Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

ОГЛАВЛЕНИЕ

Введение 3

Глава 1. Понятие выносливости и ее виды 5

1.1. Понятие выносливости 5

1.2. Виды выносливости 6

Глава 2. Методика развития выносливости 9

2.1. Методика развития общей выносливости 9

2.2. Методика развития специальной выносливости 11

2.3. Контрольные упражнения (тесты) для определения уровня развития выносливости 14

Глава 3. Методика развития выносливости на примере лыжных гонок 17

Заключение 32

Список использованных источников 34

Введение

Выносливость – важнейшее физическое качество, проявляющееся в профессиональной, спортивной деятельности и в повседневной жизни людей. Она отражает общий уровень работоспособности человека.

Являясь многофункциональным свойством человеческого организма, выносливость интегрирует в себе большое число процессов, происходящих на различных уровнях: от клеточного и до целостного организма. Однако, как показывают результаты современных научных исследований, в преобладающем большинстве случаев ведущая роль в проявлениях выносливости принадлежит факторам энергетического обмена и вегетативным системам его обеспечения – сердечно-сосудистой и дыхательной, а также центральной нервной системе.

Выносливость – это способность человека к длительному выполнению какой-либо работы без заметного снижения работоспособности. А уровень выносливости обычно определяется временем, в течение которого человек может выполнять заданное физическое упражнение. Чем продолжительнее время работы, тем больше выносливость. Это качество необходимо при длительном беге, ходьбе на лыжах и при выполнении более кратковременных упражнений скоростного и силового характера.

Учитывая то, какое огромное значение имеет выносливость для здоровья, физического развития, трудовой деятельности и успешной воинской службы, актуальность данной темы вне всяких сомнений.

Целью моей работы является определение понятия выносливости и методики ее направленного развития.

В задачи работы входят:

1. Определить понятие выносливости и ее видов

2. Изучить методику развития общей и специальной выносливости;

3. Определить контрольные упражнения для измерения уровня развития выносливости

4. Изучить методику развития выносливости на примере лыжных гонок

Метод исследования: Изучение и анализ научно-методической и специальной литературы

Курсовая работа представлена на 36 страницах. Содержит одну таблицу (Энергообеспечение мышечной работы) и 16 литературных источников.

Учитывая то, какое огромное значение имеет выносливость для здоровья, физического развития, трудовой деятельности и успешной воинской службы, актуальность данной темы вне всяких сомнений.

ГЛАВА 1. ПОНЯТИЕ ВЫНОСЛИВОСТИ И ЕЕ ВИДЫ

1.1. ПОНЯТИЕ ВЫНОСЛИВОСТИ

Выносливость - важнейшее физическое качество, проявляющееся в профессиональной, спортивной практике (в той или иной степени в каждом виде спорта) и повседневной жизни. Она отражает общий уровень работоспособности человека. В теории физвоспитания под выносливостью понимают способность человека значительное время выполнять работу без снижения мощности нагрузки её интенсивности или как способность организма противостоять утомлению.

[9] Приведенное определение дает общее представление о выносливости, но не исчерпывает разнообразия видов ее проявления в практической деятельности человека. В частности, при изменении интенсивности работы предельное время ее выполнения может изменяться в широком диапазоне. Например, в беге с максимальной скоростью уже на 10 - 15-й секунде наблюдается значительное ее падение. В то же время марафонцы более двух часов поддерживают непредельную для себя скорость бега.

Естественно, что механизмы утомления, а, следовательно, и выносливости в этих случаях разные и зависят от специфики выполняемой работы. В зависимости от специфики работы (умеренной интенсивности, скоростная, силовая, координационная) можно говорить о способности преодолевать утомление при нагрузках умеренной интенсивности скоростной, силовой или координационной направленности. Это дает основания к выделению разных видов выносливости: общая, скоростная, силовая, координационная.

Выносливость как качество проявляется в двух основных формах:

• в продолжительности работы без признаков утомления на данном уровне мощности;

• в скорости снижения работоспособности при наступлении утомления.

1.2. ВИДЫ ВЫНОСЛИВОСТИ

На практике различают несколько видов выносливости: общую и специальную. Необходимо отметить, что большое количество изометрических упражнений в тренировочном занятии вызывает специфические приспособления организма к статической работе и не оказывает положительного влияния на динамическую силу. Дозировка упражнений, на развитие силы такова, что при выполнении упражнения появилось чувство усталости, но не предельного утомления.

Под общей выносливостью понимают совокупность функциональных возможностей организма, определяющих его способность к продолжительному выполнению с высокой эффективностью работы умеренной интенсивности. С точки зрения теории спорта общая выносливость – это способность спортсмена продолжительное время выполнять различные по характеру виды физических упражнений сравнительно невысокой интенсивности, вовлекая в действие многие мышечные группы. Уровень развития и проявления общей выносливости определяется:

• аэробными возможностями организма (физиологическая основа общей выносливости);

• степенью экономизации техники движений;

• уровнем развития волевых качеств.

Функциональные возможности вегетативных систем организма будут высокими при выполнении всех упражнений аэробной направленности. Именно поэтому выносливость к работе такой направленности имеет общий характер и её называют общей выносливостью.

Общая выносливость является основой высокой физической работоспособности.

Основным показателем выносливости является максимальное потребление кислорода (МПК) л/мин. Средствами развития общей выносливости являются упражнения, позволяющие достичь максимальных величин сердечной и дыхательной производительности и удерживать высокий уровень МПК длительное время. [6]

Специальная выносливость - это способность спортсмена эффективно выполнять специфическую нагрузку за время, обусловленное требованиями его специализации. Иными словами - это выносливость к определённому виду спортивной деятельности, способность эффективно проводить технические приёмы в течение схватки, игры и т.д.

В зависимости от интенсивности работы и выполняемых упражнений выносливость различают как: силовую, скоростную, скоростно-силовую, координационную и выносливость к статическим усилиям.

Специальная выносливость с педагогической точки зрения представляет многокомпонентное понятие, т.к. уровень её развития зависит от многих факторов:

• общей выносливости;

• скоростных возможностей спортсмена; (быстроты и гибкости работающих мышц)

• силовых качеств спортсмена;

• технико-тактического мастерства и волевых качеств спортсмена.

Под силовой выносливостью понимают способность преодолевать заданное силовое напряжение в течение определённого времени. В

По-украински

ЗМІСТ

Введення 3

Глава 1. Поняття витривалості і її види 5

1.1. Поняття витривалості 5

1.2. Види витривалості 6

Глава 2. Методика розвитку витривалості 9

2.1. Методика розвитку загальної витривалості 9

2.2. Методика розвитку спеціальної витривалості 11

2.3. Контрольні вправи(тести) для визначення рівня розвитку витривалості 14

Глава 3. Методика розвитку витривалості на прикладі лижних перегонів 17

Укладення 32

Список використаних джерел 34

Вступ

Витривалість - найважливіша фізична якість, що проявляється в професійній, спортивній діяльності і в повсякденному житті людей. Вона відбиває загальний рівень працездатності людини.

Будучи багатофункціональною властивістю людського організму, витривалість інтегрує в собі велике число процесів, що відбуваються на різних рівнях : від клітинного і до цілісного організму. Проте, як показують результати сучасних наукових досліджень, в переважаючій більшості випадків провідна роль в проявах витривалості належить чинникам енергетичного обміну і вегетативним системам його забезпечення - серцево-судинною і дихальною, а також центральній нервовій системі.

Витривалість - це здатність людини до тривалого виконання якої-небудь роботи без помітного зниження працездатності. А рівень витривалості зазвичай визначається часом, впродовж якого людина може виконувати задану фізичну вправу. Чим триваліше час роботи, тим більше витривалості. Ця якість потрібна при тривалому бігу, ходьбі на лижах і при виконанні більше короткочасних вправ швидкісного і силового характеру.

Враховуючи те, яке величезне значення має витривалість для здоров'я, фізичного розвитку, трудової діяльності і успішної військової служби, актуальність цієї теми поза всяких сумнівів.

Метою моєї роботи є визначення поняття витривалості і методики її спрямованого розвитку.

У завдання роботи входять:

1. Визначити поняття витривалості і її видів

2. Вивчити методику розвитку загальної і спеціальної витривалості;

3. Визначити контрольні вправи для виміру рівня розвитку витривалості

4. Вивчити методику розвитку витривалості на прикладі лижних перегонів

Метод дослідження : Вивчення і аналіз науково-методичної і спеціальної літератури

Курсова робота представлена на 36 сторінках. Містить одну таблицю(Енергозабезпечення м'язової роботи) і 16 літературних джерел.

Враховуючи те, яке величезне значення має витривалість для здоров'я, фізичного розвитку, трудової діяльності і успішної військової служби, актуальність цієї теми поза всяких сумнівів.

ГЛАВА 1. ПОНЯТТЯ ВИТРИВАЛОСТІ І ЇЇ ВИДЫ

1.1. ПОНЯТТЯ ВИТРИВАЛОСТІ

Витривалість - найважливіша фізична якість, що проявляється в професійній, спортивній практиці(у тому або іншому ступені в кожному виді спорту) і повсякденному житті. Вона відбиває загальний рівень працездатності людини. У теорії физвоспитания під витривалістю розуміють здатність людини значний час виконувати роботу без зниження потужності навантаження її інтенсивності або як здатність організму протистояти стомленню. [9]

Приведене визначення дає загальне уявлення про витривалість, але не вичерпує різноманітності видів її прояву в практичній діяльності людини. Зокрема, при зміні інтенсивності роботи граничний час її виконання може змінюватися в широкому діапазоні. Наприклад, у бігу з максимальною швидкістю вже на 1 0 - 1 5 - і й секунді спостерігається значне її падіння. В той же час марафонці більше двох годин підтримують неграничну для себе швидкість бігу.

Природно, що механізми стомлення, а, отже, і витривалості в цих випадках різні і залежать від специфіки виконуваної роботи. Залежно від специфіки роботи(помірній інтенсивності, швидкісна, силова, координаційна) можна говорити про здатність долати стомлення при навантаженнях помірної інтенсивності швидкісної, силової або координаційної спрямованості. Це дає основи до виділення різних видів витривалості : загальна, швидкісна, силова, координаційна.

Витривалість як якість проявляється в двох основних формах:

- в тривалості роботи без ознак стомлення на цьому рівні потужності;

- в швидкості зниження працездатності при настанні стомлення.

1.2. ВИДИ ВИТРИВАЛОСТІ

На практиці розрізняють декілька видів витривалості : загальну і спеціальну. Необхідно відмітити, що велика кількість ізометричних вправ в тренувальному зайнятті викликає специфічні пристосування організму до статичної роботи і не робить позитивного впливу на динамічну силу. Дозування вправ, на розвиток сили така, що при виконанні вправи з'явилося почуття втоми, але не граничного стомлення.

Під загальною витривалістю розуміють сукупність функціональних можливостей організму, що визначають його здатність до тривалого виконання з високою ефективністю роботи помірної інтенсивності. З точки зору теорії спорту загальна витривалість - це здатність спортсмена тривалий час виконувати різні за характером види фізичних вправ порівняно невисокої інтенсивності, залучаючи до дії багато м'язових груп. Рівень розвитку і прояву загальної витривалості визначається:

- аеробними можливостями організму(фізіологічна основа загальної витривалості);

- мірою економізації техніки рухів;

- рівнем розвитку вольових якостей.

Функціональні можливості вегетативних систем організму будуть високими при виконанні усіх вправ аеробної спрямованості. Саме тому витривалість до роботи такої спрямованості має загальний характер і її називають загальною витривалістю.

Загальна витривалість є основою високої фізичної працездатності.

Основним показником витривалості є максимальне споживання кисню(МПК) л/хв. Засобами розвитку загальної витривалості є вправи, що дозволяють досягти максимальних величин сердечної і дихальної продуктивності і утримувати високий рівень МПК тривалий час. [6]

Спеціальна витривалість - це здатність спортсмена ефективно виконувати специфічне навантаження за час, обумовлений вимогами його спеціалізації. Іншими словами - це витривалість до певного виду спортивної діяльності, здатність ефективно проводити технічні прийоми впродовж сутички, гри і так далі

Залежно від інтенсивності роботи і виконуваних вправ витривалість розрізняють як: силову, швидкісну, швидкісно-силову, координаційну і витривалість до статичних зусиль.

Спеціальна витривалість з педагогічної точки зору представляє багатокомпонентне поняття, оскільки рівень її розвитку залежить від багатьох чинників:

- загальній витривалості;

- швидкісних можливостей спортсмена; (швидкості і гнучкості працюючих м'язів)

- силових якостей спортсмена;

- технико-тактического майстерності і вольових якостей спортсмена.

Під силовою витривалістю розуміють здатність долати задану силову напругу впродовж певного часу. Залежно від режиму роботи м'язів можна виділити