Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-украински

ПРО ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ЗАХИЩЕНОСТІ ІНВАЛІДІВ В УКРАЇНІ

Закон України

від 21.03.91 р. № 875-XII

(із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України

від 13.10.94 р. № 200/94-ВР, від 14.10.94 р. № 204/94-ВР,

від 12.11.96 р. № 481/96-ВР, від 13.07.2000 р. № 1926-III,

від 05.07.2001 р. № 2606-III, від 21.11.2002 р. № 232-IV,

від 22.05.2003 р. № 860-IV, від 05.06.2003 р. № 910-IV,

від 27.11.2003 р. № 1344-IV, від 15.06.2004 р. № 1771-IV,

від 15.06.2004 р. № 1773-IV, від 23.12.2004 р. № 2285-IV,

від 25.03.2005 р. № 2505-IV, від 31.05.2005 р. № 2602-IV,

від 06.10.2005 р. № 2960-IV, від 20.12.2005 р. № 3235-IV,

від 23.02.2006 р. № 3483-IV, від 03.05.2007 р. № 1000-V,

від 28.12.2007 р. № 107-VI, від 16.04.2009 р. № 1276-VI,

від 15.12.2009 р. № 1760-VI)

Цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами.

ь окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, фізичні особи, які використовують найману працю, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, залучають представників громадських організацій інвалідів до підготовки рішень, що стосуються інтересів інвалідів.

Дискримінація інвалідів забороняється і переслідується за законом.

Стаття 2. Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Стаття 3. Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів в особі їх республіканських органів.

Стаття 4. Діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікацій і зв'язку до особливостей інвалідів.

Стаття 5. Порядок та умови визначення потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда. Види і обсяги необхідного соціального захисту інваліда надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації.

Індивідуальна програма реабілітації є обов'язковою для виконання державними органами, підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями.

Стаття 6. Захист прав, свобод і законних інтересів інвалідів забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його інвалідом.

Службові особи та інші громадяни, винні у порушенні прав інвалідів, визначених цим Законом, несуть встановлену законодавством матеріальну, дисциплінарну, адміністративну чи кримінальну відповідальність.

Стаття 7. Законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Органи місцевого самоврядування зобов'язані інформувати інвалідів про зміни і доповнення законодавства про соціальну захищеність інвалідів.

Нормативно-правові акти, які стосуються матеріального, соціально-побутового і медичного забезпечення інвалідів, розробляються за участю громадських організацій інвалідів.

II. ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ УКРАЇНИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЗАХИЩЕНОСТІ ІНВАЛІДІВ

Стаття 8. Державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування України.

Представники республіканських громадських організацій інвалідів є членами колегій центрального органу виконавчої влади з питань праці та соціальної політики та Міністерства охорони здоров'я України.

Стаття 9. Центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики спільно з іншими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів здійснює розробку й координацію довгострокових і короткострокових програм по реалізації державної політики щодо інвалідів та контролює їх виконання.

Центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики з урахуванням думки громадських організацій інвалідів може входити до Кабінету Міністрів України з пропозиціями щодо вдосконалення законодавства з проблем інвалідності, сприяє розвиткові співробітництва державних і громадських організацій з зарубіжними країнами в галузі соціальної захищеності інвалідів.

Стаття 10. Фінансування заходів щодо соціальної захищеності інвалідів і дітей-інвалідів здійснюється Фондом соціального захисту інвалідів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів.

Стаття 11. Бюджет Фонду соціального захисту інвалідів формується за рахунок коштів державного бюджету, благодійних внесків, добровільних пожертвувань та інших надходжень.

Органи місцевого самоврядування мають право утворювати цільові фонди соціальної допомоги інвалідам, які є складовою спеціального фонду відповідного місцевого бюджету. Порядок і умови витрачання коштів цих

По-русски

Об ОСНОВАХ СОЦИАЛЬНОЙ ЗАЩИЩЕННОСТИ ИНВАЛИДОВ В УКРАИНЕ

Закон Украины

от 21.03.91 г. № 875 - XII

(с изменениями и дополнениями, внесенными

Законами Украины

от 13.10.94 г. № 200/94-ВР, от 14.10.94 г. № 204/94-ВР

от 12.11.96 г. № 481/96-ВР, от 13.07.2000 г. № 1926 - III

от 05.07.2001 г. № 2606 - III, от 21.11.2002 г. № 232 - IV

от 22.05.2003 г. № 860 - IV, от 05.06.2003 г. № 910 - IV

от 27.11.2003 г. № 1344 - IV, от 15.06.2004 г. № 1771 - IV

от 15.06.2004 г. № 1773 - IV, от 23.12.2004 г. № 2285 - IV

от 25.03.2005 г. № 2505 - IV, от 31.05.2005 г. № 2602 - IV

от 06.10.2005 г. № 2960 - IV, от 20.12.2005 г. № 3235 - IV

от 23.02.2006 г. № 3483 - IV, от 03.05.2007 г. № 1000 - V

от 28.12.2007 г. № 107 - VI, от 16.04.2009 г. № 1276 - VI

от 15.12.2009 г. № 1760 - VI)

Данный Закон определяет основы социальной защищенности инвалидов в Украине и гарантирует им уровни со всеми другими гражданами возможности для участия в экономической, политической и социальной сферах жизни общества, создания необходимых условий, которые дают возможность инвалидам вести полноценный образ жизни согласно индивидуальным способностям и интересам.

I. ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ

Статья 1. Инвалиды в Украине владеют всей полнотой социально-экономических, политических, личных прав и свобод, закрепленных Конституцией Украины и другими законодательными актами.

ь отдельный учет результатов финансовой и хозяйственной деятельности, банки и другие финансовые учреждения, физические лица, которые используют наемный труд, а также представительства иностранных юридических лиц(в том числе международных организаций), которые используют труд наемных работников - граждан Украины, если другое не предусмотрено международными договорами Украины, согласие на обязательность которых предоставлено Верховной Радой Украины, привлекают представителей общественных организаций инвалидов к подготовке решений, которые касаются интересов инвалидов.

Дискриминация инвалидов запрещается и преследуется по закону.

Статья 2. Инвалидом является лицо со стойким расстройством функций организма, предопределенным заболеванием, следствием травм или с урожденными дефектами, что приводит к ограничению жизнедеятельности, к необходимости в социальной помощи и защите.

Статья 3. Инвалидность как мера потери здоровья определяется путем экспертного обследования в органах медико-социальной экспертизы Министерства здравоохранения Украины.

Положение о медико-социальной экспертизе утверждается Кабинетом Министров Украины с учетом мнений общественных организаций инвалидов в лице их республиканских органов.

Статья 4. Деятельность государства относительно инвалидов оказывается в создании правовых, экономических, политических, социально-бытовых и социальнопсихологических условий для удовлетворения их потребностей в возобновлении здоровья, материальном обеспечении, посильной трудовой и общественной деятельности.

Социальная защита инвалидов со стороны государства заключается в предоставлении пособия, средств передвижения, протезирования, ориентации и восприятия информации, приспособленного жилья, в установлении опеки или постороннего присмотра, а также приспособлении застройки населенных пунктов, общественного транспорта, средств коммуникаций и связи к особенностям инвалидов.

Статья 5. Порядок и условия определения потребностей в связи с инвалидностью устанавливаются на основании вывода медико-социальной экспертизы и с учетом способностей к профессиональной и бытовой деятельности инвалида. Виды и объемы необходимой социальной защиты инвалида предоставляются в виде индивидуальной программы медицинской, социальнотрудовой реабилитации и адаптации.

Индивидуальная программа реабилитации является обязательной для выполнения государственными органами, предприятиями(объединениями), учреждениями и организациями.

Статья 6. Защита прав, свобод и законных интересов инвалидов обеспечивается в судебном или другом порядке, установленном законом.

Гражданин имеет право в судебном порядке обжаловать решение органов медико-социальной экспертизы о признании или непризнании его инвалидом.

Служебные лица и другие граждане, виновные в нарушении прав инвалидов, определенных данным Законом, несут установленную законодательством материальную, дисциплинарную, административную или криминальную ответственность.

Статья 7. Законодательство о социальной защищенности инвалидов в Украине состоит из данного Закона и других актов законодательства, которые выдаются в соответствии с ним.

Органы местного самоуправления обязаны информировать инвалидов об изменениях и дополнениях законодательства о социальной защищенности инвалидов.

Нормативно-правовые акты, которые касаются материального, социально-бытового и медицинского обеспечения инвалидов, разрабатываются при участии общественных организаций инвалидов.

II. ГОСУДАРСТВЕННЫЕ ОРГАНЫ УКРАИНЫ, КОТОРЫЕ ОСУЩЕСТВЛЯЮТ ГОСУДАРСТВЕННОЕ УПРАВЛЕНИЕ В ОТРАСЛИ ОБЕСПЕЧЕНИЯ СОЦИАЛЬНОЙ ЗАЩИЩЕННОСТИ ИНВАЛИДОВ

Статья 8. Государственное управление в отрасли обеспечения социальной защищенности инвалидов осуществляется центральным органом исполнительной власти по вопросам труда и социальной политики, Министерством здравоохранения Украины и органами местного самоуправления Украины.

Представители республиканских общественных организаций инвалидов являются членами коллегий центрального органа исполнительной власти по вопросам труда и социальной политики и Министерства здравоохранения Украины.

Статья 9. Центральный орган исполнительной власти по вопросам труда и социальной политики совместно с другими министерствами и другими центральными органами исполнительной власти, органами местного самоуправления, общественными организациями инвалидов осуществляет разработку и координацию долгосрочных и краткосрочных программ по реализации государственной политики относительно инвалидов и контролирует их выполнение.

Центральный орган исполнительной власти по вопросам труда и социальной политики с учетом мнения общественных организаций инвалидов может входить в Кабинет Министров Украины с предложениями относительно совершенствования законодательства из проблем инвалидности, способствует развитию сотрудничества государственных и общественных организаций с зарубежными странами в отрасли социальной защищенности инвалидов.

Статья 10. Финансирование мероприятий относительно социальной защищенности инвалидов и детей-инвалидов осуществляется Фондом социальной защиты инвалидов, а также органами местного самоуправления за местными программами социальной защиты отдельных категорий населения за счет средств местных бюджетов.

Положение о Фонде социальной защиты инвалидов утверждается Кабинетом Министров Украины с учетом предложений всеукраинских общественных организаций инвалидов.

Статья 11. Бюджет Фонда социальной защиты инвалидов формируется за счет средств государственного бюджета, благотворительных взносов, добровольных пожертвований и других поступлений.

Органы местного самоуправления имеют право образовывать целевые фонды социальной помощи инвалидам, которые являются составляющей специального фонда соответствующего местного бюджета. Порядок и условия расходования средств этих