Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Оглавление

Стр.

ВВЕДЕНИЕ 3

ГЛАВА 1. ИНДИВИДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ЛИЧНОСТИ. 6

1.1. ИНДИВИДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ЧЕРТЫ ЛИЧНОСТИ 6

1.2. АГРЕССИЯ И АГРЕССИВНОСТЬ 8

1.3. АКЦЕНТУАЦИЯ ХАРАКТЕРА: ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ 18

1.4. СПЕЦИФИКА ОБЩЕСТВЕННЫХ ОТНОШЕНИЙ 26

ГЛАВА 2. ПЕРВИЧНАЯ ПСИХОДИАГНОСТИКА ВЛИЯНИЯ ИНДИВИДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИХ ОСОБЕННОСТЕЙ ЛИЧНОСТИ НА МЕЖЛИЧНОСТНЫЕ ОТНОШЕНИЯ 28

2.1.КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ ОСНОВЫ ИССЛЕДОВАНИЯ 28

2.2. ОБОБЩЕННАЯ ИНТЕРПРЕТАЦИЯ ИССЛЕДОВАНИЙ. 32

2.3. ПХИХОЛОГО-КОРРЕКЦИОННАЯ РАБОТА ПО РЕЗУЛЬТАТАМ ИССЛЕДОВАНИЙ. 51

ЗАКЛЮЧЕНИЕ 61

СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ ЛИТЕРАТУРЫ 64

Введение

Становление личности индивида не может рассматриваться в от¬рыве от общества, в котором он живет, от системы отношений, в которые он включа¬ется.

Природа межличностных отношений в любых общностях доста¬точно сложна. В них проявляются как сугубо индивидуальные качества личности – её эмоциональ¬ные и волевые свойства, интеллектуальные возможности, так и усвоенные личностью нормы и ценности общества. В системе межличностных отношений человек реали¬зует себя, отдавая об¬ществу воспринятое в нем. Именно активность личности, её дея¬ния явля¬ются важнейшим звеном в системе межличностных отношений.

Вступая в межличностные отношения самых разнообразных по форме, содержа¬нию, ценно¬стям, структуре человеческих общностях – в детском саду, в классе, в дружеском кругу, в различного рода формальных и неформаль¬ных объединениях, - индивид про¬являет себя как личность и представляет возможность оценить себя в системе отно¬шений с другими.

В настоящее время уже не приходится доказывать, что межличностное общение - совершенно необходимое условие бытия людей, что без него невозможно полноценное формирование у человека ни одной психической функции или психического процесса, ни одного блока психических свойств, личности в целом..

ими друг друга, устанавливаются те или иные взаимоотношения, имеет место определенное взаимообращение (в смысле поведения, выбираемого участвующими в общении людей по отношению друг к гругу), то межличностное общение оказывается таким процессом, которые при условии, если мы хотим постичь его суть, должен рассматриваться как система человек - человек во всей многоаспектной динамике ее функционирования (в качестве других видов общения могут быть названы: общение личности с различными общностями людей, общение этих общностей между собой).

Для межличностного общения типична такая ситуация, когда участники общения, вступая в контакты, преследуют по отношению друг к другу более или менее значимые для них цели, которые могут совпадать по своему содержанию, а могут и отличаться друг от друга. Цели эти - следствие действия определенных мотивов, имеющихся у участников общения, их достижение постоянно предполагает использование разнообразных способов поведения, которые у каждого человека формируются по мере развития у него качеств объекта и субъекта общения.

Все это означает, что межличностное общение по основным своим характеристикам всегда является видом деятельности, суть которого составляет взаимодействие человека с человеком. Именно о межличностном общении, как об одном из главных факторов формирования личности, мне бы хотелось рассказать далее.

Любая группа на любой возрастной ступени характеризуется своей осо¬бой социальной ситуацией развития. Понятие социальной ситуации развития было введено Л.С. Выготским для характеристики развития личности ребенка внутри определенного возрастного этапа на основе конкретно – исторической системы его отношений с социальной действи¬тельностью. Понятие социальной ситуации развития может быть приме¬нено и к характеристике детской группы.

Цель работы: изучить влияния индивидуально-психологических особенностей индивидов на межличностные отношения .

Объект исследования: Студенты экономического факультета, 2 курс.

Предмет исследования: зависимость индивидуально-психологических особенностей индивидов ребенка на его статус в данной группе, т.е уровень межличностных взаимоотношений.

Гипотеза: индивидуально-психологические особенности личности, особенно такие как уровень самооценки и агрессивности и тип поведения, акцентуация характера и темперамент определяют характер межличностных взаимоотношений.

В данной работе нами решались следующие задачи:

1. Проанализировать литературные источники по данной проблеме.

2. На основе анализа источников построить схему исследования межличностных отношений и индивидуально-психологические особенности личности в зависимости от типа темперамента, акцентуации, самооценки, уровня агрессивности и типа поведения в ситуации.

3. Подготовить и провести необходимые исследования, позволяющие подтвердить или опровергнуть гипотезу.

4. Обработать результаты и сделать соответствующие выводы.

Для проведения диагностики межличностных отношений в группе респондентов была использована методика выявления социометрического статуса личности и структуры межличностных связей в группе (социометрия).

Методологической основой исследования послужили работы Э. Кречмера (1921) и В. Г. Шелдона (1927). Фундаментальная работа Н.Д. Левитова «Психология характера» (М., 1969) посвящена исследованию характеров старшеклассников, однако изучает не психологию, а направленность. Представления о характере в клини¬ческой психологии, в частнос¬ти, в контексте проблемы пси¬хопатий, развиваются в основ¬ном в традициях типологичес¬ки ориентированной характе¬рологии (П. Б. Ганнушкин, К. Леонгард, А. Е. Личко., Д.Б. Эльконина, В.В. Давы¬дова, А.К. Марковой.

Глава 1. индивидуально-психологические особенности личности.

1.1. Индивидуально-психологические черты личности

1. Самооценка – это оценка личностью самой себя, своих возможностей, способностей, качеств и места среди других людей. Самооценка относится к фундаментальным образованиям личности. Она в значительной степени определяет ее активность, отношение к себе и другим людям .

Различают общую и частную самооценку. Частной самооценкой будет, например, оценка каких-то деталей своей внешности, отдельных черт характера. В общей, или глобальной самооценке отражается одобрение или неодобрение, которое переживает человек по отношению к самому себе.

Человек может оценивать себя адекватно и неадекватно (завышать либо занижать свои успехи, достижения). Самооценка может быть высокой и низкой, различаться по степени устойчивости, самостоятельности, критичности.

Процесс формирования глобальной самооценки противоречив и неравномерен. Это обусловлено тем, что частные оценки, на основе которых формируется глобальная самооценка, могут находится на разных уровнях устойчивости и адекватности. Кроме того, они могут по-разному взаимодействовать между собой: быть согласованными, взаимно дополнять друг друга или противоречивыми, конфликтными. В глобальной самооценке отражается сущность личности.

Итоговым измерением Я, формой существования глобальной самооценки является самоуважение личности. Самоуважение

По-украински

Зміст

Стор.

ВВЕДЕННЯ 3

ГЛАВА 1. ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОСОБИ. 6

1.1. ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ РИСИ ОСОБИ 6

1.2. АГРЕСІЯ І АГРЕСИВНІСТЬ 8

1.3. АКЦЕНТУАЦІЯ ХАРАКТЕРУ : ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ 18

1.4. СПЕЦИФІКА ГРОМАДСЬКИХ СТОСУНКІВ 26

ГЛАВА 2. ПЕРВИННА ПСИХОДІАГНОСТИКА ВПЛИВУ ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОСОБИ НА МІЖОСОБОВІ СТОСУНКИ 28

2.1.КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ 28

2.2. УЗАГАЛЬНЕНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ. 32

2.3. ПХИХОЛОГО-КОРЕКЦІЙНА РОБОТА ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОСЛІДЖЕНЬ. 51

УКЛАДЕННЯ 61

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 64

Вступ

Становлення особи індивіда не може розглядатися у від¬рыве від суспільства, в якому він живе, від системи стосунків, в які він включа¬ется.

Природа міжособових стосунків у будь-яких спільностях доста¬точно складна. У них проявляються як суто індивідуальні якості особи - її эмоциональ¬ные і вольові властивості, інтелектуальні можливості, так і засвоєні особою норми і цінності суспільства. У системі міжособових стосунків людина реали¬зует себе, віддаючи про¬ществу сприйняте в нім. Саме активність особи, її діючи¬ния явля¬ются найважливішою ланкою в системі міжособових стосунків.

Вступаючи у міжособові відносини найрізноманітніших за формою, містячи¬нию, цінно¬стям, структурі людських спільностях - в дитячому саду, в класі, в дружньому крузі, в різного роду формальних і неформаль¬ных об'єднаннях, - індивід про¬виявляє себе як особу і представляє можливість оцінити себе в системі отно¬шений з іншими.

Нині вже не доводиться доводити, що міжособове спілкування - абсолютно необхідна умова буття людей, що без нього неможливе повноцінне формування у людини жодної психічної функції або психічного процесу, жодного блоку психічних властивостей, особи в цілому.

ними один одного, встановлюються ті або інші взаємовідносини, має місце певне взаємнозвернення (у сенсі поведінки, вибираної такими, що беруть участь в спілкуванні людей по відношенню друг до гругу), те міжособове спілкування виявляється таким процесом, які за умови, якщо ми хочемо осягнути його суть, повинен розглядатися як система людина - людина в усій багатоаспектній динаміці її функціонування (в якості інших видів спілкування можуть бути названі: спілкування особи з різними спільностями людей, спілкування цих спільностей між собою).

Для міжособового спілкування типова така ситуація, коли учасники спілкування, вступаючи в контакти, переслідують по відношенню один до одного більш менш значимі для них цілі, які можуть співпадати за своїм змістом, а можуть і відрізнятися один від одного. Цілі ці - наслідок дії певних мотивів, наявних у учасників спілкування, їх досягнення постійно припускає використання різноманітних способів поведінка, яка у кожної людини формується у міру розвитку у нього якостей об'єкту і суб'єкта спілкування.

Усе це означає, що міжособове спілкування за основними своїми характеристиками завжди є видом діяльності, суть якого складає взаємодію людини з людиною. Саме про міжособове спілкування, як про один з головних чинників формування особи, мені б хотілося розповісти далі.

Будь-яка група на будь-якому віковому ступені характеризується своєю осо¬бій соціальною ситуацією розвитку. Поняття соціальної ситуації розвитку було введене Л.С. Выготским для характеристики розвитку особистості дитини усередині певного вікового етапу на основі конкретно - історичної системи його стосунків з соціальною действи¬тільністю. Поняття соціальної ситуації розвитку може бути примі¬нено і до характеристики дитячої групи.

Мета роботи : вивчити впливи індивідуально-психологічних особливостей індивідів на міжособові стосунки .

Об'єкт дослідження : Студенти економічного факультету, 2 курс.

Предмет дослідження : залежність індивідуально-психологічних особливостей індивідів дитини на його статус в цій групі, т.е рівень міжособових взаємовідносин.

Гіпотеза: індивідуально-психологічні особливості особи, особливо такі як рівень самооцінки і агресивності і тип поведінки, акцентуація характеру і темперамент визначають характер міжособових взаємовідносин.

У цій роботі нами вирішувалися наступні завдання:

1. Проаналізувати літературні джерела з цієї проблеми.

2. На основі аналізу джерел побудувати схему дослідження міжособових стосунків і індивідуально-психологічні особливості особи залежно від типу темпераменту, акцентуації, самооцінки, рівня агресивності і типу поведінки в ситуації.

3. Підготувати і провести необхідні дослідження, що дозволяють підтвердити або спростувати гіпотезу.

4. Обробити результати і зробити відповідні висновки.

Для проведення діагностики міжособових стосунків в групі респондентів була використана методика виявлення социометрического статусу особи і структури міжособових зв'язків в групі (соціометрія).

Методологічною основою дослідження послужили роботи Э. Кречмера (1921) і В. Г. Шелдона (1927). Фундаментальна робота Н.Д. Левитова "Психологія характеру" (М., 1969) присвячена дослідженню характерів старшокласників, проте вивчає не психологію, а спрямованість. Уявлення про характер в клини¬чесанням психології, в частнос¬ти, в контексті проблеми пси¬хопатий, розвиваються в основ¬ном в традиціях типологичес¬ки орієнтованої характе¬рологии (П. Би. Ганнушкин, До. Леонгард, А. Е. Личко., Д.Б. Эльконина, В. В. Давы¬дова, А.К. Марковой.

Глава 1. індивідуально-психологічні особливості особи.

1.1. Індивідуально-психологічні риси особи

1. Самооцінка - це оцінка особою самою себе, своїх можливостей, здібностей, якостей і місця серед інших людей. Самооцінка відноситься до фундаментальних утворень особи. Вона значною мірою визначає її активність, відношення до себе і інших людей .

Розрізняють загальну і приватну самооцінку. Приватною самооцінкою буде, наприклад, оцінка якихось деталей своєї зовнішності, окремих рис вдачі. У загальній, або глобальній самооцінці відбивається схвалення або несхвалення, яке переживає людина по відношенню до самого собі.

Людина може оцінювати себе адекватно і неадекватно (завищувати або занижувати свої успіхи, досягнення). Самооцінка може бути високою і низькою, розрізнятися по мірі стійкості, самостійності, критичності.

Процес формування глобальної самооцінки суперечливий і нерівномірний. Це обумовлено тим, що приватні оцінки, на основі яких формується глобальна самооцінка, можуть знаходиться на різних рівнях стійкості і адекватності. Крім того, вони можуть по-різному взаємодіяти між собою: бути погодженими, взаємно доповнювати один одного або суперечливими, конфліктними. У глобальній самооцінці відбивається суть особи.

Підсумковим виміром Я, формою існування глобальної самооцінки є самоповага особи. Самоповага