Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Реферат: "Личность преступника, особенности формирования девиантного поведения"

Категория: Юридическая психология

Файл: 08200002.rar (размер 25 кб.)

Список файлов реферата

N Файл Размер

1 index.html 130 кб.

2 Другие файлы (6 шт.) 1 кб.

Просмотр текста файла: index.html

(представлен текст без форматирования)

Реферат по психологии проф. деятельности

М Г С У

ЮРИДИЧЕСКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Р Е Ф Е Р А Т

по

психологии проф. деятельности

Т е м а :

Личность преступника ,

особенности

формирования девиантного

поведения

Студентки III курса

пятого семестра

заочного отделения

НОСЕНКО МАРИНЫ ВИКТОРОВНЫ

г. МОСКВА

1999 г.

ПЛАН.

1. Введение.

2. Понятие личности

преступника.

3. Структура личности

преступника.

4. Основные черты

психологической

характеристики преступника.

5. Классификация и типология преступников.

5.1 Классификация преступников

5.2 Типология преступников

6. Заключение.

Список использованной литературы.

1. Вве­де­ние.

Сре­ди наи­бо­лее слож­ных,

спор­ных и наи­ме­нее раз­ра­бо­тан­ных кри­ми­но­ло­ги­че­ских про­блем

яв­ля­ет­ся

во­прос о лич­но­сти пре­ступ­ни­ка.

Криминологи, разрабатывая

другие проблемы (преступности, ее причин и профилактики), т.е. глобальные, не

смогут не признать того, что действия, осуждаемые как преступные, всегда и

везде совершаются людьми. Наказуемые деяния совершают мужчины и женщины, молодые

и пожилые люди, гражданские и военные, умные и не очень, за что они в качестве

правонарушителей подозреваются, становятся объектами оперативно-розыскной

деятельности, разрабатываются, наказываются и ресоциализируются. С ними имеет

дело жертва и негласный сотрудник, сотрудники правоохранительных органов

государства, представители общественных

объединений и религиозных организаций

Ученые, при разработке нашей

проблемы пользуются всем комплексом

криминологической методологии, в т.ч. и специальной (типологии или изучение

отдельного преступника). “Лозунгом” ученых до середины ХХ века было выражение

Листа: “ Не преступление,

а преступник, не понятие, а человек ”. И хотя с тех пор прошло много

лет, вопрос о том, кто является преступником остался. И что лукавить, чем

“дальше” и “глубже” исследования, тем этот вопрос больше...

Каково наше представление о

преступнике ? Конечно могут быть несколько противоположных образов, но у

большинства из нас обязательно

это будет мужчина, 20-40 лет, со специфическими чертами лица и фигурой,

короткой стрижкой, наколками,

своеобразным поведением, жаргоном, одеждой, с общественным статусом

“одинокого загнанного волка” и т.д. А теперь давайте ответим себе на вопрос,

почему: не женщина; не образ

заботливого “мужа-отца”; не в костюме с белой рубашкой и галстуком ?

Единого мнения нет и его не

будет никогда, однако основное положение, согласно которому преступники

отличаются от не преступников свойствами личности, несмотря на критику,

является наиболее устойчивым. Это и будем считать точкой отсчета...

Что же такое личность преступника?

2. По­ня­тие лич­но­сти преступ­ни­ка.

С точ­ки зре­ния рус­ско­го

язы­ка сло­во “лич­ность” оп­ре­де­ля­ет­ся, как “че­ло­век,... но­си­тель

ка­ких-ни­будь

свойств...” или “со­во­куп­ность свойств, при­су­щих дан­но­му че­ло­ве­ку,

со­став­ляю­щих

его ин­ди­ви­ду­аль­ность...”, “от­дель­ный че­ло­век в об­ще­ст­ве,

ин­ди­ви­ду­ум...”

Го­во­ря о лич­но­сти, ча­ще все­го име­ют в ви­ду про­сто от­дель­но­го

че­ло­ве­ка.

Сло­во “пре­ступ­ник ” оз­на­ча­ет то­го, “кто со­вер­шил уго­лов­ное

пре­сту­п­ле­ние”(в един­ст­вен­ном зна­че­нии) или “че­ло­век, ко­то­рый

со­вер­ша­ет или со­вер­шил пре­сту­п­ле­ние”. Си­но­ни­ма­ми это­го сло­ва

яв­ля­ют­ся “уго­лов­ник”(разг.); пра­во­на­ру­ши­тель

(юрид.); зло­умыш­лен­ник, вор, тать (ус­тар.); вар­нак (ус­тар., прост.);

зло­дей,

ли­хо­дей (ус­тар.)

И так, “лич­ность пре­ступ­ни­ка ” мож­но пред­ста­вить, как “со­во­куп­ность

свойств, при­су­щих, со­вер­шаю­ще­му или со­вер­шив­ше­му пре­сту­п­ле­ние,

че­ло­ве­ку,

со­став­ляю­щих его ин­ди­ви­ду­аль­ность”.

Кри­ми­но­ло­ги изу­ча­ют

эту со­во­куп­ность свойств для то­го что­бы на их ос­но­ве оп­ре­де­лить

де­тер­ми­нан­ты

со­вер­ше­ния кон­крет­но­го пре­сту­п­ле­ния, ко­то­рые, в свою оче­редь,

мо­гут

быть ис­поль­зо­ва­ны в про­цес­се рас­сле­до­ва­ния и рас­смот­ре­ния

уго­лов­но­го

де­ла, а так­же при соз­да­нии ос­нов и ме­то­дик ин­ди­ви­ду­аль­ной

про­фи­лак­ти­ки. Од­на­ко на ос­но­ве изу­че­ния лич­но­сти

кон­крет­но­го пре­ступ­ни­ка не­воз­мож­но оп­ре­де­лить при­чи­ны

со­вер­ше­ния

не толь­ко всех пре­сту­п­ле­ний, но и оп­ре­де­лен­ной их груп­пы. На­при­мер,

при­чин со­вер­ше­ния квар­тир­ных краж. Имен­но по­это­му, кри­ми­но­ло­ги в

про­цес­се на­уч­ных ис­сле­до­ва­ний и

обоб­ще­ний пра­во­при­ме­ни­тель­ной прак­ти­ки изу­ча­ют лич­ность

пре­ступ­ни­ка

на груп­по­вом уров­не, а так­же как сво­его ро­да со­во­куп­ный “субъект

пре­ступ­но­сти”

в це­лом, т.е. используя типологию.

При та­ком под­хо­де изу­ча­ют­ся

ка­те­го­рии и ти­пы пре­ступ­ни­ков, вы­де­ляе­мые по сход­ст­ву как

со­вер­шае­мых

пре­сту­п­ле­ний, так и со­дер­жа­ния лич­но­ст­ных свойств субъектов дея­ний.

Бо­лее кон­крет­но эти ас­пек­ты мы рассмотрим далее.

Та­ким об­ра­зом, лич­ность

пре­ступ­ни­ка в кри­ми­но­ло­гии изу­ча­ет­ся на трех уров­нях:

- ин­ди­ви­ду­аль­ном;

- груп­по­вом;

- об­щем.

Ес­ли обоб­щить при­ве­ден­ные

три уров­ня изу­че­ния лич­но­сти пре­ступ­ни­ка, то, на этой ос­но­ве, мож­но

сфор­му­ли­ро­вать кри­ми­но­ло­ги­че­ское по­ня­тие лич­но­сти пре­ступ­ни­ка

в ши­ро­ком смыс­ле. Можно пред­ло­жить свой ва­ри­ант кри­ми­но­ло­ги­че­ско­го

по­ни­ма­ния “лич­но­сти пре­ступ­ни­ка” (в ши­ро­ком смыс­ле), как сис­те­мы

ха­рак­те­ри­стик, ис­поль­зуе­мых

для изу­че­ния лич­но­сти че­ло­ве­ка, со­вер­шив­ше­го пре­сту­п­ле­ние и

оп­ре­де­ле­ния

при­чин со­вер­ше­ния пре­сту­п­ле­ний”.

Об­ще­при­ня­ты­ми по­сту­ла­та­ми оте­че­ст­вен­ная кри­ми­но­ло­гия,

при рас­смот­ре­нии лич­ность пре­ступ­ни­ка,

счи­та­ет то, что:

1. Со­во­куп­ность ин­тег­ри­ро­ван­ных

в ней со­ци­аль­но-зна­чи­мых свойств, об­ра­зо­вав­ших­ся в про­цес­се

мно­го­об­раз­ных

и сис­те­ма­ти­че­ских взаи­мо­дей­ст­вий с дру­ги­ми людь­ми . Этот ас­пект

лич­но­сти по­зво­ля­ет рас­смат­ри­вать лич­ность пре­ступ­ни­ка

как:

- чле­на об­ще­ст­ва;

- чле­на со­ци­аль­ных групп или иных общ­но­стей;

- но­си­те­ля со­ци­аль­но-ти­пич­ных

По-украински

Реферат: "Особа злочинця, особливості формування девіантної поведінки"

Категорія: Юридична психологія

Файл: 08200002.rar (розмір 25 кб.)

Список файлів реферату

N Файл Розмір

1 index.html 130 кб.

2 Інші файли (6 шт.) 1 кб.

Перегляд тексту файлу : index.html

(представлений текст без форматування)

Реферат по психології проф. діяльності

М Г З У

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Р Е Ф Е Р А Т

по

психології проф. діяльності

Т е м а:

Особа злочинця,

особливості

формування девіантного

поведінка

Студентки III курсу

п'ятого семестру

заочного відділення

НОСЕНКО МАРИНИ ВІКТОРІВНИ

м. МОСКВА

1999 р.

ПЛАН.

1. Вступ.

2. Поняття особи

злочинця.

3. Структура особи

злочинця.

4. Основні риси

психологічною

характеристики злочинця.

5. Класифікація і типологія злочинців.

5.1 Класифікація злочинців

5.2 Типологія злочинців

6. Висновок.

Список використаної літератури.

1. Вве­де­ние.

Сре­ди най­бо­леї слож­ных

суперечка­ных і най­ме­її раз­ра­бо­тан­ных кри­мі­але­ло­гі­че­ских про­блем

яв­ля­ет­ця

у­проса про лич­але­сти пре­ступ­ні­но.

Кримінологи, розробляючи

інші проблеми (злочинності, її причин і профілактики), тобто глобальні, не

зможуть не визнати того, що дії, засуджувані як злочинні, завжди і

скрізь здійснюються людьми. Карані діяння здійснюють чоловіки і жінки, молоді

і літні люди, цивільні і військові, розумні і не дуже, за що вони в якості

правопорушників підозрюються, стають об'єктами оперативно-розшукової

діяльності, розробляються, караються і ресоциализируются. З ними має

справа жертва і негласний співробітник, співробітники правоохоронних органів

держави, представники громадських

об'єднань і релігійних організацій

Учені, при розробці нашій

проблеми користуються усім комплексом

методології кримінології, в т.ч. і спеціальній (типології або вивчення

окремого злочинця). "Гаслом" учених до середини ХХ століття було вираження

Листа: " Не злочин

а злочинець, не поняття, а людина ". І хоча відтоді пройшло багато

років, питання про того, хто є злочинцем залишився. І що лукавити, чим

"далі" і "глибше" за дослідження, тим це питання більше...

Яке наше представлення о

злочинцеві ? Звичайно можуть бути декілька протилежних образів, але у

більшість з нас обов'язково

короткою стрижкою, наколками,

своєрідною поведінкою, жаргоном, одягом, з громадським статусом

"самотнього загнаного вовка" і так далі. А тепер давайте дамо відповідь собі на питання

чому: не жінка; не образ

дбайливого "чоловіка-батька"; не у костюмі з білою сорочкою і краваткою ?

Єдиної думки немає і його не

буде ніколи, проте основне положення, згідно з яким злочинці

відрізняються від не злочинців властивостями особи, незважаючи на критику

є найбільш стійким. Це і вважатимемо точкою відліку...

Що ж таке особа злочинця?

2. По­ня­тие лич­але­сти преступ­ні­но.

З точ­ки зре­ния рус­ско­го

язы­но сло­в "Лич­ность" оп­ре­де­ля­ет­ця, як "че­ло­століття,... але­сі­тель

но­ких-ни­будь

властивостей.". чи "з­в­куп­ность властивостей, при­су­щих дан­але­му че­ло­ве­ку

з­ставши­ляю­щих

його ин­ди­ви­ду­аль­ность."., "від­дель­ный че­ло­століття в про­ще­ст­ве

ин­ди­ви­ду­розум.".

Го­в­ря про лич­але­сти, ча­ще усе­го име­ют у ви­ду про­сто від­дель­але­го

че­ло­ве­но.

Сло­в "пре­ступ­нік " оз­на­ча­ет те­го, "хто з­віри­шил уго­лов­ное

пре­сту­п­ле­ние"(у єдиний­ст­вен­ном зна­че­нді) або "че­ло­століття, до­те­рый

з­віри­ша­ет або з­віри­шил пре­сту­п­ле­ние". Сі­але­ні­ма­мі це­го сло­ва

яв­ля­ют­ця "уго­лов­нік"(разг.); пра­в­на­ру­ши­тель

(юрид.); зло­умыш­льон­нік, злодій, тать (вус­тар.); вар­нак (вус­тар., простий.);

зло­дій

чи­хо­дій (вус­тар.)

І так, "лич­ность пре­ступ­ні­но " мож­але перед­ста­вити, як "з­в­куп­ность

властивостей, при­су­щих, з­віри­шаю­ще­му або з­віри­шив­ше­му пре­сту­п­ле­ние

че­ло­ве­ку

з­ставши­ляю­щих його ин­ди­ви­ду­аль­ность".

Кри­мі­але­ло­гі изу­ча­ют

цю з­в­куп­ность властивостей для те­го що­б на їх ос­але­ве оп­ре­де­лити

де­тер­мі­нан­ти

з­віри­ше­ния кін­крет­але­го пре­сту­п­ле­ния, до­те­рые, у свою оче­редь

мо­гут

бути ис­поль­зо­ва­ны в про­цес­це рас­сле­до­ва­ния і рас­смот­ре­ния

уго­лов­але­го

де­ла, а так само при соз­та­нді ос­новий і ме­те­дикий ин­ди­ви­ду­аль­ний

кін­крет­але­го пре­ступ­ні­но не­віз­мож­але оп­ре­де­лити при­чи­ны

з­віри­ше­ния

не толь­до усіх пре­сту­п­ле­ний, але і оп­ре­де­льон­ний їх груп­пы. На­при­заходів

при­чин з­віри­ше­ния квар­тир­ных крадіжок. Імен­але по­це­му, кри­мі­але­ло­гі в

про­цес­це на­уч­ных ис­сле­до­ва­ний і

обоб­ще­ний пра­в­при­ме­ні­тель­ний прак­ти­ки изу­ча­ют лич­ность

пре­ступ­ні­но

на груп­по­вом уров­не, а так само як сво­його ро­та з­в­куп­ный "суб'єкт

пре­ступ­але­сти"

у це­лом, тобто використовуючи типологію.

При та­кому під­хо­де изу­ча­ют­ця

но­ті­го­рии і ти­пы пре­ступ­ні­ков, ви­де­ляе­мые по схід­ст­ву як

з­віри­шае­мых

пре­сту­п­ле­ний, так і з­дер­жа­ния лич­але­ст­ных властивостей суб'єктів діючи­ний.

Бо­леї кін­крет­але ці ас­пек­ти ми розглянемо далі.

Та­ким про­ра­зом, лич­ность

пре­ступ­ні­но в кри­мі­але­ло­гии изу­ча­ет­ця на трьох уров­нях:

- ин­ди­ви­ду­аль­ном;

- груп­по­вом;

- про­щем.

Чи Ес­обоб­щить при­ве­ден­ные

три уров­ня изу­че­ния лич­але­сти пре­ступ­ні­но, то, на цій ос­але­ве, мож­але

чи­сфор­му­ро­вать кри­мі­але­ло­гі­че­ское по­ня­тие лич­але­сти пре­ступ­ні­но

у ши­ро­кому смыс­ле. Можна перед­ло­жити свій ва­ри­ант кри­мі­але­ло­гі­че­ско­го

по­ні­ма­ния "лич­але­сти пре­ступ­ні­но" (у ши­ро­кому смыс­ле), як сис­ті­ми

ха­рак­ті­ри­стик, ис­поль­зуе­мых

для изу­че­ния лич­але­сти че­ло­ве­но, з­віри­шив­ше­го пре­сту­п­ле­ние і

оп­ре­де­ле­ния

при­чин з­віри­ше­ния пре­сту­п­ле­ний".

Про­ще­при­ня­ти­мі по­сту­ла­та­мі оте­че­ст­вен­ная кри­мі­але­ло­гия

при рас­смот­ре­нді лич­ность пре­ступ­ні­но

счи­та­ет те, що :

1. З­в­куп­ность ин­тег­ри­ро­ван­ных

у ній з­ци­аль­но-зна­чи­мых властивостей, про­ра­зо­вав­ших­ця в про­цес­це

мно­го­об­раз­ных

і сис­ті­ма­ти­че­ских взаи­мо­дій­ст­вий з дру­гі­мі людь­мі . Цей ас­пект

лич­але­сти по­зво­ля­ет рас­смат­ри­вать лич­ность пре­ступ­ні­но

як:

- чле­на про­ще­ст­ва;

- чле­на з­ци­аль­ных груп або інших общ­але­стей;

- але­сі­ті­ля з­ци­аль­но-ти­пич­ных