Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-русски

1 Предыстория советско-германского сближения

1.1 Советско-германские отношения в 1933—1938 гг.

1.2 «Миссия Канделаки»

1.3 «Речь о жареных каштанах»

2 Кризис 1939 года

2.1 Весенне-летний кризис 1939 года

2.2 Советская дипломатия в условиях весенне-летнего кризиса

3 Переговоры летом 1939 года

3.1 Политические переговоры с Англией и Францией

3.2 Сближение между СССР и Германией

4 Военные переговоры с Англией и Францией

5 Политика стран Восточной Европы

6 Договор о ненападении

6.1 Последние переговоры

6.2 Содержание договора

6.3 Содержание секретного протокола

6.4 Подписание договора

6.5 Юридическая характеристика договора

7 Последствия заключения договора

7.1 Международная реакция на подписание договора

7.1.1 Япония

8 Версии о причинах подписания договора

8.1 Версия о стремлении СССР избежать войны с Германией

8.2 Версия об экспансионистских мотивах Сталина

8.3 Версия об имперских мотивах Сталина

9 Возможные мотивы действий Сталина

9.1 Расчеты на провокацию войны

9.2 «Государственные задачи СССР» в понимании Сталина

10 История опубликования

10.1 Первые сведения о существовании секретного протокола

10.2 На Западе

10.3 В СССР

11 Мнения современников

12 Актуальность

13 См. также

14 Литература

15 Ссылки

16 Примечания

[править]

Предыстория советско-германского сближения

[править]

Советско-германские отношения в 1933—1938 гг.

Малая Советская Энциклопедия 1936 года издания отражает общий настрой СССР в отношении национал-социалистической Германии, описывая «теоретическое убожество» и «невежественность» Гитлера

После прихода Гитлера к власти в Германии в 1933 году и начавшихся в ходе «Национальной революции» антисоветских и антикоммунистических эксцессов СССР разорвал все (до тех пор весьма тесные) экономические и военные отношения с Германией. По мнению историка С. З. Случа, Сталин, первоначально воспринимавший Гитлера как недолговременную марионетку германской элиты, пошёл на этот шаг с целью шантажа предполагаемых истинных хозяев Германии[5]. С этого момента официальным курсом НКИД СССР, возглавлявшегося М. М.

Литвиновым, становится курс на создание в Европе системы «Коллективной безопасности», то есть системы международных договоров, которые бы поддержали версальскую систему и воспрепятствовали реваншистским планам Германии. Однако, попытка создания Восточного пакта была неуспешной.

В марте 1935 Германия окончательно перестала соблюдать военные статьи Версальского мирного договора 1919 года. В стране была введена всеобщая воинская повинность и началось перевооружение армии, однако это не встретило никакого противодействия со стороны западных держав, гарантов Версальского мира.

В ноябре 1936 Германия и Япония подписали направленный против СССР «Антикоминтерновский пакт», участником которого в 1937 стала и Италия. СССР оказывал военную помощь республиканскому правительству Испании, где Германия и Италия активно поддержали путч генерала Франко. В марте 1938 Германия осуществила аншлюс Австрии и стала выдвигать территориальные претензии к Чехословакии. Англия и Франция тем временем проводят политику «невмешательства»[6].

Ширятся и инвестиции западных корпораций в экономику Германии, прежде всего, в её тяжёлую промышленность[7].

[править]

«Миссия Канделаки»

В 1934—1937 годах, Советский Союз предпринял ряд попыток расширить советско-германские экономические отношения и провести разрядку политических отношений. В конце 1934 года в Берлин в должности торгпреда был направлен личный эмиссар Сталина Давид Канделаки[8][9] Ведя переговоры в Германии, Канделаки пытался перевести их с экономического на политический уровень — на рейхсминистра Г. Геринга и директора Имперского банка Я. Шахта[10].

В 1936 г. советская сторона предлагала Берлину подписание договора о ненападении. Предложение было отклонено на том основании, что между СССР и Германией нет общей границы[11]. По словам руководителя сети советской разведки Вальтера Кривицкого, для демонстрации доброй воли со стороны Москвы, ему в декабре 1936 года было приказано ослабить разведывательную работу в Германии[12].

Так называемая «миссия Канделаки» продолжалась до 1937 года и закончилась неудачей: немецкая сторона по идеологическим и политическим соображениям не считала нужным идти на расширение связей с СССР[10].

[править]

«Речь о жареных каштанах»

Такое название получила речь Сталина, произнесенная 10 марта 1939 года на XVIII съезде ВКП (б). В этой речи Сталин обвинил англо-французов в провокации войны и заявил о готовности к «политике мира» в отношении Германии. Перечислив агрессивные акты стран «оси» и заявив, что причиной этого был «отказ большинства неагрессивных стран, и прежде всего Англии и Франции, от политики коллективного отпора агрессорам» «на позицию невмешательства, на позицию „нейтралитета“», он затем следующим образом формулировал главные задачи советской политики:

1. Проводить и впредь политику мира и укрепления деловых связей со всеми странами.

2. […] Не давать втянуть в конфликты нашу страну провокаторам войны, привыкшим загребать жар чужими руками.

Речь Сталина на XVIII съезд ВКП (б)

По мнению некоторых историков, речь была воспринята Риббентропом как намёк на возможность улучшения отношений между Германией и СССР[13]. Впоследствии, после заключения Пакта, Молотов назвал его «началом поворота» в советско-германских отношениях[14].

[править]

Кризис 1939 года

[править]

Весенне-летний кризис 1939 года

15 марта Германия оккупировала Чехию, а в конце марта — Мемельский край. 21 марта Риббентроп ультимативно потребовал от своего польского коллеги Бека удовлетворить все требования Германии, после чего «проводить совместную с Германией антисоветскую политику». Польша категорически отвергла германские требования[15], а Чемберлен 31 марта объявил от имени Англии и Франции о предоставлении гарантий Польше на случай агрессии. 6 апреля эти гарантии были оформлены в польско-британскую военную конвенцию.

В речи в рейхстаге от 28 апреля Гитлер объявил о разрыве германо-польского пакта о ненападении от 26 января 1934 года и англо-германской морской конвенции. Вновь отмечали, что Гитлер в своей речи «избежал традиционных нападок на Советский Союз»[15]. 22 мая был подписан так называемый «Стальной пакт», а уже на следующий день Гитлер заявил военной верхушке о своём твёрдом намерении напасть на Польшу и добыть «жизненное пространство на Востоке». Англия при этом называлась главным врагом Германии, борьба с которым — «вопрос жизни и смерти».

[править]

Советская дипломатия в условиях весенне-летнего кризиса

В ответ на оккупацию Чехии и включение её в состав Германии Советское правительство в своей ноте от 18 марта заявило: «…При отсутствии какого бы то ни было волеизъявления чешского народа, оккупация Чехии германскими войсками и последующие действия германского правительства не

По-украински

1 Передісторія радянсько-німецького зближення

1.1 Радянсько-німецькі стосунки в 1933-1938 рр.

1.2 "Місія Канделаки"

1.3 "Мова про смажені каштани"

2 Криза 1939 року

2.1 Весняно-літня криза 1939 року

2.2 Радянська дипломатія в умовах весняно-літньої кризи

3 Переговори влітку 1939 року

3.1 Політичні переговори з Англією і Францією

3.2 Зближення між СРСР і Німеччиною

4 Військові переговори з Англією і Францією

5 Політика країн Східної Європи

6 Договір про ненапад

6.1 Останні переговори

6.2 Зміст договору

6.3 Зміст секретного протоколу

6.4 Підписання договору

6.5 Юридична характеристика договору

7 Наслідків укладення договору

7.1 Міжнародна реакція на підписання договору

7.1.1 Японія

8 Версій про причини підписання договору

8.1 Версія про прагнення СРСР уникнути війни з Німеччиною

8.2 Версія про експансіоністські мотиви Сталіна

8.3 Версія про імперські мотиви Сталіна

9 Можливих мотивів дій Сталіна

9.1 Розрахунки на провокацію війни

9.2 "Державні завдання СРСР" в розумінні Сталіна

10 Історія публікації

10.1 Перші відомості про існування секретного протоколу

10.2 На заході

10.3 У СРСР

11 Думок сучасників

12 Актуальність

13 См також

14 Література

15 Посилань

16 Приміток

[правити]

Передісторія радянсько-німецького зближення

[правити]

Радянсько-німецькі стосунки в 1933-1938 рр.

Мала Радянська Енциклопедія 1936 року видання відбиває загальний настрій СРСР відносно націонал-соціалістичної Німеччини, описуючи "теоретичне убозтво" і "неосвіченість" Гітлера

Після приходу Гітлера до влади в Німеччині в 1933 році і що почалися в ході "Національної революції" антирадянських і антикомуністичних ексцесів СРСР розірвав усі (доти дуже тісні) економічні і військові відносини з Німеччиною. На думку історика С. З. Случа, Сталін, що спочатку сприймав Гітлера як недовгочасну маріонетку германської еліти, пішов на цей крок з метою шантажу передбачуваних істинних хазяїв Німеччини[5]. З цієї миті офіційним курсом НКИД СРСР, що очолювався М. М.

Литвиновым, стає курс на створення в Європі системи "Колективній безпеці", тобто системи міжнародних договорів, які б підтримали версальську систему і перешкодили реваншистським планам Німеччини. Проте, спроба створення Східного пакту була неуспіхом.

У березні 1935 Німеччина остаточно перестала дотримуватися військових статей Версальського мирного договору 1919 року. У країні була введена загальна військова повинність і почалося переозброєння армії, проте це не зустріло ніякої протидії з боку західних держав, гарантів Версальського світу.

У листопаді 1936 Німеччина і Японія підписали спрямований проти СРСР "Антикомінтернівський пакт", учасником якого в 1937 стала і Італія. СРСР надавав військову допомогу республіканському уряду Іспанії, де Німеччина і Італія активно підтримали путч генерала Франка. У березні 1938 Німеччина здійснила аншлюс Австрії і стала висувати територіальні претензії до Чехословаччини. Англія і Франція тим часом проводять політику "невтручання"[6].

Поширюються і інвестиції західних корпорацій в економіку Німеччини, передусім, в її важку промисловість[7].

[правити]

"Місія Канделаки"

У 1934-1937 роках, Радянський Союз зробив ряд спроб розширити радянсько-німецькі економічні стосунки і провести розрядку політичних стосунків. У кінці 1934 року у Берлін в посади торгпреда був спрямований особистий емісар Сталіна Давид Канделаки[8][9] Ведучи переговори в Німеччині, Канделаки намагався перекласти їх з економічного на політичний рівень - на рейхсміністра Г. Геринга і директора Імперського банку Я. Шахта[10].

У 1936 р. радянська сторона пропонувала Берліну підписання договору про ненапад. Пропозиція була відхилена на тій основі, що між СРСР і Німеччиною немає загальної межі[11]. За словами керівника мережі радянської розвідки Вальтера Кривицкого, для демонстрації доброї волі з боку Москви, йому в грудні 1936 року було наказано ослабити розвідувальну роботу в Німеччині[12].

Так звана "місія Канделаки" тривала до 1937 року і закінчилася невдачею: німецька сторона з ідеологічних і політичних міркувань не вважала потрібним йти на розширення зв'язків з СРСР[10].

[правити]

"Мова про смажені каштани"

Таку назву дістала мова Сталіна, вимовлена 10 березня 1939 року на XVIII з'їзді ВКП (б). У цій мові Сталін звинуватив англо-французов в провокації війни і заявив про готовність до "політики світу" відносно Німеччини. Перерахувавши агресивні акти країн "осі" і заявивши, що причиною цього була "відмова більшості неагресивних країн, і передусім Англії і Франції, від політики колективної відсічі агресорам" "на позицію невтручання, на позицію "нейтралітету"", він потім таким чином формулював головні завдання радянської політики :

1. Проводити і надалі політику світу і зміцнення ділових зв'язків з усіма країнами.

2. [.] Не давати втягнути в конфлікти нашу країну провокаторам війни, звиклим загрібати жар чужими руками.

Мова Сталіна на XVIII з'їзд ВКП (б)

На думку деяких істориків, мова була сприйнята Ріббентропом як натяк на можливість поліпшення стосунків між Німеччиною і СРСР[13]. Згодом, після укладення Пакту, Молотів назвав його "початком повороту" в радянсько-німецьких стосунках[14].

[правити]

Криза 1939 року

[правити]

Весняно-літня криза 1939 року

15 березня Німеччина окуповувала Чехію, а у кінці березня - Мемельский край. 21 березня Ріббентроп ультимативно зажадав від свого польського колеги Бека задовольнити усі вимоги Німеччини, після чого "проводити спільну з Німеччиною антирадянську політику". Польща категорично відкинула германські вимоги[15], а Чемберлен 31 березня оголосив від імені Англії і Франції про надання гарантій Польщі на випадок агресії. 6 квітня ці гарантії були оформлені в польсько-британську військову конвенцію.

У мові в рейхстагу від 28 квітня Гітлер оголосив про розрив германо-польского пакту про ненапад від 26 січня 1934 року і англо-германской морської конвенції. Знову відмічали, що Гітлер у своїй промові "уникнув традиційних нападок на Радянський Союз"[15]. 22 травня був підписаний так званий "Сталевий пакт", а вже наступного дня Гітлер заявив військовій верхівці про свій твердий намір напасти на Польщу і добути "життєвий простір на Сході". Англія при цьому називалася головним ворогом Німеччини, боротьба з яким - "питання життя і смерті".

[правити]

Радянська дипломатія в умовах весняно-літньої кризи

У відповідь на окупацію Чехії і включення її до складу Німеччини Радянський уряд у своїй ноті від 18 березня заявив: ".За відсутності якого б то не було волевиявлення чеського народу, окупація Чехії германськими військами і подальші дії германського уряду не