Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Возникновение иудаизма

Одной из древнейших, сохранившихся до наших дней локально ограниченных религий является иудаизм. Зачатки иудаистской религии появились во 2-м тысячелетии до н. э. среди евреев, живших на территории Палестины. Возникнув в политеистической форме, иудаизм в 1-м тысячелетии до н. э. постепенно трансформировался в монотеистическую религию.

Первоначально иудаизм был распространен на весьма ограниченной территории и почти не выходил за пределы небольшой страны - Палестины. Проповедовавшееся иудаизмом положение о „религиозной исключительности" евреев не способствовало развитию прозелитической деятельности. Вследствие этого иудаизм, если не считать незначительных исключений, всегда был религией одних евреев. Однако своеобразие их исторических судеб привело к расселению последователей иудаистской религии по многим странам мира.

Одной из сект иудаизма является караимство. Секта возникла в VIII в. в Вавилонии. В отличие от прочих иудаистов, караимы не признают Талмуд - собрание законоположений иудаистской религии, появившееся значительно позже канонической книги иудаистов — Танаха. Приверженцы караимской секты представляют собой отдельную небольшую этноконфессиональную группу.

Другая секта иудаизма - самаритяне, отвергающие не только Талмуд, но и часть книг Танаха (обязательными считаются лишь Тора и книга Иисуса Навина).

Зороастризм

Весьма древней локально ограниченной религией является также и зороастризм. Религия эта возникла на рубеже 2-го и 1-го тысячелетий до н. э. в Юго-Западной или, по мнению отдельных исследователей, Средней Азии и распространилась также в восточной части Закавказья Основателем зороастризма считается легендарный пророк Заратуштра. Важнейшая особенность зороастризма — ярко выраженный дуализм, представление о противоборстве доброго и злого начал. Зороастризм предписывает поклонение огню, который рассматривается как „очищающая сила".

Покойников последователи зороастризма хоронят в особых „башнях молчания". Они считают, что тела людей нельзя ни предавать земле, яи сжигать, так как трупы оскверняюг землю и огонь. Зоро-астрийцы верят в бессмертие души, загробную жизнь и конец мира. Священной книгой зороастризма является Зенд-Авеста. В VII в. после завоевания Юго-Западной и Средней Азии арабами позиции этой религии были сильно поколеблены, а затем она была вытеснена с этой территории почти полностью. Значительная группа зороастрийцев эмигрировала в Индию.

Индийских зороастрийцев называют парсами. К настоящему времени зороастризм испытал значительные изменения, в нем заметно усилились монотеистические тенденции.

К зороастрийцам примыкает секта йазидов (или езидов), в вероучение которых наряду с зороастрийскими положениями вошли также элементы ислама и христианства. Являясь, как и зороастрийцы, дуалистами, йазиды, однако, почитают не только доброе начало, но и злое, изображая его в виде павлина. В связи с этим наблюдается предубежденное отношение к йазидам со стороны некоторых групп мусульман и христиан, которые считают эту секту „чертомолами", „поклонниками дьявола".

Мандеизм

В Юго-Западной Азии возникла еще одна сохранившаяся до нашего времени религия - мандеизм. Она появилась в I в. н. э. в Двуречье и вобрала в себя ряд элементов христианства, иудаизма и более древних восточных верований. Для мандеизма характерны некоторые близкие христианству обряды, например крещение и причащение. Мандеи в качестве своего пророка почитают Иоанна Крестителя.

Индуизм

В раннеклассовой Индии в качестве местной религии получил распространение бралманизм (1-е тысячелетие до н. э.). Во второй половине 1-го тысячелетия до н э. позиции брахманизма в южноазиатском регионе стали слабеть, и он на некоторое время был оттеснен другими религиями. Лишь в первой половине 1-го тысячелетия н. э. учение брахманизма начинает вновь возрождаться в Индии в форме индуизма.

Индуизм фактически не является единой религией, а представляет собой систему местных индийских верований. Индуизм политеистичен, однако некоторые индуистские теологи пытаются толковать его как пантеистическую религию (школа веданта). Главные божества - Брахма, Вишну и Шива. Основные принципы индуизма — это представления о дхарме (долге), карме (воздаянии) и сан-саре (перерождении) Индуисты имеют свои священные книги (Веды), однако для индуистской религии характерно отсутствие каких-нибудь строгих канонов.

Индуизм освящает своим авторитетом кастовые различия в обществе.

В индуизме существуют два основных направления: вишнуизм (сторонники которого особо почитают бога Вишну) и шиваизм (адепты бога Шивы). Среди шиваитов выделяются почитатели женского начала - шак-тисты.

Во второй половине XIX в. в недрах индуизма возникло реформистское движение Арья самадж, имеющее в настоящее время значительное число последователей. Сторонники этого течения отвергают кастовый строй. В Арья самадж сильно упрощены ритуалы.

Джайнизм и сикхизм

К локально ограниченным религиям Индии следует отнести также джайнизм и сикхизм. Обычно считают, что джайнизм возник в VI в. до н. э., однако есть основания полагать, что корни этой религии гораздо древнее. Название религии происходит от имени полулегендарного пророка - Джины, почитаемого в качестве основателя религии. Джайнизм возник в обстановке острого недовольства широких слоев индийского общества кастовой системой, связанной с господствовавшим в то время брахманизмом.

По джайнизму, спастись может каждый человек, вне зависимости от его сословной или кастовой принадлежности. Объектом почитания джай-нов являются их 24 пророка. В настоящее время среди джайнов много зажиточных людей - торговцев, ростовщиков и т. д.

Сикхизм намного моложе джайнизма. Он сложился в конце XV - начале XVI в. н. э. и представлял собой на первых порах как бы протестантское течение в индуизме. Сикхизм монотеистичен, он не признает духовенства, отрицает публичные богослужения. Сикхи решительно выступили против кастового строя и провозгласили равенство людей. Со временем сикхизм стал постепенно утрачивать свой антифеодальный и демократический характер. Основное острие борьбы сикхов все более направлялось против иноверцев.

Даосизм

Религии Китая - даосизм и конфуцианство — зародились соответственно в VI-III и VI-V вв. до н. э. Первоначально оба учения были скорее не религиями, а философскими системами. Основателем даосизма считают полулегендарного философа Лао-цзы. Важнейшие каноны даосского учения заключены в книге „Дао дэ цзин". В этой книге наряду с идеалистическими положениями имеется и ряд элементов стихийной диалектики и наивного материализма. Постепенно даосизм дает все больший крен в сторону идеализма и со II в. н. э. превращается в настоящую религию.

В этот период складывается даосский пантеон божеств, причем одним из главных богов объявляется Лао-цзы. Появляется даосское жречество, занимающееся гаданиями, совершениями различных магических обрядов, продажей священных амулетов.

Конфуцианство

Философская система конфуцианства была создана Кун-цзы (Конфуцием) . В отличие от даосизма, отражавшего

По-украински

Виникнення іудаїзму

Одній з прадавніх, таких, що збереглися до наших днів локально обмежених релігій являється іудаїзм. Зачатки іудаїстської релігії з'явилися в 2-м тисячолітті до н. э. серед євреїв, що жили на території Палестини. Виникнувши в політеїстичній формі, іудаїзм в 1-м тисячолітті до н. э. поступово трансформувався в монотеїстську релігію.

Спочатку іудаїзм був поширений на дуже обмеженій території і майже не виходив за межі невеликої країни - Палестини. Положення, що проповідує іудаїзмом, про "релігійну винятковість" євреїв не сприяло розвитку прозелитической діяльності. Внаслідок цього іудаїзм, якщо не рахувати незначних виключень, завжди був релігією одних євреїв. Проте своєрідність їх історичних доль привела до розселення послідовників іудаїстської релігії по багатьох країнах світу.

Однією з сект іудаїзму є караимство. Секта виникла в VIII ст. у Вавилонии. На відміну від інших іудаїстів, караїми не визнають Талмуд - збори законоположень іудаїстської релігії, що з'явилися значно пізніше за канонічну книгу іудаїстів, - Танаха. Прибічники караїмської секти є окремою невеликою етноконфесійною групою.

Інша секта іудаїзму - самаритяни, що відкидають не лише Талмуд, але і частину книг Танаха (обов'язковими вважаються лише Тора і книга Ісуса Навина).

Зороастризм

Дуже древньою локально обмеженою релігією є також і зороастризм. Релігія ця виникла на рубежі 2-го і 1-го тисячоліть до н. э. у Південно-західній або, на думку окремих дослідників, Середньої Азии і поширилася також в східній частині Закавказзя Засновником зороастризму вважається легендарний пророк Заратуштра. Найважливіша особливість зороастризму - яскраво виражений дуалізм, уявлення про протиборство доброго і злого почав. Зороастризм пропонує поклоніння вогню, який розглядається як "очищаюча сила".

Покійників послідовники зороастризму ховають в особливих "вежах мовчання". Вони вважають, що тіла людей не можна ні ховати, яи спалювати, оскільки трупи оскверняюг землю і вогонь. Зоро-астрийцы вірять у безсмертя душі, замогильне життя і кінець світу. Священною книгою зороастризму є Зенд-Авеста. У VII ст. після завоювання Південно-західної і Середньої Азії арабами позиції цієї релігії були сильно поколеблены, а потім вона була витіснена з цієї території майже повністю. Значна група зороастрийцев емігрувала в Індію.

Індійських зороастрийцев називають парсами. До теперішнього часу зороастризм випробував значні зміни, в нім помітно посилилися монотеїстські тенденції.

До зороастрийцам примикає секта йазидов (чи езидов), у віровчення яких разом із зороастрійськими положеннями увійшли також елементи ісламу і християнства. Являючись, як і зороастрийцы, дуалістами, йазиды, проте, шанують не лише добрий початок, але і зле, зображуючи його у вигляді павича. У зв'язку з цим спостерігається упереджене відношення до йазидам з боку деяких груп мусульман і християн, які рахують цю секту "чертомолами", "прихильниками диявола".

Мандеізм

У Південно-західній Азії виникла ще одна релігія, що збереглася до нашого часу, - мандеізм. Вона з'явилася в I ст. н. э. у Двуречье і увібрала в себе ряд елементів християнства, іудаїзму і древніших східних вірувань. Для мандеізму характерні деякі близькі християнству обряди, наприклад хрещення і причащання. Мандеи в якості свого пророка шанують Іоанна Крестителя.

Індуїзм

У раннеклассовой Індії в якості місцевої релігії отримав поширення бралманизм (1-е тисячоліття до н. э.). У другій половині 1-го тисячоліття до н э. позиції брахманізму в південноазіатському регіоні стали слабшати, і він на деякий час був відтіснений іншими релігіями. Лише у першій половині 1-го тисячоліття н. э. вчення брахманізму починає знову відроджуватися в Індії у формі індуїзму.

Індуїзм фактично не є єдиною релігією, а є системою місцевих індійських вірувань. Індуїзм политеистичен, проте деякі індуїстські теологи намагаються тлумачити його як пантеїстичну релігію (школа веданта). Головні божества - Брахма, Вишну і Шива. Основні принципи індуїзму - це уявлення про дхарму (боргу), кармі (подяці) і сан-саре (переродженні) Індуїсти мають свої священні книги (Веды), проте для індуїстської релігії характерна відсутність яких-небудь строгих канонів.

Індуїзм освячує своїм авторитетом кастові відмінності в суспільстві.

У індуїзмі існують два основні напрями: вишнуїзм (прибічники якого особливо шанують бога Вишну) і шиваизм (адепти бога Шивы). Серед шиваитов виділяються шанувальники жіночого начала - шак-тисты.

У другій половині XIX ст. в надрах індуїзму виник рух реформіста Арья самадж, значне число послідовників, що має нині. Прибічники цієї течії відкидають кастовий лад. У Арья самадж сильно спрощені ритуали.

Джайнізм і сикхизм

До локально обмежених релігій Індії слід віднести також джайнізм і сикхизм. Зазвичай вважають, що джайнізм виник в VI ст. до н. э., проте є підстави вважати, що корені цієї релігії набагато древніші. Назва релігії відбувається від імені напівлегендарного пророка - Джины, шанованого в якості засновника релігії. Джайнізм виник в обстановці гострого невдоволення широких шарів індійського суспільства кастовою системою, пов'язаною з брахманізмом, що панував у той час.

По джайнізму, врятуватися може кожна людина, незалежно від його станової або кастової приналежності. Об'єктом шанування джай-нов є їх 24 пророки. Нині серед джайнов багато заможних людей - торговців, лихварів і т. д.

Сикхизм набагато молодше за джайнізм. Він склався у кінці XV - початку XVI ст. н. э. і був на перших порах як би протестантська течія в індуїзмі. Сикхизм монотеистичен, він не визнає духовенства, заперечує публічні богослужіння. Сикхи рішуче виступили проти кастового ладу і проголосили рівність людей. З часом сикхизм став поступово втрачати свій антифеодальний і демократичний характер. Основне вістря боротьби сикхів усе більш спрямовувалося проти іновірців.

Даосизм

Релігії Китаю - даосизм і конфуціанство - зародилися відповідно в VI - III і VI - V вв. до н. э. Спочатку обидва вчення були швидше не релігіями, а філософськими системами. Засновником даосизму вважають напівлегендарного філософа Лао-цзы. Найважливіші канони даоського вчення знаходяться в книзі "Дао де цзин". У цій книзі разом з ідеалістичними положеннями є і ряд елементів стихійної діалектики і наївного матеріалізму. Поступово даосизм дає все більший крен у бік ідеалізму і з II ст. н. э. перетворюється на справжню релігію.

У цей період складається даоський пантеон божеств, причому одним з головних богів оголошується Лао-цзы. З'являється даоське жрецтво, що займається ворожіннями, здійсненнями різних магічних обрядів, продажем священних амулетів.

Конфуціанство

Філософська система конфуціанства була створена Кун-цзы (Конфуцієм). На відміну від даосизму, що відбивав