Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Техника безопасности при работе на высоте

Работы на высоте требуют особой предосторожности, а к работам, выполняемым верхолазами, предъявляют дополнительные (повышенные) требования по технике безопасности.

Работы, при которых работающий находится на высоте от 1 до 5 м от поверхности грунта, перекрытия или рабочего настила, выполняют электромонтажники всех профессий, электрослесари, электросварщики и т.д., прошедшие обязательный предварительный медицинский осмотр перед поступлением на работу. Эти рабочие проходят также дополнительные периодические осмотры при условии обслуживания действующих электроустановок, выполнения электросварочных работ и т.д.

К работам на высоте свыше 5 м (верхолазным работам) допускают рабочих, прошедших медицинский осмотр перед поступлением на работу и периодические осмотры один раз в 12 мес. Перечень медицинских противопоказаний, препятствующих приему на работу верхолазов, приведен в приложении 2. Кроме того, к этим работам допускают только лиц не моложе 18 и не старше 60 лет, имеющих квалификацию не ниже 3-го разряда, специально обученных правилам безопасного выполнения верхолазных работ и прошедших необходимую тренировку.

При этом основным средством, предохраняющим их от падения с высоты во все моменты работы и передвижения служит предохранительный пояс.

Все рабочие проходят перед началом каждой работы на высоте специальный инструктаж на рабочем месте: о состоянии рабочего места и подходов к нему; о характере и безопасных методах выполнения предстоящих работ; об особенностях пользования предохранительными приспособлениями при выполнении данного задания.

Особо опасными являются все работы на высоте, а выполняемые верхолазами отнесены к работам, к которым предъявляют дополнительные (повышенные) требования по технике безопасности. Пространство, в котором действуют или могут действовать производственные факторы, способные причинить работающему травму, называется опасной зоной. Для работ, выполняемых на высоте, опасной зоной является пространство, которое определяют горизонтальной проекцией рабочей площади S, увеличенной на безопасное расстояние р во все стороны (рис. 1).

Величину Р, м, определяют по формуле: Р=0,3 Н, где Н — высота расположения рабочего места, м. В любом случае Р должно быть не менее 2 м.

Для электромонтажных работ на передвижных механизмах, в том числе мостовых кранах, опасную зону определяют радиусом их действия на каждой стоянке.

Рис. 1. Опасная зона при работе на высоте.

Опасные зоны ограждают, на временных ограждениях вывешивают строительные знаки, например: «Осторожно! Работает кран», «Стой! Монтаж лесов. Проход запрещен!», «Работать в каске!» и т.д. Форма, сигнальные цвета и размеры знаков безопасности установлены ГОСТ 12.4.026-76. При работе на высоте следует руководствоваться действующими правилами по технике безопасности, строительными нормами и правилами (СНиП), стандартами, а также отраслевыми правилами, нормалями и инструкциями по безопасным методам производства работ.

Все эти документы работающие изучают в процессе обучения на специальных курсах по технике безопасности. На этих курсах не позже чем через 3 мес со дня поступления на работу всех работающих обучают безопасным методам. После окончания обучения производят индивидуальную проверку знаний.

Прошедшим проверку выдают удостоверения по технике безопасности.

Все вновь принятые или переведенные на другую работу могут быть допущены к работе на высоте только после получения производственного инструктажа.

Инструктаж на рабочем месте выполняет производитель работ (мастер) обязательным уточнением безопасных проходов или подъемов к рабочим местам и опасных условий работы, которые могут возникнуть при выполнении совместных работ с другими бригадами (организациями) или при работе с машинами и механизмами.

В удостоверении по технике безопасности кроме даты прохождения медицинского освидетельствования должны стоять отметки о наличии квалификационной группы работающего в действующих электроустановках, допуске к работам на высоте более 5 м, с вредными условиями труда, электроинструментом и т. д.

В проектах производства электромонтажных работ (ППР) при монтаже электрических сетей и электрооборудования на высоте дают основные рекомендации по безопасным методам труда. Работы на высоте выполняют с приставных лестниц, стремянок, подмостей, лесов, люлек, а также различных механизмов и инвентарных приспособлений: подъемников; вышек; площадок, устанавливаемых на мостовом кране, и т.д. При этих работах применяют приставные лестницы и стремянки длиной не более 5 м.

При производстве работ ответственный инженерно-технический работник осматривает деревянные лестницы 1 раз в 3 мес, а веревочные — ежемесячно. Результаты осмотра фиксируются в специальном журнале.

В ступеньках и тетивах деревянных лестниц не должно быть трещин длиной более 100 мм и глубиной более 5 мм. Металлические детали лестниц не должны иметь трещин и острых краев, нарушений в местах креплений ступенек к тетивам.

Выдвижные лестницы, допускаемые к производству работ, должны плавно выдвигаться с усилием до 500 Н, надежно стопориться на любой заданной высоте; не должны самопроизвольно складываться.

Особое внимание уделяют осмотру нижней опорной части тетив и упоров. Упоры плотно, без лифта закрепляют на тетиве. При истирании резиновых деталей (см. рис. 1) их заменяют, а металлические наконечники затачивают.

После изготовления или капитального ремонта все лестницы подвергают испытаниям статической нагрузкой. Деревянные приставные и веревочные лестницы испытывают 1 раз в 6 мес, а деревянные раздвижные лестницы, лестницы-стремянки и металлические — 1 раз в 12 мес.

При испытании приставной лестницы ее устанавливают на твердом основании, под углом 75° к вертикальной стене. К одной неусиленной ступеньке на середине пролета подвешивают груз массой 200 кг. После удаления груза на ступеньке и в местах врезки в тетивы не должно быть повреждений. Остальные ступеньки лестниц испытывают в случае, если при осмотре их состояние внушает сомнения. После исправления обнаруженных неисправностей производят повторные испытания.

Лестницы-стремянки испытывают аналогично приставным лестницам, но при испытаниях лестницы устанавливают в рабочее положение. Если второе колено лестницы-стремянки не является рабочим, а служит только для упора, его испытывают грузом массой 100 кг, подвешенным непосредственно к каждой из тетив в средней части колена. Раздвижные деревянные лестницы при испытании, ступенек и тетив полностью раздвигают. Посредине неусиленной ступеньки нижнего колена подвешивают груз массой 200 кг. Испытание тетив выполняют в два приема.

Сначала каждую тетиву нагружают посредине грузом 100 кг. Испытанию подвергают все колена поочередно. После снятия груза среднее колено (при трехколенной лестнице) нагружают грузом массой 200 кг, груз подвешивают к средней ступеньке. Во время испытания самопроизвольное складывание лестницы не допускается.

После испытания раздвигающиеся колена лестницы должны

По-украински

Техніка безпеки при роботі на висоті

Роботи на висоті вимагають особливої обережності, а до робіт, що виконуються верхолазами, пред'являють додаткові (підвищені) вимоги по техніці безпеки.

Роботи, при яких працюючий знаходиться на висоті від 1 до 5 м від поверхні грунту, перекриття або робітника настилу, виконують електромонтажники усіх професій, електрослюсарі, електрозварники і так далі, що пройшли обов'язковий попередній медичний огляд перед вступом на роботу. Ці робітники проходять також додаткові періодичні огляди за умови обслуговування діючих електроустановок, виконання робіт електрозварювань і так далі

До робіт на висоті понад 5 м (роботам верхолазів) допускають робітників, що пройшли медичний огляд перед вступом на роботу і періодичні огляди один раз в 12 міс. Перелік медичних протипоказань, що перешкоджають прийому на роботу верхолазів, приведений в додатку 2. Крім того, до цих робіт допускають тільки осіб не молодше 18 і не старше 60 років, що мають кваліфікацію не нижче 3-го розряду, спеціально навчених правилам безпечного виконання робіт верхолазів і що пройшли необхідне тренування.

При цьому основним засобом, що оберігає їх від падіння з висоти в усі моменти роботи і пересування служить запобіжний пояс.

Усі робітники проходять перед початком кожної роботи на висоті спеціальний інструктаж на робочому місці: про стан робочого місця і підходів до нього; про характер і безпечні методи виконання майбутніх робіт; про особливості користування запобіжними пристосуваннями при виконанні цього завдання.

Особливо небезпечними є усі роботи на висоті, а виконувані верхолазами віднесені до робіт, до яких пред'являють додаткові (підвищені) вимоги по техніці безпеки.

Простір, в якому діють або можуть діяти виробничі чинники, здатні заподіяти працюючому травму, називається небезпечною зоною. Для робіт, що виконуються на висоті, небезпечною зоною є простір, який визначають горизонтальною проекцією робочої площі S, збільшеної на безпечну відстань р на всі боки (мал. 1). Величину Р, м, визначають по формулі: Р=0,3 Н, де Н - висота розташування робочого місця, м. У будь-якому випадку Р має бути не менше 2 м.

Для електромонтажних робіт на пересувних механізмах, у тому числі мостових кранах, небезпечну зону визначають радіусом їх дії на кожній стоянці.

Мал. 1. Небезпечна зона при роботі на висоті.

Небезпечні зони захищають, на тимчасових обгороджуваннях вивішують будівельні знаки, наприклад: "Обережно! Працює кран", "Стій! Монтаж лісів. Прохід заборонений"!, "Працювати в касці"! і так далі. Форма, сигнальні кольори і розміри знаків безпеки встановлені ГОСТ 12.4.026-76.

При роботі на висоті слід керуватися діючими правилами по техніці безпеки, будівельними нормами і правилами (СНиП), стандартами, а також галузевими правилами, нормалями і інструкціями по безпечних методах виробництва робіт. Усі ці документи працюючі вивчають в процесі навчання на спеціальних курсах по техніці безпеки. На цих курсах не пізніше ніж через 3 мес з дня вступу на роботу усіх працюючих навчають безпечним методам. Після закінчення навчання роблять індивідуальну перевірку знань.

Що пройшло перевірку видають посвідчення по техніці безпеки.

Усе знову прийняті або перекладені на іншу роботу можуть бути допущені до роботи на висоті тільки після отримання виробничого інструктажу.

Інструктаж на робочому місці виконує виробник робіт (майстер) обов'язковим уточненням безпечних проходів або підйомів до робочих місць і небезпечних умов роботи, які можуть виникнути при виконанні спільних робіт з іншими бригадами (організаціями) або при роботі з машинами і механізмами.

У посвідченні по техніці безпеки окрім дати проходження медичного огляду повинні стояти відмітки про наявність кваліфікаційної групи працюючого в діючих електроустановках, допуску до робіт на висоті більше 5 м, з шкідливими умовами праці, електроінструментом і т. д.

У проектах виробництва електромонтажних робіт (ППР) при монтажі електричних мереж і електроустаткування на висоті дають основні рекомендації по безпечних методах праці.

Роботи на висоті виконують з приставних сходів, драбин, подмостей, лісів, люльок, а також різних механізмів і інвентарних пристосувань : підйомників; вишок; майданчиків, що встановлюються на мостовому крані, і так далі. При цих роботах застосовують приставні сходи і драбини завдовжки не більше 5 м. При виробництві робіт відповідальний інженерно-технічний працівник оглядає дерев'яні сходи 1 раз в 3 мес, а мотузяні - щомісячно. Результати огляду фіксуються в спеціальному журналі.

У сходинках і тятивах дерев'яних сходів не повинно бути тріщин завдовжки більше 100 мм і глибиною більше 5 мм. Металеві деталі сходів не повинні мати тріщин і гострих країв, порушень в місцях кріплень сходинок до тятив.

Висувні сходи, що допускаються до виробництва робіт, повинні плавно висуватися із зусиллям до 500 Н, надійно стопоритися на будь-якій заданій висоті; не повинні мимоволі складатися.

Особливу увагу приділяють огляду нижньої опорної частини тятив і упорів. Упори щільно, без ліфта закріплюють на тятиві. При стиранні гумових деталей (див. мал. 1) їх замінюють, а металеві наконечники заточують.

Після виготовлення або капітального ремонту усі сходи піддають випробуванням статичним навантаженням. Дерев'яні приставні і мотузяні сходи випробовують 1 раз в 6 мес, а дерев'яні розсувні сходи, сходи-драбини і металеві - 1 раз в 12 міс.

При випробуванні приставних сходів її встановлюють на твердій основі, під кутом 75° до вертикальної стіни. До однієї непосиленої сходинки на середині прольоту підвішують вантаж масою 200 кг Після видалення вантажу на сходинці і в місцях врізання в тятиви не повинно бути ушкоджень. Інші сходинки сходів випробовують у разі, якщо при огляді їх стан вселяє сумніви. Після виправлення виявлених несправностей здійснюють повторні випробування.

Сходи-драбини випробовують аналогічно приставним сходам, але при випробуваннях сходів встановлюють в робоче положення. Якщо друге коліно сходів-драбини не є робітником, а служить тільки для упору, його випробовують вантажем масою 100 кг, підвішеним безпосередньо до кожної з тятив в середній частині коліна.

Розсувні дерев'яні сходи при випробуванні, сходинок і тятив повністю розсовують. Посередині непосиленої сходинки нижнього коліна підвішують вантаж масою 200 кг Випробування тятив виконують в два прийоми. Спочатку кожну тятиву навантажують посередині вантажем 100 кг Випробуванню піддають усі коліна по черзі. Після зняття вантажу середнє коліно (при трьохколінних сходах) навантажують вантажем масою 200 кг, вантаж підвішують до середньої сходинки. Під час випробування мимовільне складання сходів не допускається.

Після випробування коліна сходів, що розсуються, повинні вільно опускатися і підніматися.