Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

Текст Валеология принципиально отличается от других наук, изу¬чающих состояние здоровья человека. Это отличие заключается в том, что в сфере интересов валеологии находится здоровье и здоровый человек, в то время как у медицины – болезнь и больной, а у гигиены – среда обитания и условия жизнедея¬тельности человека. Отсюда исходят и существенные различия в основополагающих посылках каждой из этих наук в предмете, методе, объекте, целях и задачах.

Вот почему валеология должна взять основные посылки Сократа («человек, познай себя») и Конфуция («человек, сотвори себя») и определить своё основ¬ное стратегическое положение: «Человек, познай и сотвори себя!» Хотя валеология и имеет свою сферу деятельности, следует от¬метить, что между валеологией и медицинскими науками в от¬дельных аспектах трудно провести четкую грань, разделяющую их, так что интересы валеологии порой довольно тесно взаимо¬переплетаются с интересами, например, гигиены или профилактической медицины.

1.2. Анализ подходов и исследование факторов, влияющих на здоровье

В связи со своими целями и задачами валеология имеет осо¬бое социальное значение, поскольку важнейшей функцией го¬сударства является забота о своих гражданах. Если Л. Фейербах считал, что «человек, включая сюда и природу как базис чело¬века, – единственный, универсальный и высший предмет фи¬лософии», то можно сказать, что высшим «предметом» государ¬ства должно быть благосостояние человека.

Но всё это потребова¬ло бы и нового мышления, переосмысления концептуальной модели здоровья с учётом того, что в формировании здоровья населения важное место принадлежит поведенческим факторам: режиму труда и отдыха, взаимоотношениям в семье и на произ¬водстве и т. д., а также условиям жизни и образу жизни. Функ¬циональной же структурой понятия «образ жизни» являются та¬кие аспекты, как трудовая, социальная, интеллектуальная (пси¬хологическая установка, характер умственной деятельности), физическая и медицинская активность.

То есть в проблеме здо¬ровья прежде всего выделяются социальные и личностные пред-посылки и лишь в последнюю очередь – медицинские.

Современный человек знает о здоровье достаточно много, как и о том, что надо делать для его поддержания и достижения. Однако для того, чтобы эти накопленные человечеством знания начали давать результат, необходимо учесть и устранить целый ряд негативных обстоятельств, препятствующих их реальному воплощению. Укажем на некоторые из них.

1. В Украине пока ещё не существует отлаженной системы обучения навыкам формирования, сохранения, укрепления индивидуального здоровья и индивидуального здорового способа жизни. На различных этапах возрастного развития человек получает определённую информацию о здоровье из средств массовой информации, а также в семье, в школе и т. д. Однако информация эта отрывочна, случайна, не носит систем¬ного характера, зачастую противоречива и исходит иногда даже от некомпетентных людей, а порой и шарлатанов.

Отсюда встаёт исключительной важности проблема разработки системы непре¬рывного валеологического образования, вооружающего человека знаниями «здравостроительства» с момента его рождения и до глубокой старости.

но и с лавинообразным ростом заболеваемости, разработка системы непрерывного валеологического образования должна стать делом государствен¬ной важности. Основной задачей такой системы должно стать чёткое взаимодействие валеологов, педагогов, врачей, психологов и других специалистов в деле сохранения и укрепления здоровья людей, а также профилактики различных форм социальной и профессиональной дезадаптации.

2 Формирование знаний человека о его здоровье ещё не гаран¬тирует, что он будет неукоснительно следовать им и вести здоровый образ жизни. Для этого необходимо формировать у него стойкую мотивацию на сохранение и укрепление здоровья. Рождаясь здоровым, человек «не ощущает здоровья» до тех пор, пока у него не возникнут серьезные признаки его нарушения. Теперь, почувствовав болезнь и получив временное облегчение от врача, он всё больше склоняется к убеждению о зависимости своего здоровья именно от медицины.

Тем более что такой подход освобождает самого человека от необходимости «ра¬ботать над собой», жить в постоянном режиме ограничений и нагрузок. Культурный же человек, как отмечал И.И. Брехман, «не должен допускать болезни, особенно хронические, так как в подавляющем числе случаев они являются следствием образа жизни в течение довольно длительного времени: атеросклероз, ишемическая болезнь сердца, диабет, ожирение, алкоголизм...

3 В настоящее время существующая санитарно-просветительская работа, проводимая через средства массовой информации под непосредственным контролем Минздрава, ориенти¬рует население преимущественно на лечение, а не на предупрежде¬ние заболеваний. При этом не раскрываются факторы риска и, главное, пути их преодоления, не демонстрируются функциональ¬ные возможности организма в противодействии неблагоприят-ным факторам и в устранении уже наступивших начальных при¬знаков заболевания.

Вместо этого упор делается на фармаколо¬гию и предупреждение каких-либо самостоятельных действий человека даже функционального характера без ведома врача.

разного рода категорические запретительные меры с назначением фармакологического лечения на фоне функционального и психологического покоя.

4. В течение десятилетий в нашей стране не существовало приоритета здоровья. Более того, социальную защиту государ¬ство гарантировало прежде всего больным, даже несмотря на то, что в подавляющем числе случаев в имеющейся у него патоло¬гии повинен, как показывает анализ, сам человек. Складывалась парадоксальная ситуация: кто меньше думал о своём здоровье и вкладывал меньше усилий в формирование валового националь¬ного продукта, от этого продукта получал больше, чем тот, кто заботился о своём здоро¬вье.

В настоящее время ситуация практически не изменилась. По-видимому, необходима разработка таких правовых актов, которые бы повы¬сили ответственность человека за своё здоровье и установили бы его материальную зависимость от уровня здоровья так же, как и от уровня профессиональной подготовки.

5. Как следствие предыдущего положения, в нашей стране отсут¬ствует мода на здоровье. Средства массовой информации тиражи¬руют вредные привычки, неконтролируемый и опасный секс, насилие, и практически никакого внимания не уделяют пропаганде здорового способа жизни.

Именно указанные обстоятельства обусловили закономер¬ность включения валеологии как обязательной учебной дисцип¬лины в требования государственных образовательных стандартов и в содержание образовательно-профессиональных программ всех педагогических специальностей.

Учитель в профессиональном отношении является

По-украински

Текст Валеологія принципово відрізняється від інших наук, изу¬що сподіваються стану здоров'я людини. Ця відмінність полягає в тому, що у сфері інтересів валеології знаходиться здоров'я і здорова людина, тоді як у медицини - хвороба і хворий, а у гігієни - місце існування і умови жизнедея¬тільності людини. Звідси виходять і істотні відмінності в засадничих посилках кожної з цих наук в предметі, методі, об'єкті, цілях і завданнях.

Ось чому валеологія повинна узяти основні посилки Сократа ("людина, пізнай себе") і Конфуція ("людина, створи себе") і визначити своє основ¬ное стратегічне положення: "Людина, пізнай і створи себе"! Хоча валеологія і має свою сферу діяльності, слідує від¬мітити, що між валеологією і медичними науками у від¬ділових аспектах важко провести чітку грань, що розділяє їх, так що інтереси валеології іноді досить тісно взаємно¬переплітаються з інтересами, наприклад, гігієни або профілактичної медицини.

1.2. Аналіз підходів і дослідження чинників, що впливають на здоров'я

У зв'язку зі своїми цілями і завданнями валеологія має осо¬бою соціальне значення, оскільки найважливішою функцією го¬сударства є турбота про своїх громадян. Якщо Л. Фейєрбах вважав, що "людина, включаючи сюди і природу як базис чоло¬століття, - єдиний, універсальний і вищий предмет фе¬лософии", то можна сказати, що вищим "предметом" держудар¬ства має бути добробут людини.

Але усе це потребова¬ло б і нового мислення, переосмислення концептуальної моделі здоров'я з урахуванням того, що у формуванні здоров'я населення важливе місце належить поведінковим чинникам: режиму праці і відпочинку, взаємовідносинам в сім'ї і на произ¬водстве і т. д., а також умовам життя і способу життя. Функ¬циональной же структурою поняття "Спосіб життя" є та¬кие аспекти, як трудова, соціальна, інтелектуальна (пси¬хологическая установка, характер розумової діяльності), фізична і медична активність.

Тобто в проблемі здо¬ровья передусім виділяються соціальні і особові пред-посылки і лише в останню чергу - медичні.

Сучасна людина знає про здоров'я досить багато, як і про те, що потрібно робити для його підтримки і досягнення. Проте для того, щоб ці накопичені людством знання почали давати результат, необхідно врахувати і усунути цілий ряд негативних обставин, що перешкоджають їх реальному втіленню. Вкажемо на деякі з них.

1. У Україні доки ще не існує відлагодженої системи навчання навичкам формування, збереження, зміцнення індивідуального здоров'я і індивідуального здорового способу життя. На різних етапах вікового розвитку людина отримує певну інформацію про здоров'я із засобів масової інформації, а також в сім'ї, в школі і т. д. Проте інформація ця уривчаста, випадкова, не носить систем¬ного характеру, частенько суперечлива і виходить іноді навіть від некомпетентних людей, а іноді і шарлатанів.

Звідси встає винятковій важливості проблема розробки системи непре¬рывного валеологічного утворення, що озброює людину знаннями "здравостроительства" з моменту його народження і до глибокої старості.

але і з лавиноподібним ростом захворюваності, розробка системи безперервного валеологічного утворення повинна стати справою государствен¬ний важливості. Основним завданням такої системи повинна стати чітка взаємодія валеологов, педагогів, лікарів, психологів і інших фахівців у справі збереження і зміцнення здоров'я людей, а також профілактики різних форм соціальної і професійної дезадаптації.

2 Формування знань людини про його здоров'я ще не гаран¬тирует, що він неухильно наслідуватиме їх і вестиме здоровий спосіб життя. Для цього необхідно формувати у нього стійку мотивацію на збереження і зміцнення здоров'я. Народжуючись здоровим, людина "не відчуває здоров'я" до тих пір, поки у нього не виникнуть серйозні ознаки його порушення. Тепер, відчувши хворобу і отримавши тимчасове полегшення від лікаря, він все більше схиляється до переконання про залежність свого здоров'я саме від медицини.

Тим більше що такий підхід звільняє саму людину від необхідності "ра¬ботати над собою", жити в постійному режимі обмежень і навантажень. Культурна ж людина, як відмічав И.И. Брехман, "не повинна допускати хвороби, особливо хронічні, оскільки в переважному числі випадків вони є наслідком способу життя впродовж досить тривалого часу: атеросклероз, ішемічна хвороба серця, діабет, ожиріння, алкоголізм...

3 Нині існуюча санітарно-просвітницька робота, що проводиться через засоби масової інформації під безпосереднім контролем Мінохоронздоров'я, ориенти¬рует населення переважне на лікування, а не на предупрежде¬ние захворювань. При цьому не розкриваються чинники ризику і, головне, шляхи їх подолання, не демонструються функциональ¬ные можливості організму в протидії неблагоприят-ным чинникам і в усуненні вже початкових, що настали, при¬знаків захворювання.

Замість цього упор робиться на фармаколо¬гию і попередження яких-небудь самостійних дій людини навіть функціонального характеру без відома лікаря.

різного роду категоричні заборонні заходи з призначенням фармакологічного лікування на тлі функціонального і психологічного спокою.

4. Впродовж десятиліть в нашій країні не існувало пріоритету здоров'я. Більше того, соціальний захист держудар¬ство гарантувало передусім хворим, навіть попри те, що в переважному числі випадків в наявній у нього патоло¬гии повинний, як показує аналіз, сама людина. Складалася парадоксальна ситуація: хто менше думав про своє здоров'я і вкладав менше зусиль у формування валового националь¬ного продукту, від цього продукту отримував більше, ніж той, хто піклувався про своє здоро¬вье.

Нині ситуація практично не змінилася. Мабуть, потрібна розробка таких правових актів, які б повы¬сили відповідальність людини за своє здоров'я і встановили б його матеріальну залежність від рівня здоров'я так само, як і від рівня професійної підготовки.

5. Як наслідок попереднього положення, в нашій країні отсут¬ствует мода на здоров'ї. Засоби масової інформації наклади¬руют шкідливі звички, неконтрольований і небезпечний секс, насильство, і практично ніякої уваги не приділяють пропаганді здорового способу життя.

Саме вказані обставини зумовили закономер¬ность включення валеології як обов'язковою учбовою дисцип¬лины у вимоги державних освітніх стандартів і в зміст освітньо-професійних програм усіх педагогічних спеціальностей.

Учитель в професійному відношенні являється