ербаха

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Список использованной литературы

ВВЕДЕНИЕ

Развитие немецкой классической философии было одним из важней¬ших выражений эпохального подъема духовной культуры, начавшегося в герман¬ских государствах с середины VIII в. и имевшего другим своим прояв¬лением, главным по воздействию вширь на общественное сознание, классическую не¬мецкую литературу, корифеями которой считаются Г. Э. Лессинг, И. В. Гёте, Ф. Шиллер, Г. Гейне. Этот подъем был включен в общеевропейское движение об¬щественной мысли, по¬лучившее название Просвещения.

Немецкая классическая философия развивалась в эпоху глубочайших из¬менений, которые происходили в экономической, социально-политической и духовно-идеологической жизни всей Европы, прямо или косвенно затраги¬вая также немецкие государства и становясь предметом осмысления живших в них философов, чей мировоззренческий кругозор при всей его определен¬ности ус¬ловиями своей страны не был национально ограниченным.

Вместе с тем, уже в конце ХVIII столетия стало очевидно, что филосо¬фия Нового времени себя исчерпала: теперь она не могла ни мировоззренче¬ски обобщить достигнутый уровень человеческого познания, ни служить ос¬новой дальнейшего развития научных знаний. Наука это времени уже пере¬ступила рамки механистических взглядов на мир Декарта, Лейбница, Нью¬тона, и на практике показала диалектическую противоречивость действи¬тельности, ее по¬стоянную изменчивость.

Стали развиваться физика и химия, продвинулось впе¬ред изучение органической природы. Открытия в области математики, учение Ламарка об обусловленности развития организма окру¬жающей средой, астро¬номические, геологичес¬кие, эмбриологические теории, а также теории развития чело¬веческого общества — все это со всей остротой и неизбежностью выдви¬гало на первый план идею развития как теорию и ме¬тод познания действительности.

Философски обобщить состояние и уровень достигнутого наукой по¬стижения мира и тем самым открыть путь новым, невиданным в истории че¬ловечества научным открытиям во всех областях знания легло на плечи не¬мецких философов.

1. Философская система трансцендентального идеализма И. Канта

Иммануил Кант родился 22 апреля 1724 года в городе Кенигсберге в се¬мье шорника Иогана Георга Канта. В семье было пятеро детей. Маленького Иммануила воспитывали в обстановке уважения к труду, честности и пури¬танской строгости.

В1730 году Кант поступил в начальную школу, а в 1732 году по совету друга семьи Кантов, пастора Франца Альберта Шульца, мальчика отдали в государственную церковную гимназию – «коллегию Фридриха», на латин¬ское отделение. Благодаря природным способностям и прилежанию Кант, несмотря на хилое здоровье, был одним из лучших учеников гимназии. Его родители хотели, чтобы мальчик стал священником, но под влиянием препо¬давателя латыни Кант увлёкся античной поэзией, филологией и неприяз¬ненно относился к внешним проявлениям религиозного культа.

Осенью 1740 года в возрасте 16-ти лет Кант поступил в Кенигсбергский университет. До сих пор неизвестно точно, на каком факультете он учился, так как в сохранившихся списках студентов нет указаний на то, к какому фа¬культету относился каждый из них. Первые биографы Канта полагали, что он выбрал теологию, однако, проанализировав перечень предметов, которым будущий философ уделял наибольшее внимание, можно сделать вывод, что он, вероятно, учился на медицинском факультете.

Гимназическое увлечение филологией сменилось интересом к физике и философии.

На четвёртом году обучения Кант принялся за первое самостоятельное сочинение по физике. Первую свою работу «Мысли об истинной оценке живых сил» он писал с 1743 по 1746 год. Она представляла собой попытку выступить арбитром в споре Картезианцев и Лейбницев об измерении кинетической энергии. Кант, сам того не ведая, по сути лишь повторил решение Даламбера. Однако работа содержала ряд ори¬гинальных умопостроений, в том числе рассуждения о связи трех мерности пространства и закона всемирного тяготения.

В 1747 году, не защитив магистерской диссертации, Кант впервые поки¬дает Кенигсберг и в течение нескольких лет работает домашним учителем, посвящая, однако большую часть своего времени самообразованию. В этот период Кант написал рукопись по астрономии «Космогония или попытка объяснить происхождение мироздания, образование небесных тел и причины их движения общими законами развития материи в соответствии с теорией Ньютона».

Статья была написана на конкурсную тему, предложенную Прус¬ской академией наук, но молодой учёный не решился принять участие в конкурсе. Несколько позднее, в конце лета 1754 года, Кант публикует вторую статью, посвященную также вопросам космогонии, - «Вопрос о том, стареет ли Земля с физической точки зрения». Эти две статьи были прелю¬дией к космогоническому трактату «Всеобщая естественная история и теория неба», который был вскоре написан.

В нем Кант разрабатывал «небулярную» космогоническую гипотезу об образовании планетной системы из первона¬чальной туманности. Одновременно с этим, высказывалась догадка о суще¬ство¬вании Большой системы галактик вне нашей Галактики, и доказывалось замед¬ление - в результате приливного трения - суточного вращения Земли.

Кроме того, он развил учение об относительности движения и покоя, а так же сделал важные шаги в области биологии и антропологии, а именно: наметил идею ге¬неалогической классификации животного мира и выдвинул идею ес¬тественного развития человеческих рас.

Вернувшись в Кенигсберг, Кант решает завершить свое образование долж¬ным образом и 17 апреля 1755 года попадает на философский факультет маги¬стерскую диссертацию «Об огне», а через четыре недели сдаёт устный маги¬стерский экзамен. Вторая диссертация Канта, написанная специально для «га¬билитации», называлась «Новое освещение первых принципов метафизи¬че¬ского познания». Защитив её, учёный получил звание приват-доцента.

1762 год был переломным для философа. Принято считать, что важней¬шую роль в новых исканиях Канта, которые в дальнейшем привели к созда¬нию его критической философии, сыграло знакомство с творчеством Жан-Жака Руссо. Руссо стал для Канта, по признанию последнего, «вторым Нью¬тоном». Если под влиянием ньютоновских формул философ сформировал свои взгляды на космос, устройство солнечной системы, мир в целом, то па¬радоксы Руссо помогли ему заглянуть в тайники человеческой души.

Итак, с 1770 года начинается критический период в творчестве Канта. Предпосылкой критической философии стало его учение о вещах в себе и яв¬лениях, существующих независимо от нашего сознания. Целью этой филосо¬фии становится критическое осмысление предшествующей философии и про¬тивопоставление ей критического

По-украински

РЕФЕРАТ

по курсу "Філософія"

Тема: "Німецька класична філософія"

Виконав

Перевірила:

ПЛАН

ВСТУП

1.Философская система трансцендентального ідеалізму І. Канта

2. Діалектичний метод у філософії Гегеля

3. Проблема "людина-суспільство" в антропологічному матеріалізмі Л. Фей¬ербаха

ВИСНОВОК

Список використаної літератури

ВСТУП

Розвиток німецької класичної філософії був одним з важливіше¬за ших вирази епохального підйому духовної культури, що почався в герман¬ских державах з середини VIII ст. і що мало іншим своїм прояв¬лением, головним по дії вшир на суспільну свідомість, класичну не¬мецкую літературу, корифеями якої вважаються Г. Э. Лессинг, І. В. Гете, Ф. Шиллер, Г. Гейнеа. Цей підйом був включений в загальноєвропейський рух про¬щественной думку, по¬назву Просвіти, що світила.

Німецька класична філософія розвивалася в епоху якнайглибших з¬менений, які відбувалися в економічному, соціально-політичному і духовно-ідеологічному житті усієї Європи, прямо або побічно затраги¬вая також німецькі держави і стаючи предметом осмислення філософів, що жили в них, чий світоглядний кругозір при усій його визначений¬ности вус¬ловиями своєї країни не був національно обмеженим.

В той же час, вже у кінці ХVIII століття стало очевидне, що филосо¬фия Нового часу себе вичерпала: тепер вона не могла ні мировоззренче¬ски узагальнити досягнутий рівень людського пізнання, ні служити ос¬нової подальшого розвитку наукових знань. Наука це часу вже пері¬ступила рамки механістичних поглядів на світ Декарта, Лейбніца, Нью¬тону, і на практиці показала діалектичну суперечність действи¬тільності, її по¬стоянную мінливість.

Стали розвиватися фізика і хімія, просунулося впе¬ред вивчення органічної природи. Відкриття в області математики, вчення Ламарка про обумовленість розвитку організму окру¬жающей середовищем, астро¬номические, геологичес¬кие, ембріологічні теорії, а також теорії розвитку чоло¬веческого суспільства - усе це з усією гостротою і неминучістю выдви¬гало на перший план ідею розвитку як теорію і ме¬тод знання дійсності.

Філософськи узагальнити стан і рівень досягнутого наукою по¬стижения світу і тим самим відкрити шлях новим, небаченим в історії че¬ловечества науковим відкриттям в усіх областях знання лягло на плечі не¬мецких філософів.

1. Філософська система трансцендентального ідеалізму І. Канта

Иммануил Кант народився 22 квітня 1724 року в місті Кенигсберге в це¬мье шорника Иогана Георга Канта. У сім'ї було п'ять дітей. Маленького Иммануила виховували в обстановці поваги до праці, чесності і пурі¬танской суворості.

В1730 року Кант поступив в початкову школу, а в 1732 році за порадою друга сім'ї Кантів, пастора Франца Альберта Шульца, хлопчика віддали в державну церковну гімназію - "колегію Фрідріха", на латин¬ское відділення. Завдяки природним здібностям і старанності Кант, незважаючи на кволе здоров'я, був одним з кращих учнів гімназії. Його батьки хотіли, щоб хлопчик став священиком, але під впливом препо¬давателя латині Кант захопився античною поезією, філологією і неприяз¬ненно відносився до зовнішніх проявів релігійного культу.

Восени 1740 року у віці 16-ти років Кант поступив в Кенигсбергский університет. Досі невідомо точно, на якому факультеті він вчився, оскільки в списках студентів, що збереглися, немає вказівок на те, до яке фа¬культету відносився кожен з них. Перші біографи Канта вважали, що він вибрав теологію, проте, проаналізувавши перелік предметів, яким майбутній філософ приділяв найбільшу увагу, можна зробити висновок, що він, ймовірно, вчився на медичному факультеті.

Гімназичне захоплення філологією змінилося інтересом до фізики і філософії.

На четвертому році навчання Кант взявся за перший самостійний твір по фізиці. Першу свою роботу "Думки про істинну оцінку живих сил" він писав з 1743 по 1746 рік. Вона була спробою виступити арбітром в спорі Картезіанців і Лейбницев про вимір кінетичної енергії. Кант, сам того не відаючи, по суті лише повторив рішення Даламбера. Проте робота містила ряд кричи¬гинальных умопостроений, у тому числі міркування про зв'язок трьох мірній простору і закону всесвітнього тяжіння.

У 1747 році, не захистивши магістерської дисертації, Кант уперше поки¬дає Кенигсберг і впродовж декількох років працює домашнім учителем, присвячуючи, проте велику частину свого часу самоосвіті. У цей період Кант написав рукопис по астрономії "Космогонія або спроба пояснити походження всесвіту, утворення небесних тіл і причини їх руху загальними законами розвитку матерії відповідно до теорії Ньютона".

Стаття була написана на конкурсну тему, запропоновану Прус¬ской академією наук, але молодий учений не наважився взяти участь в конкурсі. Дещо пізніше, у кінці літа 1754 роки, Кант публікує другу статтю, присвячену також питанням космогонії, - "Питання про те, чи старіє Земля з фізичної точки зору". Ці дві статті були прелю¬дией до космогонічного трактату "Загальна природна історія і теорія неба", який був незабаром написаний.

У нім Кант розробляв "небулярную" космогонічну гіпотезу про утворення планетної системи з первона¬чальной туманності. Одночасно з цим, висловлювалася здогадка про сущий¬ство¬вании Великої системи галактик поза нашою Галактикою, і доводилося замед¬ление - в результаті приливного тертя - добового обертання Землі.

Крім того, він розвинув вчення про відносність руху і спокою, а так само зробив важливі кроки в області біології і антропології, а саме: намітив ідею ге¬неалогической класифікації тваринного світу і висунув ідею ес¬тественного розвитку людських рас.

Повернувшись в Кенигсберг, Кант вирішує завершити свою освіту долж¬ным чином і 17 квітня 1755 року потрапляє на філософський факультет маги¬стерскую дисертацію "Про вогонь", а через чотири тижні здає усний маги¬стерский іспит. Друга дисертація Канта, написана спеціально для "га¬билитации", називалася "Нове освітлення перших принципів метафизи¬че¬ского пізнання". Захистивши її, учений отримав звання приват-доцента.

1762 рік був переломним для філософа. Прийнято вважати, що важливіше¬шую роль в нових шуканнях Канта, які надалі привели до созда¬нию його критичної філософії, зіграло знайомство з творчістю Жан-Жака Руссо. Руссо став для Канта, по визнанню останнього, "другим Нью¬тоном". Якщо під впливом ньютонівських формул філософ сформував свої погляди на космос, облаштування сонячної системи, світ в цілому, то па¬радоксы Руссо допомогли йому заглянути в тайники людської душі.

Отже, з 1770 року розпочинається критичний період в творчості Канта. Передумовою критичної філософії стало його вчення про речі в собі і яв¬лениях, існуючих незалежно від нашої свідомості. Метою цією филосо¬фии стає критичне осмислення попередньої філософії і про¬тивопоставление їй критичного