Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-украински

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

«Конституційно-правові інститути та

норми конституційного права України» ПЛАН

Вступ

1. Поняття норм конституційного права, їх особливості

2. Державна влада як інститут конституційного права

3. Засади конституційного ладу як загальний конституційно-правовий інститут

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Конституційно-правові інститути виступають своєрідними балками, на яких тримаються конституційні засади держави та реалізовуються конституційно-правові відносини.

Суб'єкти відрізняються від суб'єктів інших галузей права політичним характером, правоздатністю (у індивідуальних суб'єктів) і компетенцією (органів державної влади, глави держави, Конституційного Суду України та територіальних утворень). Аналіз законодавства дає підстави стверджувати, що норми конституційного права здійснюють учасники, які є суб'єктами тільки конституційного права або сторонами й інших галузей права. Суб'єкти даної галузі не є поки що так часто учасниками правовідносин юридичної відповідальності.

Підгалузі конституційного права у свою чергу поділяються на конституційно-правові інститути, які являють собою певну групу конституційно-правових норм, що регулюють відповідний вид родинних політико-правових суспільних відносин, які пройняті певною єдністю і виділені в особливий комплекс. Ядром цих інститутів є конституційні інститути, які являють собою органічно цілісний підрозділ нормативно-правового змісту не всіх норм конституційного права, а лише Конституції.

У ці інститути включаються групи конституційних норм, які мають єдиний предмет правового регулювання.

Виділяють три різновиди конституційних інститутів. Перш за все це загальні конституційні інститути, які відповідають системі Конституції України (основні засади конституційного ладу, основні права і свободи людини і громадянина, державний і територіальний устрій України тощо). У них концентруються всі інші інститути.

Загальні інститути можуть об'єднувати менш складні інститути (наприклад, інститут єдиного законодавчого органу України включає в себе інститут законодавчого процесу). Складні інститути, як правило, охоплюють і невеличкі групи норм, що характеризують, наприклад, певні види прав і обов'язків громадян (особисті, соціальні, політичні тощо).

Виділяють і одноелементні інститути, які включають конституційні норми, що відзначаються стійкістю і взаємозв'язком і не мають інших підрозділів. Такі інститути досить індивідуальні, найбільш рухомі, частіше змінюються (наприклад, інститут громадянства).

Конституційні інститути можуть різнитися також за змістом, структурою, методами та завданнями правового регулювання. Вони у своїй сукупності утворюють систему, закладену в Конституції України. До цієї системи входять інститути: загальних засад, прав і свобод людини і громадянина, народного волевиявлення; інститути органів державної влади, територіального устрою, місцевого самоврядування; інститут, що визначає порядок змін і доповнень до Конституції України.

Порушення конституційно-правових норм тягне за собою конституційно-правову відповідальність.

Поняття норм конституційного права, їх особливості

Конституційне право України, як і будь-яка інша галузь національного права є сукупністю конституційно-правових норм, у яких встановлюються формально-визначені обов'язкові правила поведінки учасників (сторін) конституційно-правових відносин.

Як і іншим нормам національного права, їм притаманні загальні риси, що характерні для правової норми: всі вони встановлюються і санкціонуються державою, забезпечуються нею і охороняються за допомогою відповідних засобів; у деяких випадках вони захищаються примусом держави; в них сформульовано офіційні, формально визначені приписи, що є обов'язковими для виконання.

Разом з тим конституційно-правові норми мають свої особливості.

По-перше, ці норми приймаються з приводу політики, але не є її формальним виразом; по-друге, вони мають державно-владний характер і їх порушення тягне за собою конституційно-правову відповідальність; по-третє, конституційно-правові норми відрізняються від інших правових норм підвищеним ступенем стабільності і більшим ступенем охорони з боку Конституції України; по-четверте, відміну від інших правових норм, вони мають більшу юридичну силу і особливості предмета та методу правового регулювання.

Згадані загальні та специфічні особливості конституційно-правових норм в основному відповідали і положенням радянської науки державного права, проте українська наука останніми роками внесла чимало нового.

Зокрема, досліджувалися властивості норм цієї галузі права. Так, юридичні властивості конституційно-правових норм розуміються як способи вияву певних ознак цих норм щодо норм інших галузей права у процесі регулювання поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин.

Звичайно юридичні властивості поділяють на загальні та спеціальні. До загальних властивостей належать: обов'язковий характер дії цих норм; їх державно-владний характер; визначеність їх приписів; потенційна можливість багатоваріантної поведінки; ситуаційний характер; цілеспрямованість конституційно-правових норм; їх гарантованість.

Багато з цих властивостей характерні і для норм інших галузей права, проте у конституційному праві їх слід досліджувати в аспекті конституційно-правовому, що допомагає зрозуміти специфіку конституційно-правового регулювання. Так, наприклад, примус не є властивістю конституційних норм, а виступає як вид їх юридичних гарантій. Примус виконує досить обмежену і підпорядковану роль у цій галузі права, адже не всі конституційно-правові норми здійснюються через примус.

У свою чергу конституційно-правові норми відрізняються від норм інших галузей права своїм змістом, тобто специфічною сферою суспільних відносин, на регулювання яких вони спрямовані; джерелами, в яких вони відображені (перш за все Конституцією України), і суб'єктами, на регулювання поведінки яких вони спрямовані.

Виходячи з цих особливостей, до специфічних особливостей норм конституційного права слід віднести: вищу юридичну силу норм деяких конституційно-правових актів; особливий юридичний зміст; установчий характер конституційних норм; безпосередній і прямий характер їхньої дії та особливості їхньої структури.

Вища юридична сила норм деяких актів виявляється у тому, що Конституція, окремі акти Конституційного Суду і конституційні закони мають вищу юридичну силу порівняно з іншими нормативними актами. При цьому Конституція України має найвищу юридичну силу, що відділяє її від згаданих нормативно-правових актів.

Вивчаючи норми конституційного права, можна дійти висновку, що конституційне право — це право, констатуюче державу, тобто таке, що встановлює устрій держави, визначає принципи її діяльності, систему державних органів та їхню компетенцію. Ось чому установча здатність норм конституційного права виявляється щодо інших галузей права і цілої правової системи України. Установчо-універсальний характер мають і конституційні принципи, оскільки вони є відправними для всієї правової системи.

По-русски

КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА

"Конституционно-правовые институты и

нормы конституционного права Украины" ПЛАН

Вступление

1. Понятие норм конституционного права, их особенности

2. Государственная власть как институт конституционного права

3. Принципы конституционного строя как общий конституционно-правовой институт

Выводы

Список использованной литературы

Вступление

Конституционно-правовые институты выступают в качестве своеобразных балок, на которых держатся конституционные принципы государства и реализовываются конституционно-правовые отношения.

Субъекты отличаются от субъектов других отраслей права политическим характером, правоспособностью(у индивидуальных субъектов) и компетенцией(органов государственной власти, главы государства, Конституционного Суда Украины и территориальных образований). Анализ законодательства дает основания утверждать, что нормы конституционного права осуществляют участники, которые являются субъектами только конституционного права или сторонами и других отраслей права. Субъекты данной отрасли не являются пока что так часто участниками правоотношений юридической ответственности.

Подотрасли конституционного права в свою очередь разделяются на конституционно-правовые институты, которые являют собой определенную группу конституционно-правовых норм, которые регулируют соответствующий вид семейных политико-правовых общественных отношений, которые проникнуты определенным единством и выделены в особенный комплекс. Ядром этих институтов являются конституционные институты, которые являют собой органично целостное подразделение нормативно-правового содержания не всех норм конституционного права, а лишь Конституции.

В эти институты включаются группы конституционных норм, которые имеют единственный предмет правового регулирования.

Выделяют три разновидности конституционных институтов. Прежде всего это общие конституционные институты, которые отвечают системе Конституции Украины(основные принципы конституционного строя, основные права и свободы человека и гражданина, государственный и территориальный строй Украины и тому подобное). У них концентрируются все другие институты.

Общие институты могут объединять менее сложные институты(например, институт единственного законодательного органа Украины включает у себя институт законодательного процесса). Сложные институты, как правило, охватывают и небольшие группы норм, которые характеризуют, например, определенные виды прав и обязанностей граждан(личные, социальные, политические и тому подобное).

Выделяют и одноэлементные институты, которые включают конституционные нормы, которые отмечаются стойкостью и взаимосвязью и не имеют других подразделений. Такие институты достаточно индивидуальны, наиболее подвижные, чаще изменяются(например, институт гражданства).

Конституционные институты могут отличаться также по содержанию, структурой, методами и заданиями правового регулирования. Они в своей совокупности образуют систему, заложенную в Конституции Украины. В эту систему входят институты: общих принципов, прав и свобод человека и гражданина, народного волеизъявления; институты органов государственной власти, территориального уклада, местного самоуправления; институт, который определяет порядок изменений и дополнений к Конституции Украины.

Нарушение конституционно-правовых норм тянет за собой конституционно-правовую ответственность.

Понятие норм конституционного права, их особенности

Конституционное право Украины, как и любая другая отрасль национального права является совокупностью конституционно-правовых норм, в которых устанавливаются формально-определенные обязательные правила поведения участников(сторон) конституционно-правовых отношений.

Как и другим нормам национального права, им присущие общие черты, что характерные для правовой нормы: все они устанавливаются и санкционируются государством, обеспечиваются ею и охраняются с помощью соответствующих средств; в некоторых случаях они защищаются принуждением государства; в них сформулированы официальные, формально определенные предписания, которые являются обязательными для выполнения.

Вместе с тем конституционно-правовые нормы имеют свои особенности.

Во-первых, эти нормы принимаются по поводу политики, но нет ее формальным выражением; во-вторых, они имеют государственно-властный характер и их нарушение тянет за собой конституционно-правовую ответственность; в-третьих, конституционно-правовые нормы отличаются от других правовых норм повышенной степенью стабильности и большей степенью охраны со стороны Конституции Украины; в-четвертых, отмену от других правовых норм, они имеют большую юридическую силу и особенности предмета и метода правового регулирования.

Упомянуты общие и специфические особенности конституционно-правовых норм в основном отвечали и положением советской науки государственного права, однако украинская наука в последние годы внесла немало нового.

В частности, исследовались свойства норм этой отрасли права. Да, юридические свойства конституционно-правовых норм понимают как способы проявления определенных признаков этих норм относительно норм других отраслей права в процессе регулирования поведения субъектов конституционно-правовых отношений.

Обычно юридические свойства разделяют на общие и специальные. К общим свойствам принадлежат: обязательный характер действия этих норм; их государственно-властный характер; определенность их предписаний; потенциальная возможность многовариантного поведения; ситуационный характер; целенаправленность конституционно-правовых норм; их гарантированность.

Много из этих свойств характерные и для норм других отраслей права, однако в конституционном праве их следует исследовать в аспекте конституционно-правовом, который помогает понять специфику конституционно-правового регулирования. Так, например, принуждение не является свойством конституционных норм, а выступает как вид их юридических гарантий. Принуждение исполняет достаточно ограниченную и подчиненную роль в этой отрасли права, ведь не все конституционно-правовые нормы осуществляются через принуждение.

В свою очередь конституционно-правовые нормы отличаются от норм других отраслей права своим содержанием, то есть специфической сферой общественных отношений, на регулирование которых они направлены; источниками, в которых они отображены(прежде всего Конституцией Украины), и субъектами, на регулирование поведения которых они направлены.

Исходя из этих особенностей, к специфическим особенностям норм конституционного права следует отнести: высшую юридическую силу норм некоторых конституционно-правовых актов; особенное юридическое содержание; учредительный характер конституционных норм; непосредственный и прямой характер их действия и особенности их структуры.

Высшая юридическая сила норм некоторых актов оказывается в том, что Конституция, отдельные акты Конституционного Суда и конституционные законы имеют высшую юридическую силу сравнительно с другими нормативными актами. При этом Конституция Украины имеет наивысшую юридическую силу, которая отделяет ее от упомянутых нормативно-правовых актов.

Изучая нормы конституционного права, можно прийти к заключению, что конституционное право - это право, констатирующее государство, то есть такое, которое устанавливает уклад государства, определяет принципы ее деятельности, систему государственных органов и их компетенцию. Вот почему учредительная способность норм конституционного права оказывается относительно других отраслей права и целой правовой системы Украины. Учредительно-универсальный характер имеют и конституционные принципы, поскольку они являются отправными для всей правовой системы.