Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Оглавление

Введение

1. Теоретические основы преподавания портретной живописи в средних классах

1.1 Портрет как основной элемент наглядности в мировой художественной культуре

1.2 Психолого-педагогические особенности учащихся среднего звена

1.3 Обзор основной методической литературы по теме исследования

2. Преподавание портретной живописи на уроках МХК

2.1 Методические рекомендации

2.2 Конспект урока мировой художественной культуры в 5 классе «Портрет – зеркало души»

Заключение

Библиографический список

Введение

В педагогической психологии к настоящему времени имеет место ряд исследований, свидетельствующих о единых для человека особенностях художественного восприятия и условиях его целенаправленного формирования. Портретные задачи в живописи дают большие возможности для художественного творчества, так как изображение разных по своему характеру и внешним данным людей требует своеобразного цветового и тонального решений, использования различных изобразительных и композиционных средств.

Актуальность темы исследования. Одним из направлений в плане развития образного видения является совершенствование методов обучения живописи портрета. Анализ современных методик преподавания живописи, в частности, живописи портрета, показал, что теория и методика преподавания художественных дисциплин постоянно развивается. Различные аспекты методики обучения портретной живописи и композиции рассматриваются в диссертационных работах Л.И. Рындиной, В.П. Климович, Д.З. Колчиной, Е.А. Хижняк, Н.Н. Ломаевой и др.

Необходимым элементом восприятия произведения искусства выступает его интерпретация, рассматриваемая как фундаментальная операция мышления, своего рода толкование, разъяснение оригинала в зависимости от индивидуальности, социальной принадлежности, уровня развития субъекта восприятия. Она может выражаться как в форме непосредственных эмоциональных реакций, так и в форме критических суждений, основанных на уже имеющихся у реципиента эстетических критериях.

В качестве основных критериев оценки объекта восприятия в исследовании выделяются представления о качествах, которыми, по мнению субъекта восприятия, должен обладать персонаж художественного произведения. В связи с этим основное внимание уделяется психолого-искусствоведческому анализу личности героя. Взаимодействие субъекта и объекта восприятия тождественно целенаправленной активности индивида и выступает как деятельность.

Объект исследования – восприятие портретной живописи учащимися среднего звена общеобразовательной школы (5–8 классы).

Предмет исследования – портретная живопись как средство формирования представлений о человеке на уроках мировой художественной культуры в средних классах.

Цель исследования – выявить приемы, способы и методы преподавания портретной живописи на уроках мировой художественной культуры в средних классах.

Задачи:

1) изучить литературу по теме исследования;

2) дать определение портрету и рассмотреть его виды;

3) определить психолого-педагогические особенности учащихся среднего звена;

4) представить обзор основных методических источников по теме исследования;

5) рассмотреть методические рекомендации по теме исследования;

6) представить конспект урока по МХК в 5 классе «Портрет – зеркало души».

Структура исследования: курсовая работа состоит из введения, двух глав, заключения, библиографического списка.

Практическая значимость работы: Данная тема может быть рассмотрена в курсе школьной программы на уроках мировой художественной культуры, истории, истории мировых цивилизаций, литературе, а также при преподавании дисциплин культурологического цикла в средних профессиональных учреждениях и в вузах (культурология, история культур и цивилизаций, теория культуры).

1. Теоретические основы преподавания портретной живописи в средних классах

1.1 Портрет как основной элемент наглядности в мировой художественной культуре

Портрет (фр. portrait, от старофранц. portraire – «воспроизводить что-либо черта в черту», устар. парсуна – от лат. persona – «личность; особа») – изображение или описание какого-либо человека либо группы людей, существующих или существовавших в реальной действительностиhttp://ru.wikipedia.org/wiki/Портрет - cite_note-1 в том числе художественными средствами (живописи, графики, гравюры, скульптуры, фотографии, полиграфии), а также в литературе и криминалистике (словесный портрет) [Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера, 1987].

В изобразительном искусстве портрет – это самостоятельный жанр, целью которого является отображение визуальных характеристик модели. «На портрете изображается внешний облик (а через него и внутренний мир) конкретного, реального, существовавшего в прошлом или существующего в настоящем человека». Портрет – это повторение в пластических формах, линиях и красках живого лица, и одновременно при этом его идейно-художественная интерпретация [Гращенков, 1996, с.57].

На развитие портретного жанра влияют две тенденции: прогресс технических изобразительных навыков и, что более важно, развитие представлений о значимости человеческой личности [Гращенков, 1996, с. 55]. Наибольших вершин портрет достигает в период веры в возможности человека, его разума, его действенной и преобразующей силы.

«Портрет в своей современной функции – порождение европейской культуры нового времени с ее представлением о ценности индивидуального в человеке, о том, что идеальное не противостоит индивидуальному, а реализуется через него и в нём» [Лотман, 2002, с. 349–375]. Именно поэтому жанр находится в упадке в XX веке: «как может он процветать, когда мы полны стольких сомнений в себе?» [Norbert Lynton, 2001, р. 7]. Периодами расцвета портрета считаются римский скульптурный портрет, портрет эпохи Возрождения, XVII и 2-й половины XVIII веков.

Художники создают портреты по заказу – для частных людей и общественных организаций, или же вдохновлённые собственным интересом или привязанностью к модели. Портреты могут являться важными государственными или семейными знаками, создающимися для увековечивания памяти изображённого. Часто наследие художника включает огромное количество портретов членов его семьи – но не только по причине его привязанности к ним, а ещё и потому, что родственники являются бесплатными и наиболее удобными натурщиками.

Изображение внешности персонажа – единственное средство построения художественного образа человека в изобразительном искусстве.

Портрет может считаться вполне удовлетворительным, когда воспроизводит оригинал в точности, со всеми чертами его внешности и внутреннего индивидуального характера, в наиболее привычной его позе, с наиболее свойственной ему экспрессией. Удовлетворение этим требованиям входит в круг задач искусства и может приводить к высокохудожественным результатам, если исполняется одарёнными художниками, способными вложить в воспроизведение действительности свой личный вкус, талант и мастерство.

Итак, определение портрета можно сформулировать таким образом: портрет есть понимание индивидуальной личности сквозь призму господствующего мировоззрения данной

По-украински

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи викладання портретного живопису в середніх класах

1.1 Портрет як основний елемент наочності у світовій художній культурі

1.2 Психолого-педагогічні особливості учнів середньої ланки

1.3 Огляд основної методичної літератури по темі дослідження

2. Викладання портретного живопису на уроках МХК

2.1 Методичні рекомендації

2.2 Конспект уроку світової художньої культури в 5 класі "Портрет - дзеркало душі"

Висновок

Бібліографічний список

Вступ

У педагогічній психології до теперішнього часу має місце ряд досліджень, що свідчать про єдині для людини особливості художнього сприйняття і умови його цілеспрямованого формування. Портретні завдання в живописі дають великі можливості для художньої творчості, оскільки зображення різних за своїм характером і зовнішнім даним людей вимагає своеобразного колірного і тонального рішень, використання різних образотворчих і композиційних засобів.

Актуальність теми дослідження. Одним з напрямів в плані розвитку образного бачення є вдосконалення методів навчання живопису портрета. Аналіз сучасних методик викладання живопису, зокрема, живопис портрета, показав, що теорія і методика викладання художніх дисциплін постійно розвивається. Різні аспекти методики навчання портретного живопису і композиції розглядаються в дисертаційних роботах Л.И. Рындиной, В. П. Климович, Д.З. Колчиной, Е.А. Хижняк, Н.Н. Ломаевой та ін.

Необхідним елементом сприйняття витвору мистецтва виступає його інтерпретація, що розглядається як фундаментальна операція мислення, свого роду тлумачення, роз'яснення оригіналу залежно від індивідуальності, соціальної приналежності, рівня розвитку суб'єкта сприйняття. Вона може виражатися як у формі безпосередніх емоційних реакцій, так і у формі критичних суджень, заснованих на вже наявних у реципієнта естетичних критеріях.

В якості основних критеріїв оцінки об'єкту сприйняття в дослідженні виділяються уявлення про якості, якими, на думку суб'єкта сприйняття, повинен володіти персонаж художнього твору. У зв'язку з цим основна увага приділяється психолого-искусствоведческому аналізу особи героя. Взаємодія суб'єкта і об'єкту сприйняття тотожно цілеспрямованій активності індивіда і виступає як діяльність.

Об'єкт дослідження - сприйняття портретного живопису учнями середньої ланки загальноосвітньої школи (5-8 класів).

Предмет дослідження - портретний живопис як засіб формування уявлень про людину на уроках світової художньої культури в середніх класах.

Мета дослідження - виявити прийоми, способи і методи викладання портретного живопису на уроках світової художньої культури в середніх класах.

Завдання:

1) вивчити літературу по темі дослідження;

2) дати визначення портрету і розглянути його види;

3) визначити психолого-педагогические особливості учнів середньої ланки;

4) представити огляд основних методичних джерел по темі дослідження;

5) розглянути методичні рекомендації по темі дослідження;

6) представити конспект уроку по МХК в 5 класі "Портрет - дзеркало душі".

Структура дослідження : курсова робота складається з введення, двох глав, укладення, бібліографічного списку.

Практична значущість роботи : Ця тема може бути розглянута в курсі шкільної програми на уроках світової художньої культури, історії, історії світових цивілізацій, літературі, а також при викладанні дисциплін культурологічного циклу в середніх професійних установах і у внз (культурологія, історія культур і цивілізацій, теорія культури).

1. Теоретичні основи викладання портретного живопису в середніх класах

1.1 Портрет як основний елемент наочності у світовій художній культурі

Портрет (фр. portrait, від старофранц. portraire - "відтворювати що-небудь риса в рису", устар. парсуна - від латів. persona - "особа; особа") - зображення або опис якої-небудь людини або групи людей, існуючих або існуючих в реальній действительностиhttp ://ru.wikipedia.org/wiki/Портрет - cite_note - 1 у тому числі художніми засобами (живопис, графіки, гравюри, скульптури, фотографії, поліграфії), а також в літературі і криміналістиці (словесний портрет)[Етимологічний словник російської мови Макса Фасмера, 1987].

У образотворчому мистецтві портрет - це самостійний жанр, метою якого є відображення візуальних характеристик моделі. "На портреті зображається зовнішній вигляд (а через нього і внутрішній світ) конкретної, реальної, існуючої у минулому або існуючої в справжньому людини". Портрет - це повторення в пластичних формах, лініях і фарбах живої особи, і одночасно при цьому його ідейно-художня інтерпретація [Гращенков, 1996, с.57].

На розвиток портретного жанру впливають дві тенденції: прогрес технічних образотворчих навичок і, що більше важливо, розвиток уявлень про значущість людської особистості [Гращенков, 1996, с. 55]. Найбільших вершин портрет досягає в період віри в можливості людини, його розуму, його дієвої і перетворюючої сили.

"Портрет у своїй сучасній функції - породження європейської культури нового часу з її уявленням про цінність індивідуального в людині, про те, що ідеальне не протистоїть індивідуальному, а реалізується через нього і в нім" [Лотман, 2002, с. 349-375]. Саме тому жанр знаходиться в занепаді в XX столітті: "як може він процвітати, коли ми повні стількох сумнівів в собі"? [Norbert Lynton, 2001, р. 7]. Періодами розквіту портрета вважаються римський скульптурний портрет, портрет епохи Відродження, XVII і 2-ої половини XVIII віків.

Художники створюють портрети за замовленням - для приватних людей і громадських організацій, або ж натхненні власним інтересом або прихильністю до моделі. Портрети можуть бути важливими державними або сімейними знаками, що створюються для увічнення пам'яті зображеного. Часто спадщина художника включає величезну кількість портретів членів його сім'ї - але не лише унаслідок його прихильності до них, а ще і тому, що родичі є безкоштовними і найбільш зручними натурниками.

Зображення зовнішності персонажа - єдиний засіб побудови художнього образу людини в образотворчому мистецтві.

Портрет може вважатися цілком задовільним, коли відтворює оригінал в точності, з усіма рисами його зовнішності і внутрішнього індивідуального характеру, в найбільш звичній його позі, з найбільш властивою йому експресією. Задоволення цим вимогам входить в круг завдань мистецтва і може призводити до високохудожніх результатів, якщо виконується обдарованими художниками, здатними вкласти у відтворення дійсності свій особистий смак, талант і майстерність.

Отже, визначення портрета можна сформулювати таким чином: портрет є розуміння індивідуальної особи крізь призму пануючого світогляду даної