Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

единого руководства (координировали движение на местах кальвинистские пасторы), но даже чётко сформулированных лозунгов. Так что, по сути, это выступление мало чем отличалось от крупномасштабных голодных бунтов средневековья, а желания этих людей в общем сводились, условно говоря, к panem et circenses. Проправительственная дворянская группировка быстро мобилизовала все силы, и к 1567 году восстание было подавлено.

Да, порой действительно казалось, что революция может направиться в другое русло, антидворянское, но всё же эту тенденцию без особых проблем удалось свести на нет, и причём на довольно раннем этапе. И дело тут не только и не столько в сплочённости действий дворян и в отсутствии таковой у самих восставших. Важнее тут аспект ментальный. Нидерландская революция в принципе не имела ещё себе аналогов в Европейской истории, сами крестьяне и низшие слои горожан не ощущали, не осознавали необходимость и возможность глобальных социальных перемен.

Средневековый феодальный менталитет ещё не успел трансформироваться в мышление новой формации, для которого бы классовая борьба как таковая, сам её новаторский принцип, стал бы доступен и приемлем. Предпосылки этой трансформации уже созданы, сам процесс уже пошёл, базируясь на основах кальвинистской этики, но пока что, в конце XVI века, урочное время ещё не наступило.

Итак, картина становится яснее. Буржуазная революция в Нидерландах в её непосредственно буржуазном аспекте была процессом, аналогичным английскому или французскому; победа революции была победой буржуазной собственности над феодальной. Революция была «борьбой за беспрепятственное капиталистическое развитие страны»3. Но её социальный аспект резко отличается от этих аналогов: действия нидерландской радикальной группировки, т. н. «гёзов», представляли собой просто отчаянную партизанскую войну против испанцев, на суше и на море.

Без всякой программы, просто желая вредить иноземным врагам.

Теперь, прежде чем непосредственно говорить об экономических и социальных причинах революции, следует сказать немного о главной причине революции – исторической, т. е. о том, что и как «поставило страну в состояние всеобщего брожения», по удачному выражению Мотлея1. Предпосылки революции создавались на протяжении всего XVI века.

Мария Бургундская, одна из правительниц герцогства Бургундии, (Нидерланды входили в его состав) вступает в конце XV века в брак с могущественным Максимилианом Габсбургом, укрепляя тем самым своё неопределённое положение. Нидерландские земли оказываются, таким образом, в династической зависимости от Габсбургов. Это, казалось бы, не слишком значительное событие (как только не менялась карта Европы на протяжении Средних веков, а тем более Нового времени) несёт за собой, однако, колоссальные последствия.

Нидерландские земли приобретают статус провинций Испании и управляются отныне назначаемыми испанскими чиновниками - штатгальтерами. Внешне это вроде бы просто приобретение нового политического центра; в действительности дело обстоит глубже. Произошло встраивание в глобальную систему, с которой Нидерланды оказались имманентно несовместимы.

Во время правления короля Карла V Габсбурга (1500 – 1558) по Аугсбургскому миру 1548 и Прагматической санкции 1549 17 областей Нидерландов, в их числе Фландрия, Голландия, Зеландия, Фрисландия и Утрехт, - в качестве единого наследственного округа были окончательно официально включены в империю Габсбургов.

Слияние это произошло не абсолютно безвозмездно для Нидерландов - условием вхождения нидерландских территорий в союз, образованный Габсбургами, была, в принципе довольно символическая, квота имперского налога. После раздела империи в 1555, Нидерланды оказались во власти Филиппа II.

Филипп играет в вопросе возникновения Нидерландской революции центральную роль, поскольку именно его политика, направленная на ограбление богатых и мало защищенных Нидерландов, привела к необходимости начать военные действия. Если взглянуть на ситуацию не из-за угла, а с высоты птичьего полёта, окажется, конечно, что эта политика не была конкретно его прихотью, она была закономерной для испанского монарха в его положении. Но всё же неумеренность действий чиновников Филиппа привели к образованию революционной обстановки.

Вся политика Филиппа определялась интересами испанского дворянства, для которого, как и для финансов самого государя, перспектива взимать очень немалые налоги с подвластных территорий представлялась очень заманчивой. Тем более стимулировало агрессивность этих покушений на благосостояние Нидерландов бедственное экономическое положение самой Испании. Оно сложилось даже вопреки ресурсам, поступавшим в бюджет последней благодаря богатым и перспективным американским колониям.

Колоссальные растраты привели к резкому обострению экономической и вместе с тем социальной ситуации в самой Испании, и любая провинция с не испано-язычным населением стала восприниматься как бездонный и никем не охраняемый колодец, из которого можно черпать золотые гульдены.

Но кроме Нидерландов у испанской короны в тот момент не оказалось надёжного источника для достаточного удовлетворения финансовых потребностей, так что всё бремя налогов легло на перспективную, богатую, быстро развивающуюся благодаря торговле область – Нидерланды.

Филипп твёрдо решил получить из региона всё, что было в его силах, и поэтому, когда представилась ситуация не слишком гласно установить железный контроль над провинцией, он выгодно ей воспользовался. В Нидерландах были оставлены испанские войска, введённые туда для противостояния Франции. На фоне этого он сделал всё, чтобы сосредоточить реальное управление регионом в руках своих ставленников – членов Государственного совета.

Таким образом, последняя подпорка, державшая телегу с камнями на вершине горы была выбита, и телегу больше ничего не удерживало от стремительного падения вниз. Дальше уже не было «сдерживающего фактора» чтобы не увеличивать до любого предела налоги и пошлины.

Присутствие войск на территории региона открыло правительству Филиппа II очень значительный простор для всевозможной деятельности. Но начал он «откачку ресурсов», выражаясь языком газетчиков, всё же на законных основаниях: Филипп попросил в долг у нидерландских финансистов на несколько лет сумму, по приблизительным оценкам4 составлявшую около 3 млн. гульденов. Эти деньги сразу же пошли на уплату долгов кредиторам из других стран, которым Филипп просто не мог больше не выплачивать.

Но и нидерландским заимодавцам эти деньги нужно было возвращать рано или поздно. Тогда, чтобы избавиться от лишних проблем, он просто объявил в 1557 испанское государство банкротом, что исключило выплату этих займов вообще когда-нибудь. Нидерландские финансисты понесли огромные убытки.

Вообще для страны с развивающимся торговым и промышленным капитализмом наличие самого капитала в стране, его свободное обращение, имеет колоссальное значение. Деньги необходимы торговле, они, в конце концов, удерживают уровень занятости, а увеличение капитала ведёт и к созданию новых мест.

По-украински

єдиного керівництва (координували рух на місцях пастори кальвінізму), але навіть чітко сформульованих гасел. Так що, по суті, цей виступ мало чим відрізнявся від великомасштабних голодних бунтів середньовіччя, а бажання цих людей загалом зводилися, умовно кажучи, до panem et circenses. Проурядове дворянське угрупування швидко мобілізувало усі сили, і до 1567 року повстання було пригнічене.

Так, іноді дійсно здавалося, що революція може попрямувати в інше русло, антидворянське, але все таки цю тенденцію без особливих проблем вдалося звести нанівець, і причому на досить ранньому етапі. І справа тут не лише і не стільки в згуртованості дій дворян і у відсутності такий у самих повсталих. Важливіше тут аспект ментальний. Нідерландська революція в принципі не мала ще собі аналогів в Європейській історії, самі селяни і нижчі шари городян не відчували, не усвідомлювали необхідність і можливість глобальних соціальних змін.

Середньовічний феодальний менталітет ще не встиг трансформуватися в мислення нової формації, для якого б класова боротьба як така, сам її новаторський принцип, став би доступний і прийнятний. Передумови цієї трансформації вже створені, сам процес вже пішов, базуючись на основах етики кальвінізму, але поки що, у кінці XVI століття, урочний час ще не настав.

Отже, картина стає ясніше. Буржуазна революція в Нідерландах в її безпосередньо буржуазному аспекті була процесом, аналогічним англійському або французькому; перемога революції була перемогою буржуазної власності над феодальною. Революція була "боротьбою за безперешкодний капіталістичний розвиток країни" 3. Але її соціальний аспект різко відрізняється від цих аналогів: дії нідерландського радикального угрупування, т. н. "гезов", були просто відчайдушною партизанською війною проти іспанців, на суші і на морі.

Без всякої програми, просто бажаючи шкодити іноземним ворогам.

Тепер, перш ніж безпосередньо говорити про економічні і соціальні причини революції, слід сказати трохи про головну причину революції - історичної, т. е. про те, що і як "поставило країну в стан загального бродіння", за вдалим виразом Мотлея1. Передумови революції створювалися упродовж усього XVI століття.

Марія Бургундська, одна з правительок герцогства Бургундії, (Нідерланди входили до його складу) вступає у кінці XV століття у брак з могутнім Максиміліаном Габсбургом, зміцнюючи тим самим своє невизначене положення. Нідерландські землі виявляються, таким чином, в династичній залежності від Габсбургів. Це, здавалося б, не занадто значна подія (як тільки не мінялася карта Європи упродовж Середніх віків, а тим більше Нового часу) несе за собою, проте, колосальні наслідки.

Нідерландські землі придбавають статус провінцій Іспанії і управляються іспанськими чиновниками, що відтепер призначаються, - штатгальтерами. Зовні це начебто просто придбання нового політичного центру; насправді справа йде глибше. Сталося вбудовування в глобальну систему, з якою Нідерланди виявилися іманентно несумісні.

Під час правління короля Карла V Габсбурга (1500 - 1558) по Аугсбургскому світу 1548 і Прагматичній санкції 1549 17 областей Нідерландів, в їх числі Фландрія, Голландія, Зеландія, Фрисландия і Утрехт, - в якості єдиного спадкового округу були остаточно офіційно включені в імперію Габсбургів.

Злиття це сталося не абсолютно безоплатно для Нідерландів - умовою входження нідерландських територій в союз, утворений Габсбургами, була, в принципі досить символічна, квота імперського податку. Після розділу імперії в 1555, Нідерланди опинилися у владі Філіпа II.

Філіп грає в питанні виникнення Нідерландської революції центральну роль, оскільки саме його політика, спрямована на пограбування багатих і мало захищених Нідерландів, привела до необхідності почати військові дії. Якщо поглянути на ситуацію не із-за рогу, а з висоти пташиного польоту, виявиться, звичайно, що ця політика не була конкретно його примхою, вона була закономірною для іспанського монарха в його положенні. Але все таки непомірність дій чиновників Філіпа привели до утворення революційної обстановки.

Уся політика Філіпа визначалася інтересами іспанського дворянства, для якого, як і для фінансів самого государя, перспектива стягувати дуже чималі податки з підвладних територій представлялася дуже принадною. Тим більше стимулювало агресивність цих замахів на добробут Нідерландів тяжкий економічний стан самої Іспанії. Воно склалося навіть усупереч ресурсам, що поступали до бюджету останньої завдяки багатим і перспективним американським колоніям.

Колосальна розтрата привела до різкого загострення економічної і в той же час соціальної ситуації в самій Іспанії, і будь-яка провінція з не испано-язычным населенням стала сприйматися як бездонний і ніким колодязь, що не охоронявся, з якого можна черпати золоті гульдени.

Але окрім Нідерландів у іспанської корони в той момент не виявилося надійного джерела для достатнього задоволення фінансових потреб, так що увесь тягар податків ліг на перспективну, багату, швидко таку, що розвивається завдяки торгівлі область - Нідерланди.

Філіп твердо вирішив отримати з регіону усе, що було в його силах, і тому, коли видалася ситуація не занадто гласно встановити залізний контроль над провінцією, він вигідно їй скористався. У Нідерландах були залишені іспанські війська, введені туди для протистояння Франції. На тлі цього він зробив усе, щоб зосередити реальне управління регіоном в руках своїх ставлеників - членів Державної ради.

Таким чином, остання підпора, що тримала віз з каменями на вершині гори була вибита, і віз більше нічого не утримувало від стрімкого падіння вниз. Далі вже не було "стримуючого чинника" щоб не збільшувати до будь-якої межі податки і мита.

Присутність військ на території регіону відкрила уряду Філіпа II дуже значний простір для всілякої діяльності. Але почав він "відкачування ресурсів", виражаючись мовою газетярів, все ж на законних підставах: Філіп попросив у борг у нідерландських фінансистів на декілька років суму, по приблизних оценкам4 що складала близько 3 млн. гульденів. Ці гроші відразу ж пішли на сплату боргів кредиторам з інших країн, яким Філіп просто не міг більше не виплачувати.

Але і нідерландським позикодавцям ці гроші треба було повертати рано чи пізно. Тоді, щоб позбавитися від зайвих проблем, він просто оголосив в 1557 іспанську державу банкротом, що виключило виплату цих позик взагалі коли-небудь. Нідерландські фінансисти зазнали величезних збитків.

Взагалі для країни з торговим і промисловим капіталізмом, що розвивається, наявність самого капіталу в країні, його вільне звернення, має колосальне значення. Гроші потрібні торгівлі, вони, врешті-решт, утримують рівень зайнятості, а збільшення капіталу веде і до створення нових місць.