Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Рассматривая судебное решение как элемент процедуры осуществления розыскной меры, следует полагать, что указанные розыскные меры следует отнести к числу тех, что имеют фрагментарно урегулированную процедуру производства.

Не имеющими законодательно установленного порядка осущест¬вления в большинстве случаев являются те розыскные меры, которые осуществляются в рамках административных правоотношений: загра-дительные мероприятия, засады и др. К числу розыскных мер данной группы следует также отнести составление и распространение ориен-тировок.

На основании изложенного сформулируем некоторые выводы.

1. Розыскные меры представляют собой взаимосвязанную, внутрен¬не структурированную систему, имеющую иерархический принцип построения. Процессуальные розыскные меры приоритетны перед всеми остальными, предусмотренными действующим законодатель¬ством, розыскными мерами. *

2. Розыскные меры могут быть классифицированы по следующим основаниям: в зависимости от нормативной основы (уголовно-процессуальные и непроцессуальные: оперативно-розыскные, адми-нистративные); по доказательственному значению полученных резуль-татов (являются доказательствами, служат основой для получения

доказательства либо не приводят к получению доказательств); уполно-моченный субъект (лица, обладающие процессуальным статусом либо не обладающие им); установленной процедуры осуществления (имею¬щие подробную либо фрагментарную процедуру производства, не имеющие нормативно установленной процедуры).

2.2. Виды уголовно-процессуальных розыскных мер, осуществляемых следователем (дознавателем)

Виды уголовно-процессуальных розыскных мер, предпринимаемых органами предварительного расследования, предусмотрены действую¬щим УПК РФ:

— следственные действия;

— поручение;

— требование;

— истребование предметов и документов;

— запросы;

— представление участниками уголовного судопроизводства пред¬метов и документов и решение о приобщении их к уголовному делу;

— решение об объявлении розыска скрывшегося подозреваемого, обвиняемого.

Существует и такая розыскная мера непроцессуального характера, как ориентировка, которая должна получить свое закрепление в тексте УПК РФ.

Назвав указанные виды розыскных мер, предусмотренных УПК РФ, перейдем к характеристике каждого из них.

Следственные действия представляют собой универсальные про-цессуальные средства доказывания, позволяющие решить главные задачи предварительного расследования о раскрытии преступления и установления всех существенных обстоятельств уголовного дела, кото¬рые после необходимой проверки в условиях судебного разбирательства позволяют вынести суду окончательное решение.

Наряду с этим след-ственные действия могут иметь целью своего производства розыск обвиняемрго, подозреваемого, установление местонахождения потер-певшего, свидетеля, а также предметов и документов, имеющих значе¬ние для уголовного дела.

Следственные действия — это процессуальные действия, предна-значенные для собирания (формирования) процессуальных доказа¬тельств, а также их проверки. Данная формулировка понятия след-

ственных действий является традиционной. Характер, содержание следственных действий позволяют утверждать, что выделение в качестве единственной цели производства следственных действий собирания и проверки доказательств не отражает в полном объеме их потенциал.

«Цель следственного действия, — справедливо отмечает С.А. Шей-фер, — это идеальный образ информации (ее формы и содержания), которую предстоит получить следователю путем применения предусмо¬тренных законом познавательных приемов. Различные по целям и соответствующим им методам следственные действия дают возможность извлечь из одних и тех же следов разную по содержанию и форме информацию» [4, c.137].

Необходимо дополнить, что многофункциональность следственных действий выражается не только в получении различной по содержанию информации из одних и тех следов, но и в решении разных по харак¬теру задач:

1) формирование доказательств (их собирание и проверка);

2) отыскание людей, материальных и иных разыскиваемых объектов (розыск).

Поручение представляет собой письменный документ, обращенный к органу дознания либо другому органу предварительного следствия, в котором выражено требование о производстве следственных, иных процессуальных действий, либо о содействии в их осуществлении. Поручение следователя (дознавателя) является процессуальным дей-ствием, которое может иметь розыскной характер.

Поручения розыскного характера могут быть следующими:

— о производстве розыска;

— о проведении оперативно-розыскных мероприятий, направленных на обнаружение разыскиваемого объекта;

— о производстве следственных и иных процессуальных действий розыскного характера;

— об истребовании документов из государственных органов, от должностных лиц и граждан.

Поручение выступает правовым основанием взаимодействия органов предварительного расследования и дознания, при котором каждый из сотрудничающих субъектов самостоятелен в выборе форм и средств деятельности. Следователь не вправе определять в поручении о розыске конкретные действия органа дознания. Самостоятельность органа до-знания подкрепляется и его ответственностью за выбор оптимальной совокупности розыскных мер, которые он осуществляет для достиже¬ния цели розыска.

Истребование — процессуальное действие органа предварительного расследования, направленное на получение предметов и документов, находящихся в распоряжении известных следователю или дознавателю лиц.

Истребование является важным средством получения сведений, в том числе, о местонахождении разыскиваемых объектов. Его приме¬нение обусловлено тем, что следователь (дознаватель) точно знает какой именно предмет или документ должен быть представлен и кем представлен

Истребование представляет собой требование следователя о вы¬даче информации, необходимой для расследования уголовного дела, направленное гражданину или организации, обязательное для ис¬полнения адресатом. Истребование может касаться документов, предметов, компьютерной информации на доступных носителях и др. Следователь вправе истребовать лишь ту информацию, в отношении которой у него имеется специальная компетенция и распространяет¬ся его интерес как должностного лица, расследующего конкретное уголовное дело.

Истребование — это процессуальное полномочие лица, которое не может быть делегировано, то есть его осуществление возможно только тем лицом, которое непосредственно уполномочено на расследование уголовного дела в связи с принятием его к своему производству. Сле-дователю, дознавателю надлежит самостоятельно определять объект истребования и осуществлять это полномочие. Следует отметить, что истребование дает возможность следователю сформировать процессу-альное доказательство, несмотря на то, что истребование не

По-украински

Розглядаючи судове рішення як елемент процедури здійснення розшукової міри, слід вважати, що вказані розшукові заходи слід віднести до числа тих, що мають фрагментарно врегульовану процедуру виробництва.

Що не мають законодавчо встановленого порядку осущест¬вления у більшості випадків являються ті розшукові заходи, які здійснюються у рамках адміністративних правовідносин : загра-дительные заходи, засідки та ін. До числа розшукових заходів цієї групи слід також віднести складання і поширення ориен-тировок.

-

На підставі викладеного сформулюємо деякі висновки.

1. Розшукові заходи є взаємозв'язаними, внутрен¬не структуровану систему, що має ієрархічний принцип побудови. Процесуальні розшукові заходи пріоритетні перед усіма іншими, передбаченими діючим законодавець¬ством, розшуковими заходами. *

2. Розшукові заходи можуть бути класифіковані по наступних підставах: залежно від нормативної основи (кримінально-процесуальні і непроцесуальні: оперативно-розшукові, адми-нистративные); по доказовому значенню отриманих резуль-татов (є доказами, служать основою для отримання

докази або не призводять до отримання доказів); уполно-моченный суб'єкт (особи, що мають процесуальний статус або не володіють їм); встановленої процедури здійснення (маю¬щие детальну або фрагментарну процедуру виробництва, що не мають нормативно встановленої процедури).

2.2. Види кримінально-процесуальних розшукових заходів, здійснюваних слідчим (дізнавачем)

Види кримінально-процесуальних розшукових заходів, що робляться органами попереднього розслідування, передбачені дію¬щим КПК РФ :

- слідчі дії;

- доручення;

- вимога;

- витребування предметів і документів;

- запити;

- представлення учасниками кримінального судочинства перед¬метов і документів і рішення про залучення їх до кримінальної справи;

- рішення про оголошення розшуку підозрюваного, що сховався, обвинуваченого.

Існує і така розшукова міра непроцесуального характеру, як орієнтування, яке повинне отримати своє закріплення в тексті КПК РФ.

Назвавши вказані види розшукових заходів, передбачених КПК РФ, перейдемо до характеристики кожного з них.

Слідчі дії є універсальними про-цессуальные засобами доведення, що дозволяють вирішити головні завдання попереднього розслідування про розкриття злочину і встановлення усіх істотних обставин кримінальної справи, кото¬рые після необхідної перевірки в умовах судового розгляду дозволяють винести суду остаточну ухвалу.

Разом з цим след-ственные дії можуть мати на меті свого виробництва розшук обвиняемрго, підозрюваного, встановлення місцезнаходження потер-певшего, свідка, а також предметів і документів, що мають значе¬ние для кримінальної справи.

Слідчі дії - це процесуальні дії, предна-значенные для збирання (формування) процесуальних доказа¬тельств, а також їх перевірки. Це формулювання поняття слід-

ственных дій є традиційною. Характер, зміст слідчих дій дозволяють затверджувати, що виділення в якості єдиної мети виконання слідчих дій збирання і перевірки доказів не відбиває в повному об'ємі їх потенціал.

"Мета слідчої дії, - справедливо відмічає С. А. Шей-фер, - це ідеальний образ інформації (її форми і зміст), яку належить отримати слідчому шляхом застосування предусмо¬тренных законом пізнавальних прийомів. Різні по цілях і методах, що відповідають їм, слідчі дії дають можливість витягнути з одних і тих же слідів різну за формою і змістом інформацію" [4, c.137].

Необхідно доповнити, що багатофункціональність слідчих дій виражається не лише в отриманні різної за змістом інформації з одних і тих слідів, але і в рішенні різних по харак¬теру завдань :

1) формування доказів (їх збирання і перевірка);

2) відшукування людей, матеріальних і інших розшукуваних об'єктів (розшук).

Доручення є письмовим документом, зверненим до органу дізнання або іншого органу попереднього слідства, в якому виражена вимога про виробництво слідчих, інших процесуальних дій, або про сприяння в їх здійсненні. Доручення слідчого (дізнавача) являється процесуальним дей-ствием, яке може мати розшуковий характер.

Доручення розшукового характеру можуть бути наступними:

- про виробництво розшуку;

- про проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на виявлення розшукуваного об'єкту;

- про виробництво слідчих і інших процесуальних дій розшукового характеру;

- про витребування документів з державних органів, від посадовців і громадян.

Доручення виступає правовою основою взаємодії органів попереднього розслідування і дізнання, при якому кожен із співпрацюючих суб'єктів самостійний у виборі форм і засобів діяльності. Слідчий не має права визначати в дорученні про розшук конкретні дії органу дізнання. Самостійність органу до-знания підкріплюється і його відповідальністю за вибір оптимальної сукупності розшукових заходів, які він здійснює для достиже¬ния мети розшуку.

Витребування - процесуальна дія органу попереднього розслідування, спрямована на отримання предметів і документів, що знаходяться у розпорядженні відомих слідчому або дізнавачу осіб.

Витребування є важливим засобом отримання відомостей, у тому числі, про місцезнаходження розшукуваних об'єктів. Його примі¬нение обумовлено тим, що слідчий (дізнавач) точно знає який саме предмет або документ має бути представлений і ким представлений

Витребування є вимогою слідчого про ви¬дачі інформації, необхідної для розслідування кримінальної справи, спрямоване громадянинові або організації, обов'язкове для ис¬полнения адресатом. Витребування може торкатися документів, предметів, комп'ютерній інформації на доступних носіях та ін. Слідчий має право витребувати лише ту інформацію, відносно якої у нього є спеціальна компетенція і поширює¬ця його інтерес як посадовця, що розслідує конкретну кримінальну справу.

Витребування - це процесуальне повноваження особи, яка не може бути делегована, тобто його здійснення можливо тільки тією особою, яка безпосередньо уповноважена на розслідування кримінальної справи у зв'язку з прийняттям його до свого виробництва. Сле-дователю, дізнавачу належить самостійно визначати об'єкт витребування і здійснювати це повноваження. Слід зазначити, що витребування дає можливість слідчому сформувати процессу-альное доказ, попри те, що витребування не