Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

ДЕРЖАВНИЙ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «МІЖРЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР ЮВЕЛІРНОГО МИСТЕЦТВА м. КИЄВА»

ДИПЛОМНА РОБОТА

Тема: Складне чоловіче кольцо-перстень.

Сережка з камнями.

Професія: «Ювелір-монтувальник, ювелір-закріпник.»

Виконав:

учень групи Т-2

Клюка Іван Ярославович

Керівник:

Відгук про роботу__________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Робота допущена до захисту з оцінкою_________________________________

Київ 2010

План:

1. Вступ.

2. Істрія.

3. Матеріли для виготовлення виробу.

4. Способи застосовування інструменту.

5. Технологічна карта.

6. Зображення робочого місця.

7. Норми і розцінки на необхідні технічні роботи.

8. Дефекти , які можуть виникнути під час роботи і їх усунення.

9. Охорона праці.

10. Висновок.

1 Кольцо - перстень

Ювелнрна спрбва, ювелірка, ювелірство, золотарство, ювелірне мистецтво — вид людської діяльності, що дозволяє виготовляти штучні прикраси тіла людини. Вдіноситься до мистецького оздобного ремесла.

В Україні, до середини 18 століття вживалася назва золотарство, хоч ювелірні предмети переважно виробляли зі срібла і рідше із золота (дорогого привозного металу) часто з додатком емалі, а в широкому значенні й з міді, нікелю, бронзи, заліза, сталі, олива, глини. Відповідно ювелірних майстрів називано золотарями або злотниками і сріблярами. У другій пол. 18 ст. (на Зах. зі 17 ст.

) для майстрів, що виробляли дрібні речі — біжу (З французької bijou) з дорогоцінних металів прищепилася назва майстрів ювелірних справ, а для тих, що прикрашали золотарські вироби дорогоцінними каменями — майстрами брилянтних справ.

В наш час, особа, що займається ю.с. називається ювеліром, або золотарем. До прикрас тіла відносять не тільки вироби із дорогоцінних металів та каменів, але й і з «неблагородних» матеріалів — кістки, дерева, скла, а останнім часом — пластмас. Прикрасою тіла також вважається малюваний, чи татуйований малюнок на тілі.

Золотарство в Україні — одне з найстарших мистецьких ремесел. Згідно з археологічними даними, історія ювелірної справи в Україні сягає палеолітичних часів і простягається через безперевну еволюцію технологій та стилів до наших днів.

Ювелірні прикраси — предмети, що відіграють функцію естетичної орнаментації тіла. Звичай декорувати людське тіло виник на зорі формування людського суспільства як один з перших проявів його культури. До прикрас також належить татуювання.

Найперші ювелірні вироби виготовлялися з таких природних матеріалів, як кістка, ікла тварин, мушлі, дерево, камінь. З часом у виробництві прикрас почали використовувати метали, зокрема - дорогоцінні. Хоч з плином часу, дорогі й екзотичні ювелірні вироби почали використовувалися як індикатори соціального статусу, вони не зникли з ужитку всіх верств населення.

Це буде складне чоловіче кольцо , яке можна буде скласти в перстень. Складність роботи полягає в тому , що однією деталлю кольца буде шинка , яка буде крутитись поверх іншої шинки . При цьому кольцо має мати кріплення для того, щоб зробити накладку з шарнірним з’єднанням , до якого вона кріпитимнться утворюючи печатку. Саме кольцо буде гравіровано і гравіровка заливатиметься припоєм . Щоб зовнішня шинка не випадла з внутрішньої будуть припаюватись бокові стінки які будуть надіїно її триматине даючи злетіти приобертанні зовнішньої шинки.

В цих же бокових стінках які не дають двом шинкам зійти одній з одної будуть просверлюватись отвори , після чого мечеком робитиметься різьба. Ця різьба служитиме для того щоб до кільця можна вручну приєднати і відєднати накладку яка буде міняти зовнішній вигляд виробу . Люди в наш час хочуть різномаїття і цей виріб може їм дати те чого вони хочуть.

2 Кольцо в Історії

Кольцо - предмет в форме обода, обруча из металла, дерева, камня, кости, стекла, надеваемый на палец; распространено у большинства народов мира. Само слово «кольцо» произошло от старославянского корня «коло», означающее колесо. Но есть и другое толкование – от французского «collier», что значит «шея», «ожерелье», «ошейник». Обруч с крупной вставкой в виде щитка называется перстнем.

История колец уходит в глубокую древность. Согласно легенде, изобретателем этого украшения был громовержец Зевс, повелевший Прометею носить вынутое из его оков звено на пальце. По другой версии сам Прометей, принесший людям огонь, освободивший их от ига богов. В книге Б.С. Владимирского «Камни: тайны и таинства» читаем: «Графическим выражением идеи освобождения становится рука, протягивающая огонь. На пальце - кольцо. Что это - декоративные изыски? Фантазия художника? Нет. Кольцо - это символ.

Цепи, которыми титан был прикован к скале, перекованы в некий знак памяти о пережитых муках, в символ непокоренности. В него же был вставлен камень - обломок Кавказской скалы. Такова легенда о происхождении, перстней и колец». Костяные кольца появились уже в эпоху палеолита, металлические - в бронзовом веке. Впрочем, в стародавние времена кольцо было не только декоративным предметом, но и имело чисто утилитарные функции.

В древности существовал «обычай носить на пальце печать, равносильную именной подписи и в то же время служившую украшением. Обыкновенно такие печати носили на указательном пальце правой руки» (Прево Г., «Искусство одеваться», СПб., 1892). Такие печатные кольца с вырезанными надписями или изображениями были распространены в Древнем Египте. Оттиск такого кольца служил подписью владельца. Печатные кольца были затем у эгейцев, греков и этрусков. Кольца также носили в силу профессиональной или бытовой необходимости.

До сих пор можно видеть наперстки в виде кольца, которыми пользуются, к примеру, сапожники. Лучники в свое время носили по три кольца - на указательном, среднем и безымянном пальцах, с тем, чтобы предохранить себя от порезов тетивой. В кулачных боях часто пользовались своеобразными кастетами в виде колец с массивными вставками камня или металла.

Кольца были чрезвычайно распространены в античном мире, причем тогда это было не просто украшение, а еще и символ определенного социального положения: в Римской республике сенаторы и всадники носили золотые кольца, а простые граждане - железные. При империи это правило было отменено: с 3 в. все свободнорождённые получили право носить золотые кольца, а вольноотпущенные - серебряные. Позже кольца выполняли роль своеобразного пропуска или удостоверения личности. Их надевали члены монашеских орденов и тайных политических сообществ.

В частности, в одном романе А.Ф. Писемского описано кольцо, которое носили русские масоны: чугунная печатка, на ней вырезана Адамова голова с берцовыми костями и надписью «Таким будешь». У католических епископов перстень - знак их власти.

По-украински

ДЕРЖАВНИЙ ПРОФЕСІЙНО - ТЕХНІЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАСТАВА "МІЖРЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР ЮВЕЛІРНОГО МИСТЕЦТВА м КИЄВА"

ДИПЛОМНА РОБОТА

Тема: Складень чоловіче кільце-перстень.

Сережка з каменями.

Професія: "Ювелір-монтувальник, ювелір - закріпник".

Виконав:

учень групи Т-2

Костур Іван Ярославович

Керівник:

Відгук про роботові__________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Робота допущена до захисту з оцінкою_________________________________

Київ 2010

План:

1. Вступ.

2. Істрія.

3. Матеріли для виготовлення виробу.

4. Способи застосовування інструменту.

5. Технологічна карта.

6. Зображення робочого місця.

7. Норми і розцінки на необхідні технічні роботи.

8. Дефекти, які можуть виникнути під година роботи і їх усунення.

9. Охорона праці.

10. Висновок.

1 Кільце - перстень

Ювелнрна спрбва, ювелірка, ювелірство, золотарство, ювелірне мистецтво - вид людської діяльності, що дозволяє виготовляти штучні прикрась тіла людини. Вдіноситься до мистецького оздобного ремесла.

У Україні, до середини 18 століття вживалася назва золотарство, хоч ювелірні предмети переважно виробляли зі срібла і рідше із золото (дорогого привозного металу) часто з додатком емалі, а в широкому значенні й з міді, нікелю, бронзи, заліза, сталі, олива, глини. Відповідно ювелірних майстрів називано золотарями або злотниками і сріблярами. У другій пів. 18 ст. (на Зах. зі 17 ст.

) для майстрів, що виробляли дрібні речі - біжу (З французької bijou) з дорогоцінних металів прищепилася назва майстрів ювелірних справ, а для тихий, що прикрашали золотарські вироби дорогоцінними каменями - майстрами брилянтних справ.

У нашу годину, особа, що займається ю.с. називається ювеліром, або золотарем. До оздоб тіла відносять не тільки вироби із дорогоцінних металів та каменів, але й і з "неблагородних" матеріалів - кістки, дерева, скла, а останнім часом - пластмас. Оздобою тіла також вважається малюваний, чи татуйований малюнок на тілі.

Золотарство в Україні - одне з найстарших мистецьких ремесел. Згідно з археологічними даними, історія ювелірної справи в Україні сягає палеолітичних часів і простягається через безперевну еволюцію технологій та стилів до наших днів.

Ювелірні прикрась - предмети, що відіграють функцію естетичної орнаментації тіла. Звичай декорувати людське тіло виник на зорі формування людського суспільства як один з перших проявів його культури. До оздоб також належить татуювання.

Найперші ювелірні вироби виготовлялися з таких природних матеріалів, як кістка, ікла тварин, мушлі, дерево, камінь. З часом у виробництві оздоб почали використовувати метали, зокрема - дорогоцінні. Хоч з плином годині, дорогі й екзотичні ювелірні вироби почали використовувалися як індикатори соціального статусу, смороду не зникли з ужитку всіх верств населення.

Це буде складень чоловіче кільце, яку можна буде скласти в перстень. Складність роботи полягає в тому, що однією деталлю кільця буде шинку, яка буде крутитись поверх іншої шинки . При цьому кільце має мати кріплення для того, щоб зробити накладку з шарнірним з' єднанням, до якого вона кріпитимнться утворюючи печатку. Саме кільце буде гравіровано і гравіровка заливатиметься припоєм . Щоб зовнішня шинку не випадла з внутрішньої будуть припаюватись бокові стінки які будуть надіїно її триматине даючи злетіти приобертанні зовнішньої шинки.

У цих же бокових стінках які не дають двом шинкам зійти одній з одної будуть просверлюватись відчини, після чого мечеком робитиметься різьба. Ця різьба служитиме для того щоб до кільця можна вручну приєднати і відєднати накладку яка буде міняти зовнішній вигляд виробу . Люди в нашу годину хочуть різномаїття і цей виріб може їм дати той чого сморід хочуть.

2 Кільце в Історії

Кільце - предмет у формі обода, обруча з металу, дерева, каменю, кістки, скла, що надівається на палець; поширено у більшості народів світу. Саме слово "кільце" пішло від старослов'янського кореня "коло", колесо, що означає. Але є і інше тлумачення - від французького "collier", що означає "шия", "намисто", "нашийник". Обруч з великою вставкою у вигляді щитка називається перснем.

Історія кілець йде в глибоку старовину. Згідно з легендою, винахідником цієї прикраси був громовержець Зевс, що повелів Прометеєві носити вийняту з його оков ланку на пальці. За іншою версією сам Прометей, що приніс людям вогонь, що звільнив їх від ярма богів. У книзі Б.С. Володимирського "Камені: таємниці і таїнства" читаємо: "Графічним вираженням ідеї звільнення стає рука, що простягає вогонь. На пальці - кільце. Що це - декоративні дослідження? Фантазія художника? Ні. Кільце - це символ.

Ланцюги, якими титан був прикований до скелі, перековані в деякий знак пам'яті про пережиті муки, в символ нескореності. У нього ж був вставлений камінь - уламок Кавказької скелі. Така легенда про походження, перснів і кілець". Кістяні кільця з'явилися вже в епоху палеоліту, металеві - в бронзовому столітті. Втім, в стародавні часи кільце було не лише декоративним предметом, але і мало чисто утилітарні функції.

В давнину існував "звичай носити на пальці друк, рівносильний іменному підпису і що в той же час служила прикрасою. Звичайно такий друк носили на вказівному пальці правої руки" (Прево Г., "Мистецтво одягатися", СПб., 1892). Такі друкарські кільця з вирізаними написами або зображеннями були поширені в Стародавньому Єгипті. Відбиток такого кільця служив підписом власника. Друкарські кільця були потім у эгейцев, греків і етрусків. Кільця також носили через професійну або побутову необхідність.

Досі можна бачити наперстки у вигляді кільця, якими користуються, приміром, шевці. Лучники свого часу носили по три кільця - на вказівному, середньому і безіменному пальцях, з тим, щоб оберегти себе від порізів тятивою. У кулачних боях часто користувалися своєрідними кастетами у вигляді кілець з масивними вставками каменю або металу.

Кільця були надзвичайно поширені у античному світі, причому тоді це було не просто прикраса, а ще і символ певного соціального положення : в Римській республіці сенатори і вершники носили золоті кільця, а прості громадяни - залізні. При імперії це правило було скасоване: з 3 ст. усі свободнорожденные отримали право носити золоті кільця, а вільновідпущені - срібні. Пізніше за кільце виконували роль своєрідного пропуску або посвідчення особи. Їх надівали члени чернечих орденів і таємних політичних співтовариств.

Зокрема, в одному романі А.Ф. Писемского описано кільце, яке носили російські масони, : чавунна печатка, на ній вирізана Адамова голова з гомілковими кістками і написом "Таким будеш". У католицьких єпископів перстень - знак їх влади.