Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-украински

У 1499 році Васко да Ґама обігнув з півдня Африку й повернувся з Індії з багатим вантажем. З усього стало очевидним, що відкрита Колумбом "Західна Індія" не має нічого спільного зі справжньою Індією. Ще до смерті Колумба, в 1506 році, Америго Веспуччі заявив, що Колумб відкрив нову невідому землю. Коли остаточно було з'ясовано, що відкрита Колумбом земля — не Індія, виникло природне запитання: що це за земля й хто такі жителі нової Індії?

Іспанські каравели, що з'явилися біля берегів Нового Світу, зустрілися з племенами й народами, котрі перебували на різних щаблях культурного розвитку. Більшість із них вела життя бродячих мисливців, збирачів або примітивних землеробів. І тільки в Мексиці й Перу конкістадори зіткнулися з високорозвиненими цивілізаціями.

Багатолюдні, квітучі міста з кам'яними палацами й храмами, могутні туземні правителі, які стояли на чолі великих і багатих держав, витончене мистецтво, писемність і календар до такої міри вразили уяву перших європейців, що вони без усяких вагань вирішили: неймовірно, щоб язичники-індіанці могли самі створити ці яскраві цивілізації, а отже, їхнє коріння слід шукати у Старому Світі.

Оскільки в XV—XVI століттях знання про історію людства були досить обмеженими, для пояснення американського "феномена" використовувалися насамперед Біблія й античні джерела. Треба зауважити, що питання про статус індіанців належало до розряду зовсім не пізнавальних, а насамперед економічних і політичних. Вже з першої подорожі конкістадори заходились обертати аборигенів у рабство, мотивуючи це тим, нібито жителі цієї невідомої землі не могли походити від Адама та Єви, а отже, не могли бути людьми.

Над індіанцями нависла загроза повного знищення. Але такий стан справ не задовольнив королівський уряд, що намагався перетворити індіанців на своїх підданих, які б виплачували п'ятину в скарбницю корони. Охоронцем інтересів корони, як і своїх власних, виступала в Новому Світі католицька церква. Папа Олександр І у буллі від 4 травня 1493 року офіційно оголосив, що на відкритих Колумбом землях люди вірять у єдиного Бога-Творця, який існує на небесах, і їх можна навернути до католицької віри.

Проте поряд із наверненням у християнство місіонерам постійно доводилося захищати індіанців від зловживань іспанців. Францисканський чернець Бартоломео де Лас Касас підняв обурений голос гуманіста проти звірств і насильства європейських завойовників, закликаючи поважати людську гідність аборигенів Америки. Було б помилкою вважати, що служителі церкви керувалися лише корисливими міркуваннями.

Ченці, священнослужителі, місіонери самовіддано відстоювали й проповідували норми християнської моралі та етики; проповідували індіанцям і відстоювали їх перед іспанцями, які заради наживи не зупинялися перед злочинами. Саме в ті далекі часи було закладено основи того, що пізніше дістало назву "теології визволення", і визначилася певна своєрідна роль церкви в політичному й культурному житті Латинської Америки.

Саме католицькі теологи, серед яких був і Бартоломео де Лас Касас, висунули припущення про походження індіанців від десяти "колін Ізраїлевих", які потрапили до Нового Світу після розгрому Ізраїльського царства сирійцями. Крім того, богослови широко використовували версію про Атлантиду, що згадується у творах Платона, якого церква вважала "праведним язичником". Серед палких прихильників ототожнення Америки з Атлантидою був відомий англійський філософ XVII століття Френсіс Бекон.

Проте вже в XVI столітті багатьом церковним теоретикам офіційні гіпотези здавалися малоймовірними. Передусім через неможливість пояснити переселення в Америку морем і, по-друге, через розуміння самобутності індіанської культури й цивілізацій. Так, місіонер XVI століття єзуїт Хосе де Акоста, який досконало вивчив культури індіанців Перу, вважав, що першими мешканцями цих земель були дикі мисливці, а зовсім не витончені цивілізовані люди.

Висловив він також і геніальну здогадку про міст суходолу, що існував між Старим і Новим Світом, заявивши, що "індіанці прибули сюди скоріше суходолом, ніж морем".

Проте намагання приписати досягнення індіанських Цивілізацій заокеанським просвітникам постійно з'являлись і з'являються в науково-популярній літературі. Окрім теорій походження індіанців від "колін Ізраїлевих" та від атлантів, у XVIII—XIX століттях деякі вчені вперто шукали витоки американських цивілізацій у культурах Стародавнього Сходу та Середземномор'я.

Саме тоді була висунута гіпотеза стосовно проникнення в Західну півкулю шумерських, фінікійських, карфагенських, а пізніше - грецьких і римських мореходців, що ґрунтувалася на свідченнях сучасників про високе мореплавське мистецтво цих народів, а також на туманних повідомленнях стародавніх авторів про далекі морські мандрівки на захід, за межі "стовпів Геркулеса". Наприкінці XIX — на початку XX століття після низки археологічних відкриттів увага була привернута до єгипетської цивілізації.

Природно, що коли в Америці археологи знаходили пам'ятки, які мали певну схожість з єгипетськими, їх пов'язували із впливом культури Єгипту. Деякі підстави, без сумніву, для цього були.

І в Америці, і в Єгипті існував звичай будувати кам'яні піраміди й муміфікувати померлих, і там, і тут був поширений культ Сонця; обидві цивілізації мали ієрогліфічну писемність, складний календар, схожі форми монументальної скульптури тощо. Подібні паралелі мали довести, що між високими цивілізаціями Перу й Мексики та культурою Єгипту існували тісні зв'язки.

Більшість учених виступали проти "єгипетської теорії". Проте для цього необхідно було критично розібратись у всіх деталях. За цю тяжку й невдячну працю взявся американський дослідник Роланд Діксон, який, крок за кроком, розплутав і спростував аргументацію прибічників "єгипетської теорії" й довів її безпідставність.

Остання сенсаційна гіпотеза про походження індіанських цивілізацій виникла наприкінці 60-х років у швейцарського дилетанта-археолога Еріха фон Денікена. Вона відома за бестселером "Спомин про майбутнє", в якому перед нами постають уже не майя чи наска, а космічні пришельці, котрі несуть диким індіанцям культуру.

Таким чином, у значній частині теорій походження індіанців та їхньої культури так звані "дифузіоністи" наполягають на тому, нібито досягнення американських аборигенів є результатом культурних впливів, оскільки такі культурні надбання, як землеробство, обробка металів, гончарський круг, кам'яна архітектура, писемність, календар, були винайдені один раз, у певному місці, й звідти поширилися на інші регіони Земної кулі.

Сучасні дифузіоністи вже не стверджують, нібито батьківщина американських цивілізацій — Атлантида або що вони створені нащадками "зниклих племен Ізраїлевих". Тепер цей зв'язок між Старим і Новим Світом перемістився на трансокеанські контакти між Східною Азією й Новим Світом.

Стосовно аргументації, то дифузіоністи небезуспішно вказують на наукову слабкість так званої "еволюціоністської" школи, прихильники якої вважали, що єдність походження людства та єдність родової

По-русски

В 1499 году Васко да Гама обогнул из юга Африку и вернулся из Индии с богатым грузом. Из всего стало очевидным, что открыта Колумбом "Западная Индия" не имеет ничего общего с настоящей Индией. Еще к смерти Колумба, в 1506 году, Америго Веспуччі заявил, что Колумб открыл новую неизвестную землю. Когда окончательно было выяснено, что открыта Колумбом земля - не Индия, возник естественный вопрос: что это за земля и кто такие жители новой Индии?

Испанские каравеллы, которые появились у берегов Нового Мира, встретились с племенами и народами, которые находились на разных ступенях культурного развития. Большинство из них вело жизнь бродячих охотников, собирателей или примитивных земледельцев. И только в Мексике и Перу конкистадоры столкнулись с высокоразвитыми цивилизациями.

Многолюдные, квітучі города с каменными дворцами и храмами, могучие туземні правители, которые стояли во главе больших и богатых государств, утонченное искусство, письменность и календарь к такой мере поразили воображение первых европейцев, что они без всяких колебаний решили: невероятно, чтобы язычники-индианцы могли сами создать эти яркие цивилизации, а следовательно, их корень следует искать в Старом Мире.

Поскольку в XV - XVI веках знания об истории человечества были достаточно ограниченными, для объяснения американского "феномена" использовались в первую очередь Библия и античные источники. Надо заметить, что вопрос о статусе индианцев принадлежал к разряду вовсе не познавательных, а в первую очередь экономических и политических. Уже из первого путешествия конкистадоры принялись вращать аборигенов в рабство, мотивируя это тем, якобы жители этой неизвестной земли не могли происходить от Адама и Евы, а следовательно, не могли быть людьми.

Над индианцами нависла угроза полного уничтожения. Но такое состояние дел не удовлетворило королевское правительство, которое пыталось превратить индианцев на своих подданных, которые бы выплачивали п'ятину в казну короны. В качестве охранника интересов короны, как и своих собственных, выступала в Новом Мире католическая церковь. Папа Александр І в булле от 4 мая 1493 года официально объявил, что на открытых Колумбом землях люди верят у единственного Бога-творца, который существует на небесах, и их можно обратить к католической вере.

Однако рядом с наверненням в христианство миссионерам постоянно приходилось защищать индианцев от злоупотреблений испанцев. Францисканский монах Бартоломео де Лас Касас поднял возмущенный голос гуманиста против зверств и насилия европейских завоевателей, призывая уважать человеческое достоинство аборигенов Америки. Было бы ошибкой считать, что служители церкви руководствовались лишь корыстными рассуждениями.

Монахи, священнослужители, миссионеры самоотверженно отстаивали и проповедовали нормы христианской морали и этики; проповедовали индианцам и отстаивали их перед испанцами, которые ради наживы не останавливались перед преступлениями. Именно в те далекие времена были заложены основы того, что позже получило название "теология освобождения", и определилась определена своеобразная роль церкви в политической и культурной жизни Латинской Америки.

Именно католические теологи, среди которых был и Бартоломео де Лас Касас, выдвинули предположение о происхождении индианцев от десяти "коленей Израилевых", которые попали к Новому Миру после разгрома Израильского царства сирийцами. Кроме того, богословы широко использовали версию об Атлантиде, которая вспоминается в произведениях Платона, которого церковь считала "праведным язычником". Среди пылких сторонников отождествления Америки с Атлантидой был известен английский философ XVII век Фрэнсис Бекон.

Однако уже в XVI веке многим церковным теоретикам официальные гипотезы казались маловероятными. Прежде всего из-за невозможности объяснить переселение в Америку морем и, во-вторых, через понимание самобытности индейской культуры и цивилизаций. Да, миссионер XVI век иезуит Хосе де Акоста, который в совершенстве выучил культуры индианцев Перу, считал, что первыми жителями этих земель были дикие охотники, а вовсе не утончены цивилизованные люди.

Выразил он также и гениальную догадку о мосте суходола, который существовал между Старым и Новым Миром, заявив, что "индианцы прибыли сюда скорее суходолом, чем морем".

Однако попытки приписать достижение индейских Цивилизаций заокеанским просветителям постоянно появлялись и появляются в научно-популярной литературе.

Кроме теорий происхождения индианцев от "коленей Израилевых" и от атланта, в XVIII - XIX веках некоторые ученые упрямо искали истоки американских цивилизаций в культурах Древнего Востока и Средиземноморья.

Именно тогда была выдвинутая гипотеза относительно проникновения в Западное полушарие шумерских, финикийских, карфагенських, а позже - греческих и римских мореплавателей, что основывалась на свидетельствах современников о высоком мореплавательном искусстве этих народов, а также на туманных сообщениях древних авторов о далеких морских путешествиях на запад, за пределы "столбов Геркулеса".

В конце XIX - в начале XX века после ряда археологических открытий внимание было привлечено к египетской цивилизации. Естественно, что когда в Америке археологи находили достопримечательности, которые имели определенное сходство с египетскими, их связывали с влиянием культуры Египта. Некоторые основания, без сомнения, для этого были.

И в Америке, и в Египте существовал обычай строить каменные пирамиды и мумифицировать умерших, и там, и здесь был распространенный культ Солнца; обе цивилизации имели иероглифическую письменность, сложный календарь, похожие формы монументальной скульптуры и тому подобное. Подобные параллели должны были доказать, что между высокими цивилизациями Перу и Мексики и культурой Египта существовали тесные связки.

Большинство ученых выступали против "египетской теории". Однако для этого необходимо было критически разобраться во всех деталях. За этот тяжелый и неблагодарный труд взялся американский исследователь Роланд Діксон, который, шаг за шагом, распутал и опроверг аргументацию сторонников "египетской теории" и довел ее беспочвенность.

Последняя сенсационная гипотеза о происхождении индейских цивилизаций возникла в конце 60-х годов у швейцарского дилетанта-археолога Еріха фон Денікена. Она известна за бестселлером "Воспоминание о будущем", в котором перед нами появляются уже не майя или наска, а космические пришельцы, которые несут диким индианцам культуру.

Таким образом, в значительной части теорий происхождения индианцев и их культуры так называемые "дифузіоністи" настаивают на том, якобы достижение американских аборигенов является результатом культурных влияний, поскольку такие культурные приобретения, как земледелие, обработка металлов, гончарский круг, каменная архитектура, письменность, календарь, были изобретены один раз, в определенном месте, и оттуда распространились на другие регионы Земного шара.

Современные дифузіоністи уже не утверждают, якобы родина американских цивилизаций - Атлантида или что они созданы потомками "исчезнувших племен Израилевых". Теперь эта связь между Старым и Новым Миром переместилась на трансокеанские контакты между Восточной Азией и Новым Миром.

Относительно аргументации, то дифузіоністи не без успеха указывают на научную слабость так называемой "эволюционистской" школы, сторонники которой считали, что единство происхождения человечества и единство родовой формы жизни автоматически ведет к