Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

История натюрморта как жанра.

В изобразительном искусстве натюрмортом (от фран. natur morte - "мертвая природа") принято называть изображение неодушевленных предметов, объединенных в единую композиционную группу. Натюрморт может иметь как самостоятельное значение, так и быть составной частью композиции жанровой картины.

В натюрморте выражается отношение человека к окружающему миру. В нем раскрывается то понимание прекрасного, которое присуще художнику как человеку своего времени.

Искусство вещи издавна, еще задолго до превращения в самостоятельную область художественного творчества, было неотъемлемой частью всякого значительного произведения. Роль натюрморта в картине никогда не исчерпывалась простой информацией, случайным добавлением к основному содержанию. В зависимости от исторических условий и общественных запросов предметы более или менее участвовали в создании образа, оттеняя ту или иную сторону замысла.

До того, как натюрморт сложился в самостоятельный жанр, вещи, окружающие человека в обыденной жизни, лишь в той или иной мере входили в качестве атрибута в картины древности. Иногда такая деталь приобретала неожиданно глубокую значительность, получала собственный смысл.

Как определенный вид или жанр живописи натюрморт знает в истории искусства свои расцветы и падения.

Суровое, напряженно-аскетическое искусство Византии, создавая бессмертные, монументально-обобщенные, возвышенно-героические образы, с необыкновенной выразительностью пользовалось изображениями отдельных предметов.

В древнерусской иконописи также большую роль играли те немногочисленные предметы, которые художник вводил в свои строго канонические произведения. Они вносили непосредственность, жизненность, порой казались открытым выражением чувства в произведении, посвященном отвлеченно-мифологическому сюжету.

Еще большую роль натюрморт играл в картинах художников XV - XVI веков в эпоху Возрождения. Живописец, впервые обративший пристальное внимание на окружающий его мир, стремился указать место, определить ценность каждой вещи, служащей человеку. Предметы обихода приобретали благородство и горделивую значительность их обладателя, того, кому они служили. На больших полотнах натюрморт занимал обычно очень скромное место: стеклянный сосуд с водой, изящная серебреная ваза или нежные белые лилии на тонких стеблях чаще ютились в углу картины.

Однако в изображении этих вещей было столько поэтической влюбленности в природу, смысл их так высоко одухотворен, что здесь уже можно увидеть все черты, которые определили в дальнейшем самостоятельное развитие целого жанра.

Предметы, вещественный элемент получили в картинах новое значение в XVII веке - в эпоху развитого натюрмортного жанра. В сложных композициях с литературной фабулой они заняли свое место наряду с другими героями произведения. Анализируя произведения этого времени, можно увидеть какую важную роль стал играть натюрморт в картине. Вещи стали выступать в этих произведениях, как главные действующие лица, показывая, что может достичь художник, посвятив этому роду искусства свое мастерство.

Предметы, сделанные умелыми, трудолюбивыми, мудрыми руками, несут на себе отпечаток мыслей, желаний, влечений человека. Они служат ему, радуют его, внушают законное чувство гордости. Недаром мы узнаем о давно исчезнувших с лица земли эпохах по тем черепкам посуды, домашней утвари и ритуальных предметов, которые становятся для археологов разрозненными страницами истории человечества.

Вглядываясь в окружающий мир, проникая пытливым умом в его законы, разгадывая увлекательные тайны жизни, художник все полнее и многостороннее отображает его в своем искусстве. Он не только изображает окружающий его мир, но и передает свое понимание, свое отношение к действительности.

История сложения и развития различных жанров живописи - живое свидетельство неустанной работы человеческого сознания, стремящегося охватить бесконечное многообразие деятельности, эстетически ее осмыслить.

Натюрморт - сравнительно молодой жанр. Самостоятельное значение в Европе он получил лишь в XVII веке. История развития натюрморта интересна и поучительна.

Особенно полно и ярко натюрморт расцвел во Фландрии и Нидерландах. Его возникновение связано с теми революционными историческими событиями, в результате которых эти страны, получив независимость, в начале XVII столетия вступили на путь буржуазного развития. Для Европы того времени это было важным и прогрессивным явлением. Перед искусством открылись новые горизонты. Исторические условия, новые общественные отношения направляли и определяли творческие запросы, изменения в решении стоящих перед живописцем проблем.

Прямо не изображая исторических событий, художники по-новому взглянули на мир, новые ценности нашли в человеке. Жизнь, обыденно предстали перед ними с неизвестной дотоле значительностью и полнотой. Их привлекали особенности национального быта, родной природы, вещей, хранящих на себе отпечаток трудов и дней простых людей. Именно отсюда, из сознательного, углубленного, самим строем подсказанного интереса к жизни народа, родились обособленные и самостоятельные жанры бытовой картины, пейзажа, возник и натюрморт.

Искусство натюрморта, сложившееся в XVII веке, определило основные качества этого жанра. Картина, посвященная миру вещей, рассказывала об основных свойствах, присущих предметам, окружающим человека, раскрывала отношение художника и современника к тому, что изображено, выражала характер и полноту познания действительности. Живописец передавал материальное бытие вещей, их объем, вес, фактуру, цвет, функциональную ценность предметов обихода, их живую связь с деятельностью человека.

Красота и совершенство домашней утвари определялись не только их необходимостью, но и мастерством их создателя. В натюрморте революционной эпохи побеждающей буржуазии отражалось уважение художника к новым формам национальной жизни соотечественников, уважение к труду.

Сформулированные в XVII веке, задачи жанра в общих чертах существовали в европейской школе вплоть до середины XIX века. Однако это не означает, что художники не ставили перед собой новых задач, механически повторяя готовые решения.

На протяжении эпох менялись не только методы и способы живописного решения натюрморта, но накапливался художественный опыт, в процессе становления развивался более сложный и постоянно обогащающийся взгляд на мир. Не один предмет как таковой, но различные его свойства становились объектом перевоплощения, и через раскрытие вновь понятых качеств вещей выражалось свое, современное отношение к действительности, переоценка ценностей, мера понимания реальной действительности.

Импрессионизм как течение.

Импрессионизм, живопись импрессионистов… сегодня, в последние годы уходящего тысячелетия, одно лишь упоминание этих окрашенных эмоциями понятий неизменно вызывает теплые чувства у тех, кто знаком с творчеством представителей, быть может самого популярного направления современного искусства. Французские слова "импрессион" ("впечатление") и "импрессионисты" ассоциируются с поэтической

По-украински

Історія натюрморта як жанру.

У образотворчому мистецтві натюрмортом (від фран. natur morte - "мертва природа") прийнято називати зображення неживих предметів, об'єднаних в єдину композиційну групу. Натюрморт може мати як самостійне значення, так і бути складовою частиною композиції жанрової картини.

У натюрморті виражається відношення людини до навколишнього світу. У нім розкривається те розуміння прекрасного, яке властиво художникові як людині свого часу.

Мистецтво речі здавна, ще задовго до перетворення на самостійну область художньої творчості, було невід'ємною частиною всякого значного твору. Роль натюрморта в картині ніколи не вичерпувалася простою інформацією, випадковим додаванням до основного змісту. Залежно від історичних умов і громадських запитів предмети більш менш брали участь в створенні образу, відтіняючи ту або іншу сторону задуму.

До того, як натюрморт склався в самостійний жанр, речі, що оточують людину у буденному житті, лише в тій чи іншій мірі входили в якості атрибуту в картини старовини. Іноді така деталь придбавала несподівано глибоку значність, отримувала власний сенс.

Як певний вид або жанр живопису натюрморт знає в історії мистецтва свої розквіти і падіння.

Суворе, напружено-аскетичне мистецтво Візантії, створюючи безсмертні, монументально-узагальнені, піднесено-героїчні образи, з незвичайною виразністю користувалося зображеннями окремих предметів.

У староруському іконописі також велику роль грали ті нечисленні предмети, які художник вводив у свої строго канонічні твори. Вони вносили безпосередність, життєвість, іноді здавалися відкритим вираженням почуття в творі, присвяченому абстрактно-міфологічному сюжету.

Ще більшу роль натюрморт грав в картинах художників XV - XVI віків в епоху відродження. Живописець, що уперше звернув пильну увагу на світ, що оточував його, прагнув вказати місце, визначити цінність кожної речі, службовці людині. Предмети ужитку придбавали благородство і гордовиту значність їх володаря, того, кому вони служили. На великих полотнах натюрморт займав зазвичай дуже скромне місце: скляна посудина з водою, витончена сріблена ваза або ніжні білі лілії на тонких стеблах частіше тулилися в кутку картини.

Проте в зображенні цих речей було стільки поетичної закоханості в природу, сенс їх так високо натхненний, що тут вже можна побачити усі риси, які визначили надалі самостійний розвиток цілого жанру.

Предмети, речовий елемент отримали в картинах нове значення в XVII столітті - в епоху розвиненого натюрмортного жанру. У складних композиціях з літературною фабулою вони зайняли своє місце разом з іншими героями твору. Аналізуючи твори цього часу, можна побачити яку важливу роль став грати натюрморт в картині. Речі стали виступати в цих творах, як головних дійових осіб, показуючи, що може досягти художник, присвятивши цьому роду мистецтва свою майстерність.

Предмети, зроблені умілими, працелюбними, мудрими руками, несуть на собі відбиток думок, бажань, потягів людини. Вони служать йому, радують його, вселяють законне почуття гордості. Недаремно ми дізнаємося про давно зниклі з лиця землі епохи по тих черепках посуду, домашнього начиння і ритуальних предметів, які стають для археологів розрізненими сторінками історії людства.

Вдивляючись в навколишній світ, проникаючи допитливим розумом в його закони, розгадувавши захоплюючі таємниці життя, художник все повніше і багатостороннє відображає його у своєму мистецтві. Він не лише зображує світ, що оточує його, але і передає своє розуміння, своє відношення до дійсності.

Історія складання і розвитку різних жанрів живопису - живе свідоцтво невпинної роботи людської свідомості, прагнучої охопити нескінченне різноманіття діяльності, естетично її осмислити.

Натюрморт - порівняно молодий жанр. Самостійне значення в Європі він отримав лише в XVII столітті. Історія розвитку натюрморта цікава і повчальна.

Особливо повно і яскраво натюрморт розцвів у Фландрії і Нідерландах. Його виникнення пов'язане з тими революційними історичними подіями, в результаті яких ці країни, отримавши незалежність, на початку XVII століття вступили на шлях буржуазного розвитку. Для Європи того часу це було важливим і прогресивним явищем. Перед мистецтвом відкрилися нові горизонти. Історичні умови, нові громадські стосунки направляли і визначали творчі запити, зміни в рішенні проблем, що стоять перед живописцем.

Прямо не зображуючи історичних подій, художники по-новому поглянули на світ, нові цінності знайшли в людині. Життя, буденно з'явилися перед ними з невідомою доти значністю і повнотою. Їх притягали особливості національного побуту, рідної природи, речей, що зберігають на собі відбиток праць і днів простих людей. Саме звідси, зі свідомого, поглибленого, самим ладом інтересу, що підказав, до життя народу, народилися відособлені і самостійні жанри побутової картини, пейзажу, виник і натюрморт.

Мистецтво натюрморта, що склалося в XVII столітті, визначило основні якості цього жанру. Картина, присвячена світу речей, розповідала про основні властивості, властиві предметам, що оточують людину, розкривала відношення художника і сучасника до того, що зображено, виражала характер і повноту пізнання дійсності. Живописець передавав матеріальне буття речей, їх об'єм, вагу, фактуру, колір, функціональну цінність предметів ужитку, їх живий зв'язок з діяльністю людини.

Краса і досконалість домашнього начиння визначалися не лише їх необхідністю, але і майстерністю їх творця. У натюрморті революційної епохи перемагаючої буржуазії відбивалася повага художника до нових форм національного життя співвітчизників, повага до праці.

Сформульовані в XVII столітті, завдання жанру у загальних рисах існували в європейській школі аж до середини XIX століття. Проте це не означає, що художники не ставили перед собою нових завдань, механічно повторюючи готові рішення.

Упродовж епох мінялися не лише методи і способи мальовничого рішення натюрморта, але накопичувався художній досвід, в процесі становлення розвивався складніший і постійно такий, що збагачується погляд на світ. Не один предмет як такий, але різні його властивості ставали об'єктом перевтілення, і через розкриття знову зрозумілих якостей речей виражалося своє, сучасне відношення до дійсності, переоцінка цінностей, міра розуміння реальної дійсності.

Імпресіонізм як течія.

Імпресіонізм, живопис імпресіоністів. сьогодні, в останні роки тисячоліття, що йде, одна лише згадка цих забарвлених емоціями понять незмінно викликає теплі почуття у тих, хто знайомий з творчістю представників, можливо найпопулярнішого напряму сучасного мистецтва. Французькі слова "импрессион" ("враження") і "імпресіоністи" асоціюються з поетичною