Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Самцы также спариваются самым свободным образом. Жесткая конкуренция между самками наступает в тот момент, когда они начинают откладывать яйца в дупло, выдолбленное совместными усилиями всех членов коммуны. Самка, готовая отложить в гнездо свое первое яйцо, не терпит, чтобы в этот момент здесь находился какой-либо посторонний предмет, каковым она считает и яйцо, отложенное ее напарницей по группе.

Поведение самки в подобной ситуации бескомпромиссно: она попросту выбрасывает из гнезда все те яйца, которые уже успела снести самка, начавшая кладку первой.

Самка желудевого дятла несет по одному яйцу раз в сутки и завершает откладку законченной порции яиц в течение 5- 6 дней. Таким образом, самка рискует лишиться всей своей кладки, если она начнет нестись на неделю раньше своей напарницы. Самка, приступающая к яйцекладке последней, уничтожает все содержимое гнезда. Однако после откладки первого яйца самки перестают чистить дупло.

Поэтому, после того как самка, начавшая кладку последней, снесла свое первое яйцо, она уже не трогает яиц других самок, продолжающих пополнять содержимое гнезда одновременно с ней. В насиживании яиц и выкармливании птенцов принимают участие все члены группы.

Аналогичным образом ведут себя и самки у некоторых кукушек-личинкоедов, отдаленных родственниц нашей обыкновенной кукушки, обитающих в субтропиках и тропиках Нового Света. В период гнездования две или три, редко четыре супружеские пары объединяются на более или менее длительный срок в своеобразное содружество не состоящих в кровном родстве индивидов. Совместными усилиями птицы строят достаточно вместительное гнездо, в котором все члены этой объединенной семьи в дальнейшем выращивают свое обобществленное потомство.

В отличие от желудевых дятлов, в общине которых царит промискуитет, кукушки-личинкоеды не чужды супружеской верности.

Откладывая яйца в общественное гнездо, самки этих птиц, подобно желудовым дятлам, выбрасывают из него все снесенные ранее яйца. Таким образом, чем раньше самка начинает откладывать яйца, тем меньше потомков она рискует оставить. Как удалось установить американской исследовательнице С. Веренкамп(по Панову, 2002), которая многие годы изучала жизнь этих кукушек в Коста-Рике, в группах с двумя самками та, что начинает нестись первой, теряет в среднем 2 из 6 отложенных ею яиц, а в группах с тремя самками - 3 из 6.

В группах с тремя самками мамаша, приступающая к откладке яиц второй, лишается в среднем 2 из 5 своих яиц. Самки, начинающие нестись последними, - выбросив ранее отложенные яйца на землю, - сохраняют неприкосновенными все отложенные ими яйца, которых обычно бывает 4 или 5. Таким образом, в гнезде, опекаемом двумя самками, к моменту завершения кладки сохраняется обычно лишь 6-7 яиц из 11-12 отложенных, а в совместной кладке трех самок остается, как правило, не более 12 яиц из снесенных 16-18.

Это обстоятельство способствует тому, что все яйца нормально инкубируются, поскольку, даже при совместном насиживании прогреть столь большое количество яиц самки не в состоянии и они оказываются обречены. Таким образом, число жизнеспособных кукушат, покидающих коммунальное гнездо, в лучшем случае лишь ненамного превосходит количество молодых, выращенных независимой моногамной парой.

Аналогичная закономерность была обнаружена у других видов птиц, которые охотно объединяются в коммуны, однако не занимаются уничтожением части яиц в кладках, как это делают желудевые дятлы и кукушки-личинкоеды. Так, болотные птицы султанки устраивают коллективные гнезда, куда нередко откладывают яйца две-три самки, вольно спаривающиеся с несколькими самцами, входящими в данную группу.

При этом самки султанок, объединившиеся для выведения потомства, совершенно не склонны к уничтожению яйц других самок. Кладке обеспечен тщательный уход со стороны всех членов группы. И тем не менее и в данном случае число выведенных в коммунальном гнезде птенцов лишь ненамного превышает число птенцов, выведенных одной парой при моногамном выращивании потомства.

Однако с точки зрения естественного отбора подобное уменьшение числа потомков, очевидно, имеет глубокий смысл. Е.Н. Панов по этому поводу высказывает следующую точку зрения.

По-украински

независимая

Самиця жолудевого дятла несе по одному яйцю раз на добу і завершує відкладання закінченої порції яєць впродовж 5- 6 днів. Таким чином, самиця ризикує позбутися усієї своєї кладки, якщо вона почне мчати на тиждень раніше свого напарника. Самиця, що приступає до яйцекладу останнього, знищує увесь вміст гнізда. Проте після відкладання першого яйця самиці перестають чистити дупло.

Тому, після того, як самиця, що почала кладку останньої, знесла своє перше яйце, вона вже не чіпає яєць інших самиць, що продовжують поповнювати вміст гнізда одночасно з нею. У насиджуванні яєць і вигодовуванні пташенят беруть участь усі члени групи.

Аналогічним чином поводяться і самиці у деяких кукушек-личинкоедов, віддалених родичок нашої звичайної зозулі, що мешкають в субтропіках і тропіках Нового Світу.

В період гніздування дві або три, рідко чотири подружні пари об'єднуються на більш менш тривалий термін у своєрідну співдружність індивідів, що не є кровною ріднею. Спільними зусиллями птахи будують досить містке гніздо, в якому усі члени цієї об'єднаної сім'ї надалі вирощують своє усуспільнене потомство. На відміну від жолудевих дятлів, в общині яких панує промискуитет, кукушки-личинкоеды не чужі подружній вірності.

Відкладаючи яйця в громадське гніздо, самиці цих птахів, подібно желудовым дятлам, викидають з нього усі знесені раніше яйця. Таким чином, чим раніше самиця починає відкладати яйця, тим менше нащадків вона ризикує залишити. Як вдалося встановити американській дослідниці С. Веренкамп(по Панову, 2002), яка багатьох років вивчала життя цих зозуль в Коста-Ріці, в групах з двома самицями та, що починає мчати першій, втрачає в середньому 2 з 6 відкладених нею яєць, а в групах з трьома самицями - 3 з 6.

У групах з трьома самицями матуся, що приступає до відкладання яєць другої, втрачає в середньому 2 з 5 своїх яєць. Самиці, початкуючі мчати останніми, - викинувши раніше відкладені яйця на землю, - зберігають недоторканними усі відкладені ними яйця, яких зазвичай буває 4 або 5. Таким чином, в гнізді, опікуваному двома самицями, до моменту завершення кладки зберігається зазвичай лише 6-7 яєць з 11-12 відкладених, а в спільній кладці трьох самиць залишається, як правило, не більше 12 яєць зі знесених 16-18.

Ця обставина сприяє тому, що усі яйця нормально інкубуються, оскільки, навіть при спільному насиджуванні прогріти таку велику кількість яєць самиці не в змозі і вони виявляються приречені. Таким чином, число життєздатних кукушат, що покидають комунальне гніздо, у кращому разі лише ненабагато перевершує кількість молодих, вирощених незалежною моногамною парою.

Аналогічна закономірність була виявлена у інших видів птахів, які охоче об'єднуються в комуни, проте не займаються знищенням частини яєць в кладках, як це роблять жолудеві дятли і кукушки-личинкоеды. Так, болотяні птахи султанки влаштовують колективні гнізда, куди нерідко відкладають яйця дві-три самиці, що вільно злучаються з декількома самцями, що входять до цієї групи.

При цьому самиці султанок, потомства, що об'єдналися для виведення, абсолютно не схильні до знищення яйц інших самиць. Кладці забезпечений ретельний відхід з боку усіх членів групи. І проте і в даному випадку число виведених в комунальному гнізді пташенят лише ненабагато перевищує число пташенят, виведених однією парою при моногамному вирощуванні потомства.

Проте з точки зору природного відбору подібне зменшення числа нащадків, очевидно, має глибокий сенс. Е.Н. Панов із цього приводу висловлює наступну точку зору.