Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Оплата одной десятитысячной Он — это долг, и его следует оплатить, но в Японии все оплаты долгов относятся к особой категории. Японцы признают наши моральные нормы, соединяющие воедино в нашей этике и в таких нейтральных словах, как «обязанность» и «долг», эти две категории, столь же странными, как и мы — финансовые сделки в каком-нибудь племени, язык которого не отделяет в денежных операциях «должника» от «кредитора».

Для японцев первичное и всеобъемлющее чувство долга, именуемое он, — это мир, существующий отдельно от активного, напряженного, подобно натянутой тетиве лука, чувства необходимости оплаты долга, передаваемого целой группой других понятий. Чувство человеческого долга (он) — не добродетель, оплата долга — добродетель. Когда человек активно посвящает себя делу благодарности, тогда-то и начинается добродетель.

Американцам удастся понять эту японскую добродетель, если мы в уме сравним ее с финансовыми сделками и представим, будто за несоблюдение ее полагаются санкции, похожие на те, что бывают при имущественных сделках в Америке. У нас мы имеем дело с отношением человека к его долговому обязательству. Мы не прощаем его в том случае, если он отказывается от него. Мы не допускаем зависимости возвращения человеком долга банку от его желания. И должник за рост процента по кредиту отвечает точно так же, как и за взятую им первоначально сумму денег.

Мы никак не связываем эти дела с чувством патриотизма и любовью к нашим семьям. Для нас любовь — это сердечные дела, и лучше, если она свободна. Патриотизм как признание превосходства интересов нашей страны над всеми остальными кажется нам чем-то донкихотским или уж определенно чуждым греховной природе человека до тех пор, пока вооруженные силы врага не нападут на Соединенные Штаты.

Не располагая основным японским постулатом об автоматически присущем каждому мужчине и каждой женщине с рождения великом долге, мы считаем, что мужчине следует жалеть нуждающихся в поддержке родителей и помогать им, не бить жену и заботиться о своих детях. Но эти вещи не поддаются количественному измерению, как денежный долг, и не вознаграждаются, подобно успеху в бизнесе.

В Японии же к ним относятся точно так же, как в Америке к финансовой платежеспособности, и санкции за них столь же строги, как за несвоевременную уплату по векселям или процентов по закладным в Соединенных Штатах.

На них обращают внимание не только в критические моменты — такие, как объявление войны или серьезное заболевание кого-нибудь из родителей; они тенью постоянно преследуют человека, подобно тому как беспокойства о закладной — мелкого фермера из штата Нью-Йорк, или рост на рынке стоимости заложенных акций — финансиста с Уолл-стрит.

Японцы делят оплаты он на различные категории, у каждой из которых есть свои особые правила: на те, что не имеют ни количественных, ни временных границ, и на те, у которых есть количественные эквиваленты и которые производятся в определенных случаях. Долги с безграничной оплатой называются гиму. Японцы так говорят о них: «Человек никогда не оплатит и одной десятитысячной (этого) он». Тиму делятся на два различных типа обязанностей: оплаты своего он родителям, называемого ко, и оплаты своего он императору, называемого тю.

Таблица — схема японских обязанностей и их оплаты

I.Он. Пассивно приобретенные обязанности. Японец «получает он», «носит он», т. е. он представляет собой обязанности с точки зрения пассивного реципиента.

Ко он. Он, полученный от императора.

Оя он. Он, полученный от родителей.

Нуси-но он. Он, полученный от своего хозяина.

Си-но он. Он, полученный от своего учителя.

Он, полученные японцем в течение всей его жизни в результате всех контактов с другими людьми.

Примечание. Каждый человек, от которого японец принимает он, становится его он дзин, т. е. его «человеком он».

II.Возвращаемые он. Японец «расплачивается» по этим долгам, «возвращает» эти долги своему «человеку он», т. е. эти долги рассматриваются с точки зрения активной оплаты их.

А. Гиму. Даже полная оплата по этим обязанностям все равно является лишь частичной, они не имеют временной границы. Тю. Долг императору, закону, Японии. Ко. Долг родителям и предкам (а также потомкам). Нимму. Долг своей работе.

Б. Гири. Эти долги считаются подлежащими оплате с математической точностью, соответствующей величине полученного одолжения; они имеют временные границы.

1. Гири миру. Долги князю.

Долги близким родственникам из своей семьи.

Долги неродственникам за полученные от них-он, например, за помощь деньгами, за одолжения, за содействие в работе (как «соучастникам коллективного труда»).

Долги неблизким родственникам (тетям, дядям, племянникам, племянницам) за он, полученные не от них, а от общих предков.

2. Гири своему имени. Японская версия die Ehre144.

Долг «очищать» свою репутацию от оскорбления и обвинения в неудаче, т. е. долг непримиримой вражды и кровной мести. (N.B. Это сведение счета не признается агрессией.)

Долг не допускать неудач и промахов в работе.

Долг блюсти японские правила поведения, например, соблюдать все правила вежливости, соответствовать своему месту в жизни, обуздывать все эмоциональные проявления в несоответствующих для этого случаях и т. д.

Оба этих долга гиму обязательны и всеобщи; начальное школьное образование в Японии называется «гиму образование» именно потому, что нет другого слова, столь точно передающего значение «обязательный». События жизни могут привести к изменениям в деталях гиму японца, но гиму — автоматически общая для всех японцев обязанность, и она выше любых случайных обстоятельств. Обе формы гиму имеют безусловный характер. В абсолютизации этих добродетелей Япония отошла от китайских концепций долга перед государством и сыновней почтительности.

Начиная с VII в. Япония несколько раз заимствовала китайскую этическую систему, и тю и ко — китайские по происхождению слова. Но китайцы не превращали эти добродетели в безусловные. Китай постулирует преходящий характер добродетели, соблюдение которой является основанием для сохранения в отношениях лояльности и почтительности.

Обычно ее передают словом жэнъ145 («благожелательность»), но означает эта добродетель почти все то, что на Западе принято связывать с хорошими межличностными отношениями. Родители должны иметь жэнъ. Если у правителя нет его, народ вправе восстать против него. Наличием его обусловлена гарантия лояльности. Власть императора и его чиновников зависит от соблюдения ими жэнъ. Китайская этика закладывает этот критерий во все человеческие отношения.

Этот китайский этический постулат никогда не признавали в Японии. Крупный японский ученый Каньити Асакава, говоря об этом отличии Японии от Китая в средневековые времена, отмечает: «В Японии эти идеи были явно несовместимы с верховной властью императора, и поэтому даже как теории их в целом никогда не принимали». Фактически жэнь стал в Японии неузаконенной добродетелью и лишился полностью того высокого положения, которое он занимал в китайской этике. В Японии это слово

По-украински

Оплата однієї десятитисячної Він - це борг, і його слід сплатити, але в Японії усі оплати боргів належать до особливої категорії. Японці визнають наші моральні норми, що сполучають воєдино в нашій етиці і в таких нейтральних словах, як "обов'язок" і "борг", ці дві категорії, такими ж дивними, як і ми - фінансові угоди в якому-небудь племені, мова якого не відділяє в грошових операціях "боржника" від "кредитора".

Для японців первинне і усеосяжне почуття обов'язку, що іменується він, - це світ, існуючий окремо від активного, напруженого, подібно до натягнутої тятиви лука, почуття необхідності оплати боргу, що передається цілою групою інших понять. Почуття людського обов'язку (він) - не доброчесність, оплата боргу - доброчесність. Коли людина активно присвячує себе справі вдячності, саме тоді і починається доброчесність.

Американцям вдасться зрозуміти цю японську доброчесність, якщо ми в думці порівняємо її з фінансовими угодами і представимо, ніби за недотримання її покладаються санкції, схожі на ті, що бувають при майнових угодах в Америці. У нас ми маємо справу з відношенням людини до його боргового зобов'язання. Ми не прощаємо його у тому випадку, якщо він відмовляється від нього. Ми не допускаємо залежності повернення людиною обов'язку банку від його бажання. І боржник за зростання відсотка по кредиту відповідає точно так, як і за узяту їм спочатку суму грошей.

Ми ніяк не зв'язуємо ці справи з почуттям патріотизму і любов'ю до наших сімей. Для нас любов - це сердечні справи, і краще, якщо вона вільна. Патріотизм як визнання переваги інтересів нашої країни над усіма іншими здається нам чимось донкіхотським або вже безперечно чужим гріховній природі людини до тих пір, поки збройні сили ворога не нападуть на Сполучені Штати.

Не маючи в розпорядженні основного японського постулату про автоматично властивий кожному чоловікові і кожній жінці з народження великому боргу, ми вважаємо, що чоловікові слід жаліти батьків, що потребують підтримки, і допомагати їм, не бити дружину і піклуватися про своїх дітей. Але ці речі не піддаються кількісному виміру, як грошовий борг, і не винагороджуються, подібно до успіху у бізнесі.

У Японії ж до них відносяться точно так, як і в Америці до фінансової платоспроможності, і санкції за них такі ж строгі, як за несвоєчасну сплату по векселях або відсотків по заставах в Сполучених Штатах.

На них звертають увагу не лише в критичні моменти - такі, як оголошення війни або серйозне захворювання кого-небудь з батьків; вони тінню постійно переслідують людину, подібно до того як занепокоєння про заставу - дрібного фермера з штату Нью-Йорк, або зростання на ринку вартості закладених акцій - фінансиста з Уолл-стрит.

Японці ділять оплати він на різні категорії, у кожної з яких є свої особливі правила: на ті, що не мають ні кількісних, ні тимчасових меж, і на ті, у яких є кількісні еквіваленти і які робляться в певних випадках. Борги з безмежною оплатою називаються гиму. Японці так говорять про них: "Людина ніколи не сплатить і однією десятитисячною (цього) він". Тіму діляться на два різні типи обов'язків : оплати свого він батькам, що називається до, і оплати свого він імператорові, званого тю.

Таблиця - схема японських обов'язків і їх оплати

I.Він. Пасивно придбані обов'язки. Японець "отримує він", "носить він", т. е. він є обов'язку з точки зору пасивного реципієнта.

До він. Він, отриманий від імператора.

Оя він. Він, отриманий від батьків.

Нуси-но він. Він, отриманий від свого хазяїна.

Си-но він. Він, отриманий від свого учителя.

Він, отримані японцем впродовж усього його життя в результаті усіх контактів з іншими людьми.

Примітка. Кожна людина, від якої японець приймає він, стає його він дзин, т. е. його "людиною він".

II.Повертані він. Японець "розплачується" по цих боргах, "повертає" ці борги своїй "людині він", т. е. ці борги розглядаються з точки зору активної оплати їх.

А. Гиму. Навіть повна оплата по цих обов'язках все одно є лише частковою, вони не мають часової межі. Тю. Борг імператорові, закону, Японії. До. Борг батькам і предкам (а також нащадкам). Нимму. Борг своїй роботі.

Б. Гирі. Ці борги вважаються такими, що підлягають оплаті з математичною точністю, що відповідає величині отриманої послуги; вони мають часові межі.

1. Гирі світу. Борги князеві.

Борги близьким родичам зі своєї сім'ї.

Борги неродственникам за отримані від них-он, наприклад, за допомогу грошима, за послуги, за сприяння в роботі (як "співучасникам колективної праці").

Борги неблизьким родичам (тіткам, дядькам, племінникам, племінницям) за він, отримані не від них, а від загальних предків.

2. Гирі своєму імені. Японська версія die Ehre144.

Борг "очищати" свою репутацію від зневаги і звинувачення в невдачі, т. е. борг непримиренної ворожнечі і кровної помсти. (N.B. Це зведення рахунку не визнається агресією.)

Борг не допускати невдач і промахів в роботі.

Борг дотримувати японські правила поведінки, наприклад, дотримуватися усіх правил ввічливості, відповідати своєму місцю в житті, приборкувати усі емоційні прояви в невідповідних для цього випадках і т. д.

Обоє цих боргу гиму обов'язкові і всеобщи; початкова шкільна освіта в Японії називається "Гиму освіта" саме тому, що немає іншого слова, такого точно передавального значення "обов'язковий". Події життя можуть привести до змін в деталях гиму японця, але гиму - автоматично загальний для усіх японців обов'язок, і вона вища за будь-які випадкові обставини. Обидві форми гиму мають безумовний характер. У абсолютизації цих доброчесностей Японія відійшла від китайських концепцій боргу перед державою і синівської шанобливості.

Починаючи з VII ст. Японія кілька разів запозичувала китайську етичну систему, і тю і до - китайські за походженням слова. Але китайці не перетворювали ці доброчесності на безумовні. Китай постулював скороминущий характер доброчесності, дотримання якої є основою для збереження в стосунках лояльності і шанобливості.

Зазвичай її передають словом жэнъ145 ("доброзичливість"), але означає ця доброчесність майже все те, що на заході прийнято зв'язувати з хорошими міжособовими стосунками. Батьки повинні мати жэнъ. Якщо у правителя немає його, народ має право повстати проти нього. Наявністю його обумовлена гарантія лояльності. Влада імператора і його чиновників залежить від дотримання ними жэнъ. Китайська етика закладає цей критерій в усі людські відносини.

Цей китайський етичний постулат ніколи не визнавали в Японії. Великий японський учений Каньити Асакава, говорячи про цю відмінність Японії від Китаю в середньовічні часи, відмічає: "В Японії ці ідеї були явно несумісні з верховною владою імператора, і тому навіть як теорії їх в цілому ніколи не приймали". Фактично жэнь став в Японії неузаконеною доброчесністю і втратив повністю того високого становища, яке він займав в китайській етиці. У Японії це слово