Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

ГИГИЕНА (от греч. hygieinos—здоровый) - наука о здоровье, о создании условий, благоприятных для сохранения человеком здоровья, о правильной организации труда и отдыха, о предупреждении болезней. Происхождение термина гигиена связывают также с именем мифической богини здоровья Гигиеи, дочери бога медицины Эскулапа.

Целью гигиены является изучение влияния условий жизни и труда на здоровье людей, предупреждение заболеваний, обеспечение оптимальных условий существования человека, сохранение его здоровья и долголетия. Гигиена является основой профилактики заболеваний.

Основные задачи гигиены:

- изучение влияния внешней среды на состояние здоровья и работоспособность людей;

- научное обоснование и разработка гигиенических норм, правил и мероприятий по оздоровлению внешней среды и устранению вредно действующих факторов;

- научное обоснование и разработка гигиенических нормативов, правил и мероприятий по повышению сопротивляемости организма к возможным вредным влияниям окружающей среды в целях улучшения здоровья и физического развития, повышения работоспособности.

В ходе развития гигиены сформировался ряд гигиенических дисциплин: гигиена труда, социальная гигиена, гигиена детей и подростков, коммунальная гигиена, гигиена физической культуры и спорта и др.

Гигиена тесно связана с санитарией. Санитария (от лат. sanitas—здоровье) — термин, употреблявшийся в медицине до 60-х годов для обозначения отрасли здравоохранения, содержа¬ние которой охватывает разработку и проведение практических санитарно-гигиенических и противоэпидемических мероприятий. В современном понимании научной разработкой названных выше проблем занимается гигиена, а организацией и проведением са¬нитарно-гигиенических и противоэпидемических мероприятий — санитарно-эпидемиологическая служба.

Из истории развития гигиены – как науки.

Гигиена — сравнительно молодая наука, хотя ее истоки уходят в глубокую старину. Согласно историческим документам, уже у древних народов Индии, Китая, Египта существовали простей¬шие правила выбора источников водоснабжения, питания, ухода за телом, предупреждения инфекционных болезней и т. д. Наи¬большего расцвета гигиена (хотя и не как специальная наука, а как набор практических рекомендаций) достигла в Древнем Риме, который среди прочего прославился своим водопроводом и общественными банями. Уже за 600—500 лет до н. э.

в Риме было свыше 30 отдельных водопроводов, которые в сутки суммарно давали свыше 1,5 млн. м3 горной ключевой воды.

Возникновение и развитие гигиены диктовалось потребностями общества, явилось результатом гуманного отношения ученых к здоровью и благополучию людей. История средних веков оказа¬лась историей огромных эпидемий страшных болезней (чума, чер¬ная оспа, сифилис и др.), приведших к гибели многие миллионы людей, к вымиранию населения целых областей. Как же боро¬лись с этими болезнями?

Врачи тщетно искали “жизненный элик¬сир” как универсальное средство от всех болезней, прочие граж¬дане усиленно молились, совершали паломничества к “святым местам”. И все это происходило на фоне отсутствия даже следов санитарной культуры и каких-либо санитарно-технических со¬оружений. Достаточно сказать, что в средневековых городах не¬чистоты выливались прямо на улицу, водоснабжения и канализа¬ции не было.

Однако вред антисанитарного состояния городов и жилищ, жизненного уклада граждан был настолько очевиден, а опасность тяжелых эпидемических заболеваний столь велика, что в европей¬ских государствах начали появляться первые зачатки обществен¬ного здравоохранения. В XVI—XVII вв. начали очищать города от мусора и нечистот, затем стали строить тротуары, освещать улицы и т. д.

В это же время стали появляться и научные со¬чинения гигиенического характера, хотя первые трактаты по гигиене создал еще великий ученый и врач Древней Греции Гиппо¬крат (460—377 до н. э.) (“О здоровом образе жизни”, “О водах, воздухе и местностях” и др.). В них он отрицал сверхъестествен¬ные причины или божественное происхождение болезней, правиль¬но оценивал влияние на здоровье человека таких факторов, как климат, погода, состояние почвы, воды, особенности питания, об¬раза жизни и привычек, избыток или недостаток физических упражнений и т.

д.

Сначала гигиена была наблюдательной и описательной наукой. Затем в ней стали применяться методы математической статисти¬ки. И, наконец, она превратилась в экспериментальную науку. Это¬му способствовало использование гигиеной методов других наук, в первую очередь физики, химии, микробиологии, эпидемиологии, токсикологии, радиологии.

Со временем гигиена стала способной не только научно оценивать те или иные условия жизни, действие на организм человека тех или иных факторов, но и вырабатывать и проверять на практике различные рекомендации по совершен¬ствованию условий труда и быта, охране и укреплению здоровья людей. Крупными учеными-гигиенистами были основоположники гигиены в России А. П. Доброславин (1842—1889) и Ф. Ф. Эрисман (1842—1915).

А. П. Доброславин организовал при Военно-медицинской академии в Петербурге впервые в России кафедру гигиены и экспериментальную гигиеническую лабораторию, был редактором первого гигиенического журнала “Здоровье” и орга¬низатором “Общества охранения народного здравия”.

Ф. Ф. Эрисман организовал кафедру гигиены при Московском университете и при ней городскую санитарную станцию (на ее базе впослед¬ствии возник Научно-исследовательский институт гигиены, нося¬щий его имя). Благодаря деятельности этих талантливых ученых в России была создана отечественная научная школа гигиенистов, а также подготовлено большое число практиков — санитарных врачей.

Значительного расцвета гигиена достигла в наши дни. В настоящее время в

стране существует целая система гигиенических учреждений разного типа: научно-исследовательские институты, санитарно-гигиенические лаборатории, санитарно-эпидемиологические станции.

Гигиенические основы физического воспитания студентов.

Гигиена физической культуры и спорта, изучающая взаимодействие организма занимающихся физической культурой и спортом с внешней средой, играет важную роль в процессе физического воспитания. Гигиенические положения, нормы и правила широко используются в физкультурном движении.

Гигиенические положения занимают столь большое значение потому, что без них невозможно выполнить основные задачи по всестороннему и гармоничному развитию людей, сохранению на долгие годы крепкого здоровья и творческой активности, по подготовке населения к высокопроизводительному труду и защите Родины.

Молодые специалисты, оканчивающие вузы страны, должны хорошо знать основные положения личной и общественной гигиены и умело применять их в быту, учёбе, на производстве.

Гигиена физической культуры и спорта включает разделы: личная гигиена, закаливание, гигиенические требования к спортивным сооружениям и местам занятий физическими упражнениями, вспомогательные гигиенические средства восстановления и повышения работоспособности.

Личная гигиена.

1) Гигиена тела предъявляет особые требования к состоянию кожных покровов,

По-украински

ГІГІЄНА(від греч. hygieinos- здоровий) - наука про здоров'я, про створення умов, сприятливих для збереження людиною здоров'я, про правильну організацію праці і відпочинку, про попередження хвороб. Походження терміну гігієна зв'язують також з ім'ям міфічної богині здоров'я Гигиеи, дочки бога медицини Ескулапа.

Метою гігієни є вивчення впливу умов життя і праці на здоров'я людей, попередження захворювань, забезпечення оптимальних умов існування людини, збереження його здоров'я і довголіття. Гігієна є основою профілактики захворювань.

Основні завдання гігієни :

- вивчення впливу зовнішнього середовища на стан здоров'я і працездатність людей;

- наукове обгрунтування і розробка гігієнічних норм, правил і заходів по оздоровленню зовнішнього середовища і усуненню шкідливо діючих чинників;

- наукове обгрунтування і розробка гігієнічних нормативів, правил і заходів по підвищенню опірності організму до можливих шкідливих впливів довкілля в цілях поліпшення здоров'я і фізичного розвитку, підвищення працездатності.

В ході розвитку гігієни сформувалися ряд гігієнічних дисциплін : гігієна праці, соціальна гігієна, гігієна дітей і підлітків, комунальна гігієна, гігієна фізичної культури і спорту та ін.

Гігієна тісно пов'язана з санітарією. Санітарія(від латів. sanitas- здоров'я) - термін, що вживався в медицині до 60-х років для позначення галузі охорони здоров'я, містячи¬ние якій охоплює розробку і проведення практичних санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів. У сучасному розумінні науковою розробкою названих вище проблем займається гігієна, а організацією і проведенням са¬нитарно-гигиенических і протиепідемічних заходів - санітарно-епідеміологічна служба.

З історії розвитку гігієни - як науки.

Гігієна - порівняно молода наука, хоча її витоки йдуть в глибоку старовину. Згідно з історичними документами, вже у древніх народів Індії, Китаю, Єгипту існували простей¬шие правила вибору джерел водопостачання, живлення, відходу за тілом, попередження інфекційних хвороб і т. д. Най¬більшого розквіту гігієна(хоча і не як спеціальна наука, а як набір практичних рекомендацій) досягла в Древньому Римі, який серед іншого прославився своїм водопроводом і громадськими лазнями. Вже за 600-500 років до н. э.

у Римі було понад 30 окремих водопроводів, які в добу сумарно давали понад 1,5 млн. м3 гірської джерельної води.

Виникнення і розвиток гігієни диктувалося потребами суспільства, стало результатом гуманного відношення учених до здоров'я і благополуччя людей. Історія середніх віків оказа¬лась історією величезних епідемій страшних хвороб(чума, чер¬ная віспа, сифіліс та ін.), що привели до загибелі багато мільйонів людей, до вимирання населення цілих областей. Як же боро¬лись з цими хворобами?

Лікарі марно шукали "життєвий элик¬сер" як універсальний засіб від усіх хвороб, інші граж¬дані посилено молилися, здійснювали паломництва до "святих місць". І усе це відбувалося на тлі відсутності навіть слідів санітарної культури і яких-небудь санітарно-технічних з¬оружений. Досить сказати, що в середньовічних містах не¬чистота виливалася прямо на вулицю, водопостачання і канализа¬ции не було.

Проте шкода антисанітарного стану міст і жител, життєвого устрою громадян був настільки очевидний, а небезпека важких епідемічних захворювань така велика, що в европей¬ских державах почали з'являтися перші зачатки обществен¬ного охорони здоров'я. У XVI - XVII вв. почали очищати міста від сміття і нечистот, потім стали будувати тротуари, освітлювати вулиці і т. д.

В цей же час стали з'являтися і наукові з¬чинения гігієнічного характеру, хоча перші трактати по гігієні створив ще великий учений і лікар Древньої Греції Гиппо¬крат(460-377 до н. э.) ("Про здоровий спосіб життя", "Про води, повітря і місцевості" та ін.). У них він заперечував сверхъестествен¬ные причини або божественне походження хвороб, правиль¬але оцінював вплив на здоров'ї людини таких чинників, як клімат, погода, стан грунту, води, особливості харчування, про¬разу життя і звичок, надлишок або недолік фізичних вправ і т.

д.

Спочатку гігієна була спостережливою і описовою наукою. Потім в ній стали застосовуватися методи математичної статисти¬ки. І, нарешті, вона перетворилася на експериментальну науку. Це¬му сприяло використання гігієною методів інших наук, в першу чергу фізики, хімії, мікробіології, епідеміології, токсикології, радіології.

З часом гігієна стала здатною не лише науково оцінювати ті або інші умови життя, дію на організм людини тих або інших чинників, але і виробляти і перевіряти на практиці різні рекомендації здійснений¬ствованию умов праці і побуту, охороні і зміцненню здоров'я людей. Великими ученими-гігієністами були основоположники гігієни в Росії А. П. Доброславин(1842-1889) і Ф. Ф. Эрисман(1842-1915).

А. П. Доброславин організував при Військово-медичній академії в Петербурзі уперше в Росії кафедру гігієни і експериментальну гігієнічну лабораторію, був редактором першого гігієнічного журналу " Здоров'я" і орга¬низатором "Суспільства охорони народного здоров'я".

Ф. Ф. Эрисман організував кафедру гігієни при Московському університеті і при ній міську санітарну станцію(на її базі впослед¬ствии виник Науково-дослідний інститут гігієни, носячи¬щий його ім'я). Завдяки діяльності цих талановитих учених в Росії була створена вітчизняна наукова школа гігієністів, а також підготовлено велике число практиків - санітарних лікарів.

Значного розквіту гігієна досягла в наші дні. Нині в

країні існує ціла система гігієнічних установ різного типу : науково-дослідні інститути, санітарно-гігієнічні лабораторії, санітарно-епідеміологічні станції.

Гігієнічні основи фізичного виховання студентів.

Гігієна фізичної культури і спорту, що вивчає взаємодію організму що займаються фізичною культурою і спортом із зовнішнім середовищем, відіграє важливу роль в процесі фізичного виховання. Гігієнічні положення, норми і правила широко використовуються у фізкультурному русі.

Гігієнічні положення займають таке велике значення тому, що без них неможливо виконати основні завдання по усебічному і гармонійному розвитку людей, збереженню на довгі роки міцного здоров'я і творчої активності, по підготовці населення до високопродуктивної праці і захисту Батьківщини.

Молоді фахівці, що закінчують внз країни, повинні добре знати основні положення особистої і громадської гігієни і уміло застосовувати їх в побуті, навчанні, на виробництві.

Гігієна фізичної культури і спорту включає розділи: особиста гігієна, гартування, гігієнічні вимоги до спортивних споруд і місць зайняття фізичними вправами, допоміжні гігієнічні засоби відновлення і підвищення працездатності.

Особиста гігієна.

1) Гігієна тіла пред'являє особливі вимоги до стану шкірних покривів