Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Гражданско-правовые аспекты договора перевозки груза морским транспортом

Содержание

Введение

1. Договор перевозки

1.1. Понятие договора перевозки

1.2. Система договоров перевозки

1.3. Виды договоров перевозки

1.4. Стороны договора перевозки

2. Специфика договоров морской перевозки

2.1. Договор морской перевозки груза

2.1.1. Общие положения

2.1.2. Подача судна и погрузка груза

2.1.3. Коносамент

2.1.4. Исполнение договора морской перевозки

2.1.5. Прекращение обязательств по договору морской перевозки груза

2.1.6. Выгрузка и выдача груза

2.1.7. Ответственность перевозчика, отправителя и фрахтователя

2.1.8. Трамповые перевозки грузов

2.1.9. Исполнение договора морской перевозки груза

2.2. Договор фрахтования судна на время (тайм-чартер)

2.3. Договор фрахтования судна без экипажа (бербоут-чартер)

2.4. Арест судна

2.5. Претензии и иски. Исковая давность

2.5.1. Претензии и иски

2.5.2. Порядок предъявления претензии

3. Агентирование судов.

Заключение

Список использованных источников

Введение

Транспортные обязательства обусловлены характером отношений, возникающих в процессе перевозок грузов, пассажиров и багажа. Спецификой таких отношений является то, что они опосредствуют сферу услуг нематериального (неовеществленного) характера, предоставляемых должником кредитору.

Транспортные обязательства являются важной составляющей системы обязательств по оказанию гражданско-правовых услуг. Обязательства по оказанию услуг, которые непосредственно влияют на осуществление транспортного процесса на различных его стадиях, – это обязательства в области транспортной деятельности по перемещению материальных ценностей, пассажиров, их багажа, экспедиционного обслуживания, буксировки судов и плотов, объединяемые общей сферой хозяйственной деятельности и особенностями ее организации.

Транспортное обязательство может быть определено как обязательство, в силу которого одно лицо – перевозчик (эксплуатант) обязуется совершить в пользу другого лица – грузоотправителя, грузополучателя, пассажира, владельца багажа или грузобагажа – определенные юридические или фактические действия по оказанию транспортных услуг, связанных с перевозкой, а другое лицо – оплатить оказанные услуги в размере, установленном законодательством или соглашением сторон.

В моей дипломной работе речь пойдет о договоре перевозки морским транспортом.

В частности мы рассмотрим договор морской перевозки груза, договор морской перевозки пассажира, некоторые виды фрахтования судов, которые так же являются довольно специфическими видами договоров. Мы рассмотрим так же арест судна, претензии и иски предъявляемые по договору перевозки морским транспортом и агентирование судов.

Объектом исследования являются законы касающиеся договора перевозки морским транспортом, в основном это Кодекс торгового мореплавания РФ, Гражданский кодекс РФ и другие законы гражданского права связанные с перевозками пассажиров и грузов.

Актуальность моей работы состоит в том, что договор морской перевозки грузов и договор морской перевозки пассажиров – один из своеобразных сложных и представляющих интерес для юристов видов транспортного договора, отражающих специфику и обычаи отношений, связанных с морским торговым мореплаванием.

Международный характер торгового мореплавания всегда являлся основным критерием при создании этих морских законов. Морской флот страны никогда не уходил и не мог уходить от рыночных отношений независимо от внутренней политики развития промышленности и транспорта и государственной собственности на средства транспорта, которая являлась превалирующей. Морской флот, который по тоннажу занимал одно из ведущих мест в мире, участвовал в международных перевозках и являлся достойным и надежным партнером.

Высокое качество транспортных услуг зависело не только от хорошего технического состояния флота и отличной подготовки экипажей, но и от правового регулирования всей морской деятельности.

Разумеется, действовавшее в СССР законодательство не могло не сказываться на некоторых институтах морского права. Государственная собственность на морские суда приводила к существенным ограничениям. Например, в собственности граждан могли находиться суда вместимостью не более 10 регистровых тонн, а суда, осуществляющие морские перевозки грузов и пассажиров, находились, как правило, в оперативном управлении государственных судоходных предприятий.

В стране безраздельно господствовала доктрина иммунитета государственных судов независимо от того, осуществляли ли они государственные, публичные функции или использовались в коммерческих целях, что, в свою очередь, делало невозможным участие страны в международных договорах, в которых такой иммунитет не признавался.

В течение десятилетий применялся двойной подход: официально провозглашался иммунитет государственных судов и отрицалась возможность их ареста по требованиям имущественного характера без согласия правительства, а на практике эта доктрина игнорировалась не только партнерами пароходств, но и самими пароходствами.

Плановый характер перевозок грузов влек за собой создание в Кодексе торгового мореплавания двух видов норм: одни применялись к отношениям между советскими государственными, кооперативными и общественными организациями, другие - к отношениям с иностранными партнерами. Объем диапозитивных норм при перевозках грузов во взаимоотношениях между отечественными организациями бил неоправданно сужен.

1. Договор перевозки

1.1. Понятие договора перевозки

1. Перевозка грузов, пассажиров и багажа осуществляется на основании договора перевозки.

2. Общие условия перевозки определяются транспортными уставами и кодексами, иными законами и издаваемыми в соответствии с ними правилами.

Условия перевозки грузов, пассажиров и багажа отдельными видами транспорта, а также ответственность сторон по этим перевозкам определяются соглашением сторон, если настоящим Кодексом, транспортными уставами и кодексами, иными законами и издаваемыми в соответствии с ними правилами не установлено иное. (Ст. 784 ГК РФ)

1. Согласно п. 1 единственным правовым основанием осуществления перевозки грузов, пассажиров и багажа является договор перевозки, который должен быть удостоверен соответствующим письменным документом (см. п. 2 ст. 785 ГК и п. 2 ст. 786 ГК).

При наличии ряда общих черт договор перевозки груза и договор перевозки пассажира и багажа имеют значительные правовые особенности, и ГК устанавливает для них наряду с общими нормами также ряд специальных правил: о грузах - ст. 785, 791, 794, 797 ГК, пассажирских перевозках - ст. 786, 795, 800 ГК. Договор перевозки груза в свою очередь также имеет ряд разновидностей на железнодорожном и водном транспорте.

2. В силу п. 2 на транспорте сохраняется ранее сложившаяся система законодательного регулирования: транспортные уставы и кодексы для отдельных видов транспорта, иные законы и издаваемые в соответствии с ними правила перевозок. В настоящее время в РФ действуют: УЖД 1964, УВВТ 1955, ВК 1983, КТМ 1968 и УАТ 1969. В дальнейшем в соответствии с п. 2 ст. 784 ГК все транспортные

По-украински

Цивільно-правові аспекти договору перевезення вантажу морським транспортом

Зміст

Вступ

1. Договір перевезення

1.1. Поняття договору перевезення

1.2. Система договорів перевезення

1.3. Види договорів перевезення

1.4. Сторони договору перевезення

2. Специфіка договорів морського перевезення

2.1. Договір морського перевезення вантажу

2.1.1. Загальні стани

2.1.2. Подання судна і вантаження вантажу

2.1.3. Коносамент

2.1.4. Виконання договору морського перевезення

2.1.5. Припинення зобов'язань за договором морського перевезення вантажу

2.1.6. Вивантаження і видача вантажу

2.1.7. Відповідальність перевізника, посилача і фрахтувальника

2.1.8. Трампові перевезення вантажів

2.1.9. Виконання договору морського перевезення вантажу

2.2. Договір фрахтування судна на якийсь час(тайм-чартер)

2.3. Договір фрахтування судна без екіпажа(бербоут-чартер)

2.4. Арешт судна

2.5. Претензії і позови. Позовна давність

2.5.1. Претензії і позови

2.5.2. Порядок пред'явлення претензії

3. Агентування судів.

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Транспортні зобов'язання обумовлені характером стосунків, що виникають в процесі перевезень вантажів, пасажирів і багажу. Специфікою таких стосунків є те, що вони опосередковують сферу послуг нематеріального(нематеріалізованого) характеру, що надаються боржником кредиторові.

Транспортні зобов'язання являються важливої складової системи зобов'язань по наданню цивільно-правових послуг. Зобов'язання по наданню послуг, які безпосередньо впливають на здійснення транспортного процесу на різних його стадіях, - це зобов'язання в області транспортної діяльності по переміщенню матеріальних цінностей, пасажирів, їх багажу, експедиційного обслуговування, буксирування судів і плотів, що об'єднуються загальною сферою господарської діяльності і особливостями її організації.

Транспортне зобов'язання може бути визначене як зобов'язання, в силу якого одно особа - перевізник(эксплуатант) зобов'язується вчинити на користь іншої особи - вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажира, власника багажу або грузобагажа - певні юридичні або фактичні дії з надання транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням, а інша особа - сплатити зроблені послуги в розмірі, встановленому законодавством або угодою сторін.

У моїй дипломній роботі мова піде про договір перевезення морським транспортом.

Зокрема ми розглянемо договір морського перевезення вантажу, договір морського перевезення пасажира, деякі види фрахтування судів, які так само є досить специфічними видами договорів. Ми розглянемо так само арешт судна, претензії і позови перевезення, що пред'являються за договором, морським транспортом і агентування судів.

Об'єктом дослідження є закони перевезення, що стосуються договору, морським транспортом, в основному це Кодекс торгового мореплавання РФ, Цивільний кодекс РФ і інші закони цивільного права пов'язані з перевезеннями пасажирів і вантажів.

Актуальність моєї роботи полягає в тому, що договір морського перевезення вантажів і договір морського перевезення пасажирів - один зі своеобразных складних і представляючих інтерес для юристів видів транспортного договору, що відбивають специфіку і звичаї стосунків, пов'язаних з морським торговим мореплаванням.

Міжнародний характер торгового мореплавання завжди був основним критерієм при створенні цих морських законів. Морський флот країни ніколи не йшов і не міг йти від ринкових стосунків незалежно від внутрішньої політики розвитку промисловості і транспорту і державної власності на засоби транспорту, яка була такою, що переважає. Морський флот, який по тоннажу займав одно з провідних місць у світі, брав участь в міжнародних перевезеннях і був гідним і надійним партнером.

Висока якість транспортних послуг залежала не лише від хорошого технічного стану флоту і відмінної підготовки екіпажів, але і від правового регулювання усієї морської діяльності.

Зрозуміло, законодавство, що діяло в СРСР, не могло не позначатися на деяких інститутах морського права. Державна власність на морські судна призводила до істотних обмежень. Наприклад, у власності громадян могли знаходитися судна місткістю не більше 10 регістрових тонн, а судна, що здійснюють морські перевезення вантажів і пасажирів, знаходилися, як правило, в оперативному управлінні державних судноплавних підприємств.

У країні неподільно панувала доктрина імунітету державних судів незалежно від того, чи здійснювали вони державні, публічні функції або використовувалися в комерційних цілях, що, у свою чергу, робило неможливою участь країни в міжнародних договорах, в яких такий імунітет не признавався.

Впродовж десятиліть застосовувався подвійний підхід: офіційно проголошувався імунітет державних судів і заперечувалася можливість їх арешту за вимогами майнового характеру без згоди уряду, а на практиці ця доктрина ігнорувалася не лише партнерами пароплавств, але і самими пароплавствами.

Плановий характер перевезень вантажів спричиняв за собою створення в Кодексі торгового мореплавання двох видів норм : одні застосовувалися до стосунків між радянськими державними, кооперативними і громадськими організаціями, інші - до стосунків з іноземними партнерами. Об'єм діапозитивних норм при перевезеннях вантажів у взаємовідносинах між вітчизняними організаціями бияків невиправдано звужений.

1. Договір перевезення

1.1. Поняття договору перевезення

1. Перевезення вантажів, пасажирів і багажу здійснюється на підставі договору перевезення.

2. Загальні умови перевезення визначаються транспортними статутами і кодексами, іншими законами і видаваними відповідно до них правилами.

Умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін по цих перевезеннях визначаються угодою сторін, якщо справжнім Кодексом, транспортними статутами і кодексами, іншими законами і видаваними відповідно до них правилами не встановлене інше. (Ст. 784 ГК РФ)

1. Згідно п. 1 єдиною правовою основою здійснення перевезення вантажів, пасажирів і багажу являється договір перевезення, який має бути засвідчений відповідним письмовим документом(див. п. 2 ст. 785 ГК і п. 2 ст. 786 ГК).

За наявності ряду загальних рис договір перевезення вантажу і договір перевезення пасажира і багажу мають значні правові особливості, і ГК встановлює для них разом із загальними нормами також ряд спеціальних правил : про вантажі - ст. 785, 791, 794, 797 ГК, пасажирських перевезеннях - ст. 786, 795, 800 ГК. Договір перевезення вантажу у свою чергу також має ряд різновидів на залізничному і водному транспорті.

2. В силу п. 2 на транспорті зберігається система законодавчого регулювання, що раніше склалася : транспортні статути і кодекси для окремих видів транспорту, інші закони і видавані відповідно до них правила перевезень. Нині в РФ діють: УЖД 1964, УВВТ 1955, ВК 1983, КТМ 1968 і УАТ 1969. Надалі відповідно до п. 2 ст. 784 ГК усі транспортні