Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-украински

Основною формою компенсації заподіяної шкоди потерпілої особи є відшкодування збитків. Можливість використовувати відшкодування збитків як засобу захисту порушених прав виникає у громадян і юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав, тобто незалежно від того, чи є вказівка в тій чи іншій нормі ЦК про таке право. Слід зазначити, що до ЦК включено низку норм, які розташовані в різних книгах та регулюють відносини, що виникають при відшкодуванні збитків (див. ст. 16, 92, 119, 123 та Ін., ст. 403, 623, 624 та ін.).

Таким чином, відшкодування збитків має характер універсального засобу захисту цивільних прав. Одночасно відшкодування збитків є мірою відповідності. Тому є принциповим з'ясування правових підстав покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 611, 623 ЦК), від відшкодування позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК).

Якщо сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язання, що випливає з цього договору, то підлягає застосуванню гл. 82 ЦК (див. коментар до норм цієї глави). Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (див. коментар до ст.

616 ЦК), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (див. коментар до ст. 1166 ЦК). Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язаннями, що виникають унаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить із принципу вини контрагента (про вину див. коментар до ст. 614 ЦК) або особи, яка заподіяла шкоду (ч. 1 ст. 1167 ЦК).

Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток із цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування заподіяної шкоди покладається на особу без її вини (ч. 2 ст. 1167, ст. 1173, 1174, 1187, 1188 ЦК). Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов'язання, пов'язане також з необхідністю з'ясування такої обставини, як вина кредитора.

Зокрема, суд зменшує розмір належних до відшкодування збитків, якщо кредитор навмисно або з необережності сприяв збільшенню їх розміру або не вжив заходів до їх зменшення (ч. 2 ст. 616 ЦК).

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, — у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (див. коментар до ст. 623 ЦК).

По-русски

Основной формой компенсации причиненного вреда потерпевшего лица является возмещение убытков. Возможность использовать возмещение убытков как средству защиты нарушенных прав возникают у граждан и юридических лиц из самого факта невыполнения обязанности, нарушения гражданских прав, то есть независимо от того, есть ли указание в той или другой норме ЦК о таком праве. Следует отметить, что к ЦК включен ряд норм, которые расположены в разных книгах и регулируют отношения, которые возникают при возмещении убытков (см. ст. 16, 92, 119, 123 и др., ст. 403, 623, 624 и др.).

Таким образом, возмещение убытков имеет характер универсального средства защиты гражданских прав. Одновременно возмещение убытков является мерой соответствия. Поэтому является принципиальным выяснение правовых оснований возложения на винное лицо отмеченной имущественной ответственности. Следует отличать обязанность должника возместить убытки, нанесенные невыполнением или неподобающим выполнением обязательства, которое выплывает из договора (ст. 611, 623 ЦК), от возмещения внедоговорного вреда, то есть от обязательства, которое возникает в результате причинения вреда (глава 82 ЦК).

Если стороны находятся в договорных отношениях, но причинение вреда одной из сторон другой стороне не связанное с выполнением обязательство, которое выплывает из настоящего договора, то подлежит применению гл. 82 ЦК (см. комментарий к нормам этой главы). Правильное разграничение оснований ответственности необходимо еще и потому, что размер возмещения убытков, нанесенных кредитору невыполнением или неподобающим выполнением обязательств по договору, может быть ограниченным (см. комментарий к ст.

616 ЦК), а при возмещении внедоговорного вреда, последняя подлежит взысканию в полном объеме (см. комментарий к ст. 1166 ЦК). Как в случае невыполнения договора, так и за обязательствами, которые возникают вследствие причинения вреда, действующее законодательство выходит из принципа вины контрагента (о вине см. комментарий к ст. 614 ЦК) или лица, которая причинила вред (ч. 1 ст. 1167 ЦК).

Однако относительно обязательств, которые возникают в результате причинения вреда, есть исключение из этого общего правила, то есть когда обязанность возмещения причиненного вреда полагается на лицо без ее вины (ч. 2 в. 1167, ст. 1173, 1174, 1187, 1188 ЦК). Применение принципа вины как условия ответственности за нарушение обязательство, связанное также с необходимостью выяснения такого обстоятельства, как вина кредитора.

В частности, суд уменьшает размер надлежащих к возмещению убытков, если кредитор преднамеренно или из неосторожности способствовал увеличению их размера или не принял меры к их уменьшению (ч. 2 в. 616 ЦК).

Убытки определяются с учетом рыночных цен, которые существовали на день добровольного удовольствия должником требования кредитора в месте, где обязательство должно быть выполнено, а если требование не было довольно добровольно, - в день предъявления иска, если другое не установлено договором или законом. Суд может удовлетворить требование о возмещении убытков, принимая во внимание рыночные цены, которые существовали на день принятия решения (см. комментарий к ст. 623 ЦК).