Онлайн переводчик http://translate.meta.ua
поменять
По-украински

Верховна Рада України Верховний Суд; Постанова вiд 23.12.2005 № 12 Законодавство України

Картка | Документи | Iсторiя | Пов'язанi док-ти | Публiкацiї | Текст для друку

Документ v0012700-05, редакцiя вiд 23.12.2005

Картка Пов'язанi документи Новий формат (тестується автоматичний алгоритм) Структура Пошук Текст для друку

Сторiнки: [ 1 ]

Герб України

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

23.12.2005 N 12

Про практику застосування судами України

законодавства про звільнення особи

від кримінальної відповідальності

Обговоривши практику звільнення осіб від кримінальної

відповідальності та закриття кримінальних справ за

нереабілітуючими обставинами, з метою забезпечення правильного й

однакового застосування судами кримінального і

кримінально-процесуального законодавства при розгляді справ

відповідної категорії Пленум Верховного Суду України

П О С Т А Н О В Л Я Є:

1. Роз'яснити судам, що звільнення від кримінальної

відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи,

котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і

свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у

випадках, передбачених Кримінальним кодексом України ( 2341-14 )

(далі - КК), у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним

кодексом України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) (далі - КПК).

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної

відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно

небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК

( 2341-14 ), та за наявності визначених у законі правових підстав,

вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК, а саме: у

випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону

України про амністію ( 2591-15 ) чи акта помилування.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності у

випадках, передбачених КК ( 2341-14 ), здійснює виключно суд у

порядку, встановленому статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8-10, 11-1 КПК

( 1001-05 ), під час попереднього та судового розгляду справи,

апеляційного, касаційного і виключного провадження відповідно до

статей 248, 282, 376, 400-1 та п. 2 ч. 1 ст. 400-4 КПК

( 1003-05 ).

Суди мають розмежовувати передбачені КК ( 2341-14 ) випадки

звільнення від кримінальної відповідальності і випадки, коли

відповідно до цього Кодексу вона взагалі неможлива, наприклад, у

разі: малозначності діяння (ч. 2 ст. 11), вчинення діяння у стані

неосудності (ч. 2 ст. 19), недосягнення особою віку кримінальної

відповідальності (ст. 22), наявності обставин, що виключають

злочинність діяння (розд. VIII Загальної частини), а також

випадки, коли особа не підлягає такій відповідальності (ч. 2 ст.

385, ч. 2 ст. 396 КК). Звільнення особи від кримінальної

відповідальності потрібно відмежовувати і від звільнення

засудженого від покарання та його відбування на підставі норм

розд. XII або статей 104, 105, 107 Загальної частини КК.

2. У Загальній частині КК ( 2341-14 ) передбачено, зокрема,

такі випадки звільнення особи від кримінальної відповідальності:

1) у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45); 2) у зв'язку з

примиренням винного з потерпілим (ст. 46); 3) з передачею особи на

поруки (ст. 47); 4) у зв'язку зі зміною обстановки (ст. 48); 5) у

зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49); 6)

неповнолітньої особи із застосуванням примусових заходів виховного

характеру (ч. 1 ст. 97); 7) неповнолітньої особи у зв'язку із

закінченням строків давності (ст. 106); 8) на підставі закону

України про амністію ( 2591-15 ) (ст. 86); 9) на підставі акта

помилування (ст. 87).

В усіх перелічених випадках особу можна звільнити від

кримінальної відповідальності лише за наявності визначених у КК

( 2341-14 ) умов і підстав.

Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є

вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того,

закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті.

Підставою такого звільнення може бути або певна поведінка

особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття,

примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності

та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної

події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).

При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної

відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового,

апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися

(незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з

відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до

апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що

діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що

воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також

що умови та підстави її звільнення від кримінальної

відповідальності передбачені КК ( 2341-14 ). Тільки після цього

можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК

( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) порядку відповідне судове рішення.

Якщо органи дізнання або досудового слідства зазначені

обставини не встановили, а суд при попередньому чи судовому

розгляді справи не може усунути допущену ними неповноту або

неправильність, справу необхідно направити на додаткове

розслідування з дотриманням вимог ст. 246 або ст. 281 КПК

( 1003-05 ).

Судам слід звернути увагу на те, що ухвалити рішення про

звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за

наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.

3. Звільнення особи від кримінальної відповідальності у

зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК ( 2341-14 ) можливе в разі

вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості.

Такою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, котра

раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже

втратив правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного

злочину, двох або більше злочинів невеликої тяжкості, які

утворюють сукупність (за винятком реальної), не може бути

перепоною для застосування ст. 45 КК ( 2341-14 ).

Дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа

щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю

відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.

Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття

виключає звільнення особи від кримінальної

По-русски

Верховная Рада Украины Верховный Суд; Постановление вiд 23.12.2005 № 12 Законодательство Украины

Карточка | Документы | Iсторiя | Пов' язанi док-ти | Публiкацiї | Текст для печати

Документ v0012700 - 05, редакцiя вiд 23.12.2005

Карточка Пов' язанi документы Новый формат (тестируется автоматический алгоритм) Структура Поиск Текст для печати

Сторiнки: [ 1 ]

Герб Украины

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДА УКРАИНЫ

П О С Т А Н О В А

23.12.2005 N 12

О практике применения судами Украины

законодательство об освобождении лица

от криминальной ответственности

Обсудив практику освобождения лиц от криминальной

ответственности и закрытия уголовных дел за

нереабілітуючими обстоятельствами, с целью обеспечения правильного и

одинакового приложения судами криминального и

криминально-процессуального законодательства при рассмотрении дел

соответствующей категории Пленум Верховного Суда Украины

П О С Т А Н О В Л Я Есть:

1. Разъяснить судам, что освобождение от криминальной

ответственности - это отказ государства от применения относительно лица,

которая совершила преступление, установленных законом ограничений определенных прав и

свобод путем закрытия уголовного дела, которое осуществляет суд в

случаях, предвиденных Криминальным кодексом Украины ( 2341-14 )

(дальше - КК), в порядке, установленном Криминально-процессуальным

кодексом Украины(дальше - УПК).

Закрытие уголовного дела с освобождением от криминальной

ответственности возможно лишь в случае совершения лицом общественно

опасного деяния, которое содержит состав преступления, предвиденного КК

( 2341-14 ), и при наличии определенных в законе правовых оснований,

исчерпывающий перечень которых приведен в ч. 1 ст. 44 КК, а именно: в

случаях, предвиденных этим Кодексом, а также на основании закона

Украины об амнистии ( 2591-15 ) или акта помилования.

Освобождение лица от криминальной ответственности в

случаях, предвиденных КК ( 2341-14 ), осуществляет исключительно суд в

порядку, установленному статьями 6, 7, 7-1, 7-2, 8-10, 11-1 УПК

( 1001-05 ), во время предыдущего и судебного рассмотрения дела,

апелляционного, кассационного и исключительного осуществления в соответствии с

статей 248, 282, 376, 400-1 и п. 2 ч. 1 ст. 400-4 УПК

( 1003-05 ).

Суды должны размежевывать предвиденные КК ( 2341-14 ) случаи

освобождение от криминальной ответственности и случаи, когда

в соответствии с этим Кодексом она вообще невозможна, например, в

разе: малозначительности деяния (ч. 2 в. 11), совершения деяния в состоянии

невменяемости (ч. 2 в. 19), недостижения лицом возраста криминальной

ответственности (ст. 22), наличию обстоятельств, которые исключают

преступность деяния (розд. VIII Общей части), а также

случаи, когда лицо не подлежит такой ответственности (ч. 2 в.

385, ч. 2 в. 396 КК). Освобождения лица от криминальной

ответственности нужно отмежевывать и от освобождения

осужденного от наказания и его отбывания на основании норм

розд. XII или статей 104, 105, 107 Общей части КК.

2. В Общей части КК ( 2341-14 ) предвидено, в частности,

такие случаи освобождения лица от криминальной ответственности:

1) в связи с действенным раскаянием (ст. 45); 2) в связи с

примирением виновного с потерпевшим (ст. 46); 3) с передачей лица на

порука (ст. 47); 4) в связи с изменением обстановки (ст. 48); 5) в

связку с окончанием сроков давности (ст. 49); 6)

несовершеннолетнего лица с применением принудительных мероприятий воспитательного

характеру (ч. 1 ст. 97); 7) несовершеннолетнего лица в связи с

окончанием сроков давности (ст. 106); 8) на основании закона

Украины об амнистии(ст. 86); 9) на основании акта

помилование (ст. 87).

Во всех перечисленных случаях лицо можно освободить от

криминальной ответственности лишь при наличии определенных в КК

( 2341-14 ) условий и оснований.

Условием освобождения лица от криминальной ответственности является

совершение ею определенного преднамеренного преступления, независимо от того,

закончен он или нет, совершенный он единолично или в соучастии.

Основанием такого освобождения может быть или определенное поведение

лица после совершения преступления, которую государство поощряет (действенное раскаяние,

примирения виновного с потерпевшим, прекращение преступной деятельности

но добровольное сообщение о совершенном и тому подобное), или наступление определенной

события (например, изменение обстановки, окончания сроков давности).

При решении вопроса об освобождении лица от криминальной

ответственности суд (судья) во время предыдущего, судебного,

апелляционного или кассационного рассмотрения дела должен убедиться

(независимо от того, поступила она в суд первой инстанции из

соответствующим постановлением или с обвинительным заключением, а к

апелляционного и кассационного судов - с обвинительным приговором), что

деяние, которое поставлено лицу за вину, действительно имело место, что

оно содержит состав преступления и лицо виновата в его совершении, а также

что условия и основания ее освобождения от криминальной

ответственности предвиденные КК ( 2341-14 ). Только после этого

можно постановить (постановить) в определенном УПК

( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) порядку соответствующее судебное решение.

Если органы дознания или досудебного следствия отмечены

обстоятельства не установили, а суд при предыдущем или судебном

рассмотрении дела не может устранить допущенную ими неполноту или

неправильность, дело необходимо направить на дополнительное

расследование с соблюдением требований ст. 246 или ст. 281 УПК

( 1003-05 ).

Судам следует обратить внимание на то, что принять решение о

освобождение лица от криминальной ответственности можно лишь за

наличию ее согласия на закрытие дела из соответствующего основания.

3. Освобождение лица от криминальной ответственности в

связку с действенным раскаянием (ст. 45 КК ( 2341-14 ) возможно в разе

совершение ею впервые преступлению небольшой тяжести.

Такой, которая совершила преступление впервые, считается лицо, которое

раньше не совершала преступлений или раньше совершила преступление, что уже

потерял правовое значение. Совершение триваючого или продолжаемое

преступлению, двух или больше преступлений небольшой тяжести, которые

образуют совокупность (за исключением реальной), не может быть

преградой для применения ст. 45 КК ( 2341-14 ).

Действенное раскаяние заключается в том, что после совершения преступления лицо

искренне покаялась, активно способствовала его раскрытию и полностью

возместила нанесенный ущерб или устранила причиненный вред.

Отсутствие хотя бы одной из отмеченных составляющих действенного раскаяния

исключает освобождение лица от криминальной