Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-украински

Юридична Газета

Яловий Артур, старший юрист

Міжнародна юридична фірма «Інтегрітес»

Державно-приватне партнерство в Україні

Під «державно-приватним партнерством» (англ. – ”public-private partnership“) розуміється співробітництво між державою та юридичними особами або фізичними особами - підприємцями, що здійснюється на основі договору.

Здатність держави конструктивно співпрацювати з приватним капіталом було вже неодноразово доведено на практиці різних країн світу протягом багатьох років. Так, перше будівництво каналів за принципом концесії було здійснено у Франції у 1552 році. У 1920-х роках, майже усі сфери народного господарства СРСР створювались на умовах концесії. Більш ніж 80% концесійних проектів було сконцентровано у сфері видобування золота, срібла, свинцю, марганцю, нафти, експлуатації лісових, рибних ресурсів, машинобудуванні та електроенергетики.

Сьогодні, наприклад, лише у Великобританії, проекти так званої «приватної фінансової ініціативи» забезпечують близько 17% економії бюджету країни. Вартість об’єктів, побудованих у Великобританії на засадах співпраці держави та приватного бізнесу, сягнула 24 млрд. фунтів стерлінгів, а протягом наступних трьох років, запланована реалізація проектів вартістю 12 млрд. фунтів стерлінгів.

В Україні необхідність у реалізації проектів державно-приватного партнерства («ДПП») часто виникає, перш за все, у таких сферах як пошук, розвідка родовищ корисних копалин та їх видобуток; виробництво, транспортування і постачання тепла, розподіл і постачання природного газу; будівництво та/або експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-посадочних смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури; машинобудування, тощо.

Механізми реалізації проектів ДПП в Україні аналогічні передбаченим у "Зеленій книзі про державно-приватне партнерство" (англ. “Green Paper on public-private partnership”), розробленій Європейською Комісією, та включають два типи такого партнерства:

1. Інстутційне, тобто шляхом створення нової юридичної особи, співзасновниками якої є публічна та приватна організація;

2. Договірне, тобто без створення юридичної особи, шляхом укладання договорів, зокрема:

o Договору концесії;

o Договору оренди державного майна;

o Договору лізингу;

o Угоди про розподіл продукції;

o Договору про управління державний майном;

o Договору про спільну діяльність;

o Інших договорів, не заборонених законодавством України.

Певна форма реалізації ДПП визначається при підготовці відповідного проекту, з урахуванням його особливостей та пропозицій державних органів.

Однак законодавство України, що регулює зазначені схеми реалізації ДПП, є досить недосконалим та містить численні перепони на шляху реалізації таких проектів.

Тож з метою уніфікації та спрощення порядку реалізації механізму ДПП, що є особливо актуальним у зв’язку з підготовкою України до фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року, наприкінці липня 2010 року Президент України підписав Закон «Про державно-приватне партнерство» («Закон»), що мав би встановити основні організаційно-правові моделі співробітництва у даній сфері, визначити принципи партнерства держави з приватними партнерами.

Однак, на думку багатьох експертів, прийнятий Закон має скоріше декларативний характер, аніж реально покращує ситуацію у сфері державно-приватного партнерства в Україні.

Так, Законом визначені основні ознаки державно-приватного партнерства, до яких, зокрема належать: забезпечення вищих техніко-економічних показників ефективності спільної діяльності, ніж у разі здійснення такої діяльності державним партнером без залучення приватного партнера; довготривалість відносин (від 5 до 50 років); передача державою приватному партнеру частини ризиків у процесі здійснення ДПП; внесення приватним партнером інвестицій в об’єкти партнерства із джерел, незаборонених законодавством.

Однак, аби Закон не лише вступив в дію, але й реально застосовувався, державою мають бути вжиті наступні заходи:

• Визначено уповноважений державний орган з контролю за проектами ДПП;

• Створено систему підтримки і контролю проектів ДПП та забезпечено їх правове регулювання;

• Здійснено інформаційне та кадрове забезпечення державних органів, що бажають приймати участь в проектах ДПП.

Крім того, Закон містить низку прогалин, що навряд чи сприятимуть прозорості реалізації проектів ДПП, та можуть призвести до монополізації влади у сфері ДПП уповноваженим державним органом.

Висновки

Перепонами для масштабного впровадження ДПП в Україні є недовіра приватного сектора до проектів, в яких партнером виступає держава, що пов’язано з непередбачуваністю на нестабільністю умов такого партнерства.

Хоч прийнятий Закон і є важливим кроком на шляху повсякчасного впровадження практики реалізації проектів ДПП, дані правовідносини потребують подальшого правового врегулювання та закріплення на законодавчому рівні. Враховуючи зазначене, основними напрямами подальшого удосконалення нормативно-правової бази для успішної реалізації проектів ДПП мають бути удосконалення нормативно-правового регулювання щодо:

• забезпечення діяльності учасників проектів ДПП з урахуванням світового досвіду;

• дієвого контролю за виконанням різних видів договорів ДПП;

• відбору приватних партнерів для здійснення проектів ДПП;

• процедур надання прав забудови земельних ділянок в рамках реалізації ДПП; а також

• розробка індивідуальних стратегій розвитку регіонів та визначення відповідних галузей для реалізації проектів ДПП; та

• підвищення рівня захисту прав та інтересів учасників ДПП.

Зазначені заходи мають створити більш привабливі умови для потенційних інвесторів та сприяти успішній реалізації численних проектів ДПП.

По-русски

Юридическая Газета

Яловый Артур, старший юрист

Международная юридическая фирма "Інтегрітес"

Государственно-частное партнерство в Украине

Под "государственно-частным партнерством"(англ. - "public - private partnership") понимает сотрудничество между государством и юридическими лицами или физическими лицами - предпринимателями, что осуществляется на основе договора.

Способность государства конструктивно сотрудничать с частным капиталом было уже неоднократно доказано на практике разных стран мира в течение многих лет. Да, первое строительство каналов по принципу концессии было осуществлено во Франции в 1552 году. В 1920-х годах, почти все сферы народного хозяйства СССР создавались на условиях концессии. Больше чем 80онцесійних проектов было сконцентрировано в сфере добычи золота, серебра, свинца, марганца, нефти, эксплуатации лесных, рыбных ресурсов, машиностроении и электроэнергетика.

Сегодня, например, лишь в Великобритании, проекты так называемой "частной финансовой инициативы" обеспечивают близко 17кономії бюджету страны. Стоимость объектов, построенных в Великобритании на принципах сотрудничества государства и частного бизнеса, достигла 24 млрд. фунтов стерлингов, а в течение следующих трех лет, запланированная реализация проектов стоимостью 12 млрд. фунтов стерлингов.

В Украине необходимость в реализации проектов государственно-частного партнерства("ДПП") часто возникает, прежде всего, в таких сферах как поиск, разведка месторождений полезных ископаемых и их добыча; производство, транспортировка и снабжение тепла, распределение и снабжение природного газа; строительство та/або эксплуатация автострад, дорог, железных дорог, взлетно-посадочных полос на аэродромах, мостов, дорожных эстакад, тоннелей и метрополитенов, морских и речных портов и их инфраструктуры; машиностроение, и тому подобное.

Механизмы реализации проектов ДПП в Украине аналогичны предусмотренным в "Зеленой книге о государственно-частном партнерстве"(англ. "Green Paper on public - private partnership"), разработанной Европейской Комиссией, и включают два типа такого партнерства :

1. Інстутційне, то есть путем создания нового юридического лица, соучредителями которого является публичная и частная организация;

2. Договорное, то есть без создания юридического лица, путем заключения договоров, в частности:

o Договору концессии;

o Договору аренды государственного имущества;

o Договору лизинга;

o Соглашения о распределении продукции;

o Договору об управлении государственный имуществом;

o Договору о совместной деятельности;

o Других договоров, не запрещенных законодательством Украины.

Определенная форма реализации ДПП определяется при подготовке соответствующего проекта, с учетом его особенностей и предложений государственных органов.

Однако законодательство Украины, которая регулирует отмеченные схемы реализации ДПП, является достаточно несовершенным и содержит многочисленные преграды на пути реализации таких проектов.

Поэтому с целью унификации и упрощения порядка реализации механизма ДПП, который является особенно актуальным в связи с подготовкой Украины к финальной части чемпионата Европы из футбола 2012 года, в конце июля 2010 года Президент Украины подписал Закон "О государственно-частном партнерстве"("Закон"), который должен был бы установить основные организационно-правовые модели сотрудничества в сфере данной, определить принципы партнерства государства с частными партнерами.

Однако, по мнению многих экспертов, принятый Закон имеет скорее декларативный характер, чем реально улучшает ситуацию в сфере государственно-частного партнерства в Украине.

Да, Законом определены основные признаки государственно-частного партнерства, к которым, в частности принадлежат: обеспечение высших технико-экономических показателей эффективности совместной деятельности, чем в случае осуществления такой деятельности государственным партнером без привлечения частного партнера; продолжительность отношений(от 5 до 50 лет); передача государством частному партнеру части рисков в процессе осуществления ДПП; внесение частным партнером инвестиций в объекты партнерства из источников, незапрещенных законодательством.

Однако, если бы Закон не только вступил в действие, но и реально применялся, государством должны быть приняты следующие меры:

- Определенно уполномочен государственный орган из контроля за проектами ДПП;

- Создана система поддержки и контроля проектов ДПП и обеспеченно их правовое регулирование;

- Осуществлено информационное и кадровое обеспечение государственных органов, которые желают принимать участие в проектах ДПП.

Кроме того, Закон содержит ряд пробелов, которые вряд ли будут способствовать прозрачности реализации проектов ДПП, и могут привести к монополизации власти в сфере ДПП уполномоченным государственным органом.

Выводы

Преградами для масштабного внедрения ДПП в Украине является недоверие частного сектора к проектам, в которых в качестве партнера выступает государство, что связано с непредсказуемостью на нестабильностью условий такого партнерства.

Хоть принятый Закон и является важным шагом на пути всегдашнего внедрения практики реализации проектов ДПП, данные правоотношения нуждаются дальнейшего правового урегулирования и закрепления на законодательном уровне. Учитывая отмеченное, основными направлениями дальнейшего усовершенствования нормативно-правовой базы для успешной реализации проектов ДПП должны быть усовершенствования нормативно-правового регулирования относительно:

- обеспечение деятельности участников проектов ДПП с учетом мирового опыта;

- действенного контроля за выполнением разных видов договоров ДПП;

- отбору частных партнеров для осуществления проектов ДПП;

- процедур предоставления прав застройки земельных участков в рамках реализации ДПП; а также

- разработка индивидуальных стратегий развития регионов и определения соответствующих отраслей для реализации проектов ДПП; но

- повышение уровня защиты прав и интересов участников ДПП.

Отмеченные мероприятия должны создать более привлекательные условия для потенциальных инвесторов и способствовать успешной реализации многочисленных проектов ДПП.