Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

—X вв. до н. э., по сравнению с предшествующим периодом, в степной зоне между Доном и Дунаем наблюдается десятикратное уменьшение количества поселений и погребений. И все же в VIII—VII вв. до н. э., в долине реки Кальмиуса, все ещё безраздельно господствовали киммерийцы. В VII до н. э. киммерийцев сменили в степях Приазовья скифы-сколоты, соседствовавшие с ними ещё в начале I тысячелетия до н. э. Царские скифы освоили водный путь из своего торгового города Гелона, расположенного в устье реки Самары, левого притока Днепра в Меотиду.

Этот путь пролегал вверх по Самаре, её притоку Волчьей и далее в Кальмиус. Упоминание о связке Волчья — Кальмиус можно найти у древнегреческого историка Геродота (V в. до. н. э.). «Из их земли [фиссагетов] текут четыре большие реки через область меотов (Приазовье) и впадают в так называемое озеро Меотиду (Азорвское море). Название этих рек: Лик (Кальмиус), Оар (Миус), Таномс (Дон) и Сиргис (Северский Донец)». Геродот называет реку Кальмиус, а заодно и реку Волчью, являвшихся частями одного водного пути — Лик (от «lukos» — «волчья»).

Поздние тюрки называли реку Кальмиус — «Каялы», также считая её продолжением днепровской Каялы (реки Волчьей, притока Самары) на пути к Азовскому морю. В II веке на смену скифам пришли родственные им сарматские народы (сираки, языги, яссы, аорсы, аланы, роксоланы и др.) населявшие до этого пространства между Волгой и Доном.

По-украински

- X вв. до н. э., в порівнянні з попереднім періодом, в степовій зоні між Доном і Дунаєм спостерігається десятиразове зменшення кількості поселень і поховань. Та все ж в VIII - VII вв. до н. э., у долині річки Кальмиуса, все ще неподільно панували кіммерійці. У VII до н. э. кіммерійців змінили в степах Приазов'я скіфи-сколоти, що були сусідами з ними ще на початку I тисячоліття до н. э. Царські скіфи освоїли водний шлях зі свого торгового міста Гелона, розташованого в гирлі річки Самары, лівої притоки Дніпра в Меотиду.

Цей шлях пролягав вгору по Самаре, її припливу Вовчої і далі в Кальмиус. Згадка про зв'язку Вовча - Кальмиус можна знайти у старогрецького історика Геродота (V ст. до. н. э.). "З їх землі [фиссагетов] течуть чотири великі річки через область меотов (Приазов'я) і впадають в так зване озеро Меотиду (Азорвское море). Назва цих річок : Лице (Кальмиус), Оар (Миус), Таномс (Дон) і Сиргис (Сіверський Донець)". Геродот називає річку Кальмиус, а заразом і річку Вовчу, що були частинами одного водного шляху - Лице (від "lukos" - "вовча").

Пізні тюрки називали річку Кальмиус - "Каялы", також вважаючи її продовженням дніпровської Каялы (річки Вовчої, припливу Самары) на шляху до Азовського моря. У II столітті на зміну скіфам прийшли споріднені їм сарматські народи (сираки, языги, яссы, аорсы, алани, роксоланы та ін.) що населяли до цього простору між Волгою і Доном.