Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Попытки внедрения машин делались в разных странах, начиная с XIV века, однако обычно они наталкивались на сопротивление цехов, не желавших усиления конкуренции. В XVIII веке в Англии стало развиваться производство хлопчатых тканей, которое не знало прежних цеховых ограничений; именно в этой отрасли и начался промышленный переворот.

В 1733 году Джон Кей изобрел так называемый «летающий челнок», это увеличило производительность ткача вдвое и создало нехватку пряжи. Начались попытки создания прядильных машин. В 1765 году плотник Джемс Харгривс создал механическую прялку «Дженни», увеличившую производительность прядильшика в 20 раз. Теперь стало отставать ткачество. В 1784 году Эдмунд Картрайт создал ткацкий станок, который увеличил производительность в 40 раз.

В 1771 году Ричард Арткрайт основал предприятие, где прядильные машины приводились в действие водяным колесом – это была первая фабрика. Через 20 лет в Англии было уже 150 фабрик. В 1784 году Джеймс Уатт создал паровую машину; теперь фабрики можно было строить не только у воды. Возникновение машин вызвало потребность в металле. Раньше чугун плавили на древесном угле, а лесов в Англии почти не осталось. В 1785 году Корт изобрел способ производства чугуна на каменном угле. Добыча угля стала одной из основных отраслей промышленности.

Затем возникла мысль об использовании парового двигателя на транспорте. Первый удачный паровоз был сделан инженером-самоучкой Джорджем Стефенсоном в 1814 году; он вез 8 вагонов со скоростью 10 км/час. В 1825 году была построена первая в мире железная дорога, соединившая Манчестер и Ливерпуль. В 1807 году Роберт Фултон в Америке построил первый пароход.

Появление станков, паровых машин, паровозов и пароходов коренным образом изменило жизнь людей. Появление фабрик, выпускающих огромное количество дешевых тканей разорило ремесленников, которые работали на дому или на мануфактурах. В 1811 году в Ноттингеме вспыхнуло восстание ремесленников, которые ломали машины на фабриках – их называли «луддитами». Восстание было подавлено. Разоренные ремесленники были вынуждены уезжать в Америку или идти работать на фабрики.

Труд рабочего на фабрике был менее квалифицированным, чем труд ремесленника, фабриканты часто нанимали женщин и детей, за 12-15 часов работы платили гроши. Было много безработных и нищих, после голодных бунтов 1795 года им стали платить пособия, которых хватало на две булки хлеба в день. Население стекалось к фабрикам, и фабричные поселки вскоре превращались в огромные город; в 1844 году в Лондоне было 2,5 млн. жителей, причем рабочие жили в перенаселенных домах, где в одной комнатке, часто без камина, теснилось по несколько семей.

Рабочие составляли большую часть населения Англии; это было новое индустриальное общество, непохожее на Англию XVIII века.

К 1840-м годам Англия превратилась в «мастерскую мира», на ее долю приходилось более половины производства металла и хлопчатобумажных тканей, основная часть производства машин. Дешевые английские ткани заполнили весь мир и разорили ремесленников не только в Англии, но и в Индии, в Китае, во многих странах Европы. Доходы, на которые раньше существовали ремесленники этих стран, теперь уходили в Англию.

Многие государства пытались закрыться от английской товарной интервенции – в ответ Англия провозгласила «свободу торговли»; она всячески – зачастую с использованием военной силы - добивалась снятия протекционистских таможенных барьеров, «открытия» других стран для английских товаров. Торговля была жизненно необходима Англии, она жила обменом промышленных товаров на сырье и продовольствие. Ввоз продовольствия привел к стремительному росту населения, в течение XIX века оно возросло с 10 до 37 млн.; страна ввозила ? потребляемого зерна.

Промышленная революция подарила Англии не только экономическое, но и военное господство над миром; флот из пароходов с мощной артиллерией диктовал свою волю по всему миру. Огромная британская колониальная империя охватила ? территории и населения земного шара. Многие страны формально оставшись независимыми, фактически подчинялись Англии.

Промышленная революция постепенно распространялась по миру. В 1830-х годах англичане наладили производство машин во Франции; здесь появились первые хлопчатобумажные и шелкоткацкие фабрики. Однако в целом Франция оставалась аграрной страной, и ее главной проблемой было перенаселение. Крестьяне хозяйствовали на крохотных участках земли, сотни тысяч безземельных шли в Париж в надежде найти работу – но работы не было.

Великая Французская революция не решила проблемы перенаселения, и в страну снова пришел голод, приведший к революции 1848 года; эта революция привела к власти нового монарха – Наполеона III. Наполеон III уменьшил налоги на крестьян и с помощью дешевого кредита обеспечил им защиту от ростовщиков. Чтобы ускорить промышленный рост Наполеон предоставлял промышленникам дешевые государственные кредиты. В его правление начался промышленный бум, железнодорожная сеть возросла в 5 раз, мощность паровых машин – в 5 раз, производство чугуна – в 3 раза.

Крупнейшей отраслью французской промышленностью было производство шелковых тканей; шелк составлял важнейшую статью французского экспорта. За 1850-70 годы на 1/5 увеличилось производство в сельском хозяйстве; возросла реальная заработная плата; это позволило до некоторой степени снизить социальную напряженность. Однако в целом по объему производства Франция в три раза уступала Англии.

В Германии промышленная революция долгое время сдерживалась раздробленностью страны и наличием многочисленных внутренних таможен. До середины XIX века Германия оставалась аграрной страной; в сельском хозяйстве преобладала крупная помещичья собственность. Еще в начале столетия в Пруссии, так как и в других странах Балтики господствовало крепостничество. Крестьяне получили свободу лишь в 1807 году, после разгрома Пруссии Наполеоном.

Земля при этом осталась у помещиков, и, чтобы заработать на жизнь, крестьяне были вынуждены, как раньше, трудиться на помещичьих фольварках. Количество самостоятельных крестьянских хозяйств было невелико. Отсутствие у крестьян земли обусловило дешевизну рабочей силы в Германии, что стимулировало приток в страну английских капиталов. Так же как во Франции, промышленный бум в Германии относится к 1850-70 годам, в это время мощность паровых двигателей возросла в 9 раз; по этому показателю Германия обогнала Францию.

Однако в целом, по объему производства Германия в 2,5 раза уступала Англии.

США ко времени завоевания независимости были аграрной страной. На Севере преобладали хозяйства мелких фермеров, на Юге – рабовладельческие плантации, специализировавшиеся на выращивании табака и хлопка. Бурное развитие хлопчатобумажной промышленности в Англии породило большой спрос на хлопок, и параллельно с промышленным бумом в Англии в США происходил хлопковый бум. Первая половина XIX века стала периодом бурного развития хлопковых плантаций Юга; к середине столетия на этих плантация работало 4 млн.

По-украински

Спроби впровадження машин робилися в різних країнах, починаючи з XIV століття, проте зазвичай вони натрапляли на опір цехів, що не бажали посилення конкуренції. У XVIII столітті в Англії стало розвиватися виробництво тканин хлопань, яке не знало колишніх цехових обмежень; саме у цій галузі і почався промисловий переворот.

У 1733 році Джон Кей винайшов так званий "літаючий човник", це збільшило продуктивність ткача удвічі і створило нестачу пряжі. Почалися спроби створення прядильних машин. У 1765 році тесляр Джемс Харгривс створив механічну прядку "Джені", що збільшила продуктивність прядильшика в 20 разів. Тепер стало відставати ткацтво. У 1784 році Едмунд Картрайт створив ткацький верстат, який збільшив продуктивність в 40 разів.

У 1771 році Річард Арткрайт заснував підприємство, де прядильні машини наводилися в дію водяним колесом - це була перша фабрика. Через 20 років в Англії було вже 150 фабрик. У 1784 році Джеймс Уатт створив парову машину; тепер фабрики можна було будувати не лише у води. Виникнення машин викликало потребу в металі. Раніше чавун плавили на деревному вугіллі, а лісів в Англії майже не залишилося. У 1785 році Корт винайшов спосіб виробництва чавуну на кам'яному вугіллі. Видобуток вугілля став однією з основних галузей промисловості.

Потім виникла думка про використання парового двигуна на транспорті. Перший вдалий паровоз був зроблений інженером-самоуком Джорджем Стефенсоном в 1814 році; він віз 8 вагонів із швидкістю 10 км/год. У 1825 році була побудована перша у світі залізниця, що з'єднала Манчестер і Ліверпуль. У 1807 році Роберт Фултон в Америці побудував перший пароплав.

Поява верстатів, парових машин, паровозів і пароплавів докорінно змінила життя людей. Поява фабрик, що випускають величезну кількість дешевих тканин розорило ремісників, які працювали вдома або на мануфактурі. У 1811 році в Ноттінгемі спалахнуло повстання ремісників, які ламали машини на фабриках, - їх називали "луддитами". Повстання було пригнічене. Розорені ремісники були вимушені від'їжджати в Америку або йти працювати на фабрики.

Праця робітника на фабриці була менш кваліфікованою, чим праця ремісника, фабриканти часто наймали жінок і дітей, за 12-15 годин роботи платили гроші. Було багато безробітних і жебраків, після голодних бунтів 1795 року їм стали платити посібники, яких вистачало на дві булки хліба в день. Населення стікалося до фабрик, і фабричні селища незабаром перетворювалися на величезні місто; у 1844 році в Лондоні було 2,5 млн. жителів, причому робітники жили в перенаселених будинках, де в одній кімнатці, часто без каміна, тіснилося по декілька сімей.

Робітники складали велику частину населення Англії; це було нове індустріальне суспільство, несхоже на Англію XVIII століття.

До 1840-м рокам Англія перетворилася на "майстерню світу", на її частку доводилася більше половини виробництва металу і бавовняних тканин, основна частина виробництва машин. Дешеві англійські тканини заповнили весь світ і розорили ремісників не лише в Англії, але і в Індії, в Китаї, у багатьох країнах Європи. Доходи, на які раніше існували ремісники цих країн, тепер йшли в Англію.

Багато держав намагалися закритися від англійської товарної інтервенції - у відповідь Англія проголосила "свободу торгівлі"; вона всіляко - частенько з використанням військової сили - домагалася зняття протекціоністських митних бар'єрів, "відкриття" інших країн для англійських товарів. Торгівля була життєво потрібна Англії, вона жила обміном промислових товарів на сировину і продовольство. Ввезення продовольства привело до стрімкого зростання населення, впродовж XIX століття воно зросло з 10 до 37 млн.; країна ввозила ? споживаного зерна.

Промислова революція подарувала Англії не лише економічне, але і військове панування над світом; флот з пароплавів з потужною артилерією диктував свою волю по всьому світу. Величезна британська колоніальна імперія охопила ? території і населення земної кулі. Багато країн формально залишившись незалежними, фактично підкорялися Англії.

Промислова революція поступово поширювалася по світу. У 1830-х роках англійці налагодили виробництво машин у Франції; тут з'явилися перші бавовняні і шовкоткацькі фабрики. Проте в цілому Франція залишалася аграрною країною, і її головною проблемою було перенаселення. Селяни господарювали на крихітних ділянках землі, сотні тисяч безземельних йшли в Париж в надії знайти роботу - але роботи не було.

Велика Французька революція не розв'язала проблеми перенаселення, і в країну знову прийшов голод, що привів до революції 1848 року; ця революція привела до влади нового монарха - Наполеона III. Наполеон III зменшив податки на селян і за допомогою дешевого кредиту забезпечив ним захист від лихварів. Щоб прискорити промисловий ріст Наполеон надавав промисловцям дешеві державні кредити. У його правління почався промисловий бум, залізнична мережа зросла в 5 разів, потужність парових машин - в 5 разів, виробництво чавуну - в 3 рази.

Найбільшою галуззю французькою промисловістю було виробництво шовкових тканин; шовк складав найважливішу статтю французького експорту. За 1850-70 роки на 1/5 збільшилося виробництво в сільському господарстві; зросла реальна заробітна плата; це дозволило до деякої міри понизити соціальну напруженість. Проте в цілому за об'ємом виробництвами Францію в три рази поступалася Англії.

У Німеччині промислова революція довгий час стримувалася роздробленістю країни і наявністю численних внутрішніх митниць. До середини XIX століття Германію залишалася аграрною країною; у сільському господарстві переважала велика поміщицька власність. Ще на початку століття в Пруссії, оскільки і в інших країнах Балтики панувало кріпацтво. Селяни отримали свободу лише в 1807 році, після розгрому Пруссії Наполеоном.

Земля при цьому залишилася у поміщиків, і, щоб заробити на життя, селяни були вимушені, як раніше, працювати на поміщицьких фольварках. Кількість самостійних селянських господарств була невелика. Відсутність у селян землі зумовила дешевизну робочої сили в Німеччині, що стимулювало приплив в країну англійських капіталів. Так само як у Франції, промисловий бум в Німеччині відноситься до 1850-70 років, в цей час потужність парових двигунів зросла в 9 разів; за цим показником Германію обігнала Францію.

Проте в цілому, за об'ємом виробництва Германію в 2,5 разу поступалася Англії.

США до часу завоювання незалежності були аграрною країною. На півночі переважали господарства дрібних фермерів, на Півдні - рабовласницькі плантації, що спеціалізувалися на вирощуванні тютюну і бавовни. Бурхливий розвиток бавовняної промисловості в Англії породив великий попит на бавовну, і паралельно з промисловим бумом в Англії в США відбувався бавовняний бум. Перша половина XIX століття стала періодом бурхливого розвитку бавовняних плантацій Півдня; до середини століття на цих плантація працювали 4 млн.