Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Введение в курс

По мере перехода к комплексной автоматизации производства возрастает роль человека как субъекта труда и управления. Человек несет ответственность за эффективную работу всей технической системы и допущенная им ошибка может привести в некоторых слу-чаях к очень тяжелым последствиям.

Изучение и проектирование таких систем создали необходимые предпосылки для объединения технических дисциплин и наук о че-ловеке и его трудовой деятельности, обусловили появление новых исследовательских задач. Во-первых, это задачи, связанные с опи-санием характеристик человека как компонента автоматизированной системы.

Речь идет о процессах восприятия информации, памяти, принятия решений , исследованиях движений и других эффекторных процессах, проблемах мотивации, готовности к деятельности, стрес-са, коллективной деятельности операторов. С точки зрения обеспе-чения эффективности деятельности человека важное значение имеют такие факторы, как утомление, монотонность операций, пер-цептивная и интеллектуальная нагрузка, условия работы, физические факторы окружающей среды, биомеханические и физиологические факторы.

Во-первых, это задачи проектирования новых средств деятельности ,относящихся преимущественно к обеспечению взаи-модействия человека и машины. К таким средствам относят визу-альные и слуховые индикаторы, органы управления, специальные входные системы ЭВМ, новые инструменты и приборы. В-третьих, это задачи системного характера, связанные с распределением функций между оператором и машиной, с организацией рабочего процесса, а также задачи подготовки, тренировки и отбора операто-ров.

Эргономика занимается комплексным изучением и проектирова-нием трудовой деятельности с целью оптимизации орудий, условий и процесса труда, а также профессионального мастерства.

Ее предметом является трудовая деятельность, а объектом ис-следования - системы "человек - орудие труда - предмет труда - производственная среда".

Эргономика относится к тем наукам, которые можно различать по предмету и специфическому сочетанию методов, применяемых в них. Она в значительной мере использует методы исследований, сложившиеся в психологии, физиологии и гигиене труда. Проблема состоит в координации различных методических приемов при реше-нии той или иной эргономической задачи, в последующем обобщении и синтезировании полученных с их помощью результатов.

В ряде случаев этот процесс приводит к созданию новых методов иссле-дований в эргономике, отличных от методов тех дисциплин, на кото-рые она возникла.

Термин "эргономика" (греч. ergon - работа nomus - закон) был принят в Англии в 1949г., когда группа английских ученых положили начало организации Эргономического исследовательского общества. В СССР в 20-е годы предлагался термин "эргология", а в настоящее время принят английский термин.

В некоторых странах эта научная дисциплина имеет иные назва-ния:

в США - "исследование человеческих факторов", в ФРГ - "антро-потехника" и др.

Эргономика так или иначе связана со всеми науками, предметом исследования которых является человек как субъект труда, познания и общения. Ближайшей для неё отраслью психологии является инженерная психология, задачей которой является изучение и про-ектирование внешних средств и внутренних способов трудовой дея-тельности операторов. Эргономика не может абстрагироваться от проблем взаимосвязи личности с условиями, процессом и орудиями труда, которые являются предметом изучения психологии труда.

Она тесно связана с физиологией труда, которая является специальным разделом физиологии, посвященным изучению изменений функционального состояния организма человека под влиянием его рабочей деятельности и физиологическому обоснованию научной организации его трудового процесса, способствующей длительному поддержанию работоспособности человека на высоком уровне.

Эр-гономика использует данные гигиены труда, которая является раз-делом гигиены, изучающей влияние производственной среды и тру-довой деятельности на организм человека и разрабатывающей са-нитарно-гигиенические мероприятия по созданию здоровых условий труда.

Эргономика по природе своей занимается профилактикой ох-раны труда, под которой подразумевается комплекс правовых, орга-низационных, технических, экономических и санитарно-гигиенических мероприятий, направленных на обеспечение безопасности труда и сохранение здоровья работающих.

Эргономический подход к изучению трудовой деятельности не дублирует исследований, проводимых в сфере психологии, физио-логии и гигиены труда, но опирается на них и дополняет их.

Комплексный подход, характерный для эргономики, позволяет получить всестороннее представление о трудовом процессе и тем самым открывает широкие возможности его совершенствования. Именно эта сторона эргономических исследований представляет особую ценность для научной организации труда, при которой прак-тическому внедрению конкретных мероприятий предшествует тща-тельный научный анализ трудовых процессов и условий их выпол-нения, а сами практические меры базируются на достижения совре-менной науки и передовой практики.

Эргономика решает также ряд проблем, поставленных в системо-технике: оценка надежности, точности и стабильности работы опе-ратора, исследование влияния психологической напряженности, утомления, эмоциональных факторов и особенностей нервно-психической организации оператора на эффективность его деятель-ности в системе "человек-машина", изучение приспособительных и творческих возможностей человека.

В практическом отношении про-блема взаимоотношения эргономики и системотехники - это про-блема организации всестороннего и профессионального учета эрго-номических факторов на различных этапах создания сис-тем(проектирования, изготовления, испытаний, внедрения) и их экс-плуатации.

Эргономика не может эффективно решать стоящие перед ней за-дачи вне тесных связей с промышленной социологией и социальной психологией и другими общественными науками. Вне этих связей эр-гономика не может ни полноценно развиваться, ни правильно про-гнозировать социальный эффект от внедрения разрабатываемых ею рекомендаций. Данная группа наук в определенном отношении опосредствует взаимосвязь эргономики с экономикой.

Внедрение результатов эргономических исследований в практику дает ощутимый социально-экономический эффект. Как отечествен-ный, так и зарубежный опыт внедрения эргономических требований свидетельствует о том, что приводит к существенному повышению производительности труда. При этом грамотный учет человеческого фактора представляет собой не разовый источник повышения, а по-стоянный резерв увеличения эффективности общественного произ-водства.

Психофизиологическая сущность и структура

трудовой деятельности

С позиций эргономики трудовая деятельность рассматривается как процесс преобразования информации и энергии, происходящей в системе "человек - орудие труда - предмет труда - окружающая среда". Следовательно, эргономические исследования рекоменда-ции должны основываться на выяснении закономерностей психиче-ских и физиологический процессов, лежащих

По-украински

Введення в курс

У міру переходу до комплексної автоматизації виробництва зростає роль людини як суб'єкта праці і управління. Людина несе відповідальність за ефективну роботу усієї технічної системи і помилки, що припустилася ним, може привести в деяких слу-чаях до дуже тяжких наслідків.

Вивчення і проектування таких систем створили необхідні передумови для об'єднання технічних дисциплін і наук про че-ловеке і його трудову діяльність, зумовили появу нових дослідницьких завдань. По-перше, це завдання, пов'язані з опи-санием характеристик людини як компонента автоматизованої системи.

Йдеться про процеси сприйняття інформації, пам'яті, ухвалення рішень, дослідження рухів і інші ефекторні процеси, проблеми мотивації, готовність до діяльності, стрес-са, колективній діяльності операторів. З точки зору обеспе-чения ефективності діяльності людини важливе значення мають такі чинники, як стомлення, монотонність операцій, пер-цептивная і інтелектуальне навантаження, умови роботи, фізичні чинники довкілля, біомеханічні і фізіологічні чинники.

По-перше, це завдання проектування нових засобів діяльності, що відносяться переважно до забезпечення взаи-модействия людини і машини. До таких засобів відносять визу-альные і слухові індикатори, органи управління, спеціальні вхідні системи ЕОМ, нові інструменти і прилади. По-третє, це завдання системного характеру, пов'язані з розподілом функцій між оператором і машиною, з організацією робочого процесу, а також завдання підготовки, тренування і відбору операто-ров.

Ергономіка займається комплексним вивченням і проектирова-нием трудової діяльності з метою оптимізації знарядь, умов і процесу праці, а також професійної майстерності.

Її предметом є трудова діяльність, а об'єктом ис-следования - системи "Людина - знаряддя праці - предмет праці - виробниче середовище".

Ергономіка відноситься до тих наук, які можна розрізняти по предмету і специфічному поєднанню методів, вживаних в них. Вона значною мірою використовує методи досліджень, що склалися в психології, фізіології і гігієні праці. Проблема полягає в координації різних методичних прийомів при реше-нии того або іншого ергономічного завдання, в подальшому узагальненні і синтезуванні отриманих з їх допомогою результатів.

У ряді випадків цей процес призводить до створення нових методів иссле-дований в ергономіці, відмінних від методів тих дисциплін, на кото-рые вона виникла.

Термін "ергономіка" (греч. ergon - робота nomus - закон) був прийнятий в Англії в 1949г., коли група англійських учених започаткували організацію Ергономічного дослідницького суспільства. У СРСР в 20-і роки пропонувався термін "эргология", а нині прийнятий англійський термін.

У деяких країнах ця наукова дисципліна має інші назва-ния:

у США - "дослідження людських чинників", у ФРН - "антро-потехника" та ін.

Ергономіка так чи інакше пов'язана з усіма науками, предметом дослідження яких є людина як суб'єкт праці, пізнання і спілкування. Найближчою для неї галуззю психології є інженерна психологія, завданням якої є вивчення і про-ектирование зовнішніх засобів і внутрішніх способів трудової дея-тельности операторів. Ергономіка не може абстрагуватися від проблем взаємозв'язку особи з умовами, процесом і знаряддями праці, які є предметом вивчення психології праці.

Вона тісно пов'язана з фізіологією праці, яка є спеціальним розділом фізіології, присвяченим вивченню змін функціонального стану організму людини під впливом його робочої діяльності і фізіологічному обгрунтуванню наукової організації його трудового процесу, сприяючій тривалій підтримці працездатності людини на високому рівні.

Эр-гономика використовує цю гігієну праці, яка являється раз-делом гігієни, що вивчає вплив виробничого середовища і тру-довой діяльності на організм людини і розробляючої са-нитарно-гигиенические заходи по створенню здорових умов праці.

Ергономіка за природою своєю займається профілактикою ох-раны праці, під якою мається на увазі комплекс правових, орга-низационных, технічних, економічних і санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки праці і збереження здоров'я працюючих.

Ергономічний підхід до вивчення трудової діяльності не дублює досліджень, що проводяться у сфері психології, физио-логии і гігієна праці, але спирається на них і доповнює їх.

Комплексний підхід, характерний для ергономіки, дозволяє отримати усебічне уявлення про трудовий процес і тим самим відкриває широкі можливості його вдосконалення. Саме ця сторона ергономічних досліджень представляє особливу цінність для наукової організації праці, при якій прак-тическому впровадженню конкретних заходів передує тща-тельный науковий аналіз трудових процесів і умов їх выпол-нения, а самі практичні заходи базуються на досягнення совре-менной науки і передової практики.

Ергономіка вирішує також ряд проблем, поставлених в системо-технике : оцінка надійності, точності і стабільності роботи опе-ратора, дослідження впливу психологічної напруженості, стомлення, емоційних чинників і особливостей нервово-психічної організації оператора на ефективність його деятель-ности в системі "людина-машина", вивчення пристосовних і творчих можливостей людини.

У практичному відношенні про-блема взаємовідношення ергономіки і системотехніки - це про-блема організації усебічного і професійного обліку эрго-номических чинників на різних етапах створення сис-тем(проектування, виготовлення, випробувань, впровадження) і їх экс-плуатации.

Ергономіка не може ефективно вирішувати ті, що стоять перед нею за-дачи поза тісними зв'язками з промисловою соціологією і соціальною психологією і іншими громадськими науками. Поза цими зв'язками эр-гономика не може ні повноцінно розвиватися, ні правильно про-гнозировать соціальний ефект від впровадження рекомендацій, що розробляються нею. Ця група наук в певному відношенні опосередковує взаємозв'язок ергономіки з економікою.

Впровадження результатів ергономічних досліджень в практику дає відчутний соціально-економічний ефект. Як отечествен-ный, так і зарубіжний досвід впровадження ергономічних вимог свідчить про те, що призводить до істотного підвищення продуктивності праці. При цьому грамотний облік людського чинника є не разовим джерелом підвищення, а по-стоянный резервом збільшення ефективності громадського произ-водства.

Психофізіологічна суть і структура

трудовій діяльності

З позицій ергономіки трудова діяльність розглядається як процес перетворення інформації і енергії, що відбувається в системі "Людина - знаряддя праці - предмет праці - довкілля". Отже, ергономічні дослідження рекоменда-ции повинні грунтуватися на з'ясуванні закономірностей психиче-ских і фізіологічний процесів, що лежать